sop

Сайт не оновлюється, тож текст офіційного документу може бути застарілим. Безплатна база офіційних документів завжди в АКТУАЛЬНОМУ СТАНІ за новою адресою esop.mcfr.ua

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року
Додати у Вибране

Кодекс втратив чиннiсть згiдно з

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Кодекс введено в дію з 1 квітня 1961 року Законом Української РСР від 28.12.1960

<полное_название xml:id="x6zn4c3gr3cbmfz892lwb7jkv9">Роздiл I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Роздiл I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

<полное_название xml:id="xeq0pug4ey8ozrwk7swjlurryq">Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

<полное_название xml:id="x78lqrs1abvpjqetg6znrjp90z">Стаття 1. Призначення Кримiнально-процесуального кодексу України

Стаття 1. Призначення Кримiнально-процесуального кодексу України

Призначенням Кримiнально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримiнальних справах.

<полное_название xml:id="x45xf9rn2r4m4cw2gvvazgq3az">Стаття 2. Завдання кримiнального судочинства

Стаття 2. Завдання кримiнального судочинства

Завданнями кримiнального судочинства є охорона прав та законних iнтересiв фiзичних i юридичних осiб, якi беруть в ньому участь, а також швидке i повне розкриття злочинiв, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до вiдповiдальностi i жоден невинний не був покараний.

<полное_название xml:id="x5rx3louttu8v2sxdu5ri0ul7p">Стаття 3. Чиннiсть кримiнально-процесуального закону

Стаття 3. Чиннiсть кримiнально-процесуального закону

Провадження в кримiнальних справах на територiї України здiйснюється за правилами цього Кодексу незалежно вiд мiсця вчинення злочину.

При провадженнi в кримiнальнiй справi застосовується кримiнально-процесуальний закон, який дiє вiдповiдно пiд час дiзнання, досудового слiдства або судового розгляду справи.

Норми цього Кодексу застосовуються при провадженнi в справах про злочини iноземних громадян, за винятком осiб, якi користуються правом дипломатичної недоторканостi. Норми цього Кодексу застосовуються i в справах про злочини осiб без громадянства.

При проведеннi на територiї України слiдчих та iнших процесуальних дiй на пiдставi запиту (доручення) компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу у кримiнальнiй справi, яка перебуває у його провадженнi, застосовуються норми цього Кодексу. Правовий статус свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв та учасникiв процесу в iноземнiй державi при виконаннi слiдчих та iнших процесуальних дiй на пiдставi запиту (доручення) компетентного органу iноземної держави у кримiнальнiй справi на територiї України за участю цих осiб не потребує встановлення за правилами цього Кодексу.

На прохання компетентного органу iноземної держави пiд час виконання на територiї України запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу може застосовуватися iноземне процесуальне законодавство, якщо це передбачено мiжнародним договором, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України.

<полное_название xml:id="x3grzuwqhrqag8aeg12xa0dimi">Стаття 4. Обов’язок порушити кримiнальну справу i розкрити злочин

Стаття 4. Обов’язок порушити кримiнальну справу i розкрити злочин

Суд, прокурор, слiдчий i орган дiзнання зобов’язанi в межах своєї компетенцiї порушити кримiнальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всiх передбачених законом заходiв до встановлення подiї злочину, осiб, винних у вчиненнi злочину, i до їх покарання.

<полное_название xml:id="x2lut51xmml32c3bjdbg4v99fw">Стаття 5. Недопустимiсть притягнення як обвинуваченого iнакше нiж на пiдставах i в порядку, встановлених законом

Стаття 5. Недопустимiсть притягнення як обвинуваченого iнакше нiж на пiдставах i в порядку, встановлених законом

Нiхто не може бути притягнутий як обвинувачений iнакше нiж на пiдставах i в порядку, встановлених законом.

<полное_название xml:id="x3aag65cju3opt43sp4ws15b1e">Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримiнальнiй справi

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримiнальнiй справi

Кримiнальну справу не може бути порушено, а порушена справа пiдлягає закриттю:

1) за вiдсутнiстю подiї злочину;

2) за вiдсутнiстю в дiяннi складу злочину;

3) виключено;

4) виключено;

5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспiльно небезпечного дiяння одинадцятирiчного вiку;

6) за примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим у справах, якi порушуються не iнакше як за скаргою потерпiлого, крiм випадкiв, передбачених частинами 2, 4 i 5 статтi 27 цього Кодексу;

7) за вiдсутнiстю скарги потерпiлого, якщо справу може бути порушено не iнакше як за його скаргою, крiм випадкiв, коли прокуроровi надано право порушувати справи i при вiдсутностi скарги потерпiлого (частина 3 статтi 27 цього Кодексу);

8) щодо померлого, за винятком випадкiв, коли провадження в справi є необхiдним для реабiлiтацiї померлого або вiдновлення справи щодо iнших осiб за нововиявленими обставинами;

9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тiєї ж пiдстави;

10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;

11) якщо про вiдмову в порушеннi справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора;

12) стосовно злочину, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Частину другу виключено.

Якщо обставини, зазначенi в пунктах 1 i 2 частини першої цiєї статтi, виявляються в стадiї судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кiнця i постановляє виправдувальний вирок.

Частину четверту виключено.

У разi наявностi достатнiх пiдстав вважати, що суспiльно небезпечне дiяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти рокiв, але до виповнення вiку, з якого законом передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть, по факту цього дiяння порушується кримiнальна справа. Така справа вирiшується у порядку, передбаченому статтею 73 цього Кодексу.

Якщо в ходi дiзнання, досудового чи судового слiдства або перевiрки, що проводилась на пiдставах, передбачених частиною 4 статтi 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними у пунктах 1, 2, 6, 7, 9–11 частини 1 цiєї статтi, що виключають провадження у кримiнальнiй справi, у дiяннi особи будуть виявленi ознаки адмiнiстративного правопорушення, орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суд або суддя зобов’язанi направити вiдповiднi матерiали органу (посадовiй особI), уповноваженому розглядати справу про таке адмiнiстративне правопорушення.

<полное_название xml:id="x7i20ite0alpl73327hy8ltrl3">Стаття 6-1. Порядок звiльнення вiд покарання внаслiдок амнiстiї

Стаття 6-1. Порядок звiльнення вiд покарання внаслiдок амнiстiї

Суд вправi звiльнити засудженого вiд вiдбування покарання внаслiдок акта амнiстiї, якщо вiн усуває застосування покарання за вчинене дiяння.

Рiшення про застосування чи незастосування амнiстiї приймається судом стосовно кожної особи iндивiдуально пiсля ретельної перевiрки матерiалiв особової справи та вiдомостей про поведiнку засудженого за час вiдбування покарання.

Установивши в стадiї судового розгляду кримiнальної справи наявнiсть акта амнiстiї, що усуває застосування покарання за вчинене дiяння, суд, за доведеностi вини особи, постановляє обвинувальний вирок iз звiльненням засудженого вiд вiдбування покарання.

Якщо в ходi судового слiдства поряд з обставиною, передбаченою частиною третьою цiєї статтi, в дiяннi особи будуть виявленi ознаки адмiнiстративного правопорушення, суд або суддя зобов’язанi направити вiдповiднi матерiали органу (посадовiй особI), уповноваженому розглядати справу про таке адмiнiстративне правопорушення.

<полное_название xml:id="xewm342cr5cndfldz3guomxp7j">Стаття 7. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi i вiд покарання внаслiдок змiни обстановки

Стаття 7. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi i вiд покарання внаслiдок змiни обстановки

Суд вправi звiльнити пiдсудного вiд кримiнальної вiдповiдальностi, коли буде визнано, що на час розгляду справи в судi внаслiдок змiни обстановки вчинене особою дiяння втратило суспiльну небезпечнiсть або ця особа перестала бути суспiльно небезпечною.

Прокурор, а також слiдчий за згодою прокурора за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 48 Кримiнального кодексу України, складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирiшення питання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

За наявностi пiдстав, зазначених у статтi 48 Кримiнального кодексу України, у справах, якi надiйшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засiданнi виносить постанову про закриття справи.

При закриттi кримiнальної справи з цих пiдстав мають додержуватися вимоги, зазначенi в частинах 2 i 3 статтi 71 цього Кодексу.

Суд своїм вироком може звiльнити вiд покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкостi, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведiнки i сумлiнного ставлення до працi цю особу на час розгляду справи в судi не можна вважати суспiльно небезпечною.

Особа також може бути за вироком суду звiльнена вiд вiдповiдальностi чи покарання на пiдставах, передбачених статтями 49 i 74 Кримiнального кодексу України.

<полное_название xml:id="x9zodssafa2lbtuims31avuysb">Стаття 7-1. Закриття кримiнальної справи у зв’язку з дiйовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим, iз застосуванням примусових заходiв виховного характеру, з передачею особи на поруки або iз закiнченням строкiв давностi

Стаття 7-1. Закриття кримiнальної справи у зв’язку з дiйовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим, iз застосуванням примусових заходiв виховного характеру, з передачею особи на поруки або iз закiнченням строкiв давностi

Провадження в кримiнальнiй справi може бути закрито судом у зв’язку:

1) з дiйовим каяттям;

2) з примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим;

3) iз застосуванням до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу;

4) з передачею особи на поруки колективу пiдприємства, установи чи органiзацiї;

5) iз закiнченням строкiв давностi.

До направлення кримiнальної справи до суду особi повинно бути роз’яснено сутнiсть обвинувачення, пiдставу звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi i право заперечувати проти закриття справи з цiєї пiдстави.

Направлення кримiнальної справи до суду з пiдстав, зазначених у цiй статтi, не допускається, якщо обвинувачений, пiдсудний проти цього заперечує. В цьому разi провадження у справi продовжується в звичайному порядку.

Прокурор або слiдчий в разi винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у частинi першiй статтi 71 цього Кодексу, повиннi ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпiлого або його представника з названою постановою, а в разi їх вимоги — з усiма матерiалами справи та роз’яснити їх права, передбаченi цим Кодексом.

<полное_название xml:id="x9cjlk8l6b114dyf30r5ukykzw">Стаття 7-2. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку з дiйовим каяттям

Стаття 7-2. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку з дiйовим каяттям

Прокурор, а також слiдчий за згодою прокурора за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 45 Кримiнального кодексу України, вправi своєю мотивованою постановою направити кримiнальну справу до суду для вирiшення питання про звiльнення обвинуваченого вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

За наявностi пiдстав, зазначених у статтi 45 Кримiнального кодексу України, у справах, якi надiйшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засiданнi виносить постанову про закриття справи.

<полное_название xml:id="x5f6ynuok1tahq8zh7a82tv37p">Стаття 7-3. Порядок вирiшення справ про суспiльно небезпечнi дiяння, вчиненi особою, яка не досягла вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть

Стаття 7-3. Порядок вирiшення справ про суспiльно небезпечнi дiяння, вчиненi особою, яка не досягла вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть

Особу у вiцi вiд одинадцяти рокiв, яка пiдозрюється у вчиненнi суспiльно небезпечного дiяння, що пiдпадає пiд ознаки дiяння, за яке Кримiнальним кодексом України передбачено покарання у видi позбавлення волi понад п’ять рокiв, i яка не досягла вiку, з якого може наставати кримiнальна вiдповiдальнiсть, i щодо якої достатньо пiдстав вважати, що вона буде ухилятися вiд слiдства i суду або вiд виконання процесуальних рiшень, перешкоджати встановленню iстини у справi або продовжувати протиправну дiяльнiсть, може бути помiщено у приймальник-розподiльник для дiтей строком до 30 дiб. Цей строк за наявностi пiдстав може бути продовжено рiшенням суду ще до 30 дiб. Питання щодо помiщення такої особи у приймальник-розподiльник для дiтей вирiшується судом за поданням слiдчого або органу дiзнання за згодою прокурора, з урахуванням особливостей, передбачених частинами третьою i четвертою статтi 447 цього Кодексу, негайно. На рiшення суду прокурором, законним представником, захисником неповнолiтнього та самим неповнолiтнiм протягом трьох дiб з дня ухвалення такого рiшення може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду. Подача апеляцiї не зупиняє виконання рiшення суду про помiщення дитини у приймальник-розподiльник для дiтей.

Слiдчий, встановивши в кримiнальнiй справi, що суспiльно небезпечне дiяння вчинене особою у вiцi вiд одинадцяти рокiв i до виповнення вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору.

Неповнолiтньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замiнюють, перед направленням справи прокурору надається можливiсть ознайомитись з усiма матерiалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

Частину четверту виключено.

Слiдчий, встановивши в кримiнальнiй справi, що суспiльно небезпечне дiяння вчинене дитиною, яка не досягла одинадцятирiчного вiку, виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог частини третьої цiєї статтi, про що повiдомляє прокурора i службу в справах дiтей за мiсцем проживання дитини.

<полное_название xml:id="x4zz5w42ex9vqcztbxur39kd4u">Стаття 8. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку з примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим

Стаття 8. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку з примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим

Прокурор, а також слiдчий за згодою прокурора вправi за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 46 Кримiнального кодексу України, винести мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирiшення питання про звiльнення обвинуваченого вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

За наявностi пiдстав, зазначених у статтi 46 Кримiнального кодексу України, у справах, якi надiйшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засiданнi виносить постанову про закриття справи.

<полное_название xml:id="x215fsdltehe85x4icgz8461b7">Стаття 9. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi iз застосуванням до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру

Стаття 9. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi iз застосуванням до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру

Прокурор, а також слiдчий за згодою прокурора на пiдставi, передбаченiй частиною першою статтi 97 Кримiнального кодексу України, виносять мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирiшення питання про звiльнення неповнолiтнього вiд кримiнальної вiдповiдальностi. У цьому разi неповнолiтньому, з додержанням вимог статей 438 i 440 цього Кодексу, пред’являється обвинувачення i пiсля винесення постанови пред’являються всi матерiали справи. Справа iз списком осiб, якi пiдлягають виклику до суду, надсилається до суду прокурором.

За наявностi пiдстав, зазначених у частинi першiй статтi 97 Кримiнального кодексу України, у справах, якi надiйшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засiданнi виносить постанову про закриття справи.

<полное_название xml:id="xaml2yscmxo2jb6clk8u322ohf">Стаття 10. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку з передачею особи на поруки

Стаття 10. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку з передачею особи на поруки

Прокурор, а також слiдчий за згодою прокурора вправi за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 47 Кримiнального кодексу України, своєю вмотивованою постановою направити справу в суд для вирiшення питання про звiльнення обвинуваченого вiд кримiнальної вiдповiдальностi з передачею його на поруки колективу пiдприємства, установи чи органiзацiї за їхнiм клопотанням про це, прийнятим на загальних зборах. Протокол загальних зборiв додається до справи.

За клопотанням колективу прокурор, слiдчий iнформують збори про обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкостi.

За наявностi пiдстав, зазначених у статтi 47 Кримiнального кодексу України, у справах, якi надiйшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засiданнi виносить постанову про закриття справи.

Суд, прокурор, слiдчий зобов’язанi повiдомити колектив про передачу їм особи на поруки.

Частину четверту виключено.

<полное_название xml:id="xaz3kl7pkqywaqsaihaa7dye02">Стаття 11. Вiдмова в передачi на поруки

Стаття 11. Вiдмова в передачi на поруки

При наявностi обставин, якi вiдповiдно до статтi 47 Кримiнального кодексу України виключають передачу особи на поруки, суд, прокурор, слiдчий вiдмовляють в клопотаннi про передачу особи на поруки i повiдомляють про мотиви вiдхилення клопотання.

Вiдмова слiдчого або прокурора у винесеннi постанови про направлення справи в суд для звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi з передачею особи на поруки не перешкоджає колективу звернутися до суду з цим клопотанням.

<полное_название xml:id="xe50inrly3prk3d0bi8bcto2z7">Стаття 11-1. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку iз закiнченням строкiв давностi

Стаття 11-1. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку iз закiнченням строкiв давностi

Прокурор, а також слiдчий за згодою прокурора на пiдставi, передбаченiй частиною першою статтi 49 Кримiнального кодексу України, виносять мотивовану постанову про направлення кримiнальної справи до суду для вирiшення питання про звiльнення обвинуваченого вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

Суд у судовому засiданнi за наявностi пiдстав, передбачених частиною першою статтi 49 Кримiнального кодексу України, закриває кримiнальну справу у зв’язку iз закiнченням строкiв давностi у випадках, коли справа надiйшла до суду з обвинувальним висновком.

Якщо в ходi дiзнання та досудового слiдства протягом строкiв, зазначених у частинi першiй статтi 49 Кримiнального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слiдчий за згодою прокурора направляє кримiнальну справу до суду для вирiшення питання про її закриття за пiдставою, передбаченою частиною другою цiєї статтi.

Питання про застосування давностi до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згiдно з законом може бути призначено довiчне позбавлення волi, вирiшується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давнiсть, довiчне позбавлення волi, згiдно з частиною четвертою статтi 49 Кримiнального кодексу України, не може бути призначено i замiняється позбавленням волi на певний строк.

<полное_название xml:id="x2yh7ygf36yv9zmzckjsq7awvr">Стаття 12. Оскарження потерпiлим рiшення суду про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку зi змiною обстановки, дiйовим каяттям, застосуванням до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру, з передачею особи на поруки та iз закiнченням строкiв давностi

Стаття 12. Оскарження потерпiлим рiшення суду про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв’язку зi змiною обстановки, дiйовим каяттям, застосуванням до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру, з передачею особи на поруки та iз закiнченням строкiв давностi

При вирiшеннi питання про закриття кримiнальної справи вiдповiдно до статей 7, 71, 72, 8, 9, 10, 111 або при застосуваннi до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру вiдповiдно до статтi 73 цього Кодексу суд зобов’язаний з’ясувати думку потерпiлого i в разi закриття справи повiдомити про це потерпiлого та його представника. Потерпiлий або його представник можуть оскаржити рiшення про закриття справи в апеляцiйному порядку.

<полное_название xml:id="x8n0j4yjavepz6e9t55loq8dmf">Стаття 13. Вiдновлення справи при вiдмовi вiд поручительства

Стаття 13. Вiдновлення справи при вiдмовi вiд поручительства

Суд за наявностi рiшення колективу пiдприємства, установи чи органiзацiї, прийнятого на загальних зборах, про вiдмову вiд поручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року з дня передачi її на поруки не виправдає довiру колективу, ухилятиметься вiд заходiв виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, вирiшує питання про кримiнальну вiдповiдальнiсть цiєї особи.

Вiдновлення справи в цих випадках проводиться вiдповiдно до глави 31 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xekrfo7aszb6hwlumhzvuljh6">Стаття 13-1. Виключена

Стаття 13-1. Виключена

<полное_название xml:id="xcjn7n51fq7bgu784zucb5gcon">Стаття 14. Недоторканнiсть особи

Стаття 14. Недоторканнiсть особи

Нiхто не може бути заарештований iнакше як на пiдставi судового рiшення.

Прокурор повинен негайно звiльнити кожного, хто незаконно позбавлений волi або утримується пiд вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком.

<полное_название xml:id="x665onzsbieyhr8cyuvrdafr80">Стаття 14-1. Недоторканнiсть житла, охорона особистого життя громадян, таємницi листування, телефонних розмов i телеграфних повiдомлень, банкiвських вкладiв та рахункiв

Стаття 14-1. Недоторканнiсть житла, охорона особистого життя громадян, таємницi листування, телефонних розмов i телеграфних повiдомлень, банкiвських вкладiв та рахункiв

Громадянам гарантується недоторканнiсть житла. Нiхто не має права без законної пiдстави увiйти в житло проти волi осiб, якi проживають в ньому.

Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов i телеграфних повiдомлень, банкiвських вкладiв та рахункiв охороняються законом.

Обшук, виїмка, огляд примiщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцiю i виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тiльки на пiдставах i в порядку, встановлених цим Кодексом.

У разi наявностi загрози вчинення насильства або iнших протиправних дiй щодо осiб, взятих пiд захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осiб може проводитися прослуховування телефонних та iнших розмов, вiзуальне спостереження iз застосуванням або без застосування звуко-, вiдеозапису, фото- i кiнозйомки.

Прослуховування телефонних та iнших розмов, розкриття iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, здiйснюється з письмового дозволу власника такої iнформацiї або за рiшенням суду, крiм випадкiв, передбачених Законом України «Про боротьбу з тероризмом».

<полное_название xml:id="x54uer2pjt1lz6krw0kd76jtfg">Стаття 15. Здiйснення правосуддя тiльки судом

Стаття 15. Здiйснення правосуддя тiльки судом

Правосуддя в кримiнальних справах здiйснюється тiльки судом.

Нiхто не може бути визнаний винним у вчиненнi злочину, а також пiдданий кримiнальному покаранню iнакше як за вироком суду й вiдповiдно до закону.

<полное_название xml:id="x5baoaimbhsp93nsldf3okzhrj">Стаття 16. Здiйснення правосуддя на засадах рiвностi громадян перед законом i судом

Стаття 16. Здiйснення правосуддя на засадах рiвностi громадян перед законом i судом

Правосуддя в кримiнальних справах здiйснюється на засадах рiвностi громадян перед законом i судом незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової i нацiональної належностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгiї, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.

<полное_название xml:id="xanp2kigm5no3bwty3ee0j1m1c">Стаття 16-1. Змагальнiсть i диспозитивнiсть

Стаття 16-1. Змагальнiсть i диспозитивнiсть

Розгляд справ у судах вiдбувається на засадах змагальностi.

При розглядi справи в судi функцiї обвинувачення, захисту i вирiшення справи не можуть покладатися на один i той же орган чи на одну i ту ж особу.

Державне обвинувачення в судi здiйснює прокурор. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення здiйснює потерпiлий або його представник.

Захист пiдсудного здiйснює сам пiдсудний, його захисник або законний представник.

Прокурор, пiдсудний, його захисник чи законний представник, потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач та їх представники беруть участь у судовому засiданнi як сторони i користуються рiвними правами та свободою у наданнi доказiв, їх дослiдженнi та доведеннi їх переконливостi перед судом.

Суд, зберiгаючи об’єктивнiсть i неупередженiсть, створює необхiднi умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язкiв i здiйснення наданих їм прав.

Функцiя розгляду справи покладається на суд.

<полное_название xml:id="x3fnyv0shhzaknsl2xyvl09cq4">Стаття 16-2. Автоматизована система документообiгу суду

Стаття 16-2. Автоматизована система документообiгу суду

У судi функцiонує автоматизована система документообiгу суду, що забезпечує:

1) об’єктивний та неупереджений розподiл справ мiж суддями з додержанням принципiв черговостi та однакової кiлькостi справ для кожного суддi;

2) надання фiзичним та юридичним особам iнформацiї про стан розгляду справ, учасниками процесу яких вони є;

3) централiзоване зберiгання текстiв вирокiв, постанов, ухвал та iнших процесуальних документiв;

4) пiдготовку статистичних даних;

5) реєстрацiю вхiдної i вихiдної кореспонденцiї та етапiв її руху;

6) видачу вирокiв, ухвал, постанов суду та виконавчих листiв на пiдставi наявних у системi даних;

7) передачу справ до електронного архiву.

Кримiнальнi справи, скарги, подання та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов’язковiй реєстрацiї в автоматизованiй системi документообiгу суду, яка здiйснюється працiвниками апарату вiдповiдного суду в день їх надходження. До автоматизованої системи документообiгу суду в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження кримiнальної справи, скарги, подання або iншого процесуального документа, прiзвище особи, стосовно якої поданi документи, та їх суть, прiзвище (найменування) особи (органу), вiд якого надiйшли документи, прiзвище працiвника апарату суду, який здiйснив реєстрацiю, iнформацiя про рух судових документiв, данi про суддю, який розглядав справу, та iншi данi, передбаченi Положенням про автоматизовану систему документообiгу суду, що затверджується Радою суддiв України за погодженням з Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

Визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи здiйснюється автоматизованою системою документообiгу суду пiд час реєстрацiї вiдповiдної кримiнальної справи, скарги, подання чи iншого процесуального документа за принципом вiрогiдностi, який ураховує кiлькiсть справ, що знаходиться на розглядi у суддiв, заборону брати участь у перевiрцi вирокiв, ухвал та постанов для суддi, який брав участь в ухваленнi вироку, ухвали та постанови, про перевiрку яких порушується питання, перебування суддiв у вiдпустцi, на лiкарняному, у вiдрядженнi та закiнчення термiну їх повноважень. Справи розподiляються з урахуванням спецiалiзацiї суддiв. Пiсля визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи, внесення змiн до реєстрацiйних даних щодо цiєї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообiгу суду не допускається, крiм випадкiв, установлених законом.

Доступ до автоматизованої системи документообiгу суду надається суддям та працiвникам апарату вiдповiдного суду згiдно з їх функцiональними обов’язками.

Несанкцiоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообiгу суду має наслiдком вiдповiдальнiсть, установлену законом.

Порядок функцiонування автоматизованої системи документообiгу суду, в тому числi видачi вирокiв, ухвал, постанов суду та виконавчих листiв, передачi справ до електронного архiву, зберiгання текстiв вирокiв, ухвал, постанов суду та iнших процесуальних документiв, надання iнформацiї фiзичним та юридичним особам, пiдготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообiгу суду.

<полное_название xml:id="x451y1383wy1obxe29i8zfsmop">Стаття 17. Колегiальний i одноособовий розгляд справ

Стаття 17. Колегiальний i одноособовий розгляд справ

Кримiнальнi справи розглядаються в судi першої iнстанцiї одноособово суддею, який дiє вiд iменi суду, за винятком випадкiв, передбачених частинами другою i третьою цiєї статтi.

Кримiнальнi справи про злочини, за якi законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк бiльше десяти рокiв, розглядаються в судi першої iнстанцiї колегiально судом у складi трьох осiб, якщо пiдсудний заявив клопотання про такий розгляд, а про злочини, за якi законом передбачена можливiсть призначення покарання у видi довiчного позбавлення волi, — у складi трьох осiб незалежно вiд наявностi клопотання пiдсудного про такий розгляд.

Частину третю виключено.

Розгляд справ у апеляцiйному i касацiйному порядку здiйснюється вiдповiдно апеляцiйними i касацiйними судами у складi трьох суддiв. Розгляд справ за нововиявленими обставинами здiйснюється апеляцiйними i касацiйними судами у складi не менше трьох суддiв.

Суддя чи склад колегiї суддiв для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 162 цього Кодексу.

Розгляд справ у Верховному Судi України здiйснюється колегiально за участю всiх суддiв Верховного Суду України.

<полное_название xml:id="x3nrbl2griih1jr8y9zgmatxw7">Стаття 18. Незалежнiсть суддiв i пiдкорення їх тiльки законовi

Стаття 18. Незалежнiсть суддiв i пiдкорення їх тiльки законовi

При здiйсненнi правосуддя в кримiнальних справах суддi незалежнi i пiдкоряються тiльки законовi. Суддi вирiшують кримiнальнi справи на основi закону, в умовах, що виключають стороннiй вплив на суддiв.

<полное_название xml:id="xcsvj1yyifpxflfucx41mt1iof">Стаття 19. Мова, якою здiйснюється провадження в кримiнальних справах

Стаття 19. Мова, якою здiйснюється провадження в кримiнальних справах

Мова, якою здiйснюється провадження в кримiнальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної полiтики».

<полное_название xml:id="xecdjh6s6mow459hm7mdf9iyx8">Стаття 20. Гласнiсть судового розгляду

Стаття 20. Гласнiсть судового розгляду

Розгляд справ у всiх судах вiдкритий, за винятком випадкiв, коли це суперечить iнтересам охорони державної або iншої захищеної законом таємницi.

Закритий судовий розгляд, крiм того, допускається за мотивованою ухвалою суду в справах про злочини осiб, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, в справах про статевi злочини, у справах щодо торгiвлi людьми, а також в iнших справах з метою запобiгання розголошенню вiдомостей про iнтимнi сторони життя осiб, якi беруть участь у справi, та у разi коли цього потребують iнтереси безпеки осiб, взятих пiд захист.

Слухання справ у закритому засiданнi суду здiйснюється з додержанням усiх правил судочинства.

Вироки судiв у всiх випадках проголошуються публiчно.

Частину п’яту виключено.

<полное_название xml:id="x3p6w4xe39355g2ziuxwoz40f9">Стаття 21. Забезпечення пiдозрюваному, обвинуваченому i пiдсудному права на захист

Стаття 21. Забезпечення пiдозрюваному, обвинуваченому i пiдсудному права на захист

Пiдозрюваному, обвинуваченому i пiдсудному забезпечується право на захист.

Особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, прокурор, суддя i суд зобов’язанi до першого допиту пiдозрюваного, обвинуваченого i пiдсудного роз’ясняти їм право мати захисника i скласти про це протокол, а також надати пiдозрюваному, обвинуваченому i пiдсудному можливiсть захищатися встановленими законом засобами вiд пред’явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих i майнових прав.

<полное_название xml:id="x84ciai9sfm8zoovuzzgyfspzd">Стаття 22. Всебiчне, повне i об’єктивне дослiдження обставин справи

Стаття 22. Всебiчне, повне i об’єктивне дослiдження обставин справи

Прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, зобов’язанi вжити всiх передбачених законом заходiв для всебiчного, повного i об’єктивного дослiдження обставин справи, виявити як тi обставини, що викривають, так i тi, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують i обтяжують його вiдповiдальнiсть.

Суд, прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, не вправi перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.

Забороняється домагатись показань обвинуваченого та iнших осiб, якi беруть участь у справi, шляхом насильства, погроз та iнших незаконних заходiв.

<полное_название xml:id="xykjysp2xexoeg45iq5g6zoni">Стаття 23. Виявлення причин i умов, якi сприяли вчиненню злочину

Стаття 23. Виявлення причин i умов, якi сприяли вчиненню злочину

При провадженнi дiзнання, досудового слiдства i судового розгляду кримiнальної справи орган дiзнання, слiдчий, прокурор зобов’язанi виявити причини i умови, якi сприяли вчиненню злочину.

<полное_название xml:id="xe859vtq8829oigzx2db7w9006">Стаття 23-1. Подання органу дiзнання, слiдчого, прокурора в кримiнальнiй справi

Стаття 23-1. Подання органу дiзнання, слiдчого, прокурора в кримiнальнiй справi

Орган дiзнання, слiдчий, прокурор, встановивши причини i умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у вiдповiдний державний орган, громадську органiзацiю або посадовiй особi подання про вжиття заходiв для усунення цих причин i умов.

Якщо в ходi дiзнання, досудового слiдства або перевiрки, що проводилась на пiдставах, передбачених частиною 4 статтi 97 цього Кодексу, буде встановлено, що в дiяннi особи, яка притягається до кримiнальної вiдповiдальностi, чи в дiяннях iнших осiб є ознаки дисциплiнарного правопорушення або цi особи повиннi бути згiдно з чинним законодавством притягнутi до матерiальної вiдповiдальностi, орган дiзнання, слiдчий чи прокурор зобов’язанi порушити в поданнi питання про притягнення цих осiб до дисциплiнарної або матерiальної вiдповiдальностi.

Не пiзнiш як у мiсячний строк по поданню має бути вжито необхiдних заходiв i про результати повiдомлено особу, яка надiслала подання.

У разi залишення посадовою особою подання без розгляду орган дiзнання, слiдчий чи прокурор зобов’язанi вжити заходiв, передбачених статтями 254–257 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

<полное_название xml:id="x66yprza04a693xbxm638dj0w7">Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду

Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду

Суд при наявностi на те пiдстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органiв, громадських органiзацiй або посадових осiб на встановленi по справi факти порушення закону, причини i умови, що сприяли вчиненню злочину i вимагають вжиття вiдповiдних заходiв.

Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленнi судом порушень прав громадян та iнших порушень закону, допущених при провадженнi дiзнання, досудового слiдства або при розглядi справи нижчестоящим судом.

Частину третю виключено.

Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до вiдома вiдповiдного пiдприємства, установи або органiзацiї про виявленi громадянином високу свiдомiсть, мужнiсть при виконаннi громадського обов’язку, якi сприяли припиненню чи розкриттю злочину.

Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли у засудженого до позбавлення волi є неповнолiтнi дiти, якi залишилися без нагляду i потребують влаштування або встановлення над ними опiки чи пiклування.

Суд за матерiалами судового розгляду вправi винести окрему ухвалу (постанову) i в iнших випадках, якщо визнає це за необхiдне.

Не пiзнiш як у мiсячний строк по окремiй ухвалi (постановI) має бути вжито необхiдних заходiв i про результати повiдомлено суд, що винiс окрему ухвалу (постанову).

У разi залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови) суду без розгляду повинно бути вжито заходiв, передбачених статтями 254–257 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

<полное_название xml:id="x4j1cy25x53atk67ekixwer3yi">Стаття 24. Виключена

Стаття 24. Виключена

<полное_название xml:id="xahzvi9vwljkp4norcbn4dmbnw">Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримiнальному судочинствi

Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримiнальному судочинствi

Нагляд за додержанням законiв органами, якi проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дiзнання i досудове слiдство, здiйснюється Генеральним прокурором України i пiдпорядкованими йому прокурорами.

Прокурор зобов’язаний в усiх стадiях кримiнального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходiв до усунення всяких порушень закону, вiд кого б цi порушення не виходили.

Свої повноваження в кримiнальному судочинствi прокурор здiйснює незалежно вiд будь-яких органiв i посадових осiб, пiдкоряючись тiльки законовi i керуючись вказiвками Генерального прокурора України.

Постанови прокурора, винесенi вiдповiдно до закону, є обов’язковими для виконання всiма пiдприємствами, установами, органiзацiями, посадовими особами i громадянами.

<полное_название xml:id="x7f08pgspfpvbgxn8jfej54mfb">Стаття 26. Об’єднання i видiлення справ

Стаття 26. Об’єднання i видiлення справ

В одному провадженнi можуть бути об’єднанi справи по обвинуваченню декiлькох осiб — спiвучасникiв вчинення одного чи кiлькох злочинiв або по обвинуваченню однiєї особи у вчиненнi декiлькох злочинiв.

Видiлення справи допускається тiльки у випадках, якi викликаються необхiднiстю, коли це не може негативно вiдбиватися на всебiчностi, повнотi i об’єктивностi дослiдження i вирiшення справи.

Об’єднання i видiлення справ проводиться за постановою особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора або за ухвалою чи постановою суду.

Правила цiєї статтi можуть бути застосованi i у випадках притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за заздалегiдь не обiцянi переховування злочинця i приховання злочину, а також недонесення про злочин.

<полное_название xml:id="x4t4kkur5kc4dfu7lfd8cxy6a3">Стаття 27. Притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi не iнакше як за скаргою потерпiлого

Стаття 27. Притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi не iнакше як за скаргою потерпiлого

Справи про злочини, передбаченi статтею 125, частиною 1 статтi 126, а також справи про злочини, передбаченi статтею 2031, частиною 1 статтi 206, статтями 219, 229, 231–232 , 356 Кримiнального кодексу України щодо дiй, якими заподiяно шкоду правам та iнтересам окремих громадян, порушуються не iнакше як за скаргою потерпiлого, якому i належить у такому разi право пiдтримувати обвинувачення. Зазначенi справи пiдлягають закриттю, якщо потерпiлий примириться з обвинуваченим, пiдсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кiмнату для постановлення вироку. У справах про злочини, передбаченi статтею 125, частиною 1 статтi 126, а також статтею 356 Кримiнального кодексу України щодо дiй, якими заподiяно шкоду правам та iнтересам окремих громадян, дiзнання i досудове слiдство не провадяться.

Справи про злочини, передбаченi частиною 1 статтi 152 Кримiнального кодексу України, порушуються не iнакше як за скаргою потерпiлого, але закривати їх за примиренням потерпiлого з обвинуваченим, пiдсудним не можна.

Якщо справа про будь-який iз зазначених у частинi 1 цiєї статтi злочинiв має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпiлий у такiй справi чи в справi про злочин, зазначений у частинi 2 цiєї статтi, через свiй безпорадний стан, залежнiсть вiд обвинуваченого чи з iнших причин не може захистити свої законнi iнтереси, прокурор порушує справу i при вiдсутностi скарги потерпiлого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дiзнання чи досудового слiдства, а пiсля закiнчення розслiдування розглядається судом в загальному порядку. Така справа в разi примирення потерпiлого з обвинуваченим, пiдсудним закриттю не пiдлягає.

Прокурор вправi в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпiлого, про злочини, зазначенi в частинi 1 цiєї статтi, i пiдтримувати обвинувачення в судi, коли цього вимагає охорона державних або громадських iнтересiв чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпiлого прав, передбачених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випадках за примиренням потерпiлого з обвинуваченим, пiдсудним закриттю не пiдлягає.

Частину п’яту виключено.

<полное_название xml:id="x1jkqi0pwvygnlxl0lubx15yan">Стаття 27-1. Втратила чиннiсть

Стаття 27-1. Втратила чиннiсть

<полное_название xml:id="x22ju88qyb1hewnzxbaw0mrxy5">Стаття 27-2. Притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за заявою юридичної особи

Стаття 27-2. Притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за заявою юридичної особи

Якщо дiянням, передбаченим статтею 203 , частиною 1 статтi 206, статтями 219, 229, 231–232 , 356, 364 , 365 або 365 Кримiнального кодексу України, завдано шкоди виключно iнтересам юридичної особи приватного права незалежно вiд органiзацiйно-правової форми, порушення кримiнальної справи здiйснюється за заявою власника (спiввласника) цiєї юридичної особи чи за його згодою. В iнших випадках притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi винної особи здiйснюється на загальних пiдставах.

<полное_название xml:id="xerfahnkphgswwab6ynzawoddc">Стаття 28. Цивiльний позов у кримiнальнiй справi

Стаття 28. Цивiльний позов у кримiнальнiй справi

Особа, яка зазнала матерiальної шкоди вiд злочину, вправi при провадженнi в кримiнальнiй справi пред’явити до обвинуваченого або до осiб, що несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за дiї обвинуваченого, цивiльний позов, який розглядається судом разом з кримiнальною справою.

Закриття справи з пiдстав, зазначених у статтях 7 i 7 цього Кодексу, не звiльняє особу вiд обов’язку вiдшкодувати в установленому законом порядку матерiальнi збитки, завданi нею державним, громадським органiзацiям або громадянам.

Цивiльний позов може бути пред’явлений як пiд час досудового слiдства i дiзнання, так i пiд час судового розгляду справи, але до початку судового слiдства. Вiдмова у позовi в порядку цивiльного судочинства позбавляє позивача права пред’являти той же позов у кримiнальнiй справi.

Особа, яка не пред’явила цивiльного позову в кримiнальнiй справi, а також особа, цивiльний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивiльного судочинства.

Цивiльний позивач i цивiльний вiдповiдач при розглядi цивiльного позову в кримiнальнiй справi або позову про вiдшкодування матерiальних збиткiв, завданих особою, щодо якої справу закрито з пiдстав, зазначених у статтях 7 i 7 цього Кодексу, звiльняються вiд сплати державного мита.

<полное_название xml:id="x362geguzi25p2l20zri5w0f6e">Стаття 29. Забезпечення вiдшкодування збиткiв, завданих злочином, i виконання вироку в частинi конфiскацiї майна

Стаття 29. Забезпечення вiдшкодування збиткiв, завданих злочином, i виконання вироку в частинi конфiскацiї майна

При наявностi достатнiх даних про те, що злочином завдана матерiальна шкода або понесенi витрати закладом охорони здоров’я на стацiонарне лiкування потерпiлого вiд злочину, орган дiзнання, слiдчий, прокурор i суд зобов’язанi вжити заходiв до забезпечення цивiльного позову.

Прокурор пред’являє або пiдтримує поданий потерпiлим цивiльний позов про вiдшкодування збиткiв, заподiяних злочином, якщо цього вимагає охорона iнтересiв держави, а також громадян, якi за станом здоров’я та з iнших поважних причин не можуть захистити свої права.

Частину третю виключено.

При провадженнi в кримiнальнiй справi про злочин, за який може бути застосована додаткова мiра покарання у виглядi конфiскацiї майна, орган дiзнання, слiдчий, прокурор зобов’язанi вжити заходiв до забезпечення можливої конфiскацiї майна обвинуваченого.

<полное_название xml:id="xbfh3yatgxb6bsy4ivslq27otv">Стаття 30. Виключена

Стаття 30. Виключена

<полное_название xml:id="x2v4yswkbe9xm0dqb16k40pwgq">Стаття 31. Порядок зносин судiв, прокурорiв, слiдчих i органiв дiзнання з вiдповiдними установами iноземних держав

Стаття 31. Порядок зносин судiв, прокурорiв, слiдчих i органiв дiзнання з вiдповiдними установами iноземних держав

Порядок зносин судiв, прокурорiв, слiдчих i органiв дiзнання з вiдповiдними установами iноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень визначається законодавством України i мiжнародними договорами України згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.

<полное_название xml:id="x7hmcxkmgh2iwz6pgjtta3jqde">Стаття 32. Роз’яснення значення термiнiв Кодексу

Стаття 32. Роз’яснення значення термiнiв Кодексу

Термiни, що їх вжито в цьому Кодексi, коли немає окремих вказiвок, мають таке значення:

1) «Суд» — Верховний Суд України, Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйнi суди областей, мiст Києва i Севастополя, районнi, районнi у мiстах, мiськi та мiськрайоннi суди, суддя, який одноособово розглядає справу;

2) «Суд першої iнстанцiї» — районний, районний у мiстi, мiський та мiськрайонний суд, що має право винести вирок у справi;

3) «Апеляцiйний суд» — суд, що розглядає справи за апеляцiями на вироки, ухвали i постанови суду першої iнстанцiї, якi не набрали законної сили;

4) «Касацiйний суд» — суд, що розглядає справи за касацiйними скаргами в касацiйному порядку;

5) «Суддя» — голова, заступник голови i суддя вiдповiдно Верховного Суду України, Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, Апеляцiйного суду Автономної Республiки Крим, апеляцiйних судiв областей, мiст Києва i Севастополя, районного, районного у мiстi, мiського та мiськрайонного судiв;

5 ) «Головуючий» — суддя, який головує при колегiальному розглядi справи, або розглядає справу одноособово;

6) «Прокурор» — Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республiки Крим, прокурор областi, прокурор мiста Києва, районний, мiський прокурор, вiйськовий прокурор, транспортний прокурор та iншi прокурори, прирiвнянi до прокурорiв областей, районних або мiських прокурорiв, їх заступники i помiчники, прокурори управлiнь i вiддiлiв прокуратур, якi дiють у межах своєї компетенцiї;

6 ) «Начальник слiдчого вiддiлу» — начальник Головного слiдчого управлiння, слiдчого управлiння, вiддiлу, вiддiлення органiв внутрiшнiх справ, безпеки та його заступники, якi дiють у межах своєї компетенцiї, а також податкової мiлiцiї;

7) «Слiдчий» — слiдчий прокуратури, слiдчий органiв внутрiшнiх справ, слiдчий органiв безпеки, слiдчий податкової мiлiцiї;

8) «Учасники процесу» — обвинувачений, пiдозрюваний, захисник, а також потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач та їхнi представники;

9) «Обвинувач» — прокурор, що пiдтримує в судi державне обвинувачення i потерпiлий в справах, передбачених частиною 1 статтi 27 цього Кодексу та в iнших випадках, передбачених цим Кодексом;

10) «Законнi представники» — батьки, опiкуни, пiклувальники даної особи або представники тих установ i органiзацiй, пiд опiкою чи опiкуванням яких вона перебуває;

11) «Близькi родичi» — батьки, дружина, чоловiк, дiти, рiднi брати i сестри, дiд, баба, внуки;

12) «Вирок» — рiшення суду першої iнстанцiї про виннiсть або невиннiсть особи;

13) «Ухвала» — всi рiшення, крiм вироку, якi винiс суд першої апеляцiйної i касацiйної iнстанцiї в судових засiданнях в колегiальному складi;

14) «Постанова» — рiшення органу дiзнання, слiдчого i прокурора, а також рiшення, якi винiс суддя одноособово чи апеляцiйний суд;

15) «Апеляцiя» — скарга прокурора i скарга учасника процесу про скасування або змiну судового рiшення в апеляцiйному порядку»;

16) виключено;

17) виключено;

18) виключено;

19) «Касацiйна скарга» — скарга прокурора, скарга учасника процесу про скасування або змiну судового рiшення в касацiйному порядку;

20) «Протокол» — документ про проведення слiдчих i судових дiй, про їх змiст i наслiдки.

<полное_название xml:id="x1sn1yz5v9v5ml6jh4kupaox0o">Стаття 32-1. Виключена

Стаття 32-1. Виключена

<полное_название xml:id="x90o0oaclls9j6ieuh2lszg5su">Стаття 32-2. Виключена

Стаття 32-2. Виключена

<полное_название xml:id="x2hvtq998zrav82jy2axsa0le">Глава 2. ПІДСУДНІСТЬ

Глава 2. ПІДСУДНІСТЬ

<полное_название xml:id="x35z9px9wwgr0cbo63yx5b25zm">Стаття 33. Суд першої iнстанцiї

Стаття 33. Суд першої iнстанцiї

Усi кримiнальнi справи розглядаються районними, районними у мiстах, мiськими та мiськрайонними судами.

<полное_название xml:id="xa1ggwhpfdk65ud7uwzwpmpj4i">Стаття 33-1. Виключена

Стаття 33-1. Виключена

<полное_название xml:id="x4dj56c7jjgnot3y31ibw6pqct">Стаття 34. Виключена

Стаття 34. Виключена

<полное_название xml:id="x7o1uxrb1sspg23z2ja2zpgwk0">Стаття 35. Виключена

Стаття 35. Виключена

<полное_название xml:id="xer1v6dgbni8wvgfbdkyvu9wrp">Стаття 36. Виключена

Стаття 36. Виключена

<полное_название xml:id="xdrf8rq72ri4e0t1fl2qfg79g8">Стаття 37. Територiальна пiдсуднiсть

Стаття 37. Територiальна пiдсуднiсть

Кримiнальна справа розглядається в тому судi, в районi дiяльностi якого вчинено злочин. Якщо мiсця вчинення злочину встановити не можна, то справа повинна бути розглянута судом, в районi дiяльностi якого закiнчено дiзнання чи досудове слiдство в данiй справi.

<полное_название xml:id="x5qglzz1a3oeu5ku89pwfvi3hj">Стаття 38. Передача справи з одного суду до iншого

Стаття 38. Передача справи з одного суду до iншого

З метою забезпечення найбiльш об’єктивного i повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролi судового розгляду в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за мiсцем проживання чи роботи обвинуваченого або за мiсцем знаходження бiльшостi свiдкiв.

Передача в цих випадках справи з одного суду до iншого допускається лише до початку її розгляду в судовому засiданнi.

Питання про передачу справи з одного районного, районного у мiстi, мiського, мiськрайонного суду до iншого в межах Автономної Республiки Крим, однiєї областi, мiст Києва i Севастополя, вирiшується головою Апеляцiйного суду Автономної Республiки Крим, головами вiдповiдних апеляцiйних судiв областей, мiст Києва i Севастополя.

Питання про передачу справи до суду iншої областi вирiшується Головою Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ чи його заступником.

<полное_название xml:id="xbi7ohmr38vt8gc5k00vo4vbx5">Стаття 39. Визначення пiдсудностi справ, якi належать до компетенцiї декiлькох однойменних судiв

Стаття 39. Визначення пiдсудностi справ, якi належать до компетенцiї декiлькох однойменних судiв

В разi об’єднання в одному провадженнi кримiнальних справ по обвинуваченню декiлькох осiб у вчиненнi декiлькох злочинiв, коли цi справи пiдсуднi двом або декiльком однойменним судам, справу розглядає той суд, в районi дiяльностi якого було порушено кримiнальну справу або закiнчено досудове слiдство чи дiзнання.

<полное_название xml:id="x999mv9vfxr4xuxyan8smet40s">Стаття 40. Визначення пiдсудностi справ, якi належать до компетенцiї рiзнойменних судiв

Стаття 40. Визначення пiдсудностi справ, якi належать до компетенцiї рiзнойменних судiв

Якщо одна особа або група осiб обвинувачуються у вчиненнi декiлькох злочинiв, справи про якi пiдсуднi рiзнойменним судам, то справа розглядається вищестоящим з цих судiв.

Частину другу виключено.

Частину третю виключено.

<полное_название xml:id="xa0w83mqx5te1j21pwmm2nypm">Стаття 41. Направлення справи за пiдсуднiстю

Стаття 41. Направлення справи за пiдсуднiстю

Суддя, встановивши, що кримiнальна справа не пiдсудна даному суду, надсилає її за пiдсуднiстю; про це суддя виносить постанову.

Якщо пiдсуднiсть справи iншому однойменному суду виявилася в судовому засiданнi, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повнотi i об’єктивностi дослiдження обставин справи. Коли ж не можна забезпечити повноти i об’єктивностi дослiдження обставин справи, суд надсилає справу за пiдсуднiстю, про що виносить ухвалу.

Суд, виявивши в судовому засiданнi, що справа пiдсудна вищестоящому суду, надсилає її за пiдсуднiстю.

Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом у судовому засiданнi вищестоящого суду, не допускається.

<полное_название xml:id="x3mpmbfgubpo8s2pwzswazy7jj">Стаття 42. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть

Стаття 42. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть

Спори про пiдсуднiсть мiж судами не допускаються. Кримiнальна справа, надiслана з одного суду до iншого в порядку, встановленому статтями 38–41 цього Кодексу, повинна бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенцiя суду.

<полное_название xml:id="x314vl8jy2qvw03wcde71out2g">Глава 3. УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ

Глава 3. УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ

<полное_название xml:id="x3p5ujir0qbk5jhggmbjqrn343">Стаття 43. Обвинувачений i його права

Стаття 43. Обвинувачений i його права

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Пiсля призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається пiдсудним.

Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання; мати захисника i побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися пiсля закiнчення досудового слiдства або дiзнання з усiма матерiалами справи; брати участь у судовому розглядi в судi першої iнстанцiї; заявляти вiдводи; подавати скарги на дiї i рiшення особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суддi та суду, а за наявностi вiдповiдних пiдстав — на забезпечення безпеки.

Пiдсудний має право на останнє слово.

<полное_название xml:id="xasxe9rolxsup1od9yvl4v2zid">Стаття 43-1. Пiдозрюваний

Стаття 43-1. Пiдозрюваний

Пiдозрюваним визнається:

1) особа, затримана по пiдозрiнню у вчиненнi злочину;

2) особа, до якої застосовано запобiжний захiд до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Пiдозрюваний має право: знати, в чому вiн пiдозрюється; давати показання або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання; мати захисника i побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання i вiдводи; вимагати перевiрки судом чи прокурором правомiрностi затримання; подавати скарги на дiї i рiшення особи, яка провадить оперативно-розшуковi дiї та дiзнання, слiдчого i прокурора, а за наявностi вiдповiдних пiдстав — на забезпечення безпеки.

Про роз’яснення прав пiдозрюваному зазначається в протоколi затримання або постановi про застосування запобiжного заходу.

<полное_название xml:id="x40vcv5oydbzimtoulrgx541wm">Стаття 44. Захисник

Стаття 44. Захисник

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здiйснювати захист прав i законних iнтересiв пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхiдної юридичної допомоги при провадженнi у кримiнальнiй справi.

Як захисники допускаються особи, якi мають свiдоцтво про право на заняття адвокатською дiяльнiстю в Українi та iншi фахiвцi у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках i в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькi родичi обвинуваченого, пiдсудного, засудженого, виправданого, його опiкуни або пiклувальники.

Повноваження захисника на участь у справi стверджується:

1) адвоката — ордером вiдповiдного адвокатського об’єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання — угодою, iншi фахiвцi у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи — угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичiв, опiкунiв або пiклувальникiв — заявою обвинуваченого, пiдсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участi в справi як захисникiв.

Захисник допускається до участi в справi в будь-якiй стадiї процесу. Близькi родичi обвинуваченого, його опiкуни або пiклувальники в якостi захисникiв допускаються до участi в справi з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матерiалiв досудового слiдства. У випадках, коли вiдповiдно до вимог статтi 45 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, близькi родичi обвинуваченого, його опiкуни або пiклувальники в якостi захисникiв можуть брати участь у справi лише одночасно з захисником — адвокатом чи iншим фахiвцем у галузi права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участi в справi особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Як захисники свiдка, запрошенi ним для надання правової допомоги пiд час допиту чи проведення iнших слiдчих дiй за участю свiдка, допускаються особи, якi вiдповiдають вимогам частин другої i третьої цiєї статтi. Допуск захисника свiдка до участi у справi здiйснюється у порядку, передбаченому частиною п’ятою цiєї статтi.

<полное_название xml:id="x8qfuwrrd2vzcx0f7lhih9erzc">Стаття 45. Обов’язкова участь захисника

Стаття 45. Обов’язкова участь захисника

Участь захисника при провадженнi дiзнання, досудового слiдства i в розглядi кримiнальної справи в судi першої iнстанцiї є обов’язковою:

1) у справах осiб, якi пiдозрюються або обвинувачуються у вчиненнi злочину у вiцi до 18 рокiв, — з моменту визнання особи пiдозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осiб, якi через свої фiзичнi або психiчнi вади (нiмi, глухi, слiпi тощо) не можуть самi реалiзувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осiб, якi не володiють мовою, якою ведеться судочинство — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

4) коли санкцiя статтi, за якою квалiфiкується злочин, передбачає довiчне ув’язнення — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

5) при провадженнi справи про застосування примусових заходiв медичного характеру — з моменту встановлення факту наявностi у особи душевної хвороби;

6) при провадженнi справи про застосування примусових заходiв виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолiтнього.

У судi апеляцiйної iнстанцiї участь захисника у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, є обов’язковою, якщо в апеляцiї ставиться питання про погiршення становища засудженого чи виправданого.

<полное_название xml:id="x32umfykjiyd50e4d8vty8e8m7">Стаття 46. Вiдмова вiд захисника i його замiна

Стаття 46. Вiдмова вiд захисника i його замiна

Пiдозрюваний, обвинувачений i пiдсудний мають право в будь-який момент провадження у справi вiдмовитися вiд запрошеного чи призначеного захисника. Вiдмова допускається лише з iнiцiативи пiдозрюваного, обвинуваченого чи пiдсудного i не позбавляє його права запросити того ж чи iншого захисника в подальших стадiях процесу.

При вiдмовi вiд захисника особа, яка провадить дiзнання, слiдчий складають протокол з зазначенням мотивiв вiдмови, а суд зазначає про це в протоколi судового засiдання. Про прийняття вiдмови вiд захисника чи вiдхилення її особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Вiдмова вiд захисника у випадках, зазначених у статтi 45 цього Кодексу, може бути прийнята лише коли пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний, засуджений чи виправданий обгрунтовують її мотивами, якi особа, що провадить дiзнання, слiдчий, суд визнають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку захисник замiнюється iншим в порядку, передбаченому частиною четвертою цiєї статтi.

Прийнявши вiдповiдно до вимог статтi 50 цього Кодексу рiшення про усунення захисника вiд участi в справi, а також прийнявши вiдмову захисника вiд виконання обов’язкiв, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, суддя чи суд роз’яснюють пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному його право запросити iншого захисника та надають йому для цього в стадiї розслiдування справи не менше доби, а в стадiї судового розгляду справи — не менше трьох дiб. Якщо у випадках, передбачених статтею 45 цього Кодексу, пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний протягом цих строкiв не запросить iншого захисника, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самi призначають захисника.

Замiна одного захисника iншим, крiм випадкiв, передбачених статтею 61 цього Кодексу, може мати мiсце тiльки за клопотанням чи згодою пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного.

Замiна одного захисника iншим може мати мiсце в будь-якiй стадiї процесу i не тягне вiдновлення процесуальних дiй, вчинених за участю захисника, якого замiнено.

<полное_название xml:id="x5mw3ptufyjgr34hwtdebd5e83">Стаття 47. Порядок запрошення i призначення захисника

Стаття 47. Порядок запрошення i призначення захисника

Захисник запрошується пiдозрюваним, обвинуваченим, пiдсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також iншими особами за проханням чи згодою пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, засудженого. Особа, що провадить дiзнання, слiдчий, суд зобов’язанi надати затриманiй особi чи особi, яка утримується пiд вартою, допомогу у встановленнi зв’язку з захисником або з особами, якi можуть запросити захисника.

Пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний вправi запросити собi кiлькох захисникiв.

Особа, яка провадить дiзнання, слiдчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об’єднання. Вимога особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, суду про призначення захисника, є обов’язковою для керiвника адвокатського об’єднання.

Захисник призначається у випадках:

1) коли вiдповiдно до вимог частин першої i другої статтi 45 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, але пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний не бажає або не може запросити захисника;

2) коли пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний бажає запросити захисника, але за вiдсутнiстю коштiв чи з iнших об’єктивних причин не може цього зробити.

У випадку, коли є потреба у проведеннi невiдкладних слiдчих чи iнших процесуальних дiй з участю захисника, а пiдозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника неможлива, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий своєю постановою вправi призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

Якщо потреби у проведеннi невiдкладних слiдчих чи iнших процесуальних дiй з участю захисника немає i коли неможлива явка захисника, обраного пiдозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи пiдсудним, — протягом семидесяти двох годин, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, суд мають право запропонувати пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному запросити iншого захисника. Якщо i цей захисник не зможе з’явитися для участi в справi протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний протягом того ж строку не запросить iншого захисника, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий чи суддя постановою, а суд — ухвалою самi призначають захисника.

<полное_название xml:id="xbdw1ka1b57wbpezqqozk6kjyt">Стаття 48. Обов’язки i права захисника

Стаття 48. Обов’язки i права захисника

Захисник зобов’язаний використовувати передбаченi в цьому Кодексi та в iнших законодавчих актах засоби захисту з метою з’ясування обставин, якi спростовують пiдозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримiнальну вiдповiдальнiсть пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, засудженого та надавати їм необхiдну юридичну допомогу.

З моменту допуску до участi у справi захисник має право:

1) до першого допиту пiдозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфiденцiйне побачення, а пiсля першого допиту — такi ж побачення без обмеження їх кiлькостi та тривалостi;

2) мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусовi заходи медичного чи виховного характеру;

3) ознайомлюватися з матерiалами, якими обгрунтовується затримання пiдозрюваного чи обрання запобiжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а пiсля закiнчення досудового слiдства — з усiма матерiалами справи;

4) бути присутнiм на допитах пiдозрюваного, обвинуваченого та при виконаннi iнших слiдчих дiй, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконаннi iнших слiдчих дiй — з дозволу дiзнавача, слiдчого;

5) застосовувати науково-технiчнi засоби при провадженнi тих слiдчих дiй, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленнi з матерiалами справи — з дозволу особи, яка провадить дiзнання, чи слiдчого, а у судi, якщо справа розглядається у вiдкритому судовому засiданнi, — з дозволу суддi чи суду;

6) брати участь в судових засiданнях;

7) ставити в судовому засiданнi питання пiдсудним, потерпiлому, свiдкам, експерту, спецiалiсту, позивачу i вiдповiдачу, брати участь у дослiдженнi iнших доказiв;

8) подавати докази, заявляти клопотання i вiдводи, висловлювати в судовому засiданнi свою думку щодо клопотань iнших учасникiв судового розгляду, оскаржувати дiї i рiшення особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора i суду;

9) виступати в судових дебатах;

10) знайомитися з протоколом судового засiдання та подавати на нього зауваження;

11) знати про принесенi в справi подання прокурора, апеляцiї, подавати на них заперечення;

12) брати участь в засiданнях суду при апеляцiйному розглядi справи;

13) збирати вiдомостi про факти, що можуть використовуватися як докази в справi, в тому числi запитувати i одержувати документи чи їх копiї вiд громадян та юридичних осiб, знайомитися на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, об’єднаннях громадян з необхiдними документами, крiм тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмовi висновки фахiвцiв з питань, що вимагають спецiальних знань, опитувати громадян.

Захисник зобов’язаний з’являтися для участi у виконаннi процесуальних дiй, в яких його участь є обов’язковою. У разi неможливостi з’явитися у призначений строк, захисник зобов’язаний заздалегiдь повiдомити про це та про причини неможливостi явки дiзнавачу, слiдчому, прокурору, суду.

У разi неявки захисника, слiдча дiя, участь в якiй захисника не є обов’язковою, виконується без нього.

Захисник не вправi розголошувати данi, якi стали йому вiдомi у зв’язку з виконанням його обов’язкiв.

Захисник зобов’язаний не перешкоджати встановленню iстини в справi шляхом вчинення дiй, спрямованих на те, щоб схилити свiдка чи потерпiлого до вiдмови вiд показань або до дачi завiдомо неправдивих показань, схилити експерта до вiдмови вiд дачi висновку чи дачi завiдомо неправдивого висновку, iншим чином сфальсифiкувати докази у справi або затягнути розслiдування чи судовий розгляд справи. Вiн також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслiдуваннi та судовому розглядi справи.

Пiсля допуску до участi в справi захисник — адвокат вправi вiдмовитися вiд виконання своїх обов’язкiв лише у випадках:

1) коли є обставини, якi згiдно зi статтею 61 цього Кодексу виключають його участь у справi;

2) коли вiн свою вiдмову мотивує недостатнiми знаннями чи некомпетентнiстю.

Документи, пов’язанi з виконанням захисником його обов’язкiв при участi в справi не пiдлягають огляду, розголошенню чи вилученню дiзнавачем, слiдчим, прокурором чи судом без його згоди.

У разi участi захисника, запрошеного свiдком для надання йому правової допомоги пiд час допиту чи проведення iнших слiдчих дiй за його участю, вiн має право бути присутнiм пiд час їх проведення; надавати в присутностi слiдчого консультацiї свiдку, якщо фактичнi обставини у справi можуть бути використанi для кримiнального переслiдування особисто самого свiдка або членiв його сiм’ї чи близьких родичiв; ставити з дозволу слiдчого запитання, що пiдлягають занесенню до протоколу, для уточнення i доповнення його вiдповiдей; заперечувати проти незаконних дiй слiдчого щодо порядку проведення ним допиту чи iнших слiдчих дiй з посиланням на норму закону, яка порушується, що пiдлягає занесенню до вiдповiдного протоколу; оскаржувати дiї слiдчого в порядку, встановленому цим Кодексом, у разi якщо з характеру i змiсту питань випливає, що свiдок має допитуватися як пiдозрюваний.

<полное_название xml:id="x7xpt2kac2xju0u0xr9y5pxtpz">Стаття 49. Потерпiлий

Стаття 49. Потерпiлий

Потерпiлим визнається особа, якiй злочином заподiяно моральну, фiзичну або майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпiлим чи про вiдмову в цьому особа, яка провадить дiзнання, слiдчий i суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Громадянин, визнаний потерпiлим вiд злочину, вправi давати показання у справi. Потерпiлий i його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усiма матерiалами справи з моменту закiнчення досудового слiдства, а у справах, в яких досудове слiдство не провадилося, — пiсля призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розглядi; заявляти вiдводи; подавати скарги на дiї особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора i суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду i постанови народного суддi, а за наявностi вiдповiдних пiдстав — на забезпечення безпеки.

У випадках, визначених цим Кодексом, потерпiлий має право пiд час судового розгляду особисто або через свого представника пiдтримувати обвинувачення. Потерпiлий може брати участь у судових дебатах.

У справах про злочини, внаслiдок яких сталася смерть потерпiлого, права, передбаченi цiєю статтею, мають його близькi родичi.

<полное_название xml:id="xe8ejfrewkjoitjygulis0rigc">Стаття 50. Цивiльний позивач

Стаття 50. Цивiльний позивач

Цивiльним позивачем визнається громадянин, пiдприємство, установа чи органiзацiя, якi зазнали матерiальної шкоди вiд злочину i пред’явили вимогу про вiдшкодування збиткiв вiдповiдно до статтi 28 цього Кодексу. Про визнання цивiльним позивачем чи про вiдмову в цьому особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивiльний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розглядi; просити орган дiзнання, слiдчого i суд про вжиття заходiв до забезпечення заявленого ним позову; пiдтримувати цивiльний позов; ознайомлюватися з матерiалами справи з моменту закiнчення досудового слiдства, а у справах, в яких досудове слiдство не провадилось, — пiсля призначення справи до судового розгляду; заявляти вiдводи; подавати скарги на дiї особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора i суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частинi, що стосується цивiльного позову, а за наявностi вiдповiдних пiдстав — на забезпечення безпеки.

Цивiльний позивач зобов’язаний на вимогу органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду пред’являти всi необхiднi документи, зв’язанi з заявленим позовом.

<полное_название xml:id="xbik0ih1d3t496cevqwiy39x7x">Стаття 51. Цивiльний вiдповiдач

Стаття 51. Цивiльний вiдповiдач

Як цивiльних вiдповiдачiв може бути притягнуто батькiв, опiкунiв, пiклувальникiв або iнших осiб, а також пiдприємства, установи та органiзацiї, якi в силу закону несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану злочинними дiями обвинуваченого. Про притягнення як цивiльного вiдповiдача особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивiльний вiдповiдач або його представник має право: заперечувати проти пред’явленого позову; давати пояснення по сутi пред’явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися з матерiалами справи, що стосуються цивiльного позову, з моменту закiнчення досудового слiдства, а у справах, в яких досудове слiдство не провадилося, — пiсля призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розглядi; заявляти вiдводи; подавати скарги на дiї особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора i суду, а також подавати скарги на вирок i ухвали суду в частинi, що стосується цивiльного позову, а за наявностi вiдповiдних пiдстав — на забезпечення безпеки.

<полное_название xml:id="x2g9wi7n1uxabvwv2ayxeu8tgi">Стаття 52. Представники потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача

Стаття 52. Представники потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача

Представниками потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача можуть бути адвокати, близькi родичi, законнi представники, а також iншi особи за постановою особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, суддi або за ухвалою суду.

Коли цивiльним позивачем або цивiльним вiдповiдачем є пiдприємство, установа чи органiзацiя, то представниками їх iнтересiв можуть бути спецiально уповноваженi ними на те особи.

Зазначенi в цiй статтi представники користуються процесуальними правами осiб, iнтереси яких вони представляють.

<полное_название xml:id="xc288e3h0g9d0v77u1budc0a1c">Стаття 52-1. Забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi

Стаття 52-1. Забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi

Особи, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, у разi наявностi реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки.

Право на забезпечення безпеки за наявностi вiдповiдних пiдстав мають:

1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в iншiй формi брала участь у виявленнi, запобiганнi, припиненнi i розкриттi злочину чи сприяла цьому;

2) потерпiлий або його представник у кримiнальнiй справi;

3) пiдозрюваний, обвинувачений, захисники i законнi представники;

4) цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач та їх представники у справi про вiдшкодування шкоди, завданої злочином;

5) свiдок;

6) експерт, спецiалiст, перекладач i понятий;

7) члени сiмей та близькi родичi осiб, перелiчених у пунктах 1–6 цiєї статтi, якщо шляхом погроз або iнших протиправних дiй щодо них робляться спроби вплинути на учасникiв кримiнального судочинства.

Орган дiзнання, слiдчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи повiдомлення про загрозу безпецi особи, зазначеної у частинi другiй цiєї статтi, зобов’язанi перевiрити цю заяву (повiдомлення) i в строк не бiльше нiж три доби, а у невiдкладних випадках — негайно прийняти рiшення про застосування або вiдмову в застосуваннi заходiв безпеки. Вiдповiдно до свого рiшення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу i передають її для виконання органу, на який покладено здiйснення заходiв безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою для виконання зазначеними органами.

Орган, якому доручено здiйснювати заходи безпеки, встановлює перелiк необхiдних заходiв i способiв їх реалiзацiї, керуючись при цьому конкретними обставинами i необхiднiстю усунення iснуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здiйснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повiдомляється особа, взята пiд захист.

У разi наявностi в заявi (повiдомленнI) про загрозу безпецi особи, зазначеної у частинi другiй цiєї статтi, вiдомостей про злочин орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суд або суддя в порядку, передбаченому статтями 94, 98 i 99 цього Кодексу, приймає рiшення про порушення чи вiдмову в порушеннi кримiнальної справи або про передачу заяви (повiдомлення) за належнiстю.

Про прийняте рiшення заявнику негайно надсилається повiдомлення.

Орган, який здiйснює заходи безпеки, письмово iнформує орган дiзнання, слiдчого, прокурора, суд або суддю, у провадженнi якого перебуває кримiнальна справа, про вжитi заходи та їх результати.

<полное_название xml:id="x2tah6d1vjunuimecrdmrfemny">Стаття 52-2. Права i обов’язки осiб, щодо яких здiйснюються заходи безпеки

Стаття 52-2. Права i обов’язки осiб, щодо яких здiйснюються заходи безпеки

Особи, взятi пiд захист, мають право:

1) подавати клопотання про вжиття заходiв безпеки або про їх скасування;

2) знати про застосування щодо них конкретних заходiв безпеки;

3) вимагати вiд органу дiзнання, слiдчого, прокурора, суду застосування додаткових заходiв безпеки або скасування здiйснюваних заходiв;

4) оскаржити незаконнi рiшення чи дiї органiв, якi забезпечують безпеку, до вiдповiдного органу вищого рiвня, прокурора або суду.

Особи, взятi пiд захист, зобов’язанi:

1) виконувати умови здiйснення заходiв безпеки i законнi вимоги органiв, якi здiйснюють заходи безпеки;

2) негайно iнформувати зазначенi органи про кожний випадок погрози або протиправних дiй щодо них;

3) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згiдно з установленими законодавством правилами.

<полное_название xml:id="x5e28xsp67w6idzvzaqzf3iwv3">Стаття 52-3. Нерозголошення вiдомостей про особу, щодо якої здiйснюються заходи безпеки

Стаття 52-3. Нерозголошення вiдомостей про особу, щодо якої здiйснюються заходи безпеки

Нерозголошення вiдомостей про особу, взяту пiд захист, може забезпечуватися шляхом обмеження вiдомостей про неї в матерiалах перевiрки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слiдчих дiй та судових засiдань. Орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суд (суддя), прийнявши рiшення про застосування заходiв безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу про замiну прiзвища, iменi, по батьковi особи, взятої пiд захист, на псевдонiм. Надалi у процесуальних документах зазначається лише псевдонiм, а справжнi прiзвище, iм’я, по батьковi (рiк, мiсяць i мiсце народження, сiмейний стан, мiсце роботи, рiд занять або посада, мiсце проживання та iншi анкетнi данi, що мiстять iнформацiю про особу, яка перебуває пiд захистом) вказуються лише у постановi (ухвалI) про замiну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матерiалiв справи не додається, а зберiгається окремо в органi, у провадженнi якого перебуває кримiнальна справа. У разi замiни прiзвища особи, взятої пiд захист, на псевдонiм з матерiалiв справи вилучаються протоколи слiдчих дiй та iншi документи, в яких зазначено достовiрнi вiдомостi про цю особу, i зберiгаються окремо, а до матерiалiв справи додаються копiї цих документiв iз замiною справжнього прiзвища на псевдонiм.

Вiдомостi про заходи безпеки та осiб, взятих пiд захист, є iнформацiєю з обмеженим доступом. На документи, що мiстять таку iнформацiю, не поширюються правила, передбаченi частиною другою статтi 48, статтями 217–219 i 255 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x6s2xdovi5acxs0n2glhu989hw">Стаття 52-4. Порядок скасування заходiв безпеки

Стаття 52-4. Порядок скасування заходiв безпеки

Заходи безпеки можуть бути скасованi на пiдставi закiнчення строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю, здоров’ю, житлу i майну осiб, взятих пiд захист; систематичного невиконання особою, взятою пiд захист, законних вимог органiв, що здiйснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можливiсть такого скасування.

Приводом для скасування заходiв забезпечення безпеки учасникiв кримiнального судочинства, членiв їх сiмей та близьких родичiв може бути: заява учасника кримiнального судочинства, члена його сiм’ї або близького родича, щодо якого були застосованi заходи безпеки; отримання достовiрної iнформацiї про усунення загрози життю, здоров’ю, житлу i майну зазначених осiб.

За наявностi пiдстав для скасування заходiв забезпечення безпеки органом дiзнання, слiдчим, прокурором, судом (суддею) виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування.

Рiшення про скасування заходiв безпеки письмово протягом доби доводиться до вiдома особи, щодо якої були застосованi цi заходи.

<полное_название xml:id="xcgvojfl9rcumrj642eabm5y6p">Стаття 52-5. Оскарження рiшень про вiдмову в застосуваннi заходiв безпеки або про їх скасування

Стаття 52-5. Оскарження рiшень про вiдмову в застосуваннi заходiв безпеки або про їх скасування

Постанова органу дiзнання або слiдчого про вiдмову в застосуваннi заходiв безпеки або про їх скасування може бути оскаржена до вiдповiдного прокурора або мiсцевого суду за мiсцем розслiдування справи.

Суддя негайно розглядає скаргу i матерiали справи, при необхiдностi вислуховує особу, яка провадить дiзнання, слiдчого, вислуховує думку прокурора, пiсля чого в залежностi вiд пiдстав для прийняття такого рiшення виносить постанову про застосування заходiв безпеки або про їх скасування чи про вiдмову в цьому.

На постанову суддi про вiдмову в задоволеннi скарги протягом трьох дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="xcvvpc1u81c56ebbo3aixldgsb">Стаття 53. Обов’язок роз’яснення i забезпечення прав особам, якi беруть участь у справi

Стаття 53. Обов’язок роз’яснення i забезпечення прав особам, якi беруть участь у справi

Суд, прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, зобов’язанi роз’яснити особам, що беруть участь у справi, їх права i забезпечити можливiсть здiйснення цих прав.

<полное_название xml:id="xanepvq0gwlqg1cl5acfuiibmj">Стаття 53-1. Обов’язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду щодо вжиття заходiв до вiдшкодування шкоди, заподiяної громадянином незаконними дiями

Стаття 53-1. Обов’язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду щодо вжиття заходiв до вiдшкодування шкоди, заподiяної громадянином незаконними дiями

У разi закриття кримiнальної справи за вiдсутнiстю подiї злочину, вiдсутнiстю в дiяннi складу злочину або за недоведенiстю участi особи у вчиненнi злочину, а також у разi постановлення виправдувального вироку орган дiзнання, слiдчий, прокурор i суд зобов’язанi роз’яснити особi порядок поновлення її порушених прав i вжити необхiдних заходiв до вiдшкодування шкоди, завданої особi внаслiдок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобiжного заходу та у разi незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримiнальний закон, який усуває каранiсть дiяння, набрав чинностi.

Пiдстави i порядок вiдшкодування шкоди визначаються законодавством України.

<полное_название xml:id="x5hj1okx632qak74up0n9wdpkb">Стаття 53-2. Обов’язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду пiд час виборчого процесу

Стаття 53-2. Обов’язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду пiд час виборчого процесу

Пiд час виборчого процесу орган дiзнання, слiдчий, прокурор i суд можуть проводити будь-якi дiї (дiзнання, досудове слiдство) щодо виборчих комiсiй, окремих членiв виборчих комiсiй, щодо примiщень, виборчої документацiї, технiчного обладнання, виключно за умови порушення у встановленому порядку кримiнальної справи та надання вiдповiдних пiдтверджуючих це документiв.

<полное_название xml:id="x1s96zbdp4ywtnqhx3gj60s2d3">Глава 4. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Глава 4. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

<полное_название xml:id="x3m139q3kpz84nvmcnyj6nubkz">Стаття 54. Обставини, що виключають участь суддi в розглядi справи

Стаття 54. Обставини, що виключають участь суддi в розглядi справи

Суддя не може брати участi в розглядi кримiнальної справи:

1) якщо вiн є потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слiдчого, особи, яка провадила дiзнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо вiн брав участь у данiй справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, особа, яка провадила дiзнання, слiдчий, обвинувач, захисник або представник iнтересiв потерпiлого, цивiльного позивача або цивiльного вiдповiдача;

2 ) якщо вiн пiд час досудового розслiдування справи вирiшував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, змiни чи скасування запобiжних заходiв, продовження строкiв тримання пiд вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи або закриття справи;

2 ) якщо вiн пiд час досудового розслiдування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому статтею 611 цього Кодексу;

3) якщо вiн особисто або його родичi заiнтересованi в результатах справи;

4) при наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв в об’єктивностi суддi;

5) у разi порушення порядку визначення суддi для розгляду справи, встановленого частиною третьою статтi 162 цього Кодексу.

У складi суду, що розглядає кримiнальну справу, не можуть бути особи, якi є родичами мiж собою.

<полное_название xml:id="xdlb1siws0f4g6rb0x3g87bwm7">Стаття 55. Недопустимiсть повторної участi суддi у розглядi справи

Стаття 55. Недопустимiсть повторної участi суддi у розглядi справи

Суддя, який брав участь у розглядi кримiнальної справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї справи в апеляцiйному чи касацiйному порядку, а так само брати участь в новому розглядi справи в судi першої iнстанцiї в разi скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених з його участю.

Суддя, який брав участь у розглядi справи в апеляцiйному порядку, не може брати участi в розглядi цiєї справи в судi першої iнстанцiї або в касацiйному порядку, а так само в новому розглядi справи в касацiйнiй iнстанцiї пiсля скасування ухвали, постановленої з його участю.

Суддя, який брав участь у розглядi в касацiйному порядку, не може брати участi в розглядi тiєї ж справи в судi першої iнстанцiї i в апеляцiйному порядку, а так само в повторному розглядi справи в касацiйному порядку, якщо постанову (ухвалу), винесену з його участю, скасовано.

Суддя, який брав участь у розглядi справи, не може брати участi в переглядi цiєї справи за нововиявленими обставинами та переглядi справи Верховним Судом України.

<полное_название xml:id="xb8p0rf9ku51u6gmphp0whq8r1">Стаття 56. Вiдвiд суддi

Стаття 56. Вiдвiд суддi

За наявностi обставин, передбачених статтями 54 i 55 цього Кодексу, суддя зобов’язаний заявити самовiдвiд. На цих же пiдставах вiдвiд суддi може бути заявлений прокурором, пiдсудним, захисником, а також потерпiлим i його представником, цивiльним позивачем i цивiльним вiдповiдачем або їх представниками.

Заяви про вiдвiд подаються до початку судового слiдства. Пiзнiша заява про вiдвiд допускається у випадках, коли пiдстава для вiдводу стала вiдома пiсля початку судового слiдства.

<полное_название xml:id="x3qgp8ei3bp0inox8fvpyq3yrw">Стаття 57. Порядок вирiшення заявленого вiдводу

Стаття 57. Порядок вирiшення заявленого вiдводу

У разi заявлення вiдводу суддi суд повинен вислухати особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасникiв судового розгляду.

Заява про вiдвiд вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про вiдвiд кiльком суддям або всьому складу суду вирiшується простою бiльшiстю голосiв.

У разi задоволення заяви про вiдвiд суддi, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 162 цього Кодексу.

У разi задоволення заяви про вiдвiд комусь iз суддiв або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, справа розглядається в тому самому судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведеного суддi або iншим складом суддiв, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 162 цього Кодексу.

Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) або за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 55 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд вирiшує питання про передачу справи до iншого суду в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частину шосту виключено.

<полное_название xml:id="x50spbsnc8shj6mcq6osjd3vuh">Стаття 58. Вiдвiд прокурора

Стаття 58. Вiдвiд прокурора

Правила, передбаченi статтями 54 i 56 цього Кодексу, стосуються прокурора. Проте коли прокурор брав участь у проведеннi досудового слiдства в справi, у розглядi справи в судi першої iнстанцiї, в апеляцiйному чи касацiйному порядку, то цi обставини не можуть бути пiдставою для вiдводу.

Питання про вiдвiд прокурора на досудовому слiдствi вирiшує вищестоящий прокурор, а в судi — суд, який розглядає справу, вiдповiдно до правил, передбачених частинами 1 i 2 статтi 57 цього Кодексу. Якщо справа розглядається суддею одноособово, вiд одноособово вирiшує питання про вiдвiд прокурора.

<полное_название xml:id="x4eh8ebyd2kt2xjs53grgj6bnd">Стаття 59. Виключена

Стаття 59. Виключена

<полное_название xml:id="x1ciuotqwrd84grjsmbdafzb3k">Стаття 60. Вiдвiд слiдчого i особи, яка провадить дiзнання

Стаття 60. Вiдвiд слiдчого i особи, яка провадить дiзнання

Слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, пiдлягають вiдводу:

1) коли вони є потерпiлими, свiдками, цивiльними позивачами, цивiльними вiдповiдачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого;

2) коли вони брали участь у справi як експерти, спецiалiсти, перекладачi, захисники або представники iнтересiв потерпiлого, цивiльного позивача або цивiльного вiдповiдача;

3) коли вони або їх родичi заiнтересованi в результатах справи;

4) при наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв у їх об’єктивностi.

При наявностi зазначених пiдстав слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, повиннi заявити самовiдвiд, не чекаючи заяви про вiдвiд. За цими пiдставами вiдвiд слiдчому i особi, яка провадить дiзнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпiлим i його представником, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем або їх представниками, а слiдчому — i захисником.

Заява про вiдвiд або самовiдвiд слiдчого i особи, яка провадить дiзнання, подається прокуроровi, який розглядає i вирiшує її протягом двадцяти чотирьох годин.

<полное_название xml:id="xcdmhgek9qjf3lkipfyc5h833y">Стаття 61. Обставини, що виключають участь у справi захисника

Стаття 61. Обставини, що виключають участь у справi захисника

Захисником не може бути особа:

1) яка брала участь у данiй справi як дiзнавач, слiдчий, прокурор, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач, понятий, представник потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача;

2) яка вiдповiдно до цього Кодексу є свiдком i в зв’язку з цим допитувалась або пiдлягає допиту;

3) яка є родичем особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, будь-кого iз складу суду, потерпiлого, цивiльного позивача;

4) щодо якої порушено кримiнальну справу;

5) визнана недiєздатною чи обмежено дiєздатною.

Особа не може брати участь у справi як захисник також у випадках:

1) коли вона у данiй справi надає або ранiше надавала юридичну допомогу особi, iнтереси якої суперечать iнтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

2) у разi зупинення дiї свiдоцтва про право на заняття адвокатською дiяльнiстю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.

Одна i та ж особа не може бути захисником двох i бiльше пiдозрюваних, обвинувачених чи пiдсудних, якщо iнтереси захисту одного з них суперечать iнтересам захисту iншого.

Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню iстини в справi, затягує розслiдування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засiданнi чи не виконує розпоряджень головуючого пiд час судового розгляду справи.

Одна i та сама особа в данiй кримiнальнiй справi не може бути захисником двох i бiльше свiдкiв, а також захисником свiдка та пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, потерпiлого, цивiльних позивача чи вiдповiдача.

<полное_название xml:id="x28t8vh7yqqfauytanymktnq1">Стаття 61-1. Усунення захисника вiд участi у справi

Стаття 61-1. Усунення захисника вiд участi у справi

Захисник може бути усунутий вiд участi у справi лише з пiдстав, передбачених статтею 61 цього Кодексу.

Встановивши обставини, якi вiдповiдно до пунктiв 1, 3, 4, 5 частини першої, частин другої i третьої статтi 61 цього Кодексу виключають участь захисника у справi, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий виносять мотивовану постанову про усунення захисника вiд участi в справi та повiдомляють про це захисниковi i пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному.

На стадiї дiзнання та досудового слiдства питання про усунення захисника вiд участi у справi з пiдстав, передбачених пунктом 2 частини першої або частиною четвертою статтi 61 цього Кодексу, за поданням особи, яка провадить дiзнання, слiдчого вирiшує суддя за мiсцем провадження розслiдування. Суддя розглядає подання про усунення захисника вiд участi у справi, вивчає матерiали, якими обгрунтовується подання, вислуховує прокурора i захисника, при необхiдностi опитує пiдозрюваного, обвинуваченого, особу, у провадженнi якої знаходиться справа, пiсля чого виносить мотивовану постанову про усунення захисника вiд участi у справi чи про вiдмову в цьому. Постанова суддi про усунення захисника оскарженню не пiдлягає.

Пiд час судового розгляду питання про усунення захисника вiд участi у справi з пiдстав, передбачених статтею 61 цього Кодексу, вирiшує суд.

За наявностi пiдстав особа, яка провадить дiзнання, слiдчий чи суд про усунення захисника вiд участi в справi повiдомляють вiдповiдному органу, адвокатському об’єднанню для вирiшення питання про вiдповiдальнiсть адвоката.

<полное_название xml:id="x6lawth0wf56z8swsg4k089jcm">Стаття 62. Вiдвiд перекладача, експерта, спецiалiста i секретаря судового засiдання

Стаття 62. Вiдвiд перекладача, експерта, спецiалiста i секретаря судового засiдання

Правила, зазначенi в статтi 54 цього Кодексу, стосуються перекладача, експерта, спецiалiста i секретаря судового засiдання з тим обмеженням, що їх попередня участь у цiй справi як перекладача, експерта, спецiалiста i секретаря судового засiдання не може бути пiдставою для вiдводу.

Вiдвiд, заявлений перекладачевi, експертовi i спецiалiстовi пiд час провадження дiзнання чи досудового слiдства, вирiшується особою, яка провадить дiзнання, слiдчим або прокурором. Вiдвiд, заявлений пiд час судового розгляду секретаревi судового засiдання, перекладачевi, експертовi i спецiалiстовi, вирiшується судом або суддею, який одноособово розглядає справу.

<полное_название xml:id="x4dxgyh7m90fi4f4lcl41hu9tp">Стаття 63. Обставини, що виключають участь у справi представника потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача

Стаття 63. Обставини, що виключають участь у справi представника потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача

Представником потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача не може бути особа, яка брала участь у цiй справi як слiдчий або особа, що провадила дiзнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, захисник, особа, яка допитувалась або пiдлягає допиту як свiдок, а також особа, що є родичем кого-небудь iз складу суду або обвинувача.

Адвокат не може брати участi у справi як представник потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача також i за обставин, зазначених у статтi 61 цього Кодексу.

При наявностi цих обставин особа повинна вiдмовитися вiд виконання обов’язкiв представника потерпiлого, цивiльного позивача або цивiльного вiдповiдача в данiй справi. На цих же пiдставах вона може бути усунута вiд участi в справi слiдчим, прокурором або судом.

<полное_название xml:id="xep8xs19avxr936fqxh8ez7l3s">Глава 5. ДОКАЗИ

Глава 5. ДОКАЗИ

<полное_название xml:id="x2ewqiv1b0k1kjvlw43ed85bc1">Стаття 64. Обставини, що пiдлягають доказуванню в кримiнальнiй справi

Стаття 64. Обставини, що пiдлягають доказуванню в кримiнальнiй справi

При провадженнi досудового слiдства, дiзнання i розглядi кримiнальної справи в судi пiдлягають доказуванню:

1) подiя злочину (час, мiсце, спосiб та iншi обставини вчинення злочину);

2) виннiсть обвинуваченого у вчиненнi злочину i мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступiнь тяжкостi злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання;

4) характер i розмiр шкоди, завданої злочином, а також розмiр витрат закладу охорони здоров’я на стацiонарне лiкування потерпiлого вiд злочинного дiяння.

<полное_название xml:id="xu0w7xxq9z0wz2g2u8licdbx3">Стаття 65. Докази

Стаття 65. Докази

Доказами в кримiнальнiй справi є всякi фактичнi данi, на пiдставi яких у визначеному законом порядку орган дiзнання, слiдчий i суд встановлюють наявнiсть або вiдсутнiсть суспiльно небезпечного дiяння, виннiсть особи, яка вчинила це дiяння, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи.

Цi данi встановлюються: показаннями свiдка, показаннями потерпiлого, показаннями пiдозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слiдчих i судових дiй, протоколами з вiдповiдними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходiв, та iншими документами.

Фактичнi данi, одержанi на територiї iноземної держави її компетентними органами при виконаннi запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу, розслiдуваннi кримiнальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримiнального переслiдування, або в ходi дiяльностi мiжнародної слiдчої групи, використовуються органом дiзнання, слiдчим i судом як докази, одержанi вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x7utd8donlwm6wa22hhp72p0t7">Стаття 66. Збирання i подання доказiв

Стаття 66. Збирання i подання доказiв

Особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, прокурор i суд в справах, якi перебувають в їх провадженнi, вправi викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осiб як свiдкiв i як потерпiлих для допиту або як експертiв для дачi висновкiв; вимагати вiд пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових осiб i громадян пред’явлення предметiв i документiв, якi можуть встановити необхiднi в справi фактичнi данi; вимагати проведення ревiзiй, вимагати вiд банкiв iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичних та фiзичних осiб у порядку та обсязi, встановлених Законом України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть». Виконання цих вимог є обов’язковим для всiх громадян, пiдприємств, установ i органiзацiй.

Докази можуть бути поданi пiдозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем i їх представниками, а також будь-якими громадянами, пiдприємствами, установами i органiзацiями. Докази можуть бути одержанi при виконаннi запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу на територiї iноземної держави, а також у порядку перейняття кримiнального переслiдування чи в ходi дiяльностi мiжнародної слiдчої групи.

У передбачених законом випадках особа, яка проводить дiзнання, слiдчий, прокурор i суд в справах, якi перебувають в їх провадженнi, вправi доручити пiдроздiлам, якi здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, провести оперативно-розшуковi заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, якi можуть бути доказами у кримiнальнiй справi.

<полное_название xml:id="x7yhzhhj8kp0fb5ykkyn0rye55">Стаття 67. Оцiнка доказiв

Стаття 67. Оцiнка доказiв

Суд, прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, оцiнюють докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що грунтується на всебiчному, повному i об’єктивному розглядi всiх обставин справи в їх сукупностi, керуючись законом.

Суд, прокурор, слiдчий або особа, яка провадить дiзнання, не оцiнює порядку збирання та подання доказiв компетентним органом iноземної держави при виконаннi запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу, розслiдуваннi кримiнальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримiнального переслiдування, або в ходi дiяльностi мiжнародної слiдчої групи.

Нiякi докази для суду, прокурора, слiдчого i особи, яка провадить дiзнання, не мають наперед встановленої сили.

<полное_название xml:id="x9c4vcief61fozhxnby2aat1ie">Стаття 68. Показання свiдкiв

Стаття 68. Показання свiдкiв

Як свiдок може бути викликана кожна особа, про яку є данi, що їй вiдомi обставини, якi вiдносяться до справи.

Свiдок може бути допитаний про обставини, якi пiдлягають встановленню по данiй справi, в тому числi про факти, що характеризують особу обвинуваченого або пiдозрюваного, та його взаємовiдносини з ними.

Не можуть бути доказами данi, повiдомленi свiдком, джерело яких невiдоме. Якщо показання свiдка базуються на повiдомленнях iнших осiб, то цi особи повиннi бути також допитанi.

<полное_название xml:id="x5un2ajzv98deyhvkwxqqeiot0">Стаття 69. Особи, якi не пiдлягають допиту як свiдки, i особи, якi мають право вiдмовитися давати показання як свiдки

Стаття 69. Особи, якi не пiдлягають допиту як свiдки, i особи, якi мають право вiдмовитися давати показання як свiдки

Не можуть бути допитанi як свiдки:

1) адвокати та iншi фахiвцi у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотарiуси, лiкарi, психологи, священнослужителi — з приводу того, що їм довiрено або стало вiдомо при здiйсненнi професiйної дiяльностi, якщо вони не звiльненi вiд обов’язку зберiгати професiйну таємницю особою, що довiрила їм цi вiдомостi;

2) захисник пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, представник потерпiлого, позивача, вiдповiдача — про обставини, якi стали їм вiдомi при наданнi юридичної допомоги пiдзахисним або довiрителям;

3) особи, якi згiдно з висновком судово-психiатричної чи судово-медичної експертизи через свої фiзичнi або психiчнi вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, i давати показання про них;

4) свiдок, який вiдповiдно до статтi 523 цього Кодексу дає показання пiд псевдонiмом, — щодо дiйсних даних про його особу;

5) особа, яка має вiдомостi про дiйснi данi про свiдка, який вiдповiдно до статтi 523 цього Кодексу дає показання пiд псевдонiмом, — щодо цих даних.

Вiдмовитися давати показання як свiдки мають право:

1) члени сiм’ї, близькi родичi, усиновленi, усиновителi пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членiв сiм’ї, близьких родичiв, усиновленого, усиновителя у вчиненнi злочину.

Не можуть без їх згоди бути допитанi як свiдки особи, якi мають право дипломатичної недоторканностi, а також працiвники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Дiзнавач, слiдчий, прокурор i суд перед допитом осiб, зазначених у частинах 1 i 2 цiєї статтi, зобов’язанi роз’яснити їм право вiдмовитись давати показання, про що зазначається в протоколi допиту чи в протоколi судового засiдання.

<полное_название xml:id="x2qoo0vjx9dgt53aq1ztm7xszk">Стаття 69-1. Права свiдка

Стаття 69-1. Права свiдка

Свiдок має право:

1) давати показання рiдною мовою або iншою мовою, якою вiн вiльно володiє, i користуватися допомогою перекладача;

2) заявляти вiдвiд перекладачу;

3) знати у зв’язку з чим i у якiй справi вiн допитується;

4) власноручно викладати свої показання в протоколi допиту;

4 ) на обраного за власним бажанням захисника пiд час допиту чи проведення iнших слiдчий дiй за своєю участю вiдповiдно до цього Кодексу та на iншу правову допомогу в порядку, встановленому законом, а також вiдмовитися вiд запрошеного ним захисника.

Захисник може запрошуватися свiдком, його законним представником, а також iншими особами на його прохання чи за згодою;

5) користуватися нотатками i документами при дачi показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахункiв та iнших даних, якi йому важко тримати в пам’ятi;

6) вiдмовитися давати показання щодо себе, членiв сiм’ї та близьких родичiв, а також у разi, якщо у нього немає можливостi вiльно, без неправомiрних обмежень, отримати правову допомогу в обсязi i формах, як вiн того потребує, в тому числi запросити захисника;

7) знайомитися з протоколом допиту i клопотати про внесення до нього змiн, доповнень i зауважень, власноручно робити такi доповнення i зауваження;

8) подавати скарги прокурору на дiї дiзнавача i слiдчого;

9) одержувати вiдшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачi показань.

У разi наявностi вiдповiдних пiдстав свiдок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, передбачених законом i в порядку, передбаченому статтями 521–525 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x92277p6eigy8xa2h1hf4lblc9">Стаття 70. Обов’язки свiдка

Стаття 70. Обов’язки свiдка

Особа, викликана органом дiзнання, слiдчим, прокурором або судом як свiдок, зобов’язана з’явитися в зазначенi мiсце i час i дати правдивi показання про вiдомi їй обставини в справi.

Якщо свiдок не з’явиться без поважних причин, орган дiзнання, слiдчий, прокурор або суд мають право застосувати привiд через органи внутрiшнiх справ в порядку, передбаченому статтями 135 i 136 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому в частинi 2 цiєї статтi, суд вправi також накласти на свiдка грошове стягнення до половини мiнiмального розмiру заробiтної плати. Питання про грошове стягнення вирiшується судом у судовому засiданнi при розглядi справи, по якiй свiдок викликався. Воно може бути вирiшено в iншому судовому засiданнi з викликом цього свiдка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядовi питання про накладення грошового стягнення.

<полное_название xml:id="xdmugq32w50tnper2sx9lrsf05">Стаття 71. Вiдповiдальнiсть свiдка

Стаття 71. Вiдповiдальнiсть свiдка

За дачу завiдомо неправдивих показань свiдок несе кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтею 384 Кримiнального кодексу України.

За злiсне ухилення вiд явки до суду, до органiв досудового слiдства або дiзнання свiдок несе вiдповiдальнiсть вiдповiдно за частиною 1 статтi 1853 або статтею 1854 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, а за вiдмову дати показання про вiдомi обставини в справi — за статтею 385 Кримiнального Кодексу України.

<полное_название xml:id="x84cs0qv9dy4x5hqhis3tukpcd">Стаття 72. Показання потерпiлого

Стаття 72. Показання потерпiлого

Потерпiлий зобов’язаний з’явитися за викликом особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора i суду.

Потерпiлий може бути допитаний про обставини, якi пiдлягають встановленню по данiй справi, в тому числi про факти, що характеризують особу обвинуваченого або пiдозрюваного, та його взаємовiдносини з ними. Не можуть бути доказами повiдомленi потерпiлим данi, джерело яких невiдоме.

Якщо потерпiлий не з’явиться без поважних причин, орган дiзнання, слiдчий, прокурор або суд мають право застосовувати привiд у порядку, передбаченому статтями 135 i 136 цього Кодексу.

За злiсне ухилення вiд явки до суду, до органiв досудового слiдства або дiзнання потерпiлий несе вiдповiдальнiсть вiдповiдно за частиною 1 статтi 185 або статтею 185 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, а за дачу завiдомо неправдивих показань — за статтею 384 Кримiнального Кодексу України.

<полное_название xml:id="x25cwtvkq4nro5zt1xymtaf89r">Стаття 73. Показання пiдозрюваного

Стаття 73. Показання пiдозрюваного

Пiдозрюваний вправi давати показання з приводу обставин, що стали пiдставою для його затримання або застосування запобiжного заходу, а також з приводу всiх iнших вiдомих йому обставин по справi.

Показання пiдозрюваного пiдлягають перевiрцi. Визнання пiдозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при пiдтвердженнi цього визнання сукупнiстю доказiв, що є в справi.

<полное_название xml:id="x62zi7vlb0o2diadurbnvk6v2h">Стаття 74. Показання обвинуваченого

Стаття 74. Показання обвинуваченого

Обвинувачений вправi давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всiх iнших вiдомих йому обставин у справi i доказiв, що є в справi.

Показання обвинуваченого, в тому числi й такi, в яких вiн визнає себе винним, пiдлягають перевiрцi. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при пiдтвердженнi цього визнання сукупнiстю доказiв, що є в справi.

<полное_название xml:id="xdx1h462ceumkb33xuympijpm2">Стаття 75. Висновок експерта

Стаття 75. Висновок експерта

Експертиза призначається у випадках, коли для вирiшення певних питань при провадженнi в справi потрiбнi науковi, технiчнi або iншi спецiальнi знання.

Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхiднi знання для дачi висновку з дослiджуваних питань. Питання, якi ставляться експертовi, i його висновок по них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

Експерт дає висновок вiд свого iменi i несе за нього особисту вiдповiдальнiсть. У разi необхiдностi в справi може бути призначено декiлькох експертiв, якi дають загальний висновок. Коли експерти не дiйшли згоди, то кожний з них складає свiй висновок окремо.

Висновок експерта для особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора i суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у вiдповiдних постановi, ухвалi, вироку.

Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або iншому експертовi.

Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить iншим матерiалам справи або iнакше викликає сумнiви в його правильностi, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається iншому експертовi або iншим експертам.

Не можуть бути експертами особи, якi перебувають у службовiй або iншiй залежностi вiд обвинуваченого, потерпiлого або якi ранiше були ревiзорами в справi.

<полное_название xml:id="xaajicjzj9ysl72h0xpoietiri">Стаття 76. Обов’язкове призначення експертизи

Стаття 76. Обов’язкове призначення експертизи

Експертиза призначається обов’язково:

1) для встановлення причин смертi;

2) для встановлення тяжкостi i характеру тiлесних ушкоджень;

3) для визначення психiчного стану пiдозрюваного або обвинуваченого при наявностi в справi даних, якi викликають сумнiв щодо його осудностi;

4) для встановлення статевої зрiлостi потерпiлої в справах про злочини, передбаченi статтею 155 Кримiнального кодексу України;

5) для встановлення вiку пiдозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирiшення питання про його кримiнальну вiдповiдальнiсть i якщо про це немає вiдповiдних документiв i неможливо їх одержати.

<полное_название xml:id="x9brpwvkpgv02tr6nca55zflrl">Стаття 77. Обов’язки i права експерта

Стаття 77. Обов’язки i права експерта

Особа, яка призначена експертом, зобов’язана з’явитися за викликом i дати правильний висновок на поставленi запитання.

За злiсне ухилення вiд явки до суду, до органiв досудового слiдства або дiзнання експерт несе вiдповiдальнiсть вiдповiдно за частиною 2 статтi 1853 або статтею 1854 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, а за дачу завiдомо неправдивого висновку або за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов’язкiв — вiдповiдно за статтями 384 чи 385 Кримiнального Кодексу України.

Експерт має право: ознайомлюватися з матерiалами справи, якi стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матерiалiв, необхiдних для дачi висновку; з дозволу особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора або суду бути присутнiм при провадженнi допитiв та iнших слiдчих дiй i задавати особам, що допитуються, запитання, якi стосуються експертизи, а за наявностi вiдповiдних пiдстав — на забезпечення безпеки.

Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межi його компетенцiї або якщо наданi йому матерiали недостатнi для дачi висновку, експерт у письмовiй формi повiдомляє орган, що призначив експертизу, про неможливiсть дати висновок.

<полное_название xml:id="x2pjps6uq6t5axfn52vjwizc80">Стаття 78. Речовi докази

Стаття 78. Речовi докази

Речовими доказами є предмети, якi були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собi слiди злочину або були об’єктом злочинних дiй, грошi, цiнностi та iншi речi, нажитi злочинним шляхом, i всi iншi предмети, якi можуть бути засобами для розкриття злочину i виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення вiдповiдальностi.

<полное_название xml:id="xcw6yvquq9sfkoyxtkkha6lpzb">Стаття 79. Зберiгання речових доказiв

Стаття 79. Зберiгання речових доказiв

Речовi докази повиннi бути уважно оглянутi, по можливостi сфотографованi, докладно описанi в протоколi огляду i приєднанi до справи постановою особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора або ухвалою суду. Речовi докази зберiгаються при справi, за винятком громiздких предметiв, якi зберiгаються в органах дiзнання, досудового слiдства i в судi або передаються для зберiгання вiдповiдному пiдприємству, установi чи органiзацiї.

При передачi справи вiд одного органу дiзнання чи досудового слiдства до iншого, направленнi справи прокуроровi чи до суду, а так само при передачi справи з одного суду до iншого речовi докази передаються разом iз справою.

В окремих випадках речовi докази можуть бути до вирiшення справи в судi повернутi їх володiльцям, якщо це можливо без шкоди для успiшного провадження в справi.

Речовi докази, одержанi в порядку надання мiжнародної правової допомоги на пiдставi виконання запиту (доручення) компетентного органу iноземної держави, зберiгаються при запитi (дорученнI), за винятком громiздких предметiв, якi зберiгаються в органi, який виконував запит (доручення). Зазначенi речовi докази передаються компетентному органу iноземної держави в порядку, встановленому статтею 474 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x3kqh2qzurnlqccaq83kjw9zp8">Стаття 80. Строки зберiгання речових доказiв

Стаття 80. Строки зберiгання речових доказiв

Речовi докази зберiгаються до набрання вироком законної сили або до закiнчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Документи — речовi докази повиннi зберiгатися весь час при справi. Копiї цих документiв надаються власнику, а також iншим особам, якi за законодавством мають право користуватися цими документами, за їх клопотанням i в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

У тих випадках, коли виникає спiр про право власностi на предмети, якi є речовими доказами, вони зберiгаються поки набере законної сили рiшення суду, винесене по даному спору в порядку цивiльного судочинства.

Речовi докази, якi можуть швидко зiпсуватися i якi не можуть бути повернутi володiльцевi, негайно здаються вiдповiдним державним або кооперативним органiзацiям для реалiзацiї. Коли потiм виникне необхiднiсть у поверненнi речових доказiв, то органiзацiї, якi їх одержали, повертають взамiн такi самi речi або сплачують їх вартiсть по державних цiнах, що iснують в момент повернення.

Речовi докази, одержанi в порядку надання мiжнародної правової допомоги на запит (доручення) компетентного органу iноземної держави, зберiгаються до передачi їх компетентному органу iноземної держави.

<полное_название xml:id="x2muvsygonhqq0qykxz1t66qy6">Стаття 81. Вирiшення питання про речовi докази

Стаття 81. Вирiшення питання про речовi докази

Питання про речовi докази вирiшується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи, при цьому:

1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфiскуються;

2) речi, вилученi з обiгу, передаються вiдповiдним установам або знищуються;

3) речi, якi не мають нiякої цiнностi i не можуть бути використанi, знищуються, а у випадках, коли заiнтересованi особи просять про це, можуть бути переданi їм;

4) грошi, цiнностi та iншi речi, нажитi злочинним шляхом, передаються в доход держави;

5) грошi, цiнностi та iншi речi, якi були об’єктом злочинних дiй, повертаються їх законним володiльцям, а якщо їх не встановлено, то цi грошi, цiнностi та речi переходять у власнiсть держави.

Спiр про належнiсть речей, що пiдлягають поверненню, вирiшується в порядку цивiльного судочинства.

<полное_название xml:id="x765x6sp7ueyxdupgoemv7nv5f">Стаття 82. Протоколи слiдчих i судових дiй та iншi носiї iнформацiї щодо цих дiй

Стаття 82. Протоколи слiдчих i судових дiй та iншi носiї iнформацiї щодо цих дiй

Протоколи слiдчих i судових дiй, складенi i оформленi в порядку, передбаченому цим Кодексом, носiї iнформацiї, на яких з допомогою технiчних засобiв зафiксованi процесуальнi дiї, є джерелом доказiв, оскiльки в них пiдтверджуються обставини i факти, що мають значення для вирiшення справи.

<полное_название xml:id="xc8gi9vsqsiyrqle8p768h6zsr">Стаття 83. Документи

Стаття 83. Документи

Документи є джерелом доказiв, якщо в них викладенi або засвiдченi обставини, якi мають значення для справи.

Документами є предмети, на яких за допомогою письмових знакiв, звуку, зображення тощо зафiксована певна iнформацiя.

До документiв можуть належати матерiали фотозйомки, звукозапису, вiдеозапису та iншi носiї iнформацiї (у тому числi електроннI), якi мiстять вiдомостi про обставини, встановленi в ходi кримiнального судочинства органом дiзнання, слiдчим, прокурором чи судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Документи мають бути дослiдженi та приєднанi до справи постановою особи, яка проводить дiзнання, слiдчим, прокурором, ухвалою суду i зберiгатися весь час при справi.

За клопотанням власника, а також iнших осiб, якi за законодавством мають право користуватися цими документами, вилученi та приєднанi до кримiнальної справи документи або їх копiї можуть бути наданi їм у порядку, встановленому цим Кодексом.

У тих випадках, коли документи мають ознаки, зазначенi в статтi 78 цього Кодексу, вони є речовими доказами.

<полное_название xml:id="xd3bbowhvp3e520kka92ardo9y">Глава 6. ПРОТОКОЛИ

Глава 6. ПРОТОКОЛИ

<полное_название xml:id="x6l4w4pt0zrixnbg15w2tnmtbw">Стаття 84. Обов’язковiсть ведення протоколу

Стаття 84. Обов’язковiсть ведення протоколу

При провадженнi слiдчих дiй пiд час досудового слiдства i дiзнання, в судових засiданнях суду першої iнстанцiї та апеляцiйного суду ведуться протоколи.

<полное_название xml:id="x4hoqh6egus3x1xiruik4pn5h8">Стаття 85. Протокол слiдчої дiї

Стаття 85. Протокол слiдчої дiї

В протоколi про кожну слiдчу дiю повиннi бути зазначенi: мiсце i дата його складання; посади i прiзвища осiб, що проводять дiю; прiзвища осiб, якi брали участь у проведеннi слiдчої дiї, адреси цих осiб; роз’яснення їх прав i обов’язкiв; змiст проведеної слiдчої дiї, час її початку i закiнчення; всi iстотнi для справи обставини, виявленi при виконаннi даної слiдчої дiї. З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосованi заходи безпеки, у протоколах слiдчих дiй, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 цього Кодексу, обмежуються вiдомостi про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52 цього Кодексу.

Протокол зачитується всiм особам, що брали участь у проведеннi слiдчої дiї, при цьому їм роз’яснюється їх право робити зауваження. Зазначенi особи можуть ознайомлюватися з протоколом особисто.

Вставки i поправки повиннi бути застереженi в протоколi перед пiдписами.

Протокол пiдписують: особа, яка провадила слiдчу дiю, допитана особа, а також перекладач, понятi, якщо вони були присутнi, та iншi особи, якi були присутнi або брали участь у проведеннi цiєї дiї. Якщо хто-небудь з цих осiб через фiзичнi вади або з iнших причин не може особисто пiдписати протокол, то для пiдписання протоколу запрошується стороння особа. До протоколу можуть бути доданi фотознiмки, матерiали звукозапису, кiнозйомок, вiдеозапису, плани, схеми, злiпки та iншi матерiали, якi пояснюють його змiст.

Коли особа, що брала участь в проведеннi слiдчої дiї, вiдмовиться пiдписати протокол, то це зазначається в протоколi i стверджується пiдписом особи, яка провадила слiдчу дiю.

<полное_название xml:id="x8ewqx5n34bfexsoxbb8kl7kjt">Стаття 85-1. Застосування звукозапису при провадженнi досудового слiдства

Стаття 85-1. Застосування звукозапису при провадженнi досудового слiдства

Звукозапис може застосовуватися при допитi пiдозрюваного, обвинуваченого, свiдка i потерпiлого, очнiй ставцi, пред’явленнi для впiзнання, вiдтвореннi обстановки i обставин подiї та при проведеннi iнших слiдчих дiй пiд час досудового розслiдування.

При проведеннi слiдчих дiй з застосуванням звукозапису про це повiдомляються всi учасники слiдчої дiї до її початку. Фонограма повинна мiстити вiдомостi, зазначенi у частинi 1 статтi 85 цього Кодексу, та вiдбивати весь хiд слiдчої дiї. Повторення спецiально для звукозапису будь-якої частини слiдчої дiї в ходi її проведення не дозволяється.

Перед закiнченням слiдчої дiї звукозапис повнiстю вiдтворюється учасникам цiєї дiї. Висловленi ними зауваження i доповнення до звукозапису заносяться на фонограму. Протокол слiдчої дiї, проведеної з застосуванням звукозапису, складається з додержанням правил цього Кодексу. В протоколi повинно бути також зазначено про застосування звукозапису i повiдомлення про це учасникiв слiдчої дiї, про технiчнi засоби та умови звукозапису, про вiдтворення звукозапису учасникам слiдчої дiї та їх заяви з приводу застосування звукозапису. В разi вiдтворення звукозапису показань при проведеннi iншої слiдчої дiї про це зазначається у протоколi вiдповiдної слiдчої дiї. При проведеннi очної ставки вiдтворення звукозапису попереднiх показань учасникiв очної ставки допускається лише пiсля дачi ними показань на очнiй ставцi та занесення їх до протоколу.

При пред’явленнi учасникам процесу матерiалiв справи у зв’язку з закiнченням досудового розслiдування звукозапис вiдтворюється обвинуваченому i його захиснику, а в разi клопотання — i iншим учасникам процесу. Фонограма в опечатаному виглядi зберiгається при справi.

<полное_название xml:id="x67ze77n0v3m8yqqzgvig99d0k">Стаття 85-2. Застосування кiнозйомки, вiдеозапису при проведеннi слiдчої дiї

Стаття 85-2. Застосування кiнозйомки, вiдеозапису при проведеннi слiдчої дiї

Кiнозйомка, вiдеозапис можуть застосовуватися при проведеннi огляду, обшуку, вiдтвореннi обстановки i обставин подiї та при проведеннi iнших слiдчих дiй.

Учасники слiдчої дiї повiдомляються про застосування кiнозйомки, вiдеозапису до початку цiєї дiї. Пiсля зйомки, запису та виготовлення кiнострiчки, вiдеострiчки вони демонструються всiм учасникам слiдчої дiї, про що складається окремий протокол. Процесуальне оформлення застосування кiнозйомки, вiдеозапису i демонстрування кiнострiчки, вiдеострiчки при проведеннi iншої слiдчої дiї, пред’явленнi матерiалiв справи в зв’язку з закiнченням досудового розслiдування, а також пiд час судового розгляду провадиться вiдповiдно до правил, передбачених статтею 85 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x7xbmxxyrf42iuw68tc2i9pybg">Стаття 85-3. Застосування телефонної конференцiї та вiдеоконференцiї при проведеннi слiдчої дiї

Стаття 85-3. Застосування телефонної конференцiї та вiдеоконференцiї при проведеннi слiдчої дiї

У разi неможливостi явки учасникiв слiдчої чи iншої процесуальної дiї до органу дiзнання, слiдчого, прокурора або до суду за мiсцем провадження у справi, а також необхiдностi забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, або з iнших обґрунтованих пiдстав слiдча чи процесуальна дiя за їх участю може здiйснюватися шляхом проведення телефонної конференцiї або вiдеоконференцiї.

Телефонна конференцiя або вiдеоконференцiя проводиться на пiдставi доручення органу дiзнання, слiдчого, прокурора або суду.

Вiдеоконференцiя може застосовуватися пiд час допиту свiдка, експерта, пiдозрюваного, обвинуваченого i пiдсудного, очної ставки, пред’явлення для впiзнання, вiдтворення обстановки i обставин подiї.

Слiдчi дiї пiд час вiдеоконференцiї за участю пiдозрюваного, обвинуваченого i пiдсудного проводяться лише за їх письмовою згодою, про що зазначається у протоколi слiдчої дiї.

Слiдчi дiї пiд час вiдеоконференцiї за участю свiдка чи експерта проводяться з урахуванням положень статей 70, 71 та 77 цього Кодексу.

Телефонна конференцiя може застосовуватися пiд час проведення допиту свiдка чи експерта за їх письмовою згодою.

Пiд час телефонної конференцiї або вiдеоконференцiї ведеться звуко- або вiдеозапис.

Про проведення телефонної конференцiї або вiдеоконференцiї орган дiзнання, слiдчий, прокурор або суд, у провадженнi якого перебуває кримiнальна справа, та орган, який виконує доручення, складає окремi протоколи, до яких обов’язково додається вiдповiдний звуко- або вiдеозапис.

<полное_название xml:id="x6uz4i7mkk153vl6mfykbwvbs4">Стаття 86. Виключена

Стаття 86. Виключена

<полное_название xml:id="x4d7ebmtthm8apinjbz6kvrsaf">Стаття 87. Протокол судового засiдання

Стаття 87. Протокол судового засiдання

Основним засобом фiксацiї перебiгу судового розгляду справи є протокол судового засiдання. У ходi кожного судового засiдання суду першої iнстанцiї, а також при кожнiй окремiй процесуальнiй дiї, вчиненiй поза постiйним мiсцем засiдання суду першої iнстанцiї, складається протокол. У судi апеляцiйної iнстанцiї протокол судового засiдання ведеться у випадках, передбачених цим Кодексом.

У протоколi судового засiдання вiдображаються всi iстотнi моменти розгляду справи в тiй послiдовностi, в якiй вони мали мiсце в судовому засiданнi чи при вчиненнi окремої процесуальної дiї.

У протоколi зазначаються:

1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

2) час початку судового засiдання або проведення окремої процесуальної дiї;

3) назва суду, який розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), секретаря судового засiдання;

4) справа, що розглядається, повна i точна назва учасникiв процесу;

5) вiдомостi про явку учасникiв процесу або їх неявку, причини вiдсутностi та про вручення їм судових повiсток;

6) данi про особу пiдсудного;

7) данi про час одержання пiдсудним копiї обвинувального висновку;

8) данi про роз’яснення пiдсудному та iншим учасникам процесу їх прав та обов’язкiв;

9) ухвали та постанови суду, прийнятi без виходу до нарадчої кiмнати;

10) всi розпорядження головуючого i дiї суду, в тому порядку, в якому вони вiдбувались;

11) всi клопотання i заяви учасникiв процесу;

12) докладний змiст записаних у першiй особi показань пiдсудного, потерпiлого, свiдкiв, пояснень спецiалiстiв, вiдповiдей експерта на уснi запитання;

13) послiдовнiсть i короткий змiст судових дебатiв;

14) короткий змiст останнього слова пiдсудного;

15) вiдомостi про проголошення вироку та роз’яснення порядку i строку його оскарження, роз’яснення права та строку на ознайомлення з протоколом судового засiдання, подачу на нього зауважень;

16) час закiнчення судового засiдання у справi.

На вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за iнiцiативою суду у судi першої чи апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється повне фiксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

<полное_название xml:id="x2tx3w9ybypm3bkbgq8dhol5bl">Стаття 87-1. Порядок складання i оформлення протоколiв та технiчного запису

Стаття 87-1. Порядок складання i оформлення протоколiв та технiчного запису

Протокол судового засiдання повинен бути виготовлений не пiзнiше семи дiб з дня закiнчення судового розгляду справи. Протокол судового засiдання пiдписують головуючий i секретар судового засiдання.

У разi необхiдностi строк для виготовлення та пiдписання протоколу судового засiдання може бути продовжено головуючим, але не бiльше нiж на чотирнадцять дiб пiсля закiнчення судового засiдання.

Про виготовлення i пiдписання протоколу судового засiдання повiдомляються учасники судового розгляду.

У разi повного фiксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технiчного засобу у протоколi судового засiдання зазначається технiчна характеристика цього засобу та носiя iнформацiї.

Носiй iнформацiї, на якому зафiксовано судовий процес, зберiгається при справi.

<полное_название xml:id="x8q9xii2gagas3zijcdmo6t4yf">Стаття 88. Зауваження на протокол судового засiдання

Стаття 88. Зауваження на протокол судового засiдання

Сторони мають право знайомитися з протоколом судового засiдання i протягом трьох дiб пiсля повiдомлення про виготовлення протоколу або пiсля закiнчення строку на його виготовлення подавати свої письмовi зауваження з приводу допущеної неправильностi або неповноти протоколу.

<полное_название xml:id="x6dk3tvpc6rpeund600oyezj57">Стаття 88-1. Розгляд зауважень на протокол судового засiдання

Стаття 88-1. Розгляд зауважень на протокол судового засiдання

Зауваження на протокол розглядаються:

якщо справа розглядалася суддею одноособово — головуючим;

якщо справа розглядалася колегiально — цим складом суду чи бiльшiстю цього складу.

Суд розглядає зауваження на протокол судового засiдання i в разi згоди iз зауваженнями посвiдчує їх правильнiсть.

У разi незгоди головуючого з поданими зауваженнями вони розглядаються в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн про час i мiсце його проведення. Їх неявка в судове засiдання не перешкоджає розгляду зауважень. При розглядi зауважень може вiдтворюватися технiчний запис процесу. Розглянувши зауваження, головуючий — постановою, а колегiя суддiв — ухвалою за наявностi до того пiдстав посвiдчує правильнiсть зауважень або вiдхиляє їх.

У разi пропуску строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду i приєднує до матерiалiв справи.

Зауваження повиннi бути розглянутi не пiзнiше п’яти днiв з дня їх надходження до суду.

<полное_название xml:id="x4l8h7cb6gnfp903ig1xzeeh01">Стаття 88-2. Вiдтворення технiчного запису судового засiдання

Стаття 88-2. Вiдтворення технiчного запису судового засiдання

Повне або часткове вiдтворення технiчного запису судового процесу здiйснюється за рiшенням суду в судовому засiданнi при розглядi справи судом у першiй iнстанцiї, в апеляцiйному чи касацiйному порядку, а також при розглядi зауважень на протокол судового засiдання.

Питання про видачу копiї технiчного запису сторонi, про його вiдтворення поза судовим засiданням вирiшуються головуючим у кожному випадку залежно вiд обставин.

<полное_название xml:id="xekinhyg4ltamkgfz2zuevhrni">Глава 7. СТРОКИ І СУДОВІ ВИТРАТИ

Глава 7. СТРОКИ І СУДОВІ ВИТРАТИ

<полное_название xml:id="xvtrpdfw6uwo7554ldc1giy9v">Стаття 89. Обчислення строкiв

Стаття 89. Обчислення строкiв

Строки, встановленi цим Кодексом, обчислюються годинами, добами (днями) i мiсяцями. При обчисленнi строкiв не беруться до уваги той день i та година, вiд яких починається строк.

При обчисленнi строку добами строк закiнчується о 24 годинi останньої доби. Якщо вiдповiдну дiю належить провести в судi або в органах дiзнання i досудового слiдства, то строк закiнчується у встановлений час закiнчення робочого дня в цих установах.

При обчисленнi строкiв мiсяцями строк закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця.

Якщо закiнчення строку припадає на неробочий день, то останнiм днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закiнчення строку, який обчислюється мiсяцями, припадає на той мiсяць, який не має вiдповiдного числа, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або iнший документ здано до закiнчення строку на пошту, а для осiб, що тримаються пiд вартою, — коли скаргу або iнший документ здано адмiнiстрацiї мiсця досудового ув’язнення.

<полное_название xml:id="x6yhyznkettwmkn688u390do3n">Стаття 90. Поновлення строку

Стаття 90. Поновлення строку

Пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заiнтересованої особи постановою органу дiзнання, слiдчого, прокурора, ухвалою суду або постановою суддi.

Подача клопотання про поновлення пропущеного строку зупиняє виконання рiшення, оскарженого з пропуском строку, до вирiшення питання про поновлення строку.

<полное_название xml:id="xdgz7621n3v00ie09d6f29vgm9">Стаття 91. Судовi витрати

Стаття 91. Судовi витрати

Судовi витрати складаються:

1) iз сум, що виданi i мають бути виданi свiдкам, потерпiлим, експертам, спецiалiстам, перекладачам i понятим;

2) iз сум, витрачених на зберiгання, пересилання i дослiдження речових доказiв;

3) з iнших витрат, що їх зробили органи дiзнання, досудового слiдства i суд при провадженнi у данiй справi.

<полное_название xml:id="xa2n7p3n43qeaaetk42q8ruv0l">Стаття 92. Вiдшкодування витрат свiдкам, потерпiлим, законним представникам потерпiлих, експертам, спецiалiстам, перекладачам i понятим

Стаття 92. Вiдшкодування витрат свiдкам, потерпiлим, законним представникам потерпiлих, експертам, спецiалiстам, перекладачам i понятим

Свiдки, потерпiлi, законнi представники потерпiлих, перекладачi, експерти, спецiалiсти i понятi мають право на вiдшкодування їм витрат по явцi за викликом в органи дiзнання, досудового слiдства, прокуратури i до суду.

За перелiченими вище особами зберiгається середнiй заробiток по мiсцю роботи за час, витрачений у зв’язку з явкою за викликом. Особам, якi не є робiтниками чи службовцями, виплачується винагорода за вiдрив їх вiд занять.

Експерти, спецiалiсти i перекладачi, крiм того, мають право на винагороду за виконання своїх обов’язкiв, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов’язок по службi.

Зазначенi виплати провадяться з коштiв органiв дiзнання, досудового слiдства i суду. Порядок виплати i розмiр сум, що пiдлягають виплатi, визначаються вiдповiдною iнструкцiєю.

<полное_название xml:id="xc1xv3sneg82fw6r1t607m77tg">Стаття 93. Вiдшкодування судових витрат та оплата працi адвокатiв

Стаття 93. Вiдшкодування судових витрат та оплата працi адвокатiв

Судовi витрати покладаються на засуджених, крiм сум, що виданi i мають бути виданi перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнаннi пiдсудного винним суд постановляє стягти з нього судовi витрати. В тому разi, якщо винними буде визнано декiлькох осiб, суд постановляє, в якому розмiрi повиннi бути стягненi витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступiнь вини та майновий стан засуджених.

Якщо пiдсудний буде визнаний винним, але звiльнений вiд покарання, суд має право покласти на нього судовi витрати.

При закриттi справи у зв’язку з примиренням потерпiлого з обвинуваченим у справах про злочини, зазначенi в частинi 1 статтi 27 цього Кодексу, суд може покласти судовi витрати на одного з них або на обох.

Судовi витрати в разi неспроможностi особи, з якої вони мають бути стягнутi, а також судовi витрати, пов’язанi з виплатою сум перекладачевi, приймаються на рахунок держави.

Оплата працi захисника у разi його участi в справi за призначенням провадиться за рахунок держави в порядку i розмiрах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Вiдшкодування державi витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осiб, якi несуть майнову вiдповiдальнiсть за його дiї, може бути покладено на них.

<полное_название xml:id="xbjeunnkeamvdcfzws5ttmwcc6">Стаття 93-1. Вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування особи, яка потерпiла вiд злочину

Стаття 93-1. Вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування особи, яка потерпiла вiд злочину

Кошти, витраченi закладом охорони здоров’я на стацiонарне лiкування особи, потерпiлої вiд злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищеннi меж необхiдної оборони або в станi сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслiдок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпiлого, стягуються судом при постановленнi вироку за позовом закладу охорони здоров’я, органу Мiнiстерства фiнансiв України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою i третьою статтi 93 цього Кодексу.

Частину другу виключено.

У разi, коли при постановленнi вироку рiшення про вiдшкодування коштiв, витрачених на стацiонарне лiкування потерпiлого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивiльного судочинства за позовом осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi.

У такому ж порядку вiдшкодовуються витрати на стацiонарне лiкування особи, яка постраждала вiд злочинного дiяння, в разi закриття кримiнальної справи чи вiдмови у порушеннi справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6, частини першої статтi 6, статей 7, 7 , 8, 9 i 10 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xar5fxj0lwgpwzx7z288jodhks">Стаття 93-2. Вiдшкодування витрат, пов’язаних з наданням мiжнародної правової допомоги на територiї України

Стаття 93-2. Вiдшкодування витрат, пов’язаних з наданням мiжнародної правової допомоги на територiї України

Витрати, пов’язанi з наданням мiжнародної правової допомоги на територiї України, провадяться за рахунок коштiв, передбачених у державному бюджетi на утримання органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури, суду та iнших установ України, на якi покладається виконання запитiв (доручень) про надання мiжнародної правової допомоги на територiї України.

За рахунок компетентного органу iноземної держави вiдшкодовуються витрати, пов’язанi з виконанням запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу, на:

1) виклик на територiю iноземної держави учасникiв процесу, свiдкiв та експертiв, у тому числi у разi тимчасової передачi осiб;

2) проведення експертиз;

3) забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi;

4) iншi цiлi, передбаченi мiжнародними договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.

<полное_название xml:id="xd47qi422me6r1vvjp3ygq87av">Роздiл II. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ, ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО

Роздiл II. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ, ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО

<полное_название xml:id="xaf6ksw5tr0s17r9lnjefl3s8a">Глава 8. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Глава 8. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

<полное_название xml:id="x1de4q8bdvpof1kycb1umyhx0d">Стаття 94. Приводи i пiдстави до порушення кримiнальної справи

Стаття 94. Приводи i пiдстави до порушення кримiнальної справи

Приводами до порушення кримiнальної справи є:

1) заяви або повiдомлення пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових осiб, представникiв влади, громадськостi або окремих громадян;

2) повiдомлення представникiв влади, громадськостi або окремих громадян, якi затримали пiдозрювану особу на мiсцi вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повiдомлення, опублiкованi в пресi;

5) безпосереднє виявлення органом дiзнання, слiдчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тiльки в тих випадках, коли є достатнi данi, якi вказують на наявнiсть ознак злочину.

<полное_название xml:id="x9vqhgnipeoqghsvn9u710ux3h">Стаття 95. Заяви i повiдомлення про злочин

Стаття 95. Заяви i повiдомлення про злочин

Заяви або повiдомлення представникiв влади, громадськостi чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Уснi заяви заносяться до протоколу, який пiдписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про вiдповiдальнiсть за неправдивий донос, про що вiдмiчається в протоколi.

Письмова заява повинна бути пiдписана особою, вiд якої вона подається. До порушення справи слiд пересвiдчитися в особi заявника, попередити його про вiдповiдальнiсть за неправдивий донос i вiдiбрати вiд нього вiдповiдну пiдписку.

Повiдомлення пiдприємств, установ, органiзацiй i посадових осiб повиннi бути викладенi в письмовiй формi.

Повiдомлення представникiв влади, громадськостi або окремих громадян, якi затримали пiдозрювану особу на мiсцi вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.

<полное_название xml:id="x5jnamgrnkl16qvu5zd90flezh">Стаття 96. Явка з повинною

Стаття 96. Явка з повинною

Явка з повинною — це особисте, добровiльне письмове чи усне повiдомлення заявником органу дiзнання, дiзнавачу, слiдчому, прокурору, суддi або суду про злочин, вчинений чи пiдготовлюваний ним, до порушення проти нього кримiнальної справи. Якщо кримiнальну справу вже порушено за наявнiстю ознак злочину, таке повiдомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого.

Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються вiдомостi про особу заявника i викладений змiст заяви вiд першої особи. Протокол пiдписують заявник i посадова особа, яка склала протокол.

Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому засiданнi, то вiдомостi про особу заявника i змiст його заяви заносяться до протоколу судового засiдання i пiдписуються заявником. Головуючий протягом трьох днiв надсилає витяг iз протоколу судового засiдання вiдповiдному прокурору.

Письмова заява про явку з повинною має бути пiдписана заявником i посадовою особою органу дiзнання, дiзнавачем, слiдчим або прокурором, якими прийнята заява, iз зазначенням на заявi дати її прийняття.

<полное_название xml:id="xa2wr95muu7rgl5raa4bkjimnw">Стаття 97. Обов’язковiсть прийняття заяв i повiдомлень про злочини i порядок їх розгляду

Стаття 97. Обов’язковiсть прийняття заяв i повiдомлень про злочини i порядок їх розгляду

Прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя зобов’язанi приймати заяви i повiдомлення про вчиненi або пiдготовлюванi злочини, в тому числi i в справах, якi не пiдлягають їх вiданню.

По заявi або повiдомленню про злочин прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя зобов’язанi не пiзнiше триденного строку прийняти одне з таких рiшень:

1) порушити кримiнальну справу;

2) вiдмовити в порушеннi кримiнальної справи;

3) направити заяву або повiдомлення за належнiстю.

Одночасно вживається всiх можливих заходiв, щоб запобiгти злочиновi або припинити його. За наявностi вiдповiдних пiдстав, що свiдчать про реальну загрозу життю та здоров’ю особи, яка повiдомила про злочин, слiд вжити необхiдних заходiв для забезпечення безпеки заявника, а також членiв його сiм’ї та близьких родичiв, якщо шляхом погроз або iнших протиправних дiй щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхiдно перевiрити заяву або повiдомлення про злочин до порушення справи, така перевiрка здiйснюється прокурором, слiдчим або органом дiзнання в строк не бiльше десяти днiв шляхом вiдiбрання пояснень вiд окремих громадян чи посадових осiб або витребування необхiдних документiв.

Заява або повiдомлення про злочини до порушення кримiнальної справи можуть бути перевiренi шляхом проведення оперативно-розшукової дiяльностi. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходiв проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керiвника вiдповiдного оперативного пiдроздiлу або його заступника. Постанова суддi про надання такого дозволу виноситься i на неї може бути принесена апеляцiя з додержанням порядку i у випадках, передбачених статтями 177, 178 i 190 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x6die539w2upm0p0pk5t1u7lc8">Стаття 97-1. Інформування про злочини

Стаття 97-1. Інформування про злочини

Орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суд або суддя, встановивши пiд час виконання своїх безпосереднiх обов’язкiв щодо провадження у кримiнальних справах данi про ознаки злочину, вчиненого на територiї iноземної держави, зобов’язаний вiдповiдно до статтi 471 цього Кодексу iнформувати про такi данi центральний орган України щодо мiжнародної правової допомоги для вирiшення питання про передачу iнформацiї компетентним органам вiдповiдної держави.

Не допускається передача такої iнформацiї, якщо це може зашкодити провадженню у кримiнальнiй справi на територiї України або в iнших випадках, передбачених мiжнародним договором, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України.

<полное_название xml:id="xc2ve19zsr4hxawl06du51du1y">Стаття 98. Порядок порушення справи

Стаття 98. Порядок порушення справи

За наявностi приводiв i пiдстав, зазначених у статтi 94 цього Кодексу, прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя зобов’язанi винести постанову про порушення кримiнальної справи, вказавши приводи i пiдстави до порушення справи, статтю кримiнального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Справи, зазначенi у статтi 27 цього Кодексу, порушуються прокурором, слiдчим або органом дiзнання.

Якщо на момент порушення кримiнальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримiнальну справу має бути порушено щодо цiєї особи.

Справи, зазначенi в частинi першiй статтi 27 цього Кодексу, порушуються суддею, а у випадках, передбачених частиною третьою статтi 27 цього Кодексу, — прокурором.

Пiсля порушення справи:

1) прокурор направляє справу для провадження досудового слiдства або дiзнання;

2) слiдчий починає досудове слiдство, а орган дiзнання починає дiзнання;

3) суд призначає до розгляду справу про злочин, зазначений у частинi першiй статтi 27 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xekag2vxhmxpmmzq1vi3prjwns">Стаття 98-1. Запобiжне обмеження щодо особи, вiдносно якої порушено кримiнальну справу

Стаття 98-1. Запобiжне обмеження щодо особи, вiдносно якої порушено кримiнальну справу

У разi, коли кримiнальну справу порушено щодо певної особи, прокурор (суддя) вправi прийняти рiшення про заборону такiй особi виїжджати за межi України до закiнчення досудового розслiдування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу).

<полное_название xml:id="xb83hf53la18046yrfn0dawsoj">Стаття 98-2. Вручення чи направлення копiї постанови про порушення кримiнальної справи

Стаття 98-2. Вручення чи направлення копiї постанови про порушення кримiнальної справи

У разi порушення кримiнальної справи прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя зобов’язанi вручити копiю вiдповiдної постанови особi, щодо якої порушено справу, та потерпiлому негайно. При неможливостi негайного вручення копiя постанови вручається не пiзнiше трьох дiб з моменту її винесення.

У разi неможливостi вручення зазначеним особам копiї постанови про порушення кримiнальної справи протягом строкiв, визначених частиною 1 цiєї статтi, через їх хворобу, неможливiсть встановлення мiсця перебування чи з iнших поважних причин, копiя постанови вручається протягом трьох дiб з моменту явки, приводу чи встановлення мiсця перебування цих осiб.

Якщо особа вiдмовляється одержати копiю постанови про порушення кримiнальної справи, прокурор, слiдчий, особа, яка провадить дiзнання, або суддя складають вiдповiдний протокол.

Представнику потерпiлого, захиснику чи законному представнику пiдозрюваного або обвинуваченого копiя постанови про порушення кримiнальної справи вручається або надсилається на їх письмову вимогу протягом трьох дiб з моменту надходження такої вимоги.

<полное_название xml:id="x1egb3y2hrvsch46dajtev1jw8">Стаття 99. Вiдмова в порушеннi справи

Стаття 99. Вiдмова в порушеннi справи

При вiдсутностi пiдстав до порушення кримiнальної справи прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя своєю постановою вiдмовляють у порушеннi кримiнальної справи, про що повiдомляють заiнтересованих осiб i пiдприємства, установи, органiзацiї.

Якщо в результатi перевiрки заяви чи повiдомлення, що надiйшли, не встановлено пiдстав для порушення кримiнальної справи, але матерiали перевiрки мiстять данi про наявнiсть у дiяннi особи адмiнiстративного або дисциплiнарного проступку чи iншого порушення громадського порядку, прокурор, слiдчий, орган дiзнання, суддя вправi, вiдмовивши в порушеннi кримiнальної справи, надiслати заяву або повiдомлення на розгляд громадськiй органiзацiї, службi у справах дiтей, трудовому колективу або власнику пiдприємства, установи, органiзацiї чи уповноваженому ним органу для вжиття вiдповiдних заходiв впливу або передати матерiали для застосування в установленому порядку заходiв адмiнiстративного стягнення.

<полное_название xml:id="xbg01m0sx1axwwmpma4zi2pxkn">Стаття 99-1. Оскарження рiшень про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи

Стаття 99-1. Оскарження рiшень про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи

Постанову слiдчого i органу дiзнання про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи може бути оскаржено вiдповiдному прокуроровi, а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому прокуроровi. Скарга подається особою, iнтересiв якої вона стосується, або її представником протягом семи днiв з дня одержання копiї постанови.

Постанову прокурора, слiдчого i органу дiзнання про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи може бути оскаржено особою, iнтересiв якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236 цього Кодексу.

Постанова суддi про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи може бути оскаржена особою, iнтересiв якої вона стосується, або її представником протягом семи днiв з дня одержання копiї постанови в апеляцiйному порядку.

<полное_название xml:id="xcekfeiocg19swut5vxn2fh9eq">Стаття 100. Нагляд прокурора за законнiстю порушення кримiнальної справи

Стаття 100. Нагляд прокурора за законнiстю порушення кримiнальної справи

Нагляд за законнiстю порушення справи здiйснює прокурор.

Слiдчий i орган дiзнання зобов’язанi не пiзнiше доби направити прокуроровi копiю постанови про порушення кримiнальної справи або про вiдмову в порушеннi такої справи.

Якщо справу порушено без законних пiдстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цiй справi ще не провадилося слiдчих дiй, скасовує постанову про порушення справи.

У разi безпiдставної вiдмови в порушеннi справи слiдчим або органом дiзнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слiдчого або органу дiзнання i порушує справу.

Частину п’яту виключено.

<полное_название xml:id="xaflhj9zp9bl9gohptv80uah8y">Глава 9. ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Глава 9. ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

<полное_название xml:id="x2eybls6as9ea87y0dgg4to0al">Стаття 101. Органи дiзнання

Стаття 101. Органи дiзнання

Органами дiзнання є:

1) мiлiцiя;

1 ) податкова мiлiцiя — у справах, що належать згiдно iз законом до її компетенцiї;

2) органи безпеки — у справах, вiднесених законом до їх вiдання;

3) начальники органiв управлiння Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дiзнання — у справах про злочини, вчиненi вiйськовослужбовцями Збройних Сил України та вiйськовозобов’язаними пiд час проходження ними зборiв, працiвниками Збройних Сил України пiд час виконання ними службових обов’язкiв або в розташуваннi вiйськової частини, а командири (начальники) вiйськових частин, з’єднань, начальники вiйськових установ — у справах про злочини, вчиненi пiдлеглими їм вiйськовослужбовцями i вiйськовозобов’язаними пiд час проходження ними зборiв, а також у справах про злочини, вчиненi працiвниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язкiв або в розташуваннi вiйськової частини, з’єднання, установи чи на вiйськових об’єктах;

3 ) командири кораблiв — у справах про злочини, вчиненi пiдлеглими їм вiйськовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчиненi працiвниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язкiв пiд час походу за межами України;

4) митнi органи — в справах про контрабанду;

5) начальники установ виконання покарань, слiдчих iзоляторiв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчиненi працiвниками цих установ, а також у справах про злочини, вчиненi в розташуваннi зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежi i порушення протипожежних правил;

7) органи прикордонної служби — у справах про незаконне переправлення осiб через державний кордон та у справах про використання завiдомо пiдроблених документiв при перетинаннi державного кордону;

8) капiтани морських суден, що перебувають у далекому плаваннi;

9) командири пiдроздiлiв Державної спецiальної служби транспорту — у справах про злочини, вчиненi пiдлеглими їм вiйськовослужбовцями i вiйськовозобов’язаними пiд час проходження ними зборiв, а також у справах про злочини, вчиненi працiвниками Державної спецiальної служби транспорту у зв’язку з виконанням ними службових обов’язкiв або в розташуваннi вiдповiдного пiдроздiлу Державної спецiальної служби транспорту.

<полное_название xml:id="xcl52daed4cdcp3zpi7htm82yq">Стаття 102. Органи досудового слiдства

Стаття 102. Органи досудового слiдства

Органами досудового слiдства є слiдчi прокуратури, слiдчi органiв внутрiшнiх справ, слiдчi податкової мiлiцiї i слiдчi органiв безпеки.

<полное_название xml:id="x2mn1nqao3ws1ca4047ftgomiq">Глава 10. ДІЗНАННЯ

Глава 10. ДІЗНАННЯ

<полное_название xml:id="x4jzxudoy8sy2bkxt0zlz8lwki">Стаття 103. Повноваження органiв дiзнання

Стаття 103. Повноваження органiв дiзнання

На органи дiзнання покладається вжиття необхiдних оперативно-розшукових заходiв з метою виявлення ознак злочину i осiб, що його вчинили.

Про виявлений злочин i почате дiзнання орган дiзнання негайно повiдомляє прокурора.

Частину третю виключено.

<полное_название xml:id="xczld2d9ojaxmpykz8qxirrts">Стаття 104. Порядок провадження дiзнання у кримiнальних справах

Стаття 104. Порядок провадження дiзнання у кримiнальних справах

За наявностi ознак злочину, що не є тяжким, орган дiзнання порушує кримiнальну справу i, керуючись правилами кримiнально-процесуального закону, проводить слiдчi дiї до встановлення особи, яка його вчинила. Пiсля цього орган дiзнання, додержуючи строкiв, передбачених частиною 1 статтi 108 цього Кодексу, складає постанову про передачу справи слiдчому, яку подає прокурору для затвердження.

У разi порушення органом дiзнання справи про тяжкий злочин вiн зобов’язаний передати її слiдчому через прокурора пiсля виконання невiдкладних слiдчих дiй у межах строкiв, передбачених частиною 2 статтi 108 цього Кодексу.

Якщо у справi про тяжкий злочин, що передана слiдчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дiзнання продовжує виконувати оперативно-розшуковi дiї i повiдомляє слiдчого про їх наслiдки.

Пiсля вступу слiдчого у справу орган дiзнання зобов’язаний виконувати доручення слiдчого щодо проведення слiдчих та розшукових дiй.

<полное_название xml:id="xdnqro37r0rxu0kh6esmjj9d7f">Стаття 105. Виключена

Стаття 105. Виключена

<полное_название xml:id="xdp7u427qerot7fjw3p1ih7mqj">Стаття 106. Затримання органом дiзнання пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Стаття 106. Затримання органом дiзнання пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Орган дiзнання вправi затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який може бути призначено покарання у виглядi позбавлення волi, лише при наявностi однiєї з таких пiдстав:

1) коли цю особу застали при вчиненнi злочину або безпосередньо пiсля його вчинення;

2) коли очевидцi, в тому числi й потерпiлi, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на пiдозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлi буде виявлено явнi слiди злочину.

При наявностi iнших даних, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi злочину, її може бути затримано лише в тому разi, коли ця особа намагалася втекти, або коли її мiсце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи пiдозрюваного.

Частину третю виключено.

Орган дiзнання вправi затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який передбачено основне покарання у видi штрафу в розмiрi понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, виключно у випадку, якщо пiдозрюваний не виконав обов’язкiв, пов’язаних iз застосуванням до нього запобiжного заходу, у тому числi обов’язкiв, передбачених статтею 149 цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштiв як застави та надання документа, що це пiдтверджує.

Про кожний випадок затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, орган дiзнання зобов’язаний скласти протокол iз зазначенням пiдстав, мотивiв, дня, години, року, мiсяця, мiсця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення пiдозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статтi 21 цього Кодексу, права мати побачення iз захисником з моменту затримання. Протокол пiдписується особою, яка його склала, i затриманим.

Копiя протоколу з перелiком прав та обов’язкiв негайно вручається затриманому i направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матерiали, що стали пiдставою для затримання.

Про затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, орган дiзнання негайно повiдомляє одного з її родичiв, а в разi затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним службових обов’язкiв негайно повiдомляє також i вiдповiдний розвiдувальний орган.

Протягом сiмдесяти двох годин пiсля затримання орган дiзнання:

1) звiльняє затриманого — якщо не пiдтвердилась пiдозра у вчиненнi злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здiйснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою i другою цiєї статтi;

2) звiльняє затриманого i обирає щодо нього запобiжний захiд, не зв’язаний з триманням пiд вартою;

3) доставляє затриманого до суддi з поданням про обрання йому запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту.

У разi оскарження затримання до суду, скарга затриманого негайно надсилається начальником мiсця досудового ув’язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дiзнання про обрання запобiжного заходу. Якщо скарга надiйшла пiсля обрання запобiжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох дiб з часу надходження. Якщо подання не надiйшло або коли скарга надiйшла пiсля закiнчення сiмдесятидвогодинного строку пiсля затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п’яти дiб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законнiсть затримання чи про задоволення скарги i визнання затримання незаконним. Копiя постанови направляється прокурору, органу дiзнання, затриманому i начальнику мiсця досудового ув’язнення.

На постанову суддi протягом семи дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя прокурором, особою, щодо якої прийнято рiшення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання пiдозрюваного у вчиненнi злочину не може тривати бiльше сiмдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова суддi про застосування до затриманої особи запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту або постанова про звiльнення затриманого не надiйшла до установи для досудового ув’язнення, начальник мiсця досудового ув’язнення звiльняє цю особу, про що складає протокол i направляє повiдомлення про це посадовiй особi чи органу, який здiйснював затримання.

<полное_название xml:id="x7fjxqpzdn3uefqo63yp1mryrk">Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину

Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину

Порядок короткочасного затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину, визначається Положенням про порядок короткочасного затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину.

<полное_название xml:id="xccv4xvxnti35rfw2e1gdh0mt0">Стаття 107. Допит пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Стаття 107. Допит пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Виклик i допит пiдозрюваного провадяться з додержанням правил, встановлених статтями 134–136, 145 i 146 цього Кодексу.

Якщо пiдозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобiжний захiд у виглядi взяття пiд варту, його допит проводиться негайно, а при неможливостi негайного допиту — не пiзнiше двадцяти чотирьох годин пiсля затримання. При допитi такого пiдозрюваного присутнiсть захисника є обов’язковою, за винятком випадкiв, коли вiн вiдмовляється вiд нього i його вiдмова прийнята.

Перед допитом пiдозрюваному має бути роз’яснено його права, передбаченi статтею 43 цього Кодексу, а також повiдомлено, у вчиненнi якого злочину вiн пiдозрюється, про що робиться вiдмiтка в протоколi його допиту.

<полное_название xml:id="x347o6hw8ab6hkxl6fiywrftcv">Стаття 108. Строки провадження дiзнання

Стаття 108. Строки провадження дiзнання

У справi про злочин, що не є тяжким або особливо тяжким, дiзнання провадиться у строк не бiльше десяти днiв, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дiзнання зупиняється з додержанням вимог, передбачених статтею 209 цього Кодексу.

У справi про тяжкий або особливо тяжкий злочин дiзнання провадиться у строк не бiльше десяти днiв з моменту порушення справи.

У разi обрання до пiдозрюваного запобiжного заходу у порядку, передбаченому статтею 1652 цього Кодексу, дiзнання провадиться у строк не бiльше п’яти дiб з моменту обрання запобiжного заходу.

<полное_название xml:id="xcl84c6hrfrp1wsdgjj5pj1ikm">Стаття 109. Закiнчення дiзнання

Стаття 109. Закiнчення дiзнання

Дiзнання у справах закiнчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слiдства, яка затверджується прокурором.

За наявностi обставин, передбачених статтею 6 цього Кодексу, орган дiзнання закриває справу мотивованою постановою, копiю якої в добовий строк надсилає прокуроровi.

<полное_название xml:id="xae15kyg2jwzuqgbup0mriw0df">Стаття 110. Оскарження дiй i постанов органiв дiзнання

Стаття 110. Оскарження дiй i постанов органiв дiзнання

Дiї i постанови органiв дiзнання можуть бути оскарженi прокуроровi.

В разi надходження скарги прокурор зобов’язаний розглянути її протягом десяти днiв i рiшення по скарзi повiдомити скаржниковi.

Дiї i постанови органiв дiзнання можуть бути оскарженi до суду.

Скарги на дiї i постанови органiв дiзнання розглядаються судом першої iнстанцiї при попередньому розглядi справи або при розглядi її по сутi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

<полное_название xml:id="x3vo5uwz4fj7hsxjqyf4z8dgsb">Глава 11. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Глава 11. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

<полное_название xml:id="x53pxofssdnuabrr8a87c96mzv">Стаття 111. Провадження досудового слiдства

Стаття 111. Провадження досудового слiдства

Досудове слiдство провадиться у всiх справах, за винятком справ про злочини, зазначенi в останньому реченнi частини 1 статтi 27 i статтi 425 цього Кодексу, по яких досудове слiдство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолiтнiм чи особою, яка через свої фiзичнi або психiчнi вади не може сама здiйснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхiдне прокурор чи суд.

<полное_название xml:id="x386e96fidxzhtptz0r5v34t4y">Стаття 112. Пiдслiднiсть

Стаття 112. Пiдслiднiсть

У справах про злочини, передбаченi статтями 157, 158, 158 , 159, 159 , 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статтi 168, статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статтi 176, частиною 3 статтi 177, статтями 182, 183, частиною 2 статтi 184, статтею 209, частиною 3 статтi 229, статтями 233, 236, 237, 238, 244, 253, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 276 , 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 364 , 365, 365 , 365 , 366, 367, 368, 368 , 368 , 368 , 369, 369 , 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримiнального кодексу України, а також у всiх справах про злочини, вчиненi службовими особами, якi займають особливо вiдповiдальне становище вiдповiдно до частини першої статтi 9 Закону України «Про державну службу», та особами, посади яких вiднесено до першої – третьої категорiї посад, працiвниками правоохоронних органiв, досудове слiдство провадиться слiдчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступника, прокурора областi та прирiвняних до них прокурорiв слiдчими прокуратури можуть розслiдуватися i iншi злочини.

У справах про злочини, передбаченi статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, частиною 2 статтi 126, статтями 127, 128, 129, 130, 131, 132, частинами 2 i 3 статтi 133, статтями 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 150 , 151, 152, 153, 154, 155, 156, 165, 167, частиною 1 статтi 168, статтями 169, 174, частинами 1 i 2 статтi 176, частинами 1 i 2 статтi 177, статтями 178, 179, 180, 181, частиною 1 статтi 184, частинами 2, 3, 4, 5 статтi 185, частинами 2, 3, 4, 5 статтi 186, статтею 187, статтею 1881, статтею 189, частинами 2, 3, 4 статтi 190, статтями 192, 193, частиною 2 статтi 194, частинами 2 i 3 статтi 1941, статтями 195, 196, 197, 197 , 198, 199, 200, 203 , 203 , 204, частиною 2 статтi 205, статтями 206, 209, частиною 2 статтi 213, статтями 219, 222, 222 , 223 , 223 , 224, 227, частинами 1 i 2 статтi 229, статтями 231, 232, 232 , 2322, 233, 239, 239 , 239 , 240, 241, 242, 243, частиною 2 статтi 245, частиною 2 статтi 248, частиною 2 статтi 249, статтями 251, 252, 254, 259, 260, 261, 262, 263, 263 , 264, 265, 266, 267, 267 , 268, 269, 270, частинами 2 i 3 статтi 270 , статтями, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, частинами 2, 3, 4 статтi 296, статтями 297, 298, 298 , 299, 300, 301, 302, 303, 304, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 321 , 321 , 322, 323, 324, 325, 326, 327, 337, 339, 340, 341, 344, 352, 353, 354, 355, 357, 358, 360, 361, 361 , 361 , 362, 363, 363 , 389, 390, 391, 393, 394 Кримiнального кодексу України, а також у всiх справах про злочини, вчиненi неповнолiтнiми, досудове слiдство провадиться слiдчими органiв внутрiшнiх справ.

У справах про злочини, передбаченi статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 209, 258, 258 , 258 , 258 , 258 , 258 , 261, 265 , 294, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 361, 361 , 361 , 362, 363, 363 , 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримiнального кодексу України, досудове слiдство провадиться слiдчими органiв Служби безпеки України. Якщо пiд час розслiдування злочинiв, передбачених зазначеними статтями, будуть встановленi злочини, передбаченi статтями 364, 365, 366, 367, 368, 423, 424, 425, 426 Кримiнального кодексу України, вчиненi особою, щодо якої ведеться слiдство, або iншою особою, якщо вони пов’язанi iз злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слiдство, вони розслiдуються слiдчими органiв Служби безпеки України.

У справах про злочини, передбаченi статтями 204, 209, частинами 2, 3, 4 статтi 212, частинами 2, 3, 4 статтi 212 , статтями 216, 219 Кримiнального кодексу України, досудове слiдство провадиться слiдчими податкової мiлiцiї. Якщо пiд час розслiдування цих злочинiв будуть встановленi злочини, передбаченi статтями 192, 200, 201, 205, 213, 222, 222 , 358 Кримiнального кодексу України, вчиненi особою, щодо якої ведеться слiдство, або iншою особою, якщо вони пов’язанi зi злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слiдство, вони розслiдуються слiдчими податкової мiлiцiї.

У справах про злочини, передбаченi статтею 191, частиною другою статтi 205, статтями 210, 211, 255, 256, 257 Кримiнального кодексу України, досудове слiдство провадиться тим органом, який порушив кримiнальну справу. Якщо пiд час розслiдування цих та iнших справ будуть встановленi злочини, передбаченi статтями 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370 Кримiнального кодексу України, пов’язанi iз злочинами, про якi порушено справу, вони розслiдуються тим органом, що порушив справу.

У справах про злочини, передбаченi статтями 209 , 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримiнального кодексу України, досудове слiдство провадиться тим органом, до пiдслiдностi якого вiдноситься злочин, у зв’язку з яким порушено дану справу.

Якщо пiд час розслiдування кримiнальної справи буде встановлено iншi злочини, вчиненi особою, щодо якої ведеться слiдство, або iншою особою, якщо вони пов’язанi зi злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слiдство, i якi не пiдслiднi тому органу, який здiйснює у справi досудове слiдство, то у разi неможливостi видiлення цих матерiалiв в окреме провадження прокурор, який здiйснює нагляд за досудовим слiдством, своєю постановою визначає пiдслiднiсть всiх цих злочинiв.

<полное_название xml:id="x9dkllagdqjxawtxoxo5z9k28c">Стаття 113. Початок провадження досудового слiдства

Стаття 113. Початок провадження досудового слiдства

Досудове слiдство провадиться лише пiсля порушення кримiнальної справи i в порядку, встановленому цим Кодексом.

Слiдчий зобов’язаний негайно приступити до провадження слiдства в порушенiй ним чи переданiй йому справi. Коли справа порушена слiдчим i прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи i прийняття її до свого провадження. В разi прийняття до свого провадження ранiше порушеної справи слiдчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.

Копiю постанови про прийняття справи до свого провадження слiдчий протягом доби надсилає прокуроровi.

<полное_название xml:id="x2tg1qvp3mb442dl87yow59m68">Стаття 114. Повноваження слiдчого

Стаття 114. Повноваження слiдчого

При провадженнi досудового слiдства всi рiшення про спрямування слiдства i про провадження слiдчих дiй слiдчий приймає самостiйно, за винятком випадкiв, коли законом передбачено одержання згоди вiд суду (суддI) або прокурора, i несе повну вiдповiдальнiсть за їх законне i своєчасне проведення.

В разi незгоди слiдчого з вказiвками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про квалiфiкацiю злочину i обсяг обвинувачення, про направлення справи для вiддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слiдчий вправi подати справу вищестоящому прокуроровi з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разi прокурор або скасовує вказiвки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слiдства в цiй справi iншому слiдчому.

Слiдчий по розслiдуваних ним справах вправi давати органам дiзнання доручення i вказiвки про провадження розшукних та слiдчих дiй i вимагати вiд органiв дiзнання допомоги при провадженнi окремих слiдчих дiй. Такi доручення i вказiвки слiдчого є для органiв дiзнання обов’язковими.

В справах, в яких досудове слiдство є обов’язковим, слiдчий вправi в будь-який момент приступити до провадження досудового слiдства, не чекаючи виконання органами дiзнання дiй, передбачених статтею 104 цього Кодексу.

Постанови слiдчого, винесенi вiдповiдно до закону в кримiнальнiй справi, яка перебуває в його провадженнi, є обов’язковими для виконання всiма пiдприємствами, установами i органiзацiями, посадовими особами i громадянами.

При проведеннi рiзних слiдчих дiй слiдчий вправi використовувати машинопис, звукозапис, стенографування та кiнозйомку i вiдеозапис.

<полное_название xml:id="x92bfr0rb9coqqarwsfg9hm8bx">Стаття 114-1. Повноваження начальника слiдчого вiддiлу

Стаття 114-1. Повноваження начальника слiдчого вiддiлу

Начальник слiдчого вiддiлу здiйснює контроль за своєчаснiстю дiй слiдчих по розкриттю злочинiв i запобiганню їм, вживає заходiв до найбiльш повного, всебiчного i об’єктивного провадження досудового слiдства в кримiнальних справах.

Начальник слiдчого вiддiлу має право перевiряти кримiнальнi справи, давати вказiвки слiдчому про провадження досудового слiдства, про притягнення як обвинуваченого, про квалiфiкацiю злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окремих слiдчих дiй, передавати справу вiд одного слiдчого iншому, доручати розслiдування справи декiльком слiдчим, а також брати участь у провадженнi досудового слiдства та особисто провадити досудове слiдство, користуючись при цьому повноваженнями слiдчого.

Вказiвки начальника слiдчого вiддiлу в кримiнальнiй справi даються слiдчому у письмовiй формi i є обов’язковими для виконання.

Оскарження цих вказiвок прокуроровi не зупиняє їх виконання, за винятком випадкiв, передбачених частиною другою статтi 114 цього Кодексу.

Вказiвки прокурора в кримiнальних справах, якi данi вiдповiдно до правил, встановлених цим Кодексом, обов’язковi для начальника слiдчого вiддiлу. Оскарження цих вказiвок вищестоящому прокуроровi не зупиняє їх виконання.

<полное_название xml:id="xd7htrxyafyyovaya301q7748n">Стаття 115. Затримання слiдчим пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Стаття 115. Затримання слiдчим пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Слiдчий вправi затримати i допитати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за пiдставами i в порядку, передбаченими статтями 106, 106 i 107 цього Кодексу.

Затримання пiдозрюваного у вчиненнi злочину спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним службових обов’язкiв здiйснюється тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього органу.

<полное_название xml:id="xc3lulj7ba9ubu1jrqcg7iekjf">Стаття 116. Мiсце провадження досудового слiдства

Стаття 116. Мiсце провадження досудового слiдства

Досудове слiдство провадиться в тому районi, де вчинено злочин. Коли мiсце вчинення злочину невiдоме, а також з метою найбiльш швидкого i повного розслiдування його, слiдство може провадитися за мiсцем виявлення злочину або за мiсцем перебування пiдозрюваного, обвинуваченого, або за мiсцем перебування бiльшостi свiдкiв чи за визначенням прокурора.

Слiдчий, встановивши, що дана справа йому не пiдслiдна, зобов’язаний провести всi невiдкладнi дiї, пiсля чого передає справу прокуроровi для направлення її за пiдслiднiстю.

<полное_название xml:id="x4fxion0m5z8rhovg85haksu44">Стаття 117. Розв’язання спорiв про пiдслiднiсть

Стаття 117. Розв’язання спорiв про пiдслiднiсть

Спiр про пiдслiднiсть мiж слiдчими в межах одного й того ж району розв’язує районний прокурор, мiж слiдчими транспортної прокуратури, що дiє на правах районної або мiської прокуратури, — транспортний прокурор, який дiє на правах районного, мiського прокурора.

Спiр про пiдслiднiсть мiж слiдчими рiзних районiв Автономної Республiки Крим, областi розв’язує прокурор Автономної Республiки Крим, прокурор областi, мiж слiдчими рiзних транспортних прокуратур, що дiють на правах районних, мiських прокуратур, — транспортний прокурор, який дiє на правах прокурора областi, мiж слiдчими рiзних районiв мiста — прокурор мiста Києва, мiський прокурор або їх заступники.

Якщо справу порушено в декiлькох районах або мiстах рiзних областей, спiр про пiдслiднiсть розв’язує Генеральний прокурор України або його заступник.

<полное_название xml:id="xcw5duuacve6rf9t8mnnyvex6n">Стаття 118. Окремi доручення

Стаття 118. Окремi доручення

Слiдчий має право провадити слiдчi дiї в iнших слiдчих районах i вправi доручити провадження цих дiй вiдповiдному слiдчому або органу дiзнання, якi зобов’язанi це доручення виконати в десятиденний строк.

У межах мiста або району, хоча б подiленого на кiлька слiдчих дiльниць, слiдчий зобов’язаний особисто провадити всi слiдчi дiї.

<полное_название xml:id="xgg60mxzbrtzzymtw059t1g8x">Стаття 119. Провадження слiдства в справi декiлькома слiдчими

Стаття 119. Провадження слiдства в справi декiлькома слiдчими

Якщо розслiдування особливо складної справи доручається декiльком слiдчим, то про це зазначається в постановi про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих слiдчих призначається старшим, вiн приймає справу до свого провадження i безпосередньо керує дiями iнших слiдчих.

Постанова про призначення в справi декiлькох слiдчих оголошується обвинуваченому.

<полное_название xml:id="xb1lgocf54i7ray54xn4osgm34">Стаття 119-1. Мiжнародна слiдча група

Стаття 119-1. Мiжнародна слiдча група

За письмовою угодою Генеральної прокуратури України та компетентних органiв iноземних держав для проведення розслiдування на територiї України може бути створена мiжнародна слiдча група, до складу якої включаються представники органiв прокуратури, дiзнання та досудового слiдства України та компетентного органу однiєї або бiльше заiнтересованих iноземних держав.

Мiжнародна слiдча група може бути створена у разi:

1) розслiдування особливо складних справ або необхiдностi проведення процесуальних дiй на територiї України та iнших держав;

2) якщо компетентнi органи України та кiлькох держав провадять розслiдування злочину, обставини якого потребують здiйснення скоординованих спiльних дiй;

3) в iнших випадках, передбачених мiжнародним договором, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України.

Про створення мiжнародної слiдчої групи для проведення розслiдування на територiї України та про участь прокурора, представникiв органу дiзнання i досудового слiдства України у мiжнароднiй слiдчiй групi, створенiй в iноземнiй державi, Генеральний прокурор України або його заступник виносить постанову на пiдставi угоди з компетентним органом iноземної держави.

У постановi про створення мiжнародної слiдчої групи для проведення розслiдування на територiї України визначається мета створення такої групи, зазначаються її склад та керiвник, а також може встановлюватися строк, на який така група створюється.

Постанова про створення мiжнародної слiдчої групи на територiї України оголошується обвинуваченому.

<полное_название xml:id="x8993s7r71a5h34kmqnc5mcmsy">Стаття 119-2. Порядок дiяльностi мiжнародної слiдчої групи

Стаття 119-2. Порядок дiяльностi мiжнародної слiдчої групи

Проведення слiдчих та iнших процесуальних дiй мiжнародної слiдчою групою здiйснюється за правилами надання мiжнародної правової допомоги, але не потребує звернення до компетентних органiв iноземної держави iз запитом (дорученням) про мiжнародну правову допомогу.

У складi мiжнародної слiдчої групи прокурори, представники органу дiзнання та досудового слiдства України зносяться та обмiнюються матерiалами розслiдувань з представниками компетентних органiв iноземних держав безпосередньо.

Керiвником мiжнародної слiдчої групи на територiї України є представник органу досудового слiдства України. Керiвник мiжнародної слiдчої групи приймає справу до свого провадження, безпосередньо керує дiями членiв групи, визначає її завдання i виконавцiв слiдчих та iнших процесуальних дiй.

<полное_название xml:id="xd9ee21t1lq7eqxq0ltu07wxu0">Стаття 120. Строки досудового слiдства

Стаття 120. Строки досудового слiдства

Досудове слiдство у кримiнальних справах повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуроровi з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходiв медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справi. Цей строк може бути продовжено районним, мiським прокурором, вiйськовим прокурором армiї, флотилiї, з’єднання, гарнiзону та прирiвняним до них прокурором у разi неможливостi закiнчити розслiдування — до трьох мiсяцiв.

В особливо складних справах строк досудового слiдства, встановлений частиною 1 цiєї статтi, може бути продовжено прокурором Автономної Республiки Крим, прокурором областi, прокурором мiста Києва, вiйськовим прокурором округу, флоту i прирiвняним до них прокурором або їх заступниками на пiдставi мотивованої постанови слiдчого — до шести мiсяцiв.

Далi продовжувати строк досудового слiдства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

При поверненнi судом справи для провадження додаткового слiдства, а також вiдновленнi закритої справи строк додаткового слiдства встановлюється прокурором, який здiйснює нагляд за слiдством, в межах одного мiсяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних пiдставах.

Правила, викладенi в цiй статтi, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебiг строку слiдства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.

<полное_название xml:id="xcy3p5jl08bp1c1y34529eex7c">Стаття 121. Недопустимiсть розголошення даних досудового слiдства

Стаття 121. Недопустимiсть розголошення даних досудового слiдства

Данi досудового слiдства можна оголосити лише з дозволу слiдчого або прокурора i в тому обсягу, в якому вони визнають можливим.

У необхiдних випадках слiдчий попереджає свiдкiв, потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, захисника, експерта, спецiалiста, перекладача, понятих, а також iнших осiб, якi присутнi при провадженнi слiдчих дiй, про обов’язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слiдства. Виннi в розголошеннi даних досудового слiдства несуть кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтею 387 Кримiнального кодексу України.

<полное_название xml:id="x2cmnzhbii5regp3ni55u3lf8e">Стаття 122. Порядок роз’яснення прав потерпiлому

Стаття 122. Порядок роз’яснення прав потерпiлому

Слiдчий, визнавши особу потерпiлою вiд злочину, роз’яснює їй її права, передбаченi статтею 49 цього Кодексу, вiдмiчає про це в постановi, що засвiдчується пiдписом потерпiлого.

У випадках, коли злочином завдана майнова шкода громадяниновi, пiдприємству, установi чи органiзацiї, слiдчий роз’яснює потерпiлому i його представниковi право заявляти цивiльний позов, про що вiдмiчає в протоколi допиту або направляє потерпiлому письмове повiдомлення, копiю якого приєднує до справи.

<полное_название xml:id="x9a8u60ughm23h3slkwumqpac8">Стаття 123. Визнання цивiльним позивачем

Стаття 123. Визнання цивiльним позивачем

Якщо в справi заявлено цивiльний позов, слiдчий зобов’язаний скласти мотивовану постанову про визнання потерпiлого цивiльним позивачем або про вiдмову в цьому.

Про винесення постанови повiдомляється цивiльний позивач або його представник. У разi явки цивiльного позивача або його представника йому роз’яснюються права, передбаченi статтею 50 цього Кодексу, про що робиться вiдмiтка на постановi, яка засвiдчується пiдписом цивiльного позивача чи його представника.

<полное_название xml:id="xws2ho46skx9a4talwh04tv0d">Стаття 124. Притягнення як цивiльного вiдповiдача

Стаття 124. Притягнення як цивiльного вiдповiдача

Визнавши необхiдним притягти в справi цивiльного вiдповiдача, слiдчий виносить мотивовану постанову. Постанова оголошується цивiльному вiдповiдачевi або його представниковi. При цьому йому роз’яснюються права, передбаченi статтею 51 цього Кодексу, про що робиться вiдмiтка на постановi, яка засвiдчується пiдписом цивiльного вiдповiдача або його представника.

<полное_название xml:id="x7339md17aws32uf07ujchnygd">Стаття 125. Обов’язок забезпечення цивiльного позову i передбаченої законом конфiскацiї майна

Стаття 125. Обов’язок забезпечення цивiльного позову i передбаченої законом конфiскацiї майна

Слiдчий за клопотанням цивiльного позивача або з своєї iнiцiативи зобов’язаний вжити заходiв до забезпечення заявленого в кримiнальнiй справi цивiльного позову, а також можливого в майбутньому цивiльного позову, склавши про це постанову.

В справах про злочини, за якi кримiнальним законом передбачена конфiскацiя майна, слiдчий зобов’язаний вжити необхiдних заходiв до забезпечення виконання вироку в частинi можливої конфiскацiї майна, склавши про це постанову.

<полное_название xml:id="xdjcvm30393qwtn5wgnpf2a80h">Стаття 126. Порядок забезпечення цивiльного позову i можливої конфiскацiї майна

Стаття 126. Порядок забезпечення цивiльного позову i можливої конфiскацiї майна

Забезпечення цивiльного позову i можливої конфiскацiї майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цiнностi та iнше майно обвинуваченого чи пiдозрюваного або осiб, якi несуть за законом матерiальну вiдповiдальнiсть за його дiї, де б цi вклади, цiнностi та iнше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осiб проводиться виключно за рiшенням суду.

Майно, на яке накладено арешт, описується i може бути передане на зберiгання представникам пiдприємств, установ, органiзацiй або членам родини обвинуваченого чи iншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за його незбереження.

Не пiдлягають описовi предмети першої потреби, що використовуються особою, у якої проводиться опис, i членами її родини. Перелiк цих предметiв визначено в Додатку до Кримiнального кодексу України.

Арешт майна i передача його на зберiгання оформляються протоколом, який пiдписується особою, що проводила опис, понятими i особою, яка прийняла майно на зберiгання. До протоколу додається пiдписаний цими особами опис переданого на зберiгання майна.

Для встановлення вартостi описаного майна в необхiдних випадках запрошується спецiалiст, який також пiдписує протокол i опис майна з його оцiнкою.

Накладення арешту на майно скасовується постановою слiдчого, коли в застосуваннi цього заходу вiдпаде потреба.

<полное_название xml:id="xdhwcuf0gl5rsby1frzpj2x2sk">Стаття 127. Залучення понятих

Стаття 127. Залучення понятих

При провадженнi обшуку, виїмки, огляду, пред’явленнi осiб i предметiв для впiзнання, вiдтвореннi обстановки i обставин подiї, опису майна обов’язкова присутнiсть не менше двох понятих.

До участi у проведеннi освiдування понятi можуть бути залученi у разi, якщо слiдчий визнає це за необхiдне.

Як понятi запрошуються особи, не заiнтересованi в справi. Понятими не можуть бути потерпiлий, родичi пiдозрюваного, обвинуваченого i потерпiлого, працiвники органiв дiзнання i досудового слiдства.

Понятi, присутнi при провадженнi зазначених вище слiдчих дiй, засвiдчують своїми пiдписами вiдповiднiсть записiв у протоколi виконаним дiям.

Зауваження понятого з приводу проведених слiдчих дiй пiдлягають обов’язковому занесенню до протоколу.

За наявностi вiдповiдних пiдстав понятi мають право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, передбачених законами України.

<полное_название xml:id="x45p5l80assjuxiom1akna8jm4">Стаття 128. Залучення перекладача

Стаття 128. Залучення перекладача

У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, слiдчий при провадженнi слiдчих дiй запрошує перекладача.

Перекладач повинен з’явитися за викликом слiдчого i зробити повно i точно доручений йому переклад.

Слiдчий роз’яснює перекладачевi його обов’язки i попереджає про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову виконати обов’язки перекладача, а також за завiдомо неправильний переклад, про що вiдбирає вiд нього пiдписку.

Перекладач за наявностi вiдповiдних пiдстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, передбачених законами України.

Правила цiєї статтi поширюються на особу, запрошену до участi в процесi для роз’яснення знакiв нiмого або глухого.

<полное_название xml:id="xbineob735avq0ru16fez5213d">Стаття 128-1. Участь спецiалiста при проведеннi слiдчих дiй

Стаття 128-1. Участь спецiалiста при проведеннi слiдчих дiй

У необхiдних випадках для участi у проведеннi слiдчої дiї може бути залучений спецiалiст, який не заiнтересований в результатах справи. Виклик слiдчим спецiалiста є обов’язковим для керiвника пiдприємства, установи чи органiзацiї, де працює спецiалiст.

Спецiалiст зобов’язаний: з’явитися на виклик; брати участь у проведеннi слiдчої дiї, використовуючи свої спецiальнi знання i навики для сприяння слiдчому у виявленнi, закрiпленнi та вилученнi доказiв; звертати увагу слiдчого на обставини, пов’язанi з виявленням та закрiпленням доказiв; давати пояснення з приводу спецiальних питань, якi виникають при проведеннi слiдчої дiї.

Спецiалiст вправi: звертатися з дозволу слiдчого iз запитаннями до осiб, якi беруть участь у проведеннi слiдчої дiї; робити заяви, пов’язанi з виявленням, закрiпленням i вилученням доказiв. Спецiалiст за наявностi вiдповiдних пiдстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, передбачених законами України.

Перед початком слiдчої дiї, в якiй бере участь спецiалiст, слiдчий пересвiдчується в особi та компетентностi спецiалiста, з’ясовує його стосунки з обвинуваченим i потерпiлим та роз’яснює спецiалiстовi його права i обов’язки. Про виконання слiдчим цих вимог зазначається у протоколi слiдчої дiї.

В разi вiдмови або ухилення спецiалiста вiд виконання своїх обов’язкiв слiдчий повiдомляє про це адмiнiстрацiю пiдприємства, установи чи органiзацiї за мiсцем роботи спецiалiста або громадську органiзацiю для вiдповiдного реагування.

<полное_название xml:id="xe1uc4487aclfvnys6i4ok8pfs">Стаття 128-2. Присутнiсть представника компетентного органу iноземної держави

Стаття 128-2. Присутнiсть представника компетентного органу iноземної держави

Пiд час виконання запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу на територiї України згiдно з пунктом 1 частини п’ятої статтi 471 цього Кодексу представнику компетентного органу iноземної держави може бути дозволено бути присутнiм при проведеннi слiдчих та iнших процесуальних дiй.

Представник компетентного органу iноземної держави має право при проведеннi слiдчих та iнших процесуальних дiй робити нотатки, ознайомлюватися з протоколом слiдчої дiї та висловлювати зауваження i доповнення до протоколу, якi пiдлягають обов’язковому занесенню до протоколу; з дозволу дiзнавача, слiдчого, прокурора ставити запитання свiдкам, експертам, спецiалiстам, перекладачам та учасникам процесу; застосовувати вiдповiдно до статей 851 та 852 цього Кодексу технiчнi засоби. Про присутнiсть представника компетентного органу iноземної держави зазначається у протоколi слiдчої дiї. Представник компетентного органу iноземної держави, присутнiй при проведеннi слiдчих дiй, пiдписує протокол разом з iншими учасниками.

<полное_название xml:id="xbmkp09f7kv0re98u36ssw5jv3">Стаття 129. Розгляд клопотань слiдчим

Стаття 129. Розгляд клопотань слiдчим

Клопотання пiдозрюваного, обвинуваченого, їх захисникiв, а також потерпiлого i його представника, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача або їх представникiв про виконання будь-яких слiдчих дiй слiдчий зобов’язаний розглянути в строк не бiльше трьох дiб i задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявленi клопотання, мають значення для справи.

Про результати розгляду клопотання повiдомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову вiдмову в клопотаннi складається мотивована постанова.

<полное_название xml:id="x4upt7hmymqolnn3rlxw260ny6">Стаття 130. Постанова слiдчого i прокурора

Стаття 130. Постанова слiдчого i прокурора

Про рiшення, прийнятi слiдчим або прокурором пiд час провадження досудового слiдства у випадках, зазначених у цьому Кодексi, а також у випадках, коли це визнає за необхiдне слiдчий або прокурор, складається мотивована постанова.

У постановi зазначається мiсце i час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прiзвище, справа, в якiй провадиться слiдство, i обгрунтування прийнятого рiшення, а також стаття цього Кодексу, на пiдставi якої прийнято рiшення.

<полное_название xml:id="xb6g5l7h5kejmr5d40hggspgs4">Глава 12. ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

Глава 12. ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

<полное_название xml:id="x6xc10f990mljbbkmz0xap6fc2">Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Коли є досить доказiв, якi вказують на вчинення злочину певною особою, слiдчий виносить мотивовану постанову про притягнення цiєї особи як обвинуваченого.

<полное_название xml:id="xa04dqgskglslkxllj3q5ipzoz">Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

У постановi про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; мiсце i час її складання; назву справи; прiзвище, iм’я та по батьковi обвинуваченого, день, мiсяць та рiк його народження; злочин, у вчиненнi якого обвинувачується дана особа, час, мiсце та iншi обставини вчинення злочину, наскiльки вони вiдомi слiдчому, i стаття кримiнального закону, якою передбачений цей злочин.

Коли обвинувачений притягається до вiдповiдальностi за вчинення декiлькох злочинiв, що пiдпадають пiд ознаки рiзних статей кримiнального закону, в постановi про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, якi саме дiї ставляться обвинуваченому в вину по кожнiй з цих статей.

Копiя постанови негайно надсилається прокуроровi.

<полное_название xml:id="x6y3czmmnr7f840afjci372kme">Стаття 133. Строк пред’явлення обвинувачення

Стаття 133. Строк пред’явлення обвинувачення

Обвинувачення повинно бути пред’явлено не пiзнiше двох днiв з моменту винесення слiдчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого i в усякому разi не пiзнiше дня явки обвинуваченого або його приводу.

<полное_название xml:id="x1nkdym3mtcwjd16emoy4i5uim">Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого

Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого

Обвинувачений викликається до слiдчого по телефону, телефонограмою, телеграмою або повiсткою, яка вручається обвинуваченому пiд розписку, з зазначенням часу вручення.

В разi тимчасової вiдсутностi обвинуваченого повiстка для передачi йому вручається пiд розписку кому-небудь з дорослих членiв сiм’ї, якi разом з ним проживають, житлово-експлуатацiйнiй органiзацiї або адмiнiстрацiї за мiсцем його роботи.

Частину третю виключено.

Обвинувачений, що перебуває пiд вартою, викликається через адмiнiстрацiю мiсця досудового ув’язнення.

<полное_название xml:id="x1dyqbroz1n0hnan9utwai41cd">Стаття 135. Обов’язковiсть явки обвинуваченого

Стаття 135. Обов’язковiсть явки обвинуваченого

Обвинувачений зобов’язаний з’явитися за викликом слiдчого у призначений строк.

В разi неявки без поважних причин обвинувачений пiдлягає приводу.

Поважними причинами неявки обвинуваченого до слiдчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повiстки, хвороба та iншi обставини, якi фактично позбавляють його можливостi своєчасно з’явитися до слiдчого.

<полное_название xml:id="xf0uqrur2kwssibzunsoxean57">Стаття 136. Привiд обвинуваченого

Стаття 136. Привiд обвинуваченого

Привiд обвинуваченого здiйснюється органами внутрiшнiх справ та Вiйськовою службою правопорядку у Збройних Силах України (щодо вiйськовослужбовцiв та працiвникiв Збройних Сил України) за мотивованою постановою слiдчого. Привiд обвинуваченого, крiм виняткових випадкiв, здiйснюється удень.

Привiд обвинуваченого без досудового виклику може бути застосований тiльки в тих випадках, коли обвинувачений ухиляється вiд слiдства або коли його мiсце проживання чи перебування не зареєстровано.

Постанова про привiд оголошується обвинуваченому перед її виконанням.

<полное_название xml:id="xeb8yclwtrh2co7vu7ygmpfeo5">Стаття 137. Встановлення мiсця перебування обвинуваченого

Стаття 137. Встановлення мiсця перебування обвинуваченого

Коли мiсце перебування обвинуваченого невiдоме, а також, коли вiн ухиляється вiд слiдства, слiдчий до закiнчення строку, встановленого для провадження досудового слiдства, зобов’язаний вжити всiх необхiдних заходiв до встановлення мiсця перебування обвинуваченого.

<полное_название xml:id="x46xt4so4px4notxyehmzrkg26">Стаття 138. Оголошення розшуку обвинуваченого

Стаття 138. Оголошення розшуку обвинуваченого

Коли мiсце перебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її в справi як обвинуваченого, не встановлене, слiдчий оголошує її розшук. При наявностi пiдстав, передбачених у статтi 155 цього Кодексу, слiдчий може обрати щодо обвинуваченого, який розшукується, запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою.

Розшук може бути оголошений як пiд час досудового слiдства, так i одночасно з його зупиненням.

<полное_название xml:id="x5im812dae5mlm7fcjfwa359qm">Стаття 139. Розшук обвинуваченого

Стаття 139. Розшук обвинуваченого

Про оголошення розшуку слiдчий складає постанову, в якiй зазначає потрiбнi вiдомостi про особу розшукуваного. Постанова про розшук i обрання запобiжного заходу направляється до вiдповiдних органiв розшуку.

Пiсля оголошення розшуку слiдчий продовжує вживати всiх необхiдних заходiв для встановлення мiсця перебування обвинуваченого.

При затриманнi обвинуваченого, якого розшукували i щодо якого обрано як запобiжний захiд тримання пiд вартою, орган розшуку негайно доповiдає про це прокуроровi за мiсцем затримання. Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов’язаний перевiрити, чи дiйсно затриманий є тiєю особою, яка розшукується, i, упевнившись в наявностi законних пiдстав для арешту, дає санкцiю на вiдправлення заарештованого етапом до мiсця провадження слiдства.

<полное_название xml:id="x8gly8oij31cjm7s5iosj1s4r0">Стаття 140. Порядок пред’явлення обвинувачення

Стаття 140. Порядок пред’явлення обвинувачення

При пред’явленнi обвинувачення особi присутнiсть захисника є обов’язковою, крiм випадкiв, коли вiн вiдмовляється вiд нього i його вiдмова прийнята.

Слiдчий, упевнившись в особi обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення та вручає копiю постанови про притягнення як обвинуваченого.

Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його сутi i вручення копiї постанови слiдчий складає протокол iз зазначенням години i дати пред’явлення обвинувачення, який пiдписується обвинуваченим, слiдчим та захисником.

У разi вiдмови обвинуваченого поставити пiдпис у протоколi слiдчий робить на ньому вiдмiтку про вiдмову вiд пiдпису i зазначає мотиви вiдмови, про що сповiщає прокурора.

<полное_название xml:id="x7jkztuhaaeja05ttrvfcuui43">Стаття 141. Змiна i доповнення обвинувачення

Стаття 141. Змiна i доповнення обвинувачення

Якщо пiд час досудового слiдства виникне необхiднiсть змiнити пред’явлене обвинувачення або доповнити його, слiдчий зобов’язаний заново пред’явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 i 140 цього Кодексу.

Якщо пiд час досудового слiдства частина пред’явленого обвинувачення не знайшла свого пiдтвердження, слiдчий своєю постановою закриває справу в цiй частинi обвинувачення, про що оголошує обвинуваченому.

<полное_название xml:id="x7i2xjmjtoofyl85e6j55n9at">Стаття 142. Роз’яснення обвинуваченому його прав на слiдствi

Стаття 142. Роз’яснення обвинуваченому його прав на слiдствi

При пред’явленнi обвинувачення слiдчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому, що вiн пiд час провадження досудового слiдства має право:

1) знати, в чому його обвинувачують;

2) давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свiдкiв, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування i приєднання до справи доказiв, а також заявляти клопотання з усiх iнших питань, якi мають значення для встановлення iстини в справi;

5) заявляти вiдвiд слiдчому, прокуроровi, експертовi, спецiалiстовi i перекладачевi;

6) з дозволу слiдчого бути присутнiм при виконаннi окремих слiдчих дiй;

7) знайомитися з усiма матерiалами справи пiсля закiнчення досудового слiдства;

8) мати захисника i побачення з ним до першого допиту;

9) подавати скарги на дiї та рiшення слiдчого i прокурора.

Про роз’яснення обвинуваченому його прав слiдчий зазначає в постановi про пред’явлення обвинувачення, що стверджує своїм пiдписом обвинувачений.

<полное_название xml:id="x6tzn58e9zvv5dr8j8rb41e9rq">Стаття 143. Допит обвинуваченого

Стаття 143. Допит обвинуваченого

Слiдчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно пiсля його явки або приводу i в усякому разi не пiзнiше доби пiсля пред’явлення йому обвинувачення.

Допит обвинуваченого, крiм виняткових випадкiв, повинен проводитися удень.

При допитi обвинуваченого за його бажанням може бути присутнiм захисник, а у випадках, передбачених частиною першою статтi 45 цього Кодексу, присутнiсть захисника є обов’язковою.

Обвинувачений допитується в мiсцi провадження досудового слiдства, а в разi необхiдностi — i в мiсцi його перебування.

Обвинуваченi допитуються окремо. При цьому слiдчий вживає заходiв, щоб обвинуваченi в однiй i тiй же справi не могли зноситися мiж собою.

На початку допиту слiдчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає вiн себе винним у пред’явленому обвинуваченнi, пiсля чого пропонує йому дати показання по сутi обвинувачення. Слiдчий вислухує показання обвинуваченого i, в разi необхiдностi, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюваннi яких мiститься вiдповiдь, частина вiдповiдi або пiдказка до неї (навiднi запитання).

<полное_название xml:id="xa09a4pmcy4gwfd5pizax8bpld">Стаття 144. Пред’явлення обвинувачення глухим, нiмим, слiпим, а також особам, якi визнанi обмежено осудними та їх допит

Стаття 144. Пред’явлення обвинувачення глухим, нiмим, слiпим, а також особам, якi визнанi обмежено осудними та їх допит

Пред’явлення обвинувачення глухим, нiмим, слiпим, а також особам, якi визнанi обмежено осудними та їх допит провадяться за правилами статей 140, 141, 142 i 143 цього Кодексу в присутностi захисника, а в справах глухих i нiмих, крiм захисника, запрошується також i особа, яка розумiє їх знаки.

<полное_название xml:id="xabvj721h8csm5tmx7b1v5ocgb">Стаття 145. Протокол допиту обвинуваченого

Стаття 145. Протокол допиту обвинуваченого

Про кожний допит обвинуваченого слiдчий складає протокол з додержанням вимог статтi 85 цього Кодексу.

В протоколi допиту зазначаються мiсце i дата допиту; посада та прiзвище особи, яка проводила допит, i осiб, якi були присутнi при допитi; час початку i закiнчення допиту; прiзвище, iм’я та по батьковi обвинуваченого, рiк, мiсяць, день i мiсце його народження; громадянство, нацiональнiсть, освiта, сiмейний стан, мiсце роботи, рiд занять або посада, мiсце проживання, судимiсть обвинуваченого та iншi вiдомостi про нього, що виявляться необхiдними за обставинами справи.

Показання обвинуваченого та вiдповiдi на поставленi йому запитання викладаються в першiй особi i по можливостi дослiвно.

По закiнченнi допиту слiдчий пред’являє протокол обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого вiн може бути прочитаний йому слiдчим, про що зазначається в протоколi. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу i внесення до нього поправок. Цi доповнення i поправки пiдлягають обов’язковому занесенню в протокол.

Протокол пiдписують обвинувачений i слiдчий. Якщо протокол написаний на кiлькох сторiнках, обвинувачений пiдписує кожну сторiнку окремо. Якщо в допитi обвинуваченого брали участь прокурор, експерт, спецiалiст, перекладач, захисник або iншi особи, вони також пiдписують протокол.

<полное_название xml:id="x13m1x2ij3xwc3a6fekyl07uks">Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань

Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань

Обвинуваченому, якщо вiн того просить, надається можливiсть написати свої показання власноручно, про що робиться вiдмiтка в протоколi допиту. Слiдчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого може поставити йому додатковi запитання. Цi запитання i вiдповiдi на них заносяться до протоколу. Правильнiсть запису показань, запитань i вiдповiдей на них засвiдчується пiдписами обвинуваченого i слiдчого.

<полное_название xml:id="xayh19hr4i5x6g6rkqs8e46nqp">Стаття 147. Вiдсторонення обвинуваченого вiд посади

Стаття 147. Вiдсторонення обвинуваченого вiд посади

В разi притягнення посадової особи до кримiнальної вiдповiдальностi за посадовий злочин, а так само якщо ця особа притягається до вiдповiдальностi за iнший злочин i може негативно впливати на хiд досудового чи судового слiдства, слiдчий зобов’язаний вiдсторонити її вiд посади, про що виносить мотивовану постанову.

Вiдсторонення вiд посади провадиться з санкцiї прокурора чи його заступника. Копiя постанови надсилається для виконання за мiсцем роботи (служби) обвинуваченого.

Питання про вiдсторонення вiд посади осiб, що призначаються Президентом України, вирiшується Президентом України на пiдставi мотивованої постанови Генерального прокурора України.

Вiдсторонення суддi вiд посади у зв’язку з притягненням його до кримiнальної вiдповiдальностi здiйснюється Вищою квалiфiкацiйною комiсiєю суддiв України на пiдставi мотивованої постанови Генерального прокурора України.

Вiдсторонення вiд посади скасовується постановою слiдчого (прокурора), коли в подальшому застосуваннi цього заходу вiдпадає потреба.

<полное_название xml:id="x4uvj6nsjrgoy109kjdytzo2a8">Глава 13. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

Глава 13. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

<полное_название xml:id="x16dcxtobre5j54g0kjux32fj6">Стаття 148. Мета i пiдстави застосовування запобiжних заходiв

Стаття 148. Мета i пiдстави застосовування запобiжних заходiв

Запобiжнi заходи застосовуються до пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, засудженого з метою запобiгти спробам ухилитися вiд дiзнання, слiдства або суду, перешкодити встановленню iстини у кримiнальнiй справi або продовжити злочинну дiяльнiсть, а також для забезпечення виконання процесуальних рiшень.

Запобiжнi заходи застосовуються за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний, засуджений буде намагатися ухилитися вiд слiдства i суду або вiд виконання процесуальних рiшень, перешкоджати встановленню iстини у справi або продовжувати злочинну дiяльнiсть.

Якщо немає достатнiх пiдстав для застосування запобiжного заходу, вiд пiдозрюваного, обвинуваченого або пiдсудного вiдбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка проводить дiзнання, слiдчого, прокурора або суду, а також про те, що вiн повiдомить про змiну свого мiсця перебування.

При застосуваннi запобiжного заходу до пiдозрюваного обвинувачення йому має бути пред’явлене не пiзнiше десяти дiб з моменту застосування запобiжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлене, запобiжний захiд скасовується.

<полное_название xml:id="xbt8snwyyghc7ac81ndu5xl5xx">Стаття 149. Запобiжнi заходи

Стаття 149. Запобiжнi заходи

Запобiжними заходами є:

1) пiдписка про невиїзд;

2) особиста порука;

3) порука громадської органiзацiї або трудового колективу;

31) застава;

4) взяття пiд варту;

5) нагляд командування вiйськової частини.

Тимчасовим запобiжним заходом є затримання пiдозрюваного, яке застосовується з пiдстав i в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x2u9bao4q6z3m15kxkepctrz8h">Стаття 149-1. Обов’язки, що можуть бути покладенi на особу при обраннi запобiжного заходу, не пов’язаного з триманням пiд вартою

Стаття 149-1. Обов’язки, що можуть бути покладенi на особу при обраннi запобiжного заходу, не пов’язаного з триманням пiд вартою

При обраннi запобiжного заходу, не пов’язаного з триманням пiд вартою, орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суддя, суд має право покласти на пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, засудженого один або декiлька таких обов’язкiв:

1) з’являтися на виклик до органу дiзнання, досудового слiдства, прокурора або суду, а в разi неможливостi з’явитися через поважнi причини — завчасно повiдомляти про це посадову особу або орган, що здiйснив виклик;

2) не вiдлучатися iз населеного пункту, в якому вiн зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слiдчого або органу, у провадженнi якого знаходиться кримiнальна справа;

3) повiдомляти службову особу або орган, у провадженнi якого знаходиться кримiнальна справа, про змiну свого мiсця проживання та/або мiсця роботи;

4) утримуватися вiд спiлкування iз визначеною особою або спiлкуватися з нею з дотриманням визначених умов;

5) не вiдвiдувати визначенi мiсця;

6) здати на зберiгання до вiдповiдних органiв державної влади свiй паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, iншi документи, що дають право на виїзд з України i в’їзд в Україну, якi повертаються негайно пiсля скасування вiдповiдного запобiжного заходу або покладеного обов’язку.

Обов’язки визначаються з урахуванням вiку особи, стану її здоров’я, сiмейного i матерiального стану, виду дiяльностi, мiсця проживання та iнших обставин, що її характеризують.

<полное_название xml:id="xz54q2w7fi67pnhvp0gkd2ky0">Стаття 150. Обставини, що враховуються при обраннi запобiжного заходу

Стаття 150. Обставини, що враховуються при обраннi запобiжного заходу

При вирiшеннi питання про застосування запобiжного заходу, крiм обставин, зазначених у статтi 148 цього Кодексу, враховуються тяжкiсть злочину, у вчиненнi якого пiдозрюється, обвинувачується особа, її вiк, стан здоров’я, сiмейний i матерiальний стан, вид дiяльностi, мiсце проживання та iншi обставини, що її характеризують.

<полное_название xml:id="xal5j41buphvh4zjllrx721ku4">Стаття 151. Пiдписка про невиїзд

Стаття 151. Пiдписка про невиїзд

Пiдписка про невиїзд полягає у вiдiбраннi вiд пiдозрюваного або обвинуваченого письмового зобов’язання не вiдлучатися iз зареєстрованого мiсця проживання чи перебування або з мiсця тимчасового знаходження без дозволу слiдчого.

Якщо пiдозрюваний або обвинувачений порушить дану ним пiдписку про невиїзд, то вона може бути замiнена бiльш суворим запобiжним заходом; про це пiдозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено при вiдiбраннi вiд нього пiдписки про невиїзд.

<полное_название xml:id="xdvlx98n64kk32r1ma2n5njf6d">Стаття 152. Особиста порука

Стаття 152. Особиста порука

Особиста порука полягає у вiдiбраннi вiд осiб, що заслуговують довiр’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведiнку та явку обвинуваченого за викликом i зобов’язуються при необхiдностi доставити його в органи дiзнання, досудового слiдства чи в суд на першу про те вимогу. Число поручителiв визначає слiдчий, але їх не може бути менше двох.

Поручитель повiдомляється про суть справи, по якiй обирається запобiжний захiд, а також попереджається про те, що коли обвинувачений, щодо якого обраний даний запобiжний захiд, ухилиться вiд слiдства i суду, то на поручителя може бути накладене грошове стягнення до двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

При вiдмовi поручителя вiд взятого на себе зобов’язання особиста порука замiняється iншим запобiжним заходом.

<полное_название xml:id="x2cpbkiloyo1zrmfkwblv3smx7">Стаття 153. Порядок вирiшення питання про грошове стягнення з поручителя в разi ухилення обвинуваченого вiд явки до органiв дiзнання чи слiдства

Стаття 153. Порядок вирiшення питання про грошове стягнення з поручителя в разi ухилення обвинуваченого вiд явки до органiв дiзнання чи слiдства

Якщо обвинувачений ухилиться вiд явки до органiв дiзнання чи досудового слiдства, особа, що провадить дiзнання, або слiдчий складає про це протокол i приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирiшується судом у судовому засiданнi при розглядi справи або в iншому судовому засiданнi. В судове засiдання викликається поручитель.

<полное_название xml:id="x84lkfcfsc5jnfuc840ndhppl5">Стаття 154. Порука громадської органiзацiї або трудового колективу

Стаття 154. Порука громадської органiзацiї або трудового колективу

Порука громадської органiзацiї або трудового колективу полягає у винесеннi зборами громадської органiзацiї або трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї, колгоспу, цеху, бригади постанови про те, що дана органiзацiя або трудовий колектив ручається за належну поведiнку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дiзнання, слiдчого i в суд.

Громадська органiзацiя або трудовий колектив повиннi бути ознайомленi з характером обвинувачення, пред’явленого особi, що вiддається на поруки.

<полное_название xml:id="x3o8oe4j9njiworomyadwa0i55">Стаття 154-1. Застава

Стаття 154-1. Застава

Застава полягає у внесеннi коштiв у нацiональнiй грошовiй одиницi на спецiальний рахунок, визначений у порядку, затвердженому Кабiнетом Мiнiстрiв України, з метою забезпечення належної поведiнки особи, щодо якої застосовано запобiжний захiд, її явки за викликом до органу дiзнання, слiдчого, прокурора або суду, а також виконання iнших покладених на неї обов’язкiв, передбачених статтею 1491 цього Кодексу, з умовою звернення внесених коштiв у доход держави в разi невиконання цих обов’язкiв.

Застава може бути внесена як самим пiдозрюваним, обвинуваченим, пiдсудним, так i iншою фiзичною чи юридичною особою (за винятком юридичних осiб державної або комунальної власностi або тих, що фiнансуються з мiсцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республiки Крим, або у статутному капiталi яких є частка державної, комунальної власностi або яка належить державному, комунальному суб’єкту господарювання).

Розмiр застави визначається суддею, судом з урахуванням обставин справи, майнового стану та iнших даних про пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного.

Розмiр застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi злочину невеликої або середньої тяжкостi, — вiд трьохсот до тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

2) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi тяжкого злочину, — вiд тисячi до чотирьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

3) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi особливо тяжкого злочину, — вiд чотирьох тисяч п’ятисот до сiмнадцяти тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

У виключних випадках, якщо суддя, суд установить, що застава у визначених у пунктi 3 частини четвертої цiєї статтi межах не забезпечить виконання зобов’язань особою, яка пiдозрюється чи обвинувачується у вчиненнi особливо тяжкого злочину, застава може бути застосована у розмiрi, який перевищує сiмнадцять тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. У всiх випадках розмiр застави не може бути меншим вiд розмiру цивiльного позову, розмiру майнової шкоди, завданої злочином, або розмiру отриманого внаслiдок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатнiми доказами. Суддя, суд, установивши, що особа пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину у спiвучастi i її роль у його вчиненнi є незначною, може визначити щодо неї розмiр застави згiдно вимог частини четвертої цiєї статтi без врахування розмiру цивiльного позову, розмiру майнової шкоди, завданої злочином, або розмiру отриманого внаслiдок вчинення злочину доходу.

Не пiзнiше п’яти днiв з дня обрання стосовно особи запобiжного заходу у виглядi застави вона зобов’язана внести або забезпечити внесення iншою фiзичною чи юридичною особою коштiв на вiдповiдний рахунок та надати документ, що це пiдтверджує, посадовiй особi або органу, в провадженнi яких знаходиться кримiнальна справа. Невчинення зазначених дiй у встановлений строк є пiдставою для розгляду питання про обрання у вiдношеннi особи iншого запобiжного заходу в порядку, встановленому цим Кодексом. З моменту обрання запобiжного заходу у виглядi застави, в тому числi до фактичного внесення коштiв на вiдповiдний рахунок, пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний зобов’язаний виконувати покладенi на нього обов’язки, невиконання яких тягне за собою наслiдки, передбаченi в разi невиконання ним обов’язкiв, пов’язаних iз застосуванням запобiжного заходу у виглядi застави.

При внесеннi застави пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному роз’яснюються його обов’язки i наслiдки їх невиконання, а заставодавцю — у вчиненнi якого злочину пiдозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобiжний захiд, i що в разi невиконання нею своїх обов’язкiв застава буде звернена в доход держави.

Заставодавець може вiдмовитися вiд узятих на себе зобов’язань до виникнення пiдстав для звернення застави в доход держави. У цьому випадку вiн забезпечує явку пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного до органу дiзнання, досудового слiдства, прокурора або суду для замiни йому запобiжного заходу на iнший. Застава повертається лише пiсля обрання нового запобiжного заходу.

Якщо пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний, будучи належним чином повiдомлений, не з’явився за викликом до органу дiзнання, досудового слiдства чи суду без поважних причин або не повiдомив про причини своєї неявки, або порушив iншi покладенi на нього обов’язки, передбаченi статтею 1491 цього Кодексу, застава звертається в доход держави.

Питання про звернення застави в доход держави вирiшується пiд час дiзнання, досудового слiдства в судовому засiданнi суддею за клопотанням органу дiзнання або слiдчого, погодженим iз прокурором, або прокурора, а пiсля надходження справи до суду — судом у судовому засiданнi при розглядi справи або в iншому судовому засiданнi за клопотанням прокурора або за iнiцiативою суддi, суду. В судове засiдання викликається заставодавець для дачi пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове засiдання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в доход держави. За результатами розгляду питання про звернення застави в доход держави суддя виносить постанову, а суд — ухвалу. На постанову суддi до апеляцiйного суду прокурором, пiдозрюваним, обвинуваченим, заставодавцем протягом трьох дiб iз дня її винесення може бути подано апеляцiю.

У випадку звернення застави в доход держави пiд час досудового слiдства орган дiзнання, слiдчий у встановленому цим Кодексом порядку вирiшує питання про застосування або iнiцiювання застосування стосовно пiдозрюваного, обвинуваченого запобiжного заходу у виглядi застави у бiльшому розмiрi або iншого запобiжного заходу. У випадку звернення застави в доход держави пiд час судового провадження суд обирає пiдсудному запобiжний захiд у виглядi застави у бiльшому розмiрi або iнший запобiжний захiд.

Питання про повернення застави заставодавцю вирiшується пiд час дiзнання, досудового слiдства в судовому засiданнi суддею за клопотанням заставодавця, а пiсля надходження справи до суду — судом у судовому засiданнi при розглядi справи або в iншому судовому засiданнi. Застава, внесена пiдозрюваним, обвинуваченим, пiдсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частинi майнових стягнень.

<полное_название xml:id="x9xj7lnfl8ee1zd7u7gyu6863t">Стаття 155. Взяття пiд варту

Стаття 155. Взяття пiд варту

Взяття пiд варту як запобiжний захiд може бути застосовано:

1) у справах про злочини, за якi законом передбачено основне покарання у видi штрафу в розмiрi понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, — виключно у випадках, якщо пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний не виконав обов’язкiв, пов’язаних iз ранiше застосованим до нього запобiжним заходом, у тому числi обов’язкiв, передбачених статтею 1491 цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштiв як застави та надання документа, що це пiдтверджує;

2) у справах про злочини, за якi законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк не бiльше трьох рокiв, — виключно у випадках, коли пiдозрюваний, обвинувачений, пiдсудний, перебуваючи на волi, переховувався вiд органiв дiзнання, досудового слiдства чи суду, перешкоджав установленню iстини у справi, продовжив злочинну дiяльнiсть або не виконав обов’язкiв, пов’язаних iз ранiше застосованим до нього запобiжним заходом, у тому числi обов’язкiв, передбачених статтею 1491 цього Кодексу;

3) у справах про злочини, за якi законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад три роки.

Запобiжний захiд у виглядi взяття пiд варту не може бути застосовано до ранiше не судимої особи, яка пiдозрюється чи обвинувачується у вчиненнi злочину, за який передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк до п’яти рокiв, за винятком випадкiв, коли ця особа, перебуваючи на волi, переховувалася вiд органiв дiзнання, досудового слiдства чи суду, перешкоджала встановленню iстини у справi або продовжила злочинну дiяльнiсть.

Частину третю виключено.

Мiсцями досудового ув’язнення для тримання осiб, щодо яких як запобiжний захiд обрано взяття пiд варту, є слiдчi iзолятори. В окремих випадках цi особи можуть перебувати в мiсцях тримання затриманих.

Мiсцями попереднього ув’язнення для тримання вiйськовослужбовцiв, щодо яких як запобiжний захiд обрано взяття пiд варту, є гауптвахти Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України або слiдчi iзолятори. Цi особи перебувають у слiдчому iзоляторi або на гауптвахтi Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України за рiшенням слiдчого. В окремих випадках вiйськовослужбовцi можуть перебувати в мiсцях тримання затриманих.

У мiсцях тримання затриманих особи, взятi пiд варту, можуть перебувати не бiльше як три доби. Якщо доставка ув’язнених у слiдчий iзолятор або на гауптвахту Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України у цей строк неможлива через вiддаленiсть або вiдсутнiсть належних шляхiв сполучення, вони можуть перебувати в мiсцях тримання затриманих до десяти дiб.

Якщо взяття пiд варту як запобiжний захiд обрано стосовно особи, яка вчинила злочин пiд час вiдбування покарання в установi виконання покарань, така особа може перебувати в дисциплiнарному iзоляторi або карцерi установи виконання покарань.

Порядок досудового ув’язнення визначається Законом України «Про попереднє ув’язнення», цим Кодексом.

<полное_название xml:id="xe120apt67wt0qp0ocyun25hl">Стаття 156. Строки тримання пiд вартою

Стаття 156. Строки тримання пiд вартою

Тримання пiд вартою пiд час досудового розслiдування не повинно тривати бiльше двох мiсяцiв.

У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цiєї статтi, розслiдування справи закiнчити неможливо, а пiдстав для скасування чи замiни запобiжного заходу на бiльш м’який немає, вiн може бути продовжений:

1) до чотирьох мiсяцiв — за поданням, погодженим з прокурором, який здiйснює нагляд за додержанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який винiс постанову про застосування запобiжного заходу;

2) до дев’яти мiсяцiв — за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республiки Крим, областi, мiст Києва i Севастополя та прирiвняних до них прокурорiв, або самим цим прокурором у справах про тяжкi i особливо тяжкi злочини, суддею апеляцiйного суду;

3) до вiсiмнадцяти мiсяцiв — за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкi злочини, суддею Вищого спецiалiзованого суду з розгляду цивiльних i кримiнальних справ.

У кожному випадку, коли розслiдування справи у повному обсязi у строки, зазначенi у частинах першiй чи другiй цiєї статтi, закiнчити неможливо i за вiдсутностi пiдстав для змiни запобiжного заходу, прокурор, який здiйснює нагляд за виконанням законiв при провадженнi розслiдування у данiй справi, має право дати згоду про направлення справи до суду в частинi доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частинi нерозслiдуваних злочинiв чи епiзодiв злочинної дiяльностi з додержанням вимог статтi 26 цього Кодексу видiляється в окреме провадження i закiнчується у загальному порядку.

Строк тримання пiд вартою обчислюється з моменту взяття пiд варту, а якщо взяттю пiд варту передувало затримання пiдозрюваного, — з моменту затримання. У строк тримання пiд вартою включається час перебування особи на стацiонарному експертному дослiдженнi у психiатричнiй медичнiй установi будь-якого типу. У разi повторного взяття пiд варту особи у тiй самiй справi, а також по приєднанiй до неї або видiленої з неї справи або пред’явлення нового обвинувачення строк тримання пiд вартою обчислюється з урахуванням часу тримання пiд вартою ранiше.

Строки тримання пiд вартою пiд час досудового слiдства закiнчуються в день надходження справи до суду. У разi вiдкликання справи iз суду прокурором на пiдставi статтi 232 цього Кодексу перебiг цих строкiв поновлюється з дня надходження справи до прокурора.

Матерiали закiнченої розслiдуванням кримiнальної справи повиннi бути пред’явленi обвинуваченому, взятому пiд варту, та його захисниковi не пiзнiш як за мiсяць до закiнчення граничного строку тримання пiд вартою, встановленого частиною другою цiєї статтi.

Якщо матерiали кримiнальної справи було пред’явлено обвинуваченому та його захисниковi з порушенням мiсячного термiну до закiнчення граничного строку тримання пiд вартою, встановленого частиною другою цiєї статтi, то пiсля його закiнчення обвинувачений пiдлягає негайному звiльненню. При цьому за обвинуваченим та його захисником зберiгається право на ознайомлення з матерiалами справи.

Якщо матерiали кримiнальної справи було пред’явлено обвинуваченому та його захисниковi з додержанням мiсячного термiну до закiнчення граничного строку тримання пiд вартою, але його виявилося недостатньо для ознайомлення з матерiалами справи, зазначений строк може бути продовжено суддею апеляцiйного суду за поданням слiдчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи його заступником, або поданням цього прокурора чи його заступника. Коли у справi беруть участь кiлька обвинувачених, яких тримають пiд вартою, i хоча б одному з них строку, передбаченого частиною шостою цiєї статтi, виявилося недостатньо для ознайомлення з матерiалами справи, то зазначене подання може бути внесено стосовно того обвинуваченого або тих обвинувачених, якi ознайомилися з матерiалами справи, якщо не вiдпала необхiднiсть у застосуваннi до нього або до них взяття пiд варту i вiдсутнi пiдстави для обрання iншого запобiжного заходу.

При поверненнi судом справи прокуроровi на додаткове розслiдування строк тримання обвинуваченого пiд вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору i не може перевищувати двох мiсяцiв. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого пiд вартою до направлення справи до суду в порядку i в межах, встановлених частиною другою цiєї статтi.

У разi закiнчення строку тримання пiд вартою як запобiжного заходу, передбаченого частинами першою i другою цiєї статтi, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дiзнання, слiдчий, прокурор зобов’язаний негайно звiльнити особу з-пiд варти.

Начальник мiсця досудового ув’язнення зобов’язаний негайно звiльнити з-пiд варти обвинуваченого, щодо якого постанова суддi про продовження строку тримання пiд вартою на день закiнчення строкiв тримання пiд вартою, передбачених частинами першою, другою i шостою цiєї статтi, не надiйшла. При цьому вiн направляє повiдомлення особi чи органу, у провадженнi яких перебуває справа, та вiдповiдному прокурору, який здiйснює нагляд за розслiдуванням.

<полное_название xml:id="xegns66axghuo2n3cmddq4qz6t">Стаття 157. Виключена

Стаття 157. Виключена

<полное_название xml:id="xbpou2x5u81lclr56fy7wjizs0">Стаття 158. Виконання постанови про застосування як запобiжного заходу взяття пiд варту

Стаття 158. Виконання постанови про застосування як запобiжного заходу взяття пiд варту

Постанова про застосування як запобiжного заходу взяття пiд варту виконується органом, який обрав запобiжний захiд. У необхiдних випадках орган, що обрав запобiжний захiд, вправi доручити виконання постанови органам внутрiшнiх справ. Один примiрник постанови суддi або ухвали суду направляється разом з заарештованим у вiдповiдне мiсце досудового ув’язнення для виконання.

<полное_название xml:id="xdix536zclv7vckl5rfode0v8a">Стаття 159. Заходи пiклування про неповнолiтнiх дiтей заарештованого

Стаття 159. Заходи пiклування про неповнолiтнiх дiтей заарештованого

Коли в особи, вiдносно якої як запобiжний захiд обрано взяття пiд варту, є неповнолiтнi дiти, якi залишаються без нагляду, слiдчий зобов’язаний негайно внести з цього приводу подання до служби у справах дiтей для вжиття необхiдних заходiв до передачi зазначених неповнолiтнiх на пiклування родичiв або влаштування їх в дитячi установи.

Про вжитi заходи слiдчий письмово повiдомляє прокурора, а також заарештовану особу i копiю листа приєднує до справи.

<полное_название xml:id="xbwd04endvqwjfhwai2gax2ojf">Стаття 160. Заходи по охоронi майна ув’язненого

Стаття 160. Заходи по охоронi майна ув’язненого

При ув’язненнi пiдозрюваного або обвинуваченого слiдчий зобов’язаний вжити заходiв до охорони майна i житла ув’язненого, якщо майно i житло залишаються без нагляду.

<полное_название xml:id="xd5gf2s559pdvjtmk5l14upwdc">Стаття 161. Повiдомлення про взяття обвинуваченого пiд варту

Стаття 161. Повiдомлення про взяття обвинуваченого пiд варту

Про арешт пiдозрюваного або обвинуваченого i його мiсце перебування слiдчий зобов’язаний повiдомити його дружину або iншого родича, а також сповiстити за мiсцем його роботи.

Якщо обвинувачений є iноземним громадянином, то постанова про арешт направляється в Мiнiстерство закордонних справ України.

<полное_название xml:id="x8hpquywj9lhooy4lbb9sai0mm">Стаття 162. Побачення з заарештованим

Стаття 162. Побачення з заарештованим

Побачення родичiв або iнших осiб з заарештованим може дозволити особа або орган, якi провадять справу. Тривалiсть побачення встановляється вiд однiєї до чотирьох годин. Побачення може бути дозволено, як правило, не бiльше одного разу на мiсяць.

Питання про побачення родичiв або iнших осiб з особою, до якої застосовано тимчасовий або екстрадицiйний арешт, вирiшує орган, який проводить екстрадицiйну перевiрку.

<полное_название xml:id="x5tfhujy95n5vt5jd2zahv60hs">Стаття 163. Нагляд командування вiйськової частини

Стаття 163. Нагляд командування вiйськової частини

Нагляд командування вiйськової частини за пiдозрюваним або обвинуваченим, який є вiйськовослужбовцем, полягає у вжиттi заходiв, передбачених статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити належну поведiнку та явку пiдозрюваного або обвинуваченого за викликом особи, що провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суду. Командування вiйськової частини повiдомляється про суть справи, по якiй обрано даний запобiжний захiд.

Про встановлення нагляду командування вiйськової частини у письмовiй формi повiдомляє орган, що обрав цей запобiжний захiд.

<полное_название xml:id="x7cm6s4yx1a72nbaq12dh03jcs">Стаття 164. Виключена

Стаття 164. Виключена

<полное_название xml:id="x1vy90ziylqz7p32pnckj6p7jx">Стаття 165. Загальнi положення щодо порядку застосування, скасування i змiни запобiжного заходу

Стаття 165. Загальнi положення щодо порядку застосування, скасування i змiни запобiжного заходу

Запобiжнi заходи у виглядi застави, взяття пiд варту застосовуються лише за вмотивованою постановою суддi чи ухвалою суду. Іншi запобiжнi заходи застосовуються за постановою органу дiзнання, слiдчого, прокурора, суддi або за ухвалою суду. Обов’язки, передбаченi статтею 1491 цього Кодексу та покладенi на особу суддею, судом, можуть бути змiненi чи скасованi лише постановою суддi або ухвалою суду.

Замiна одного запобiжного заходу iншим або його скасування, змiна або скасування обов’язкiв, передбачених статтею 149 цього Кодексу та покладених на особу, здiйснюється органом дiзнання, слiдчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цiєї статтi.

У разi закриття справи, закiнчення строку тримання пiд вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в iнших випадках звiльнення особи з-пiд варти на стадiї досудового слiдства здiйснюється на пiдставi постанови органу дiзнання чи слiдчого, якi проводять досудове слiдство у справi, або прокурора, про що вони негайно повiдомляють суд, який обрав цей запобiжний захiд. Звiльнення з-пiд варти у кримiнальних справах, що знаходяться в судовому провадженнi, здiйснюється лише за рiшенням суддi або суду.

Обов’язки, передбаченi статтею 149 цього Кодексу та покладенi на особу при застосуваннi запобiжного заходу, скасовуються або змiнюються, коли в них вiдпаде необхiднiсть або коли виникне необхiднiсть в їх змiнi. Запобiжний захiд скасовується або змiнюється, коли вiдпаде необхiднiсть у запобiжному заходi або в ранiше застосованому запобiжному заходi.

Запобiжний захiд, крiм застави або взяття особи пiд варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змiнено слiдчим або органом дiзнання лише за згодою прокурора.

У справах про злочини, за якi передбачено основне покарання у видi штрафу понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, до пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного може бути застосовано запобiжний захiд лише у виглядi застави або взяття пiд варту у випадках та в порядку, передбачених цiєю главою.

<полное_название xml:id="xakeqhju8rs8sw82q2ohp1j8xd">Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування, скасування чи змiну запобiжного заходу

Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування, скасування чи змiну запобiжного заходу

Про застосування, скасування чи змiну запобiжного заходу орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

У постановi (ухвалI) про застосування чи змiну запобiжного заходу зазначаються прiзвище, iм’я та по батьковi, вiк, мiсце народження особи, щодо якої застосовується чи змiнюється запобiжний захiд, вчинений нею злочин, вiдповiдна стаття Кримiнального кодексу України, обраний запобiжний захiд i пiдстави його обрання чи змiни, а також визначається особа чи орган, якi повиннi здiйснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постановi (ухвалI) про скасування запобiжного заходу повиннi бути зазначенi пiдстави для його скасування. У разi покладення на особу, скасування або змiни обов’язкiв, передбачених статтею 149 цього Кодексу, у постановi (ухвалI) про застосування або змiну запобiжного заходу також зазначаються вiдповiднi обов’язки.

Постанова або ухвала негайно оголошуються пiд розписку особi, щодо якої вона винесена, крiм випадкiв, передбачених частиною шостою статтi 165 цього Кодексу. Одночасно особi роз’яснюються порядок i строки оскарження постанови або ухвали.

При оголошеннi постанови про обрання запобiжних заходiв, не пов’язаних з триманням пiд вартою, особi пiд розписку повинно бути роз’яснено, в чому полягає обраний запобiжний захiд, обов’язки, якi покладаються на неї у зв’язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разi порушення покладених на неї обов’язкiв та її неналежної поведiнки до неї може бути застосовано бiльш суворий запобiжний захiд.

<полное_название xml:id="x5hsww6goeq7o7vxbaaopks97m">Стаття 165-2. Порядок обрання запобiжного заходу

Стаття 165-2. Порядок обрання запобiжного заходу

На стадiї досудового слiдства запобiжний захiд, за винятком запобiжних заходiв у виглядi застави або взяття пiд варту, обирає орган дiзнання, слiдчий, прокурор.

Якщо орган дiзнання, слiдчий вважає, що є пiдстави для обрання запобiжного заходу у виглядi застави або взяття пiд варту, вiн вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправi внести прокурор. При вирiшеннi цього питання прокурор зобов’язаний ознайомитися з усiма матерiалами, що дають пiдстави для обрання запобiжного заходу у виглядi застави або взяття пiд варту, перевiрити законнiсть одержання доказiв, їх достатнiсть для обвинувачення.

Подання має бути розглянуто протягом сiмдесяти двох годин з моменту затримання пiдозрюваного чи обвинуваченого.

Якщо в поданнi ставиться питання про взяття пiд варту особи, яка перебуває на волi, суддя вправi своєю постановою дати дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого i доставку його в суд пiд вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися бiльше сiмдесяти двох годин; а в разi коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому дiє суд, — не бiльше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.

Пiсля одержання подання суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, вивчає матерiали кримiнальної справи, представленi органами дiзнання, слiдчим, прокурором, допитує пiдозрюваного чи обвинуваченого, а при необхiдностi бере пояснення в особи, у провадженнi якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо вiн з’явився, i виносить постанову:

1) про вiдмову в обраннi запобiжного заходу, якщо для його обрання немає пiдстав;

2) про обрання пiдозрюваному, обвинуваченому запобiжного заходу.

Суд приймає рiшення про обрання запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту за вiдсутностi особи лише у разi оголошення її в мiжнародний розшук. У таких випадках пiсля затримання особи i не пiзнiш як через сорок вiсiм годин з часу доставки до мiсця провадження у справi суд за її участю розглядає питання про застосування обраного запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або його змiну та виносить постанову.

Вiдмовивши в обраннi запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту, суд вправi обрати пiдозрюваному, обвинуваченому запобiжний захiд, не пов’язаний iз триманням пiд вартою.

На постанову суддi до апеляцiйного суду прокурором, пiдозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суддi.

Якщо для обрання затриманому запобiжного заходу необхiдно додатково вивчити данi про особу затриманого чи з’ясувати iншi обставини, якi мають значення для прийняття рiшення з цього питання, то суддя вправi продовжити затримання до десяти, а за клопотанням пiдозрюваного, обвинуваченого — до п’ятнадцяти дiб, про що виноситься постанова. У разi, коли така необхiднiсть виникне при вирiшеннi цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправi вiдкласти його розгляд на строк до десяти дiб i вжити заходiв, спроможних забезпечити на цей перiод її належну поведiнку або своєю постановою затримати пiдозрюваного, обвинуваченого на цей строк.

При обраннi запобiжного заходу, не пов’язаного з триманням пiд вартою, службова особа або орган, що приймає вiдповiдне рiшення, визначає необхiднiсть покладення на особу обов’язкiв, передбачених статтею 149 цього Кодексу, та в разi встановлення такої необхiдностi визначає конкретнi обов’язки, що покладаються на особу.

<полное_название xml:id="xd5v2cdxclo7jo05kkujtt4no4">Стаття 165-3. Порядок продовження строкiв тримання пiд вартою

Стаття 165-3. Порядок продовження строкiв тримання пiд вартою

За вiдсутностi пiдстав для змiни запобiжного заходу чи у разi неможливостi закiнчення розслiдування справи в частинi доведеного обвинувачення, слiдчий за погодженням з вiдповiдним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання пiд вартою. У поданнi зазначаються причини, у зв’язку з якими необхiдно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослiдити, докази, якi пiдтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається пiд вартою, i обгрунтування необхiдностi збереження цього запобiжного заходу.

Подання про продовження строку тримання особи пiд вартою повинно бути подане до суду:

1) при продовженнi строку тримання пiд вартою до чотирьох мiсяцiв — не пiзнiш як за п’ять дiб до закiнчення строку тримання особи пiд вартою;

2) при продовженнi строку тримання пiд вартою до дев’яти мiсяцiв — не пiзнiше п’ятнадцяти дiб до закiнчення строку тримання пiд вартою;

3) при продовженнi строку тримання пiд вартою до вiсiмнадцяти мiсяцiв — не пiзнiше двадцяти дiб до закiнчення строку тримання пiд вартою;

4) при продовженнi строку тримання пiд вартою для ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матерiалами кримiнальної справи — не пiзнiш як за 5 дiб до закiнчення граничного строку тримання пiд вартою.

Одержавши подання, суддя, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, вивчає матерiали кримiнальної справи, при необхiдностi опитує обвинуваченого, особу, у провадженнi якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо вiн з’явився, пiсля чого залежно вiд наявностi до того пiдстав виносить постанову про продовження строку тримання пiд вартою, за винятком випадку, передбаченого частиною сьомою статтi 156 цього Кодексу, або вiдмовляє в його продовженнi.

На постанову суддi до апеляцiйного суду прокурором, пiдозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суддi. Постанови суддi апеляцiйного i Вищого спецiалiзованого суду з розгляду цивiльних i кримiнальних справ оскарженню не пiдлягають, на них не може бути подано скаргу прокурора.

<полное_название xml:id="x5nvgqu45eah3cytf1v55wqoeo">Глава 14. ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО

Глава 14. ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО

<полное_название xml:id="x9bui4yc31s9v5j2y277qvs1ef">Стаття 166. Порядок виклику свiдка для допиту

Стаття 166. Порядок виклику свiдка для допиту

Свiдок викликається до слiдчого повiсткою, яка вручається пiд розписку свiдковi, а в разi його тимчасової вiдсутностi — кому-небудь з дорослих членiв його сiм’ї, житлово-експлуатацiйнiй органiзацiї, виконавчому комiтету селищної або сiльської Ради народних депутатiв чи адмiнiстрацiї за мiсцем його роботи. Свiдок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.

В повiстцi повинно бути зазначено, хто викликається як свiдок, куди i до кого, день i час явки, наслiдки неявки, передбаченi статтями 70 i 71 цього Кодексу.

Неповнолiтнiй свiдок викликається через законних представникiв.

<полное_название xml:id="xd1y6h9fipbefw7f684yvjfn21">Стаття 167. Допит свiдка

Стаття 167. Допит свiдка

Свiдка можна допитувати про факти, якi стосуються даної справи, а також про особу пiдозрюваного або обвинуваченого та потерпiлого.

Свiдок допитується в мiсцi провадження досудового слiдства, а в разi необхiдностi — в мiсцi його перебування.

Свiдок допитується окремо i у вiдсутностi iнших свiдкiв. При цьому слiдчий вживає заходiв до того, щоб свiдки, викликанi в однiй справi, не могли зноситися мiж собою до закiнчення допиту.

Перед допитом слiдчий встановлює особу свiдка, повiдомляє його, в якiй справi вiн викликаний та роз’яснює його права, i попереджає про обов’язок розповiсти все вiдоме йому в справi, а також про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову дати показання i за дачу завiдомо неправдивих показань. Потiм слiдчий з’ясовує стосунки мiж свiдком i пiдозрюваним або обвинуваченим, а також потерпiлим i починає допит. Пiсля того як свiдок закiнчить дачу показань, слiдчий ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюваннi яких мiститься вiдповiдь, частина вiдповiдi або пiдказка до неї (навiднi запитання).

У разi якщо свiдок з’явився на допит iз захисником, захисник має право бути присутнiм при допитi; надавати у присутностi слiдчого консультацiї свiдку, якщо фактичнi обставини у справi можуть бути використанi для кримiнального переслiдування особисто самого свiдка або членiв його сiм’ї чи близьких родичiв; ставити з дозволу слiдчого запитання, що пiдлягають занесенню до протоколу допиту свiдка, для уточнення i доповнення його вiдповiдей; заперечувати проти незаконних дiй слiдчого щодо порядку проведення ним допиту з посиланням на норму закону, яка порушується, що пiдлягає занесенню до протоколу допиту; оскаржувати дiї слiдчого в порядку, встановленому цим Кодексом, у разi якщо з характеру i змiсту питань випливає, що свiдок має допитуватися як пiдозрюваний.

<полное_название xml:id="xcd8ql47qer6yhwqq440j9nux7">Стаття 168. Допит неповнолiтнього свiдка

Стаття 168. Допит неповнолiтнього свiдка

Допит неповнолiтнього свiдка вiком до чотирнадцяти рокiв, а за розсудом слiдчого — вiком до шiстнадцяти рокiв проводиться за правилами статтi 167 цього Кодексу в присутностi педагога, а при необхiдностi — лiкаря, батькiв чи iнших законних представникiв неповнолiтнього.

До початку допиту зазначеним особам роз’яснюється їх обов’язок бути присутнiми при допитi, а також право викладати свої зауваження i з дозволу слiдчого задавати свiдковi запитання. Запитання, поставленi свiдковi законними представниками, педагогом або лiкарем, i їх зауваження заносяться до протоколу. Слiдчий вправi вiдвести поставлене запитання, але вiдведене запитання повинно бути занесене до протоколу.

Свiдковi, який не досяг шiстнадцятирiчного вiку, роз’яснюється його обов’язок говорити тiльки правду, але про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд дачi показань та за завiдомо неправдивi показання вiн не попереджається.

<полное_название xml:id="x4tpdf02lw69vqmwn6u78zkgt">Стаття 169. Допит нiмого або глухого свiдка

Стаття 169. Допит нiмого або глухого свiдка

Допит нiмого або глухого свiдка проводиться за правилами статтi 167 цього Кодексу з участю особи, яка його розумiє. Про участь цiєї особи в допитi свiдка зазначається в протоколi.

<полное_название xml:id="x3nu6ctbhfscevwtlbygd7vweg">Стаття 170. Протокол допиту свiдка

Стаття 170. Протокол допиту свiдка

Про допит свiдка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статтi 85 цього Кодексу. Крiм того, в протоколi допиту вказуються: прiзвище, iм’я та по батьковi свiдка, його вiк, громадянство, нацiональнiсть, освiта, мiсце роботи, рiд занять або посада, мiсце проживання, а також вiдомостi про його стосунки з обвинуваченим i потерпiлим.

У протоколi зазначається, що свiдковi роз’ясненi його права, обов’язки i вiдповiдальнiсть за вiдмову давати показання i за дачу завiдомо неправдивих показань. Показання свiдка та вiдповiдi на поставленi йому запитання викладаються в першiй особi i по можливостi дослiвно.

Свiдковi, коли вiн про це просить, може бути надана можливiсть особисто написати свої показання в присутностi слiдчого, про що зазначається в протоколi.

По закiнченнi допиту слiдчий пред’являє свiдковi протокол для прочитання. За проханням свiдка протокол може бути йому прочитаний слiдчим. Свiдок i особи, якi були присутнi при допитi, мають право просити про внесення доповнень i поправок у протокол. Цi доповнення i поправки заносяться слiдчим до протоколу.

Протокол пiдписують свiдок, слiдчий i особи, що були присутнi при допитi. Якщо протокол написаний на декiлькох сторiнках, свiдок пiдписує кожну сторiнку окремо.

<полное_название xml:id="x3lumr4af610fjvexnn275pvzr">Стаття 171. Виклик i допит потерпiлого

Стаття 171. Виклик i допит потерпiлого

Виклик потерпiлого проводиться за правилами, встановленими статтею 166 цього Кодексу.

Допит потерпiлого проводиться з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 i 3 статтi 167 цього Кодексу. Перед початком допиту слiдчий попереджає потерпiлого про кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу завiдомо неправдивих показань за статтею 384 Кримiнального кодексу України. Пiсля цього слiдчий з’ясовує стосунки мiж потерпiлим i пiдозрюваним або обвинуваченим i пропонує потерпiлому розповiсти про все вiдоме йому в справi. Забороняється ставити запитання, у формулюваннi яких мiститься вiдповiдь, частина вiдповiдi або пiдказка до неї (навiднi запитання).

Про допит потерпiлого складається протокол з додержанням правил статтi 170 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x7gotpyae3v56sr3aa14ub491z">Глава 15. ОЧНА СТАВКА, ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Глава 15. ОЧНА СТАВКА, ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

<полное_название xml:id="x8agunfql9tubwj8xzb9margwb">Стаття 172. Очна ставка

Стаття 172. Очна ставка

Слiдчий вправi провести очну ставку мiж двома ранiше допитуваними особами, в показаннях яких є суперечностi.

<полное_название xml:id="xnefdxo7w9o5vl2745escc6qk">Стаття 173. Проведення очної ставки

Стаття 173. Проведення очної ставки

На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи, що викликанi на очну ставку, один одного i в яких стосунках вони перебувають мiж собою. Свiдки попереджаються про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд дачi показань i за дачу завiдомо неправдивих показань, а потерпiлi — за дачу завiдомо неправдивих показань.

Викликаним на очну ставку особам по черзi пропонується дати показання про тi обставини справи, для з’ясування яких призначена очна ставка. Пiсля цього слiдчий ставить запитання. Особи, викликанi на очну ставку, з дозволу слiдчого можуть ставити запитання одна однiй.

Оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попереднiх допитах, дозволяється лише пiсля дачi ними показань на очнiй ставцi та запису їх до протоколу.

Слiдчий пред’являє протокол очної ставки особам, яких допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей протокол. Допитанi особи мають право вимагати доповнення протоколу i внесення до нього поправок. Цi доповнення або поправки пiдлягають обов’язковому занесенню в протокол. Протокол очної ставки пiдписує кожна з допитаних осiб та слiдчий.

<полное_название xml:id="xclxwmxyb32dse61kn77p9vr7a">Стаття 174. Пред’явлення особи для впiзнання

Стаття 174. Пред’явлення особи для впiзнання

При необхiдностi пред’явлення якої-небудь особи для впiзнання свiдковi, потерпiлому, обвинуваченому або пiдозрюваному слiдчий спочатку допитує їх про зовнiшнiй вигляд i прикмети цiєї особи, а також про обставини, при яких впiзнаючий бачив цю особу, про що складає протокол допиту.

Коли впiзнаючий є свiдком чи потерпiлим, вiн попереджається про кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу завiдомо неправдивих показань, а свiдок, крiм того, i за вiдмову вiд дачi показань. Особа, що пiдлягає впiзнанню, пред’являється впiзнаючому разом з iншими особами тiєї ж статi у кiлькостi не менше трьох, якi не мають рiзких вiдмiн у зовнiшностi та одягу.

Перед тим як пред’явити особу для впiзнання, їй пропонується зайняти будь-яке мiсце серед iнших осiб, що пред’являються. Впiзнаючому пропонується вказати особу, яку вiн має впiзнати, i пояснити, за якими ознаками вiн її впiзнав.

У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впiзнає, впiзнання проводиться поза вiзуальним спостереженням того, кого впiзнають, з дотриманням вимог, передбачених цiєю статтею. Про результати впiзнання обов’язково повiдомляється особа, яка пред’являлася для впiзнання.

При необхiдностi впiзнання може проводитися по фотознiмках, вiдповiдно до умов, викладених у цiй статтi.

Пред’явлення особи для впiзнання проводиться в присутностi не менше двох понятих. У разi проведення впiзнання за правилами, встановленими частиною четвертою цiєї статтi, понятi повиннi пересвiдчитися у можливостi впiзнання поза вiзуальним спостереженням того, кого впiзнають, i засвiдчити таке впiзнання.

<полное_название xml:id="x2vgxd4vhfg5paily2x28j98w8">Стаття 175. Пред’явлення предметiв для впiзнання

Стаття 175. Пред’явлення предметiв для впiзнання

При необхiдностi пред’явити для впiзнання який-небудь предмет слiдчий спочатку допитує впiзнаючого про ознаки цього предмета i обставини, при яких вiн цей предмет бачив, про що складається протокол допиту.

Коли впiзнаючий є свiдком чи потерпiлим, вiн попереджається про кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу завiдомо неправдивих показань, а свiдок, крiм того, i за вiдмову вiд дачi показань.

Предмет, що пiдлягає впiзнанню, пред’являється впiзнаючому в числi iнших однорiдних предметiв. Впiзнаючому пропонується вказати предмет, який вiн має впiзнати, i пояснити, за якими ознаками вiн його впiзнав.

Пред’явлення предметiв для впiзнання проводиться в присутностi двох понятих.

Пред’явленi предмети по можливостi фотографуються.

<полное_название xml:id="x9e1ccd89d527rtn3i1bod3bpq">Стаття 176. Протокол пред’явлення для впiзнання

Стаття 176. Протокол пред’явлення для впiзнання

Про пред’явлення для впiзнання особи або предмета i про наслiдки впiзнання складається протокол з додержанням правил, зазначених у статтi 85 цього Кодексу. Крiм того, в протоколi зазначаються вiдомостi про особу впiзнаючого i про те, що вiн попереджений про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд дачi показань та за дачу неправдивих показань, наводяться данi про осiб i предмети, що пред’являються для впiзнання, i докладно вказуються ознаки, за якими впiзнаючий впiзнав особу чи предмет.

У разi проведення впiзнання за правилами, встановленими частиною четвертою статтi 174 цього Кодексу, в протоколi, крiм вiдомостей, передбачених цiєю статтею, обов’язково зазначається те, що впiзнання проводилося поза вiзуальним спостереженням того, кого впiзнають, а також вказуються всi обставини i умови проведення такого впiзнання.

Протокол пiдписують всi особи, що брали участь у проведеннi впiзнання, понятi i слiдчий. До протоколу додаються фотознiмки, якщо особи або предмети, пред’явленi для впiзнання, були сфотографованi.

<полное_название xml:id="xdry9vqxgqx772hnjqt8yiw0ia">Глава 16. ОБШУК І ВИЇМКА

Глава 16. ОБШУК І ВИЇМКА

<полное_название xml:id="xdf2w3o48jvwd4ue4gwzq698ls">Стаття 177. Пiдстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення

Стаття 177. Пiдстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення

Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатнi пiдстави вважати, що знаряддя злочину, речi й цiнностi, здобутi злочинним шляхом, а також iншi предмети i документи, якi мають значення для встановлення iстини в справi чи забезпечення цивiльного позову, знаходяться в певному примiщеннi або мiсцi чи в якої-небудь особи.

Обшук проводиться також i в тому випадку, коли є достатнi данi про те, що в певному примiщеннi або мiсцi знаходяться розшукуванi особи, а також трупи чи тварини.

Обшук проводиться за вмотивованою постановою слiдчого з санкцiї прокурора чи його заступника, за винятком житла чи iншого володiння особи.

У невiдкладних випадках обшук, за винятком житла чи iншого володiння особи, може бути проведений без санкцiї прокурора, але з наступним повiдомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.

Обшук житла чи iншого володiння особи, за винятком невiдкладних випадкiв, проводиться лише за вмотивованою постановою суддi. При необхiдностi провести обшук слiдчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до суддi за мiсцем провадження слiдства. Суддя, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 162 цього Кодексу, негайно розглядає подання i матерiали справи, а у разi необхiдностi вислуховує слiдчого, прокурора i за наявностi пiдстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про вiдмову в проведеннi обшуку. Постанова суддi про проведення обшуку оскарженню не пiдлягає. На постанову суддi про вiдмову в проведеннi обшуку протягом трьох дiб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду.

У невiдкладних випадках, пов’язаних iз врятуванням життя та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочину, обшук житла чи iншого володiння особи може бути проведено без постанови суддi. При цьому в протоколi зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови суддi. Протягом доби з моменту проведення цiєї дiї слiдчий направляє копiю протоколу обшуку прокуроровi.

<полное_название xml:id="x6bs8q1mm3ikamm0k47u212w2s">Стаття 178. Пiдстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення

Стаття 178. Пiдстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення

Виїмка проводиться у випадках, коли є точнi данi, що предмети чи документи, якi мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному мiсцi.

Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слiдчого.

Виїмка матерiальних носiїв секретної iнформацiї та/або документiв, що мiстять банкiвську таємницю, проводиться тiльки за вмотивованою постановою суддi i в порядку, погодженому з керiвником вiдповiдної установи.

Примусова виїмка iз житла чи iншого володiння особи, виїмка документа виконавчого провадження, а також виїмка оригiналiв первинних фiнансово-господарських та/або бухгалтерських документiв проводиться лише за вмотивованою постановою суддi, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п’ятою статтi 177 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xbb0524aaaysr2dfh4t93jgp0v">Стаття 179. Обов’язковiсть видачi предметiв i документiв

Стаття 179. Обов’язковiсть видачi предметiв i документiв

Посадовi особи i громадяни не мають права вiдмовлятися пред’явити або видати документи чи їх копiї або iншi предмети, якi вимагає слiдчий пiд час обшуку i виїмки.

Видача i огляд матерiальних носiїв секретної iнформацiї та/або документiв, що мiстять банкiвську таємницю, провадяться з додержанням iснуючих правил, що забезпечують охорону державної та/або банкiвської таємницi.

<полное_название xml:id="xq53h81grk68sz5egubwmsldy">Стаття 180. Час проведення обшуку i виїмки

Стаття 180. Час проведення обшуку i виїмки

Обшуки i виїмки, крiм невiдкладних випадкiв, повиннi провадитись удень.

<полное_название xml:id="xf0yfme8x1ribcg5x394ns8nps">Стаття 181. Особи, в присутностi яких провадяться обшук i виїмка

Стаття 181. Особи, в присутностi яких провадяться обшук i виїмка

Обшук i виїмка провадяться в присутностi двох понятих i особи, яка займає дане примiщення, а при вiдсутностi її — представника житлово-експлуатацiйної органiзацiї або мiсцевої Ради народних депутатiв.

Обшук i виїмка в примiщеннях, що їх займають пiдприємства, установи i органiзацiї, провадяться в присутностi їх представникiв. Пiд час обшуку по можливостi повинна бути забезпечена присутнiсть обшукуваного або повнолiтнього члена його родини, а при необхiдностi — також i потерпiлого.

Обшукуваним, понятим i вiдповiдним представникам повинно бути роз’яснено їх право бути присутнiми при всiх дiях слiдчого i робити заяви з приводу цих дiй; цi заяви пiдлягають занесенню до протоколу.

<полное_название xml:id="xc7gtknqulz9z7f5omqgjqbur1">Стаття 182. Умови проведення обшуку i виїмки в примiщеннях дипломатичних представництв

Стаття 182. Умови проведення обшуку i виїмки в примiщеннях дипломатичних представництв

У примiщеннях, що їх займають дипломатичнi представництва, а також в примiщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сiм’ї, якi користуються правом дипломатичної недоторканностi, обшук i виїмку можна провадити лише за згодою дипломатичного представника.

Про згоду дипломатичних представникiв на обшук або виїмку робиться запит через Мiнiстерство закордонних справ України.

Обшук i виїмка в зазначених примiщеннях провадяться обов’язково в присутностi прокурора i представника Мiнiстерства закордонних справ.

<полное_название xml:id="xbenty2ob1lbpwkqcb6jrth8u8">Стаття 183. Порядок проведення обшуку i виїмки

Стаття 183. Порядок проведення обшуку i виїмки

Перед обшуком або виїмкою слiдчий пред’являє постанову особам, що займають примiщення, або представниковi пiдприємства, установи чи органiзацiї, де проводяться обшук або виїмка, i пропонує їм видати зазначенi в постановi предмети або документи, а також вказати мiсце, де переховується злочинець. У разi вiдмови виконати його вимоги слiдчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, якi займають примiщення, вiдсутнi, постанова про проведення обшуку або виїмки пред’являється представниковi житлово-експлуатацiйної органiзацiї або мiсцевої Ради народних депутатiв i обшук або виїмка проводиться в їх присутностi.

Проводячи обшук, слiдчий має право розкривати замкненi примiщення i сховища, якщо володiлець вiдмовляється їх вiдкрити. При цьому слiдчий повинен уникати не викликаних необхiднiстю пошкоджень дверей, замкiв та iнших предметiв.

Слiдчий має право заборонити особам, що перебувають у примiщеннi пiд час обшуку або виїмки, а також особам, якi пiд час обшуку або виїмки увiйшли в це примiщення, виходити з примiщення i зноситись один з одним або з iншими особами до закiнчення обшуку чи виїмки.

В необхiдних випадках слiдчий вправi залучати до участi в проведеннi обшуку працiвникiв органiв внутрiшнiх справ та вiдповiдних спецiалiстiв.

<полное_название xml:id="xc7kpfgjj6yt2va7141satb5ee">Стаття 184. Обшук особи та виїмка у неї предметiв i документiв

Стаття 184. Обшук особи та виїмка у неї предметiв i документiв

За наявностi пiдстав, передбачених частиною першою статтi 177 цього Кодексу, з метою вилучення предметiв i документiв, якi можуть мати доказове значення i якi знаходяться при певнiй особi, слiдчий може провести обшук особи чи виїмку у неї цих предметiв або документiв.

Обшук особи або виїмка у неї предметiв i документiв провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 i 178 цього Кодексу.

Обшук особи та виїмка у неї предметiв i документiв можуть бути проведенi без постанови у таких випадках:

1) при фiзичному захопленнi пiдозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатнi пiдстави вважати, що затриманий має при собi зброю або iншi предмети, якi становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звiльнитися вiд доказiв, якi викривають його чи iнших осiб у вчиненнi злочину;

2) при затриманнi пiдозрюваного;

3) при взяттi пiдозрюваного, обвинуваченого пiд варту;

4) за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що особа, яка знаходиться в примiщеннi, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собi предмети або документи, якi мають значення для встановлення iстини в справi.

Особи, якi беруть участь у виконаннi цих слiдчих дiй, повиннi бути однiєї статi з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка.

Обшук спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним службових обов’язкiв здiйснюється тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього органу.

<полное_название xml:id="x3v89ydrx3zn7s9bf6y9uyq5cu">Стаття 185. Нерозголошення обставин особистого життя обшукуваних

Стаття 185. Нерозголошення обставин особистого життя обшукуваних

Пiд час обшуку або виїмки слiдчий повинен вживати заходiв до того, щоб не були розголошенi виявленi при цьому обставини особистого життя обшукуваного та iнших осiб, якi проживають або тимчасово перебувають у цьому примiщеннi.

<полное_название xml:id="xbax576znd74m8h9sbcj4dy07q">Стаття 186. Вилучення предметiв i документiв

Стаття 186. Вилучення предметiв i документiв

При обшуку або виїмцi можуть бути вилученi лише предмети i документи, якi мають значення для справи, а також цiнностi i майно обвинуваченого або пiдозрюваного з метою забезпечення цивiльного позову або можливої конфiскацiї майна. Предмети i документи, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до справи.

Всi документи i предмети, якi пiдлягають вилученню, слiдчий повинен пред’явити понятим та iншим присутнiм особам i перелiчити в протоколi обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кiлькостi, мiри, ваги, матерiалу, з якого вони виготовленi, та iндивiдуальних ознак. У необхiдних випадках вилученi предмети i документи повиннi бути на мiсцi обшуку або виїмки упакованi i опечатанi.

Копiї вилучених документiв за клопотанням власника, а також iнших осiб, якi за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути наданi слiдчим пiд час вилучення документiв. Копiї вилучених документiв виготовляються з використанням копiювальної технiки, електронних засобiв цих осiб (за їх згодою) або копiювальної технiки, електронних засобiв органiв, що проводять вилучення, та засвiдчуються пiдписом слiдчого i завiряються печаткою.

У разi неможливостi виготовлення копiй вилучених документiв або встановлення їх власника пiд час вилучення слiдчий вносить до протоколу слiдчої дiї запис про клопотання щодо надання копiй документiв i в десятиденний строк з дня вилучення документiв надає вiдповiдним особам їх копiї або виносить вмотивовану постанову про вiдмову у видачi копiй документiв, яка може бути оскаржена прокурору або до суду.

<полное_название xml:id="x93mie7wu8bdgu463hda3fxt41">Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденцiю i зняття iнформацiї з каналiв зв’язку

Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденцiю i зняття iнформацiї з каналiв зв’язку

Арешт на кореспонденцiю i зняття iнформацiї з каналiв зв’язку може бути застосовано лише за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що у листах, телеграфнiй та iншiй кореспонденцiї пiдозрюваного чи обвинуваченого iншим особам або iнших осiб пiдозрюваному чи обвинуваченому, а також у iнформацiї, якою вони обмiнюються з допомогою засобiв зв’язку, мiстяться данi про вчинений злочин або документи i предмети, що мають доказове значення, i якщо iншими способами одержати цi данi неможливо.

До кореспонденцiї, на яку може бути накладено арешт, вiдносяться листи всiх видiв, бандеролi, посилки, поштовi контейнери, перекази, телеграми, радiограми тощо.

Арешт на кореспонденцiю i зняття iнформацiї з каналiв зв’язку з метою запобiгти злочину може бути застосовано до порушення кримiнальної справи.

За наявностi пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляцiйного суду за мiсцем провадження слiдства про накладення арешту на кореспонденцiю чи зняття iнформацiї з каналiв зв’язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матерiали справи, при необхiдностi вислуховує слiдчого, вислуховує думку прокурора, пiсля чого залежно вiд пiдстав для прийняття такого рiшення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцiю чи зняття iнформацiї з каналiв зв’язку або про вiдмову в цьому. Постанова оскарженню не пiдлягає.

У постановi про накладення арешту на кореспонденцiю зазначаються кримiнальна справа i пiдстави, з яких буде провадитись ця слiдча дiя, прiзвище, iм’я та по батьковi особи, кореспонденцiя якої має затримуватися, точна адреса цiєї особи, види поштово-телеграфних вiдправлень, на якi накладається арешт, термiн, протягом якого зберiгається арешт, назва установи зв’язку, на яку покладається обов’язок затримувати кореспонденцiю i повiдомляти про це слiдчого.

У постановi про зняття iнформацiї з каналiв зв’язку зазначаються кримiнальна справа i пiдстави, з яких буде провадитись ця слiдча дiя, прiзвище, iм’я та по батьковi особи, з каналiв зв’язку якої має знiматись iнформацiя, точна адреса цiєї особи, види цих каналiв, термiн, протягом якого знiмається iнформацiя, назва установи, на яку покладається обов’язок знiмати iнформацiю i повiдомляти про це слiдчого.

Постанова про накладення арешту на кореспонденцiю чи зняття iнформацiї з каналiв зв’язку направляється слiдчим начальнику вiдповiдної установи, для якого вона є обов’язковою.

Начальник вiдповiдної установи затримує кореспонденцiю або знiмає iнформацiю з каналiв зв’язку i протягом доби повiдомляє про це слiдчому.

Арешт накладений на кореспонденцiю скасовується, а зняття iнформацiї з каналiв зв’язку припиняється пiсля закiнчення термiну, встановленого для виконання цих слiдчих дiй постановою суддi. Слiдчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцiю, або припиняє зняття iнформацiї з каналiв зв’язку, коли у здiйсненнi цих заходiв вiдпадає необхiднiсть, при закриттi кримiнальної справи або при передачi її прокуроровi в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Постанова виноситься в режимi, який забезпечує нерозголошення даних досудового слiдства або оперативно-розшукової дiяльностi.

<полное_название xml:id="xep7thpg01mvxxgpr12oko1y94">Стаття 187-1. Огляд i виїмка кореспонденцiї та дослiдження iнформацiї, знятої з каналiв зв’язку

Стаття 187-1. Огляд i виїмка кореспонденцiї та дослiдження iнформацiї, знятої з каналiв зв’язку

Огляд кореспонденцiї проводиться за рiшенням суду в установi зв’язку з участю понятих iз числа службовцiв цiєї установи, а при необхiдностi — i з участю спецiалiста. У присутностi зазначених осiб слiдчий вiдкриває i оглядає затриману кореспонденцiю.

У разi виявлення документiв чи предметiв, що мають доказове значення, слiдчий проводить виїмку вiдповiдної кореспонденцiї або обмежується зняттям копiй з вiдповiдних вiдправлень. При вiдсутностi документiв чи предметiв, що мають доказове значення, слiдчий дає вказiвку про вручення оглянутої кореспонденцiї або про її затримання до визначеного ним термiну.

Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденцiї слiдчий складає протокол. У протоколi повинно бути вказано, якi саме вiдправлення були оглянутi, що з них вилучено i що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких вiдправлень знято копiї.

Дослiдження iнформацiї, знятої з каналiв зв’язку, у необхiдних випадках проводиться з участю спецiалiста. Слiдчий прослуховує чи iншим вiдповiдним способом вивчає змiст знятої iнформацiї, про що складає протокол. При виявленнi в iнформацiї даних, що мають доказове значення, в протоколi вiдтворюється вiдповiдна частина запису, пiсля чого слiдчий своєю постановою визнає носiй знятої iнформацiї доказом i приєднує його до справи.

<полное_название xml:id="xb7497b5i0tg5o43q8osoipgjm">Стаття 188. Протокол обшуку i виїмки

Стаття 188. Протокол обшуку i виїмки

Про проведення обшуку або виїмки слiдчий складає протокол у двох примiрниках з додержанням правил статтi 85 цього Кодексу. В протоколi зазначаються: пiдстави для обшуку або виїмки; примiщення чи iнше мiсце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дiї слiдчого i результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який пiдлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме мiсцi i при яких обставинах вiн був виявлений.

В протокол обшуку або виїмки заносяться всi заяви i зауваження присутнiх пiд час обшуку або виїмки осiб, зробленi з приводу тих чи iнших дiй слiдчого. Обидва примiрники протоколу, а також опис вилучених предметiв пiдписують слiдчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошенi особи, що були присутнi.

<полное_название xml:id="x3y03emw7o34uxpikpkwyt8ykp">Стаття 189. Обов’язковiсть вручення копiї протоколу обшуку або виїмки

Стаття 189. Обов’язковiсть вручення копiї протоколу обшуку або виїмки

Другий примiрник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примiрник опису вручається особi, у якої проведено обшук або виїмку, а в разi її вiдсутностi — повнолiтньому членовi її сiм’ї або представниковi житлово-експлуатацiйної органiзацiї чи мiсцевої Ради народних депутатiв.

При проведеннi обшуку або виїмки в пiдприємствi, установi або органiзацiї другий примiрник протоколу i опису вручається представниковi пiдприємства, установи або органiзацiї.

При наявностi в протоколi зауважень на неправильнi дiї, допущенi пiд час обшуку, слiдчий не пiзнiше двох днiв повiдомляє про це прокурора, який здiйснює нагляд за слiдством.

<полное_название xml:id="xa0gop1abvgmuhl2m4mu59dyvm">Глава 17. ОГЛЯД, ОСВІДУВАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ

Глава 17. ОГЛЯД, ОСВІДУВАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ

<полное_название xml:id="x7rwgkg1ojnkizdu78vtfganid">Стаття 190. Проведення огляду

Стаття 190. Проведення огляду

З метою виявлення слiдiв злочину та iнших речових доказiв, з’ясування обстановки злочину, а також iнших обставин, якi мають значення для справи, слiдчий проводить огляд мiсцевостi, примiщення, предметiв та документiв.

Огляд мiсця подiї у невiдкладних випадках може бути проведений до порушення кримiнальної справи. В цих випадках, при наявностi для того пiдстав, кримiнальна справа порушується негайно пiсля огляду мiсця подiї.

Про результати огляду слiдчий складає протокол.

Огляд житла чи iншого володiння особи проводиться лише за вмотивованою постановою суддi, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п’ятою статтi 177 цього Кодексу. Постанова суддi оскарженню не пiдлягає.

У невiдкладних випадках, пов’язаних iз врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочину, а також за письмовою згодою володiльця огляд житла чи iншого володiння особи може бути проведено без постанови суддi.

Для проведення у невiдкладних випадках огляду мiсця подiї в житлi чи iншому володiннi особи, який здiйснюється за її заявою або повiдомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разi вiдсутностi цiєї особи або неможливостi отримати вiд неї згоду на проведення невiдкладного огляду мiсця подiї, рiшення суду не потребується.

У випадках, передбачених частинами п’ятою i шостою цiєї статтi, слiдчий в протоколi огляду обов’язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови суддi, та протягом доби з моменту проведення цiєї дiї повiдомляє про здiйснений огляд житла чи iншого володiння особи та його наслiдки прокурора, який здiйснює нагляд за досудовим слiдством.

<полное_название xml:id="x548sop3autqsrju1xs1g58pam">Стаття 191. Порядок проведення огляду

Стаття 191. Порядок проведення огляду

Огляд проводиться в присутностi не менше двох понятих i, як правило, удень.

Слiдчий може запросити для участi в оглядi спецiалiстiв, не заiнтересованих в результатах справи.

В необхiдних випадках слiдчий проводить вимiрювання, складає план i креслення оглянутого мiсця та окремих предметiв, а також по можливостi фотографує їх.

Органи внутрiшнiх справ зобов’язанi подавати слiдчому допомогу в проведеннi огляду.

Огляд предметiв i документiв, вилучених пiд час огляду мiсця подiї, при виїмцi або обшуку, а також пред’явлення їх пiдозрюваному, обвинуваченому, потерпiлому та iншим особам слiдчий проводить на мiсцi подiї, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це неможливо, за мiсцем провадження у справi.

<полное_название xml:id="xba23iac0t8l9rqdeag6v50pv4">Стаття 192. Огляд трупа

Стаття 192. Огляд трупа

Зовнiшнiй огляд трупа слiдчий проводить з участю судовомедичного експерта i в присутностi двох понятих. Коли неможливо викликати судовомедичного експерта, то запрошується найближчий лiкар.

Коли виникне необхiднiсть ексгумацiї трупа, слiдчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймається з мiсця поховання в присутностi слiдчого, судовомедичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який пiдписують усi зазначенi особи.

<полное_название xml:id="x92zegjea8ktfrlot5jg6be04v">Стаття 193. Проведення освiдування

Стаття 193. Проведення освiдування

При необхiдностi виявити або засвiдчити наявнiсть у обвинуваченого, пiдозрюваного у потерпiлого чи свiдка особливих прикмет слiдчий виносить про це постанову i проводить освiдування.

Якщо необхiдно провести судовомедичне освiдування обвинуваченого, пiдозрюваного, потерпiлого або свiдка, то таке освiдування за вказiвкою слiдчого проводить судовомедичний експерт або лiкар.

Слiдчий не вправi бути присутнiм при освiдуваннi особи iншої статi, коли це зв’язане з необхiднiстю оголювати особу, що пiдлягає освiдуванню. При освiдуваннi не допускаються дiї, якi принижують гiднiсть освiдуваної особи або небезпечнi для її здоров’я.

Про результати освiдування, проведеного слiдчим, складається протокол, який пiдписують слiдчий та освiдуваний. При судовомедичному освiдуваннi складають акт, а коли освiдування проводить лiкар, вiн видає довiдку.

<полное_название xml:id="x3gjvao160r3pozjf3jm39fbvy">Стаття 194. Вiдтворення обстановки i обставин подiї

Стаття 194. Вiдтворення обстановки i обставин подiї

З метою перевiрки i уточнення результатiв допиту свiдка, потерпiлого, пiдозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженнi огляду та iнших слiдчих дiй, слiдчий може виїхати на мiсце i в присутностi понятих, а в необхiдних випадках з участю спецiалiста, свiдка, потерпiлого i пiдозрюваного або обвинуваченого вiдтворити обстановку i умови, в яких тi чи iншi подiї могли вiдбуватися в дiйсностi.

Виконання цих дiй допускається при умовi, коли вони не принижують гiдностi осiб, що беруть у них участь, i не є небезпечними для їх здоров’я.

В необхiдних випадках слiдчий проводить вимiрювання, складає план i креслення, а також проводить фотографування.

Про проведення всiх зазначених дiй складається протокол, який пiдписують особи, що брали в них участь, понятi та слiдчий.

<полное_название xml:id="x76ifzhawpwa0x2xgb49zruvh7">Стаття 195. Протокол огляду, освiдування i вiдтворення обстановки та обставин подiї

Стаття 195. Протокол огляду, освiдування i вiдтворення обстановки та обставин подiї

Протокол огляду, освiдування або вiдтворення обстановки та обставин подiї складається з додержанням правил статтi 85 цього Кодексу. В протоколi зазначають пiдстави для проведення цих дiй, описують все, що було виявлено, в тiй послiдовностi, в якiй це вiдбувалося, i в тому саме виглядi, в якому спостерiгалось пiд час проведення дiї. До протоколу додають вiдповiднi схеми, фотознiмки, плани, документи.

<полное_название xml:id="xaw4kdqz6p3xd628b9s78pwd98">Глава 18. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

Глава 18. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

<полное_название xml:id="xuna0lzppp556qqszwrivlry6">Стаття 196. Порядок призначення експертизи

Стаття 196. Порядок призначення експертизи

Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 i 76 цього Кодексу.

При необхiдностi проведення експертизи слiдчий складає мотивовану постанову, в якiй, крiм даних, зазначених у статтi 130 цього Кодексу, вказує пiдстави для проведення експертизи, прiзвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об’єкти, якi мають бути дослiдженi, а також перелiчує матерiали, що пред’являються експертовi для ознайомлення.

Коли експертиза проводиться не в експертнiй установi, слiдчий, упевнившись в особi експерта, вручає йому копiю постанови про призначення експертизи, роз’яснює обов’язки i права, встановленi статтею 77 цього Кодексу, i попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтею 385 Кримiнального кодексу України за вiдмову вiд виконання покладених на нього обов’язкiв, а також про вiдповiдальнiсть за статтею 384 Кримiнального кодексу України за дачу завiдомо неправдивого висновку. Про виконання цих дiй слiдчий складає протокол, в якому, крiм даних, передбачених статтею 85 цього Кодексу, зазначає також вiдомостi про особу експерта, його компетентнiсть у певнiй галузi знань i зробленi ним заяви.

Коли експертиза проводиться в експертнiй установi, експерт зазначає у вступнiй частинi висновку, що вiн попереджений про кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу завiдомо неправдивого висновку, i стверджує це своїм пiдписом.

<полное_название xml:id="x9772xvva2ncw767o878nbma0v">Стаття 197. Права обвинуваченого при призначеннi i проведеннi експертизи

Стаття 197. Права обвинуваченого при призначеннi i проведеннi експертизи

При призначеннi i проведеннi експертизи обвинувачений має право:

1) заявити вiдвiд експертовi;

2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осiб;

3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;

4) давати пояснення експертовi;

5) пред’являти додатковi документи;

6) ознайомлюватися з матерiалами експертизи i висновком експерта пiсля закiнчення експертизи;

7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.

Обвинуваченому за його клопотанням слiдчий може дозволити бути присутнiм при проведеннi експертом окремих дослiджень i давати пояснення. Слiдчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи i роз’яснити йому його права, встановленi цiєю статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статтi 85 цього Кодексу.

Постанова про призначення судовопсихiатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психiчний стан робить це неможливим.

У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цiєї статтi застосовуються до пiдозрюваного у вчиненнi злочину.

<полное_название xml:id="x6721t9p22eq7vl9odfaz2kuil">Стаття 198. Проведення експертизи в експертнiй установi

Стаття 198. Проведення експертизи в експертнiй установi

Одержавши постанову про призначення експертизи, керiвник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти дають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

<полное_название xml:id="x9mfaoi64a9acymams21nljwoa">Стаття 199. Одержання зразкiв для експертного дослiдження

Стаття 199. Одержання зразкiв для експертного дослiдження

У разi потреби слiдчий має право винести постанову про вилучення або вiдiбрання зразкiв почерку та iнших зразкiв, необхiдних для експертного дослiдження. Про вiдiбрання зразкiв складається протокол.

Зразки зберiгаються за правилами зберiгання речових доказiв (статтi 79–81 цього Кодексу).

<полное_название xml:id="x6d3r2wyayldz7sdnqqyoaqwbl">Стаття 200. Висновок експерта

Стаття 200. Висновок експерта

Пiсля проведення необхiдних дослiджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прiзвище, освiта, спецiальнiсть, учений ступiнь i звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав та якi провiв дослiдження, мотивованi вiдповiдi на поставленi питання. Коли при проведеннi експертизи експерт виявить факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн вправi на них вказати в своєму висновку. Висновок пiдписується експертом.

<полное_название xml:id="xvkvn2muorv7w0pqz9jye6ly6">Стаття 201. Допит експерта

Стаття 201. Допит експерта

Ознайомившись з висновком експерта, слiдчий має право допитати експерта з метою одержання роз’яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол.

<полное_название xml:id="xap3sp05edpmsf90ojr0e11jtb">Стаття 202. Пред’явлення обвинуваченому матерiалiв експертизи

Стаття 202. Пред’явлення обвинуваченому матерiалiв експертизи

Матерiали експертизи пред’являються обвинуваченому.

Про пред’явлення обвинуваченому матерiалiв експертизи слiдчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого i його клопотання. Питання про задоволення клопотання обвинуваченого вирiшує слiдчий за правилами статтi 129 цього Кодексу.

У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як обвинуваченого, матерiали експертизи пред’являються пiдозрюваному у вчиненнi злочину.

<полное_название xml:id="x1gseahlyp7kvxy0rij1y7nins">Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи

Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи

У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слiдчий мотивованою постановою може призначити додаткову або повторну експертизу, яка проводиться з додержанням правил цiєї глави Кодексу.

<полное_название xml:id="x31opmovla4gubnscktmp9xfda">Стаття 204. Визначення психiчного стану обвинуваченого

Стаття 204. Визначення психiчного стану обвинуваченого

Коли в справi є данi, якi дають пiдстави вважати, що обвинувачений пiд час вчинення суспiльно небезпечного дiяння був у неосудному або обмежено осудному станi, а також, коли вiн вчинив злочин в осудному станi, але пiсля вчинення злочину захворiв психiчною хворобою, яка позбавляє його можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними, слiдчий для визначення психiчного стану обвинуваченого призначає судовопсихiатричну експертизу.

<полное_название xml:id="x8yqboczjikghh4pt9sd8t1rqz">Стаття 205. Направлення обвинуваченого на стацiонарну експертизу

Стаття 205. Направлення обвинуваченого на стацiонарну експертизу

Якщо при проведеннi судовомедичної або судовопсихiатричної експертизи виникає необхiднiсть тривалого спостереження за обвинуваченим або дослiдження його, суд за поданням слiдчого, погодженого з прокурором помiщає його у вiдповiдний медичний заклад, про що виносить постанову.

Подання розглядається з додержанням порядку, визначеного частиною п’ятою статтi 1652, на постанову суддi прокурором, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом 3 дiб може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суддi.

<полное_название xml:id="xeu4ffl6dkqtifqljuj1yhfg53">Глава 19. ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Глава 19. ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

<полное_название xml:id="x662vftszb0m4qi9zrqrdfm9q3">Стаття 206. Пiдстави та порядок зупинення слiдства

Стаття 206. Пiдстави та порядок зупинення слiдства

Досудове слiдство в кримiнальнiй справi зупиняється у випадках:

1) коли мiсцезнаходження обвинуваченого невiдоме;

2) коли психiчне або iнше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закiнченню провадження в справi;

3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин;

4) зупинення судом слiдчих дiй на час розгляду скарги на постанову про порушення кримiнальної справи.

У випадках, зазначених у пунктах 1 i 2 цiєї статтi, досудове слiдство може бути зупинене тiльки пiсля того, як слiдчий винесе постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого i виконає всi слiдчi дiї, проведення яких можливе у вiдсутностi обвинуваченого, а також вживе заходiв до збереження документiв та iнших можливих доказiв у справi.

У випадках, зазначених у пунктi 3 цiєї статтi, досудове слiдство може бути зупинене лише пiсля проведення всiх необхiдних i можливих слiдчих дiй для встановлення особи, яка вчинила злочин.

Досудове слiдство зупиняється мотивованою постановою слiдчого, копiя якої направляється прокуроровi. Якщо в справi притягнуто двох або декiлькох обвинувачених, а пiдстави для зупинення справи вiдносяться не до всiх обвинувачених, слiдчий вправi видiлити i зупинити справу вiдносно окремих обвинувачених або зупинити провадження в усiй справi.

<полное_название xml:id="xbt9pi0a4udhwz5kd3djheux86">Стаття 207. Зупинення слiдства, коли мiсцезнаходження обвинуваченого невiдоме

Стаття 207. Зупинення слiдства, коли мiсцезнаходження обвинуваченого невiдоме

Коли мiсцезнаходження обвинуваченого невiдоме, слiдчий оголошує його розшук, керуючись статтею 138 цього Кодексу, а слiдство зупиняє з додержанням вимог частини 2 статтi 206 цього Кодексу до розшуку обвинуваченого.

<полное_название xml:id="x7ju1whbpq474gpxgukt3qwque">Стаття 208. Зупинення слiдства при тимчасовому тяжкому захворюваннi обвинуваченого

Стаття 208. Зупинення слiдства при тимчасовому тяжкому захворюваннi обвинуваченого

У випадках, коли слiдством буде встановлено, що обвинувачений пiсля вчинення злочину тимчасово тяжко захворiв, слiдчий зупиняє провадження у справi з додержанням вимог частини 2 статтi 206 цього Кодексу до видужання обвинуваченого.

При цьому обраний щодо обвинуваченого запобiжний захiд може бути залишений або скасований.

Пiсля видужання обвинуваченого слiдство вiдновлюється i закiнчується провадженням на загальних пiдставах.

<полное_название xml:id="x2ml49oo4hhrnv1kw10cui6kcw">Стаття 209. Зупинення слiдства, коли не встановлено особи, яка вчинила злочин

Стаття 209. Зупинення слiдства, коли не встановлено особи, яка вчинила злочин

Коли особа, яка вчинила злочин, не встановлена, слiдчий зупиняє досудове слiдство в справi з додержанням вимог частини 3 статтi 206 цього Кодексу i зобов’язаний як безпосередньо, так i через органи дiзнання вживати заходiв до встановлення особи, що вчинила злочин.

<полное_название xml:id="xzhzuxwtvujjb48fdaa2w0o7o">Стаття 210. Вiдновлення слiдства

Стаття 210. Вiдновлення слiдства

У разi потреби вiдновити досудове слiдство слiдчий складає мотивовану постанову, копiя якої направляється прокуроровi.

<полное_название xml:id="x1irg0cnonq6rolyrtvwbzeu5f">Стаття 211. Закриття справи, в якiй слiдство зупинено

Стаття 211. Закриття справи, в якiй слiдство зупинено

Справа, в якiй слiдство зупинено, пiдлягає закриттю:

1) по закiнченнi строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, зазначених у статтях 49 i 106 Кримiнального кодексу України, а у випадках, зазначених у частинi 1 статтi 7 цього Кодексу, — i до закiнчення цих строкiв;

2) у випадках, передбачених пунктами 8, 9, 10 i 11 частини 1 статтi 6 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x4i1caa5ft04vs2cv6i8ottp94">Глава 20. ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Глава 20. ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

<полное_название xml:id="xw83gl8zjj2ufk7j2mapqgw0d">Стаття 212. Форми закiнчення досудового слiдства

Стаття 212. Форми закiнчення досудового слiдства

Досудове слiдство закiнчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру.

<полное_название xml:id="x93aih77blluy8wxyyip4c8xoe">Стаття 213. Пiдстави до закриття справи

Стаття 213. Пiдстави до закриття справи

Кримiнальна справа закривається:

1) при наявностi пiдстав, зазначених у статтi 6 цього Кодексу;

2) при недоведеностi участi обвинуваченого у вчиненнi злочину.

<полное_название xml:id="x642vhbitvdd11vb4zg0x3e7en">Стаття 214. Порядок закриття справи

Стаття 214. Порядок закриття справи

Слiдчий закриває справу мотивованою постановою, в якiй, крiм даних, передбачених у статтi 130 цього Кодексу, зазначає: вiдомостi про особу обвинуваченого, суть справи, пiдстави для закриття справи, рiшення про скасування запобiжного заходу i заходiв по забезпеченню цивiльного позову та можливої конфiскацiї майна, а також рiшення в питаннi про речовi докази вiдповiдно до статтi 81 цього Кодексу.

Якщо розслiдуванням встановлено факти, якi вимагають застосування заходiв громадського або дисциплiнарного впливу чи адмiнiстративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо iнших осiб, слiдчий, закриваючи кримiнальну справу, доводить цi факти до вiдома громадської органiзацiї, товариського суду, трудового колективу або адмiнiстрацiї пiдприємства, установи, органiзацiї для вжиття вiдповiдних заходiв впливу або надсилає матерiали справи до суду для застосування заходiв адмiнiстративного стягнення.

Копiя постанови про закриття справи надсилається прокуроровi, особi, що притягалася до кримiнальної вiдповiдальностi, особi, за заявою якої була порушена справа, а також потерпiлому та цивiльному позивачевi.

<полное_название xml:id="x50195phxzt903flhhyz2uh0qk">Стаття 215. Оскарження постанови про закриття справи

Стаття 215. Оскарження постанови про закриття справи

Постанова слiдчого про закриття справи може бути оскаржена прокуроровi в семиденний строк з дня одержання письмового повiдомлення або копiї постанови про закриття справи.

Особа, щодо якої провадилося слiдство, має право оскаржити цю постанову в частинi, яка стосується пiдстав i мотивiв закриття справи.

В разi закриття справи через смерть обвинуваченого близькi родичi i громадськi органiзацiї вправi з метою реабiлiтацiї померлого просити про доведення досудового слiдства до кiнця.

В разi оскарження постанови слiдчого про закриття справи прокурор знайомиться iз справою i не пiзнiше тридцяти днiв з дня надходження скарги скасовує постанову про закриття справи i вiдновлює досудове слiдство або залишає скаргу без задоволення, про що повiдомляє особi, яка подавала скаргу.

Постанову прокурора, слiдчого i органу дiзнання про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи може бути оскаржено особою, iнтересiв якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 2361 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x2zmbxtut4i41ygyp30yfb6r0b">Стаття 216. Вiдновлення слiдства в закритiй справi

Стаття 216. Вiдновлення слiдства в закритiй справi

Досудове слiдство в закритiй справi може бути вiдновлене у межах встановлених строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi постановою прокурора, начальника слiдчого вiддiлу, а у випадках, передбачених частиною третьою статтi 236 цього Кодексу, — постановою суддi.

<полное_название xml:id="x1050hs568v89gu76tum8nt68p">Стаття 217. Ознайомлення потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача з матерiалами справи

Стаття 217. Ознайомлення потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача з матерiалами справи

Визнавши досудове слiдство в справi, яка пiдлягає направленню для вiддання обвинуваченого до суду, закiнченим, слiдчий повiдомляє про це потерпiлого та його представника, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача або їх представникiв i роз’яснює їм їх право ознайомитися з матерiалами справи; про це слiдчий складає вiдповiдний протокол або додає до справи копiю письмового повiдомлення.

В разi письмового або усного клопотання зазначених осiб про ознайомлення їх з матерiалами справи слiдчий повинен надати потерпiлому i його представниковi, цивiльному позивачевi, цивiльному вiдповiдачевi або їх представникам можливiсть ознайомитися з ними. Цивiльний вiдповiдач може знайомитися з матерiалами справи в межах, передбачених частиною 2 статтi 51 цього Кодексу.

Зазначенi особи мають право робити виписки iз справи i заявляти клопотання про доповнення слiдства, щодо яких слiдчий приймає рiшення за правилами, передбаченими статтею 129 цього Кодексу.

Матерiали про застосування заходiв безпеки щодо осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, для ознайомлення зазначеним особам не пред’являються.

Пiд час пред’явлення матерiалiв досудового слiдства слiдчий зобов’язаний на вимогу потерпiлого чи його представника, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача або їх представникiв вручити їм засвiдчену належним чином копiю опису матерiалiв кримiнальної справи з додержанням вимог цiєї статтi, про що зазначається у протоколi про закiнчення слiдства i пред’явлення матерiалiв для ознайомлення.

Оголошення про закiнчення слiдства i пред’явлення матерiалiв справи для ознайомлення оформляється протоколом з додержанням правил статтi 220 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x3yg8etn617lotr0mfllwu8fqq">Стаття 218. Оголошення обвинуваченому про закiнчення слiдства i пред’явлення йому матерiалiв справи

Стаття 218. Оголошення обвинуваченому про закiнчення слiдства i пред’явлення йому матерiалiв справи

Визнавши зiбранi докази достатнiми для складання обвинувального висновку i виконавши вимоги статтi 217 цього Кодексу, слiдчий зобов’язаний оголосити обвинуваченому, що слiдство в його справi закiнчено i що вiн має право на ознайомлення з усiма матерiалами справи як особисто, так i з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слiдства. Слiдчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у судi першої iнстанцiї одноособово суддею чи колегiально судом у складi трьох осiб у випадках, передбачених законом.

Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з матерiалами справи з участю захисника, йому пред’являються для ознайомлення всi матерiали справи. При ознайомленнi з матерiалами справи обвинувачений вправi робити виписки з матерiалiв справи i порушувати клопотання. Якщо в справi притягнуто декiлькох обвинувачених, слiдчий повинен пред’явити кожному з них усi матерiали слiдства.

Про те, що обвинуваченому оголошено про закiнчення слiдства i що йому пред’явлено матерiали справи для ознайомлення, зазначається в протоколi про оголошення обвинуваченому про закiнчення слiдства i пред’явлення йому матерiалiв справи.

Якщо у справi бере участь захисник, слiдчий надає можливiсть ознайомитися з усiма матерiалами справи i захисниковi, про що складає окремий протокол. При цьому пред’явлення матерiалiв справи має бути вiдкладено до явки захисника, але не бiльше як на три днi. При неможливостi для обраного обвинуваченим захисника з’явитися в цей строк слiдчий вживає заходiв, передбачених частинами четвертою i шостою статтi 47 цього Кодексу.

Матерiали досудового слiдства пред’являються для ознайомлення пiдшитими i пронумерованими. Пiд час пред’явлення матерiалiв досудового слiдства слiдчий зобов’язаний на вимогу обвинуваченого вручити йому засвiдчену належним чином копiю опису матерiалiв кримiнальної справи, про що зазначається у протоколi про оголошення обвинуваченому про закiнчення слiдства i пред’явлення йому i його захисниковi матерiалiв справи. Матерiали про застосування заходiв безпеки щодо осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, для ознайомлення не пред’являються i зберiгаються окремо вiд кримiнальної справи.

Обвинуваченого i його захисника не можна обмежувати в часi, потрiбному їм, щоб ознайомитися з усiма матерiалами справи в розумнi строки.

У разi зволiкання ознайомлення з матерiалами справи обвинуваченим чи його захисником слiдчий за погодженням iз прокурором або прокурор вносить до суду за мiсцем провадження слiдства подання, яке суддя розглядає i своєю постановою може визначити строк, протягом якого обвинувачений i його захисник повиннi ознайомитися з матерiалами справи та заявити клопотання. Пiсля закiнчення цього строку обвинувачений i його захисник вважаються ознайомленими з матерiалами справи. На постанову суддi прокурором, обвинуваченим чи його захисником протягом трьох дiб iз дня її винесення може бути подана апеляцiя. Подання апеляцiї не зупиняє виконання постанови суддi.

<полное_название xml:id="xci4bigoan6ew3lym0kimhp4si">Стаття 219. Права захисника при ознайомленнi з усiма матерiалами справи

Стаття 219. Права захисника при ознайомленнi з усiма матерiалами справи

Захисник обвинуваченого при ознайомленнi з матерiалами справи має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим вiч-на-вiч, роз’яснювати обвинуваченому змiст обвинувачення, обмiрковувати з обвинуваченим питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти вiдводи, оскаржувати дiї та рiшення слiдчого i прокурора.

<полное_название xml:id="x4l5xfo11ff3z2776bznk8fv91">Стаття 220. Протокол про оголошення обвинуваченому про закiнчення слiдства i про пред’явлення йому i його захисниковi матерiалiв справи

Стаття 220. Протокол про оголошення обвинуваченому про закiнчення слiдства i про пред’явлення йому i його захисниковi матерiалiв справи

Про оголошення обвинуваченому про закiнчення досудового слiдства i про пред’явлення йому матерiалiв справи для ознайомлення слiдчий складає протокол з додержанням правил статтi 85 цього Кодексу. Крiм того, в протоколi зазначається, якi саме матерiали (кiлькiсть томiв i аркушiв) були пред’явленi для ознайомлення, чи ознайомилися обвинувачений i захисник з матерiалами справи, протягом якого часу проходило ознайомлення iз справою i якi клопотання були заявленi обвинуваченим та його захисником.

Протокол пред’явлення обвинуваченому матерiалiв досудового слiдства пiдписують обвинувачений, слiдчий i захисник, якщо вiн бере участь у справi.

<полное_название xml:id="x4ajnkdveazwxah0g12ftznokv">Стаття 221. Розв’язання клопотань, заявлених при ознайомленнi з матерiалами справи

Стаття 221. Розв’язання клопотань, заявлених при ознайомленнi з матерiалами справи

Клопотання про доповнення досудового слiдства, про змiну квалiфiкацiї злочину i закриття справи можуть бути заявленi обвинуваченим i його захисником усно або письмово. Уснi клопотання заносяться до протоколу, письмовi клопотання додаються до справи.

Слiдчий зобов’язаний задовольнити клопотання обвинуваченого i його захисника, якщо обставини, для з’ясування яких заявлено клопотання, мають значення для справи.

Про вiдмову задовольнити клопотання слiдчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому i його захисниковi.

Якщо при провадженнi додаткових слiдчих дiй присутнiй захисник, то вiн вправi через слiдчого задавати питання свiдковi, потерпiлому, експертовi, спецiалiстовi i обвинуваченому, а також клопотатися про занесення до протоколу обставин, якi мають значення для справи. Слiдчий може вiдвести запитання, якi ставить захисник, але вiдведене запитання заносить до протоколу.

<полное_название xml:id="xe5yp1pbhz296a5gspv1ou2tr4">Стаття 222. Пред’явлення обвинуваченому та iншим учасникам процесу додаткових матерiалiв слiдства

Стаття 222. Пред’явлення обвинуваченому та iншим учасникам процесу додаткових матерiалiв слiдства

Пiсля проведення додаткових слiдчих дiй слiдчий зобов’язаний ознайомити обвинуваченого i його захисника, а також надати можливiсть ознайомитися потерпiлому i його представниковi, цивiльному позивачевi, цивiльному вiдповiдачевi або їх представникам з усiма додатковими матерiалами, а в разi їх клопотання — з усiєю справою, додержуючись вимог статей 217–221 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x2inwg1v644i4am1sl07n3xugb">Стаття 223. Обвинувальний висновок

Стаття 223. Обвинувальний висновок

Пiсля закiнчення слiдства i виконання вимог статей 217–222 цього Кодексу слiдчий складає обвинувальний висновок.

Обвинувальний висновок складається з описової i резолютивної частин. В описовiй частинi зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слiдствi; мiсце, час, способи, мотиви i наслiдки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, якi зiбрано в справi, i вiдомостi про потерпiлого; показання кожного з обвинувачених по сутi пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведенi ним на свiй захист, i результати їх перевiрки; наявнiсть обставин, якi обтяжують та пом’якшують його покарання.

При посиланнi на докази обов’язково зазначаються аркушi справи.

В резолютивнiй частинi наводяться вiдомостi про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статтi кримiнального закону, яка передбачає даний злочин.

Обвинувальний висновок пiдписує слiдчий з зазначенням мiсця i часу його складання.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володiє обвинувачений, його має бути перекладено на рiдну мову обвинуваченого або iншу мову, якою вiн володiє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.

<полное_название xml:id="xc60c5m89k15hs0tox01gf949k">Стаття 224. Додатки до обвинувального висновку

Стаття 224. Додатки до обвинувального висновку

До обвинувального висновку додаються:

1) список осiб, що пiдлягають виклику в судове засiдання, з зазначенням їх адреси i аркушiв справи, де викладенi їх показання або висновки;

2) довiдка про рух справи та про застосування запобiжного заходу з зазначенням часу i мiсця тримання пiд вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештованi;

3) довiдки про речовi докази, про цивiльний позов, про заходи, вжитi до забезпечення цивiльного позову i можливої конфiскацiї майна;

4) довiдка про судовi витрати в справi за час досудового слiдства з посиланням на вiдповiднi аркушi справи.

У списку осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання, з метою нерозголошення вiдомостей про осiб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 521 та 523 цього Кодексу, застосованi заходи безпеки, замiсть їх справжнiх прiзвища, iм’я i по батьковi зазначається псевдонiм, а замiсть адреси — назва органу, який здiйснює заходи безпеки, та його адреса.

<полное_название xml:id="xb30h5s1ykyj6l760oe5409cfq">Стаття 225. Направлення справи прокуроровi

Стаття 225. Направлення справи прокуроровi

Склавши обвинувальний висновок, слiдчий направляє справу прокуроровi.

<полное_название xml:id="x3wqw9xlek0rpyomvt7je6o6h8">Стаття 226. Закiнчення досудового слiдства у справах осiб, визнаних неосудними

Стаття 226. Закiнчення досудового слiдства у справах осiб, визнаних неосудними

Коли на пiдставi висновку судовопсихiатричної експертизи та iнших доказiв буде встановлено, що особа, яка притягнута або пiдлягає притягненню до кримiнальної вiдповiдальностi, пiд час вчинення суспiльно небезпечного дiяння була в неосудному станi або в дальшому захворiла душевною хворобою, яка позбавляє її можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними, то слiдчий складає мотивовану постанову, керуючись статтею 417 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x4uus5vpv67hw4ckfk46o1lj8c">Глава 21. НАГЛЯД ПРОКУРОРА ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Глава 21. НАГЛЯД ПРОКУРОРА ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

<полное_название xml:id="x69zswcdxk0xzfbu82d6lyym2j">Стаття 227. Повноваження прокурора по здiйсненню нагляду за виконанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства

Стаття 227. Повноваження прокурора по здiйсненню нагляду за виконанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства

Здiйснюючи нагляд за виконанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства, прокурор у межах своєї компетенцiї:

1) вимагає вiд органiв дiзнання i досудового слiдства для перевiрки кримiнальнi справи, документи, матерiали та iншi вiдомостi про вчиненi злочини, хiд дiзнання, досудового слiдства i встановлення осiб, якi вчинили злочини; перевiряє не менш як один раз на мiсяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацiю i вирiшення заяв та повiдомлень про вчиненi або тi, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконнi i необгрунтованi постанови слiдчих та осiб, якi провадять дiзнання;

3) дає письмовi вказiвки про розслiдування злочинiв, про обрання, змiну або скасування запобiжного заходу, квалiфiкацiю злочину, проведення окремих слiдчих дiй та розшук осiб, якi вчинили злочини, у тому числi щодо видачi особи (екстрадицiї);

3 ) перевiряє перед направленням вищому прокуроровi документи органу досудового слiдства про видачу особи (екстрадицiю), повертає їх вiдповiдному органу з письмовими вказiвками, якщо вважає їх необгрунтованими або такими, що не вiдповiдають вимогам мiжнародного договору України чи iншого акта законодавства України;

3 ) погоджує доручення органiв дiзнання та досудового слiдства про мiжнародну правову допомогу i перейняття кримiнального переслiдування або з власної iнiцiативи звертається з такими дорученнями в порядку, встановленому цим Кодексом;

3 ) доручає органам дiзнання та досудового слiдства виконання запиту (доручення) компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу, перевiряє повноту i законнiсть проведених слiдчих та iнших процесуальних дiй;

4) доручає органам дiзнання виконання постанов про затримання, привiд, взяття пiд варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осiб, якi вчинили злочини, виконання iнших слiдчих дiй, а також дає вказiвки про вжиття необхiдних заходiв для розкриття злочинiв i виявлення осiб, якi їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженнi прокурора або слiдчого прокуратури;

4 ) доручає органам дiзнання проведення розшуку i затримання осiб, якi вчинили злочини за межами України, виконання окремих процесуальних дiй з метою видачi особи (екстрадицiї) за запитом компетентного органу iноземної держави;

5) бере участь у провадженнi дiзнання i досудового слiдства i в необхiдних випадках особисто провадить окремi слiдчi дiї або розслiдування в повному обсязi по будь-якiй справi;

6) санкцiонує проведення обшуку, вiдсторонення обвинуваченого вiд посади та iншi дiї слiдчого i органу дiзнання у випадках, передбачених цим Кодексом;

7) продовжує строк розслiдування у випадках i в порядку, встановлених цим Кодексом;

7 ) дає згоду або подає до суду подання про обрання запобiжного заходу у виглядi застави або взяття пiд варту, а також про продовження строку тримання пiд вартою в порядку, встановленому цим Кодексом;

8) повертає кримiнальнi справи досудового слiдства з своїми вказiвками щодо провадження додаткового розслiдування;

9) вилучає вiд органу дiзнання i передає слiдчому будь-яку справу, передає справу вiд одного органу досудового слiдства iншому, а також вiд одного слiдчого iншому з метою забезпечення найбiльш повного i об’єктивного розслiдування;

10) усуває особу, яка провадить дiзнання, або слiдчого вiд дальшого ведення дiзнання або досудового слiдства, якщо вони допустили порушення закону при розслiдуваннi справи;

11) порушує кримiнальнi справи або вiдмовляє в їх порушеннi; закриває або зупиняє провадження в кримiнальних справах; дає згоду на закриття кримiнальної справи слiдчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальнi висновки (постанови); направляє кримiнальнi справи до суду;

12) вирiшує питання про допущення захисника до участi в справi.

Прокурор здiйснює також iншi повноваження, наданi йому цим Кодексом.

Вказiвки прокурора органам дiзнання i досудового слiдства у зв’язку з порушенням i розслiдуванням ними кримiнальних справ, данi в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органiв обов’язковими. Оскарження одержаних вказiвок вищестоящому прокуроровi не зупиняє їх виконання, за винятком випадкiв, передбачених частиною 2 статтi 114 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x2mwz3e0jxwpijfmf6vfl8j4ns">Стаття 228. Перевiрка прокурором справи з обвинувальним висновком

Стаття 228. Перевiрка прокурором справи з обвинувальним висновком

Прокурор, одержавши вiд слiдчого справу з обвинувальним висновком, зобов’язаний перевiрити:

1) чи мала мiсце подiя злочину;

2) чи має дiяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;

2 ) чи були додержанi пiд час провадження дiзнання i досудового слiдства вимоги цього Кодексу про забезпечення права пiдозрюваного i обвинуваченого на захист;

3) чи немає в справi обставин, що тягнуть за собою закриття справи згiдно iз статтею 213 цього Кодексу;

4) чи пред’явлено обвинувачення по всiх установлених злочинних дiях обвинуваченого;

5) чи притягнутi як обвинуваченi всi особи, що викритi у вчиненнi злочину;

6) чи правильно квалiфiковано дiї обвинуваченого за статтями кримiнального закону;

7) чи додержано вимог закону при складаннi обвинувального висновку;

8) чи правильно обрано запобiжний захiд;

9) чи вжито заходiв до забезпечення вiдшкодування збиткiв, заподiяних злочином, i можливої конфiскацiї майна;

10) чи виявлено причини та умови, якi сприяли вчиненню злочину, i чи вжито заходiв до їх усунення;

11) чи додержано органами дiзнання або досудового слiдства всiх iнших вимог цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x9tjtn5842kk4m8v4m7zq5s2nq">Стаття 229. Рiшення прокурора в справi з обвинувальним висновком

Стаття 229. Рiшення прокурора в справi з обвинувальним висновком

Перевiривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одне з таких рiшень:

1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок;

2) повертає справу органовi дiзнання або слiдчому iз своїми письмовими вказiвками для провадження додаткового розслiдування;

3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статтi 214 цього Кодексу.

Прокурор або його заступник вправi змiнити складений слiдчим список осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання, а також скасувати чи змiнити ранiше обраний запобiжний захiд або обрати запобiжний захiд, якщо його не було обрано чи поставити у випадках, передбачених цим Кодексом, перед судом питання про обрання запобiжного заходу у виглядi застави або взяття пiд варту.

<полное_название xml:id="x88le2uccsu91vz99sb6q8v5g6">Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувального висновку

Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувального висновку

Якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним висновком, вiн вправi скласти новий обвинувальний висновок; при цьому ранiше складений обвинувальний висновок iз справи вилучається.

<полное_название xml:id="xcjf5xx5gd1v35g2a3q9t3egcz">Стаття 231. Змiна прокурором обвинувачення

Стаття 231. Змiна прокурором обвинувачення

У разi необхiдностi змiнити обвинувачення на бiльш тяжке або таке, що iстотно змiнює пред’явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слiдчому для додаткового розслiдування i пред’явлення нового обвинувачення.

Якщо змiна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статтi кримiнального закону з бiльш тяжкою санкцiєю i не зв’язана з iстотною змiною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якiй зазначає змiни, що вносяться до обвинувального висновку.

<полное_название xml:id="xc55qi7j9abtp99wucq0rgp55m">Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду

Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду

Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слiдчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона пiдсудна, i повiдомляє суд про те, чи вважає вiн за потрiбне пiдтримувати державне обвинувачення.

Одночасно з цим прокурор або його заступник повiдомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.

Частину третю виключено.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республiки Крим, областей, мiста Києва i прирiвнянi до них прокурори, їх заступники, районнi, мiськi та прирiвнянi до них прокурори мають право вiдкликати iз суду кримiнальну справу, по якiй попереднiй розгляд ще не вiдбувся.

<полное_название xml:id="x996dwwy4myv43zf2z5tts8000">Стаття 232-1. Дiї прокурора у справах, якi надiйшли до нього вiд слiдчого щодо направлення в суд для вирiшення питання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi

Стаття 232-1. Дiї прокурора у справах, якi надiйшли до нього вiд слiдчого щодо направлення в суд для вирiшення питання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi

Одержавши вiд слiдчого кримiнальну справу, що надiйшла в порядку, передбаченому статтями 7, 7 , 7 , 7 , 8, 9, 10 i 11 цього Кодексу, прокурор перевiряє повноту проведеного розслiдування, законнiсть постанови i приймає одне з таких рiшень:

1) дає письмову згоду з постановою слiдчого i направляє справу до суду;

2) скасовує постанову слiдчого i повертає йому справу з письмовими вказiвками;

3) змiнює постанову слiдчого або виносить нову постанову.

<полное_название xml:id="x19or97zludc0c6fkrhiox9zj0">Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надiйшли вiд органiв дiзнання або слiдчого

Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надiйшли вiд органiв дiзнання або слiдчого

Одержавши справу вiд органу дiзнання або слiдчого, прокурор зобов’язаний протягом не бiльше п’яти днiв розглянути справу i дати їй належне спрямування.

<полное_название xml:id="x4qutd6hwki6hm8sfqzmy3371x">Глава 22. ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА

Глава 22. ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛІДЧОГО І ПРОКУРОРА

<полное_название xml:id="xdav92di48vlt94fky75166j2a">Стаття 234. Оскарження дiй слiдчого

Стаття 234. Оскарження дiй слiдчого

Дiї слiдчого можуть бути оскарженi прокуроровi як безпосередньо, так i через слiдчого.

Скарги можуть бути як письмовi, так i уснi. Уснi скарги прокурор або слiдчий заносить до протоколу.

Слiдчий зобов’язаний протягом доби направити прокуроровi скаргу, що надiйшла до нього, разом iз своїми поясненнями.

Подача скарги не зупиняє виконання дiї, яка оскаржується, коли це не визнає за потрiбне слiдчий або прокурор.

Дiї слiдчого можуть бути оскарженi до суду.

Скарги на дiї слiдчого розглядаються судом першої iнстанцiї при попередньому розглядi справи або при розглядi її по сутi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

<полное_название xml:id="x1dhx8p2pdmk2lebmxy6xwoc0s">Стаття 235. Розв’язання скарг прокурором

Стаття 235. Розв’язання скарг прокурором

Прокурор протягом трьох днiв пiсля одержання скарги зобов’язаний розв’язати її i повiдомити про результати скаржника.

Скаргу i копiю повiдомлення про результати розв’язання її приєднують до справи.

Вiдмова у задоволеннi скарги повинна бути мотивована.

Рiшення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуроровi.

<полное_название xml:id="xd873ls1pik1ahmq4imkux41n3">Стаття 236. Оскарження дiй прокурора

Стаття 236. Оскарження дiй прокурора

Скарга на дiї прокурора при проведеннi ним досудового слiдства або окремих слiдчих дiй у справi подається вищестоящому прокуроровi, який її розв’язує в порядку i в строки, що передбаченi статтями 234 i 235 цього Кодексу.

Дiї прокурора можуть бути оскарженi до суду.

Скарги на дiї прокурора розглядаються судом першої iнстанцiї при передньому розглядi справи або при розглядi її по сутi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

<полное_название xml:id="xdirfdb0lbrtwmbm1kzhgmsntw">Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про вiдмову в порушеннi справи

Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про вiдмову в порушеннi справи

Скарга на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи подається особою, iнтересiв якої вона стосується, або її представником до районного (мiського) суду за мiсцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днiв з дня отримання копiї постанови чи повiдомлення прокурора про вiдмову в скасуваннi постанови.

<полное_название xml:id="x63l9wg28u54o5iie33oufs2h9">Стаття 236-2. Розгляд суддею скарги на постанову про вiдмову в порушеннi справи

Стаття 236-2. Розгляд суддею скарги на постанову про вiдмову в порушеннi справи

Скарга на постанову прокурора, слiдчого, органу дiзнання про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи розглядається суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, одноособово не пiзнiше десяти днiв з дня її надходження до суду.

Суддя витребує матерiали, на пiдставi яких було вiдмовлено в порушеннi справи, знайомиться з ними i повiдомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разi необхiдностi суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. При розглядi скарги ведеться протокол судового засiдання.

Розглянувши скаргу, суддя залежно вiд того, чи були при вiдмовi у порушеннi справи виконанi вимоги статтi 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рiшень:

1) скасовує постанову про вiдмову в порушеннi справи i повертає матерiали для проведення додаткової перевiрки;

2) залишає скаргу без задоволення.

На постанову суддi прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду.

Копiя постанови суддi надсилається особi, яка винесла постанову, що була оскаржена, прокуроровi та особi, яка подавала скаргу.

<полное_название xml:id="x3vskmv8eth45pi5jvjc8e9mao">Стаття 236-3. Виключена

Стаття 236-3. Виключена

<полное_название xml:id="x9u89v5s5h6s9lw0gplmhin47d">Стаття 236-4. Виключена

Стаття 236-4. Виключена

<полное_название xml:id="x84cbu8inggtsm7fsp1m8uyj0c">Стаття 236-5. Оскарження до суду постанови про закриття справи

Стаття 236-5. Оскарження до суду постанови про закриття справи

Постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття кримiнальної справи може бути оскаржена особою, iнтересiв якої вона стосується, або її представником до районного (мiського) суду за мiсцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днiв з дня отримання її копiї чи повiдомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

<полное_название xml:id="x9tw5s79rdvpkydpsfk0s2ehlb">Стаття 236-6. Розгляд суддею скарги на постанову про закриття справи

Стаття 236-6. Розгляд суддею скарги на постанову про закриття справи

Скарга на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, одноособово не пiзнiше п’яти днiв, а у разi складностi справи — десяти днiв з дня надходження закритої справи до суду.

Суддя витребує справу, знайомиться з нею, а в разi необхiдностi заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на постанову.

Про час розгляду скарги суддя повiдомляє прокурора i особу, що подала скаргу, якi вправi взяти участь у її розглядi та висловити свої доводи. При розглядi скарги ведеться протокол судового засiдання.

Розглянувши скаргу, суддя залежно вiд того, чи були при закриттi справи виконанi вимоги статей 213 i 214 цього Кодексу, приймає одне з таких рiшень:

1) залишає скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову про закриття справи i направляє справу прокурору для вiдновлення слiдства або дiзнання.

Скасовуючи постанову про закриття справи i направляючи справу прокурору для вiдновлення досудового слiдства або дiзнання, суддя вказує, якi обставини належить з’ясувати при проведеннi досудового розслiдування.

На постанову суддi прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду.

Копiя постанови суддi надсилається особi, яка прийняла рiшення про закриття справи, особi, яка подала скаргу на постанову, i прокурору, який вiдмовив у поновленнi досудового слiдства або дiзнання.

<полное_название xml:id="x30whhrfl3h6pswej7w8m5bje4">Стаття 236-7. Оскарження до суду постанови про порушення справи

Стаття 236-7. Оскарження до суду постанови про порушення справи

Постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про порушення кримiнальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до мiсцевого суду за мiсцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил пiдсудностi.

Скарга на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про порушення кримiнальної справи щодо особи може бути подана до суду особою, щодо якої було порушено кримiнальну справу, її захисником чи законним представником.

Скарга на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про порушення кримiнальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, iнтересiв якої стосується порушена кримiнальна справа, її захисником чи законним представником з достатнiм обґрунтуванням порушення прав та законних iнтересiв вiдповiдної особи. Якщо обґрунтування порушення прав та iнтересiв особи визнано суддею недостатнiм, суддя приймає рiшення про вiдмову у вiдкриттi провадження з розгляду скарги. Вiдмова у вiдкриттi провадження не позбавляє права повторно звертатися до суду.

Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримiнальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженнi органу дiзнання, слiдчого, прокурора до моменту закiнчення досудового слiдства.

<полное_название xml:id="x3e10wmngujv1cqqh49sqljndu">Стаття 236-8. Розгляд судом скарги на постанову про порушення справи

Стаття 236-8. Розгляд судом скарги на постанову про порушення справи

Скарга на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про порушення справи розглядається суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, одноособово не пiзнiше п’яти днiв з дня її надходження до суду.

Про вiдкриття провадження за скаргою на постанову про порушення справи суддя протягом доби вiд дня надходження скарги до суду виносить постанову, копiя якої направляється:

1) особi, яка подала скаргу, її захиснику або законному представнику;

2) органу, який порушив кримiнальну справу або у провадженнi якої вона перебуває;

3) прокурору;

4) потерпiлому або особi, за заявою якої було порушено справу.

У постановi про вiдкриття провадження зазначаються:

1) час i мiсце судового розгляду скарги;

2) список осiб, явка яких у судове засiдання є обов’язковою;

3) дiї, якi необхiдно вчинити сторонам для забезпечення розгляду скарги;

4) строк подання до суду матерiалiв, на пiдставi яких було прийнято рiшення про порушення справи.

У постановi про вiдкриття провадження суддя вирiшує питання про доцiльнiсть зупинення слiдчих дiй у справi на час розгляду скарги.

Постанова суддi про вiдкриття провадження набирає законної сили з моменту її винесення i пiдлягає негайному виконанню.

Орган дiзнання, слiдчий або прокурор, у провадженнi якого знаходиться справа, зобов’язаний у встановлений суддею строк подати до суду матерiали, на пiдставi яких було прийнято рiшення про порушення справи. Матерiали, якi подаються до суду, мають бути описанi, прошитi та пронумерованi iз зазначенням посади та прiзвища особи, яка склала опис.

У разi неподання без поважних причин до суду матерiалiв, на пiдставi яких було прийнято рiшення про порушення справи, у встановлений суддею строк суддя вправi визнати вiдсутнiсть цих матерiалiв пiдставою для скасування постанови про порушення справи.

Якщо постановою суду вирiшено питання про зупинення слiдчих дiй на час розгляду скарги, строк розгляду скарги не враховується у строк досудового слiдства.

Обов’язок доведення правомiрностi порушення справи покладається на прокурора, неявка якого в судове засiдання не перешкоджає розгляду справи.

Неявка без поважних причин у судове засiдання особи, яка подала скаргу та присутнiсть якої визнано суддею обов’язковою, є пiдставою для закриття провадження з розгляду скарги.

Суддя розглядає скаргу на пiдставi наявних у справi матерiалiв у судовому засiданнi.

У судовому засiданнi, перевiривши явку сторiн, суддя:

1) дослiджує матерiали, на пiдставi яких було порушено справу;

2) заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисникiв чи законних представникiв, потерпiлого або особи, за заявою якої було порушено справу, якщо вони з’явились у судове засiдання;

3) заслуховує думку прокурора, якщо вiн з’явився у судове засiдання;

4) у разi необхiдностi заслуховує пояснення особи, яка винесла постанову про порушення справи.

Пiд час розгляду скарги ведеться протокол судового засiдання.

Пiд час судового розгляду скарги сторони мають право ознайомитися з матерiалами, якi обґрунтовують порушення кримiнальної справи, та вимагати їх оголошення у судовому засiданнi.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевiряти наявнiсть приводiв i пiдстав для винесення зазначеної постанови, законнiсть джерел отримання даних, якi стали пiдставою для винесення постанови про порушення справи, i не вправi розглядати й заздалегiдь вирiшувати тi питання, якi вирiшуються судом при розглядi справи по сутi.

За результатами розгляду скарги, залежно вiд того, чи були при порушеннi справи додержанi вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою:

1) залишає скаргу без задоволення;

2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи i виносить постанову про вiдмову в порушеннi справи.

Набрання законної сили постановою суддi про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобiжних заходiв, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слiдства встановлювались обмеження.

Копiя постанови суддi надсилається прокурору, органу, який порушив кримiнальну справу, органу, в провадженнi якого вона перебуває, особi, яка подала скаргу, її захиснику чи законному представнику, потерпiлому та особi, за заявою якої порушено кримiнальну справу.

У разi вiдмови в задоволеннi скарги матерiали справи повертаються органу, який проводить досудове слiдство. Копiї документiв залишаються в матерiалах провадження по скарзi.

У разi скасування постанови про порушення справи та вiдмови у порушеннi справи поданi до суду документи зберiгаються в матерiалах провадження по скарзi до набрання законної сили вiдповiдною постановою суддi. У подальшому цi матерiали зберiгаються в судi.

На постанову суддi протягом семи дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суддi.

<полное_название xml:id="x5r4s5i0ux6t3r5p6r28zi55em">Роздiл III. ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Роздiл III. ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

<полное_название xml:id="x8i8z5vpm4uxqwatevynur1xs7">Глава 23. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ

Глава 23. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ

<полное_название xml:id="x9v3y5wnrjpwdqrptdhb5szy8d">Стаття 237. Питання, якi з’ясовуються суддею при попередньому розглядi справи

Стаття 237. Питання, якi з’ясовуються суддею при попередньому розглядi справи

У справi, що надiйшла вiд прокурора, суддя з’ясовує щодо кожного з обвинувачених такi питання:

1) чи пiдсудна справа суду, на розгляд якого вона надiйшла;

2) чи немає пiдстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний висновок вiдповiдно до вимог цього Кодексу;

4) чи немає пiдстав для змiни, скасування або обрання запобiжного заходу;

5) чи не було допущено пiд час порушення справи, провадження дiзнання або досудового слiдства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпiлого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає пiдстав для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi iнших осiб.

За клопотанням прокурора, потерпiлого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає пiдстав для квалiфiкацiї дiй обвинуваченого за статтею Кримiнального кодексу, яка передбачає вiдповiдальнiсть за бiльш тяжкий злочин чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено.

<полное_название xml:id="x60diaa8r6hve6ahcl34q9kws5">Стаття 238. Виключена

Стаття 238. Виключена

<полное_название xml:id="x5jcf911zegsni4hkukajk6q4c">Стаття 239. Виключена

Стаття 239. Виключена

<полное_название xml:id="xbyg8zny9a82c3aa3vri0gdr0c">Стаття 240. Порядок досудового розгляду справи

Стаття 240. Порядок досудового розгляду справи

Попереднiй розгляд справи здiйснюється суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, одноособово з обов’язковою участю прокурора. Про день досудового розгляду справи повiдомляються також iншi учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попереднiй розгляд справи починається з доповiдi прокурора щодо можливостi призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засiдання з’явились iншi учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у статтi 237 цього Кодексу, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених iншими учасниками судового розгляду. Постанова суддi виноситься в нарадчiй кiмнатi.

При попередньому розглядi справи ведеться протокол.

<полное_название xml:id="xemsspvhzxefr5k43ibgu3qbka">Стаття 241. Строки досудового розгляду справи

Стаття 241. Строки досудового розгляду справи

Справа повинна бути призначена до досудового розгляду не пiзнiше десяти дiб, а у разi складностi справи — не пiзнiше тридцяти дiб з дня надходження її до суду.

<полное_название xml:id="xea976jog0l7c5dcnswx054jma">Стаття 242. Виключена

Стаття 242. Виключена

<полное_название xml:id="x98x96kf6lyr9ae02wbaxkn047">Стаття 243. Виключена

Стаття 243. Виключена

<полное_название xml:id="x5j8rs3hhu6ncmmkh5cpzzt6er">Стаття 244. Рiшення суддi за результатами досудового розгляду справи

Стаття 244. Рiшення суддi за результатами досудового розгляду справи

За результатами досудового розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рiшень:

1) про призначення справи до судового розгляду;

2) про зупинення провадження в справi;

3) про повернення справи прокуроровi;

4) про направлення справи за пiдсуднiстю;

5) про закриття справи;

6) про повернення справи на додаткове розслiдування.

<полное_название xml:id="x82gdhdyccyxccgjcz9iy7celh">Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду

Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду

За наявностi достатнiх пiдстав для розгляду справи в судовому засiданнi суддя, не вирiшуючи наперед питання про винуватiсть, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.

У постановi повиннi бути зазначенi: мiсце i дата її винесення, посада i прiзвище суддi, прiзвище, iм’я i по батьковi обвинуваченого, пiдстави призначення справи до розгляду, стаття Кримiнального кодексу, за якою пред’явлено обвинувачення, та рiшення з iнших питань, пов’язаних з пiдготовкою справи до розгляду.

Постанова суддi оскарженню не пiдлягає.

<полное_название xml:id="x8wl2cf2lgb9u88nt6ljniu4av">Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслiдування

Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслiдування

При попередньому розглядi справи суддя з власної iнiцiативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпiлого, позивача, вiдповiдача або їх представникiв своєю постановою повертає справу на додаткове розслiдування у випадках, коли пiд час порушення справи, провадження дiзнання або досудового слiдства були допущенi такi порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправi повернути справу на додаткове розслiдування для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi iнших осiб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За клопотанням прокурора, потерпiлого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслiдування i у випадках наявностi пiдстав для квалiфiкацiї дiй обвинуваченого за статтею Кримiнального кодексу, яка передбачає вiдповiдальнiсть за бiльш тяжкий злочин, чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено.

У постановi суддя зазначає пiдстави повернення справи на додаткове розслiдування i може вказати, якi слiдчi дiї повиннi бути проведенi при додатковому розслiдуваннi. В постановi також повинно бути вирiшено питання про запобiжний захiд щодо обвинуваченого.

Копiя постанови протягом трьох дiб пiсля її винесення надсилається сторонам.

На постанову протягом семи дiб з дня її винесення сторони можуть подати апеляцiї до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="x3w0xd80k9l83y3oggh1x48qfa">Стаття 247. Виключена

Стаття 247. Виключена

<полное_название xml:id="x17mljmp2pg2out9sz7kdjmwmg">Стаття 248. Закриття справи

Стаття 248. Закриття справи

При наявностi обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статтi 7, статтями 71, 72, 8, 9, 10 i 111 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобiжнi заходи, заходи забезпечення цивiльного позову i конфiскацiї майна, а також вирiшує питання про речовi докази, зокрема про грошi, цiнностi та iншi речi, нажитi злочинним шляхом.

Копiя постанови протягом трьох дiб пiсля її винесення надсилається сторонам.

На постанову протягом семи дiб з дня її винесення сторони можуть подати апеляцiї до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="x2ckg5w5bmjyiiyhebg5bex16l">Стаття 249. Зупинення справи i направлення її за пiдсуднiстю

Стаття 249. Зупинення справи i направлення її за пiдсуднiстю

Коли при попередньому розглядi справи з’ясується, що обвинувачений зник i мiсцеперебування його невiдоме, суддя виносить постанову про зупинення провадження в справi до розшуку обвинуваченого.

У разi захворювання обвинуваченого, що виключає можливiсть його участi в судовому розглядi справи, суддя своєю постановою зупиняє провадження в справi до його видужання.

Встановивши, що справа не пiдсудна суду, на розгляд якого вона надiйшла, суддя виносить постанову про направлення справи за пiдсуднiстю.

Постанова про зупинення справи чи направлення її за пiдсуднiстю оскарженню не пiдлягає.

<полное_название xml:id="xbgurskfcxgfhxoejl5cms7pzi">Стаття 249-1. Повернення справи прокурору

Стаття 249-1. Повернення справи прокурору

Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разi, якщо прокурором були суттєво порушенi вимоги статей 228–232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

На постанову про повернення справи прокурору може бути подана апеляцiйна скарга прокурором.

<полное_название xml:id="x779aoln7ytqx8564a6wd7o5mp">Стаття 250. Виключена

Стаття 250. Виключена

<полное_название xml:id="x7lux2juvyca0p93w555r85jtw">Стаття 251. Особливостi досудового розгляду в справах, якi порушуються за скаргою потерпiлого

Стаття 251. Особливостi досудового розгляду в справах, якi порушуються за скаргою потерпiлого

Скарга потерпiлого повинна вiдповiдати вимогам, якi цим Кодексом встановленi щодо обвинувального висновку (статтi 223 i 224 цього Кодексу).

Суддя, одержавши вiд потерпiлого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне iз таких рiшень:

1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не вiдповiдає вимогам, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, та повертає її особi, яка подала скаргу;

2) за наявностi до того пiдстав вiдмовляє в порушеннi кримiнальної справи або надсилає її за належнiстю прокурору;

3) за наявностi достатнiх даних, якi вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною першою статтi 27 цього Кодексу, порушує кримiнальну справу i призначає її до розгляду.

Пiдсудному не пiзнiше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копiя скарги потерпiлого, копiя постанови суддi про порушення кримiнальної справи та повiстка про виклик його в судове засiдання.

Зустрiчнi обвинувачення в справах про злочини, зазначенi в частинi першiй статтi 27 цього Кодексу, можуть бути об’єднанi в одну справу.

На постанову про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи протягом семи дiб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправi подати апеляцiю до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="xd42ock0mpdqskyk0vna4xy7ea">Стаття 252. Виключена

Стаття 252. Виключена

<полное_название xml:id="x2xsvnp28hh9lf5tep3eybuqqy">Стаття 253. Питання, якi пiдлягають вирiшенню суддею в зв’язку з пiдготовкою справи до судового розгляду

Стаття 253. Питання, якi пiдлягають вирiшенню суддею в зв’язку з пiдготовкою справи до судового розгляду

Прийнявши рiшення про призначення справи до судового розгляду, суддя вирiшує такi питання:

1) про призначення захисника у випадках, коли його участь у справi є обов’язковою;

2) про змiну, скасування або обрання запобiжного заходу;

3) про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпiлою, вiдповiдачем, представником потерпiлого, позивача, вiдповiдача, якщо рiшення про це не було прийняте пiд час розслiдування справи;

4) про визнання потерпiлого цивiльним позивачем, якщо позов не був заявлений пiд час розслiдування справи;

5) про список осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання, та витребування додаткових доказiв;

7) про заходи щодо забезпечення цивiльного позову;

8) про виклик у необхiдних випадках перекладача;

10) про розгляд справи у вiдкритому чи закритому судовому засiданнi;

11) про день i мiсце судового розгляду справи;

12) всi iншi питання, якi стосуються пiдготовчих до суду дiй.

За наявностi пiдстав вважати, що в стадiї судового розгляду вiдповiдно до статтi 299 цього Кодексу будуть дослiджуватися лише деякi докази або вони не будуть дослiджуватися взагалi, суддя вправi викликати в судове засiдання лише тих осiб чи витребувати лише тi докази, про допит чи дослiдження яких надiйшли клопотання вiд учасникiв судового розгляду.

Суддя не вправi вiдмовити учасникам судового розгляду у дослiдженнi в стадiї судового розгляду доказiв, якщо вони є належними i допустимими.

<полное_название xml:id="x6sreempq5sr8iczxc15cnhgds">Стаття 254. Вручення пiдсудному копiї обвинувального висновку i повiдомлення про день розгляду справи в судi

Стаття 254. Вручення пiдсудному копiї обвинувального висновку i повiдомлення про день розгляду справи в судi

Копiя обвинувального висновку i повiстка про виклик до суду вручаються пiдсудному пiд розписку не пiзнiше як за три доби до дня розгляду справи в судi. У копiях обвинувального висновку та додатках до нього, що вручаються пiдсудному, з метою забезпечення безпеки осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання, їх адреси не зазначаються.

Частину другу виключено.

Якщо зазначенi в цiй статтi документи складено мовою, якою не володiє пiдсудний, вони вручаються пiдсудному перекладеними на його рiдну мову або iншу мову, якою вiн володiє.

Всi iншi особи повiдомляються про день розгляду справи в судi в той же строк.

Свiдки, експерти, перекладачi викликаються до суду повiсткою. Особи, щодо яких були застосованi заходи безпеки, викликаються в судове засiдання виключно через орган, який здiйснює цi заходи.

Якщо пiдсудний неповнолiтнiй, то копiя обвинувального висновку вручається йому i його законному представниковi.

<полное_название xml:id="x5mzn74lm0szlbgqeziimzr0up">Стаття 255. Забезпечення права на ознайомлення з матерiалами справи

Стаття 255. Забезпечення права на ознайомлення з матерiалами справи

Пiсля призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуроровi, пiдсудному, його захисниковi, потерпiлому, цивiльному позивачевi i їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливiсть ознайомитися з матерiалами справи, а цивiльному вiдповiдачевi i його представниковi — з матерiалами, що стосуються цивiльного позову. Зазначенi особи мають право робити з матерiалiв необхiднi виписки.

Матерiали про застосування заходiв безпеки щодо осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, для ознайомлення не пред’являються.

<полное_название xml:id="x1rozcy5mm1hmzg6phzi080ina">Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в судi

Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в судi

Справа повинна бути призначена до розгляду в судi не пiзнiше десяти дiб, а у випадках складностi справи — не пiзнiше двадцяти дiб з дня досудового її розгляду.

<полное_название xml:id="x9b87mw02akw3233b57nit0utz">Глава 24. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Глава 24. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

<полное_название xml:id="x9e109te3pc5t1qipv2ooay4bz">Стаття 257. Безпосереднiсть, уснiсть судового розгляду

Стаття 257. Безпосереднiсть, уснiсть судового розгляду

Суд першої iнстанцiї при розглядi справи повинен безпосередньо дослiдити докази в справi: допитати пiдсудних, потерпiлих, свiдкiв, заслухати висновки експертiв, оглянути речовi докази, оголосити протоколи та iншi документи.

Судове засiдання по кожнiй справi вiдбувається безперервно, крiм часу, призначеного для вiдпочинку.

<полное_название xml:id="xdis1cea94r4kze24wczqp95ut">Стаття 258. Незмiннiсть складу суду при розглядi справи

Стаття 258. Незмiннiсть складу суду при розглядi справи

Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складi суддiв, який може бути змiнений лише у випадках, передбачених законом, та з дотриманням порядку, встановленого частиною третьою статтi 162 цього Кодексу,. Коли хто-небудь iз суддiв позбавлений можливостi продовжувати брати участь у засiданнi, вiн повинен бути замiнений iншим суддею, i розгляд справи розпочинається з початку, за винятком випадкiв, передбачених статтею 259 цього Кодексу.

Якщо iз складу суду вибуває головуючий, розгляд справи вiдкладається.

<полное_название xml:id="x9dt2nercg391k221ldjf30fkk">Стаття 259. Виключена

Стаття 259. Виключена

<полное_название xml:id="x4lg4f6vnumv8s20kzqtf5or3n">Стаття 260. Головуючий в судовому засiданнi

Стаття 260. Головуючий в судовому засiданнi

Головуючий в судовому засiданнi керує судовим засiданням, спрямовуючи судове слiдство на забезпечення здiйснення сторонами своїх прав, усуває з судового слiдства все те, що не стосується розглядуваної справи, i забезпечує належний виховний рiвень судового процесу.

Коли хто-небудь з учасникiв судового розгляду заперечує проти дiй головуючого, якi обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу.

<полное_название xml:id="x8bvmeczbilz1am53112feui9a">Стаття 261. Рiвнiсть прав сторiн у судовому розглядi

Стаття 261. Рiвнiсть прав сторiн у судовому розглядi

Сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпiлий, цивiльний позивач та їх представники) i сторона захисту (пiдсудний, захисник i законний представник, цивiльний вiдповiдач i його представник) користуються рiвними правами на заявлення вiдводiв i клопотань, подання доказiв, участь в їх дослiдженнi та доведеннi їх переконливостi, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рiшень суду.

<полное_название xml:id="x5q0ojoydg6z94c5zq4rik8pv9">Стаття 262. Участь пiдсудного в судовому розглядi

Стаття 262. Участь пiдсудного в судовому розглядi

Розгляд справи в засiданнi суду першої iнстанцiї вiдбувається з участю пiдсудного, явка якого до суду є обов’язковою.

Розгляд справи при вiдсутностi пiдсудного допускається лише у виняткових випадках:

1) коли пiдсудний перебуває за межами України i ухиляється вiд явки до суду;

2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у виглядi позбавлення волi, пiдсудний просить розглянути у його вiдсутностi. Проте суд має право i в цьому разi визнати явку пiдсудного обов’язковою.

<полное_название xml:id="xef2j57oieuga101o1ofvsf1hn">Стаття 263. Права пiдсудного пiд час судового розгляду

Стаття 263. Права пiдсудного пiд час судового розгляду

В судовому засiданнi пiдсудний має право:

1) заявляти вiдводи;

11) на колегiальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;

2) мати захисника або взяти захист своїх iнтересiв на себе;

3) заявляти клопотання i висловлювати свою думку про клопотання iнших учасникiв судового розгляду;

4) подавати докази, просити суд про приєднання до справи документiв, про виклик свiдкiв, про призначення експертизи i витребування iнших доказiв;

5) давати показання по сутi справи в кожний момент судового слiдства або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання;

6) просити суд про оголошення доказiв, що є в справi;

7) задавати питання iншим пiдсудним, свiдкам, експертовi, спецiалiстовi, потерпiлому, цивiльному позивачевi i цивiльному вiдповiдачевi;

8) брати участь в оглядi речових доказiв, мiсця вчинення злочину i документiв;

9) брати участь у судових дебатах;

10) звертатися до суду з останнiм словом.

<полное_название xml:id="xbd4z7icy193rtcrh4m3jp4k1e">Стаття 264. Участь прокурора в судовому засiданнi

Стаття 264. Участь прокурора в судовому засiданнi

Участь прокурора в судовому засiданнi є обов’язковою, крiм випадкiв:

1) коли розглядаються справи про злочини, передбаченi частиною першою статтi 27 цього Кодексу;

2) коли вiн вiдмовився вiд пiдтримання державного обвинувачення.

Прокурор, керуючись вимогами закону i своїм внутрiшнiм переконанням, пiдтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослiдженнi доказiв, заявляє клопотання i висловлює свою думку щодо клопотань iнших учасникiв судового розгляду, викладає свої мiркування з приводу застосування кримiнального закону i мiри покарання щодо пiдсудного.

Коли в результатi судового розгляду прокурор прийде до переконання, що данi судового слiдства не пiдтверджують пред’явленого пiдсудному обвинувачення, вiн повинен вiдмовитися вiд обвинувачення i у своїй постановi викласти мотиви вiдмови. В цьому випадку суд роз’яснює потерпiлому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи i пiдтримувати обвинувачення.

Прокурор пред’являє або пiдтримує пред’явлений цивiльний позов, якщо цього вимагає охорона прав фiзичних чи юридичних осiб або державних iнтересiв.

<полное_название xml:id="xbuu67sw5cp1zktp8iajbibbpt">Стаття 265. Виключена

Стаття 265. Виключена

<полное_название xml:id="x7j9jdecvw8nlj4znurx52bec6">Стаття 266. Участь захисника в судовому розглядi

Стаття 266. Участь захисника в судовому розглядi

Захисник сприяє пiдсудному в здiйсненнi його прав i в захистi його законних iнтересiв. Захисник має право на побачення з пiдсудним, бере участь у дослiдженнi доказiв, порушує перед судом клопотання про витребування i приєднання до справи нових доказiв, що виправдують пiдсудного або пом’якшують його вiдповiдальнiсть, заявляє iншi клопотання, викладає суду свою думку про клопотання iнших учасникiв судового розгляду.

Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевiрених доказiв у справi, про наявнiсть обставин, якi виправдовують пiдсудного чи пом’якшують його вiдповiдальнiсть, а також свої мiркування з приводу застосування кримiнального закону та мiри покарання.

Частину третю виключено.

<полное_название xml:id="x2r2ha2ib7811iascib0zotd5g">Стаття 267. Участь потерпiлого в судовому розглядi

Стаття 267. Участь потерпiлого в судовому розглядi

Потерпiлий пiд час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти вiдводи i клопотання; висловлювати свою думку про клопотання iнших учасникiв судового розгляду; давати пояснення з приводу дослiджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання свiдкам, експертовi, спецiалiстовi i пiдсудним; брати участь в оглядi мiсця вчинення злочину, речових доказiв, документiв, а в справах, зазначених у частинi першiй статтi 27 цього Кодексу, — пiдтримувати обвинувачення. Потерпiлий може брати участь у судових дебатах.

У разi вiдмови прокурора вiд обвинувачення потерпiлий вправi вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку вiн пiдтримує обвинувачення.

<полное_название xml:id="xa19tv3vsuqiis28fnsw4tyywp">Стаття 268. Участь цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача в судовому розглядi

Стаття 268. Участь цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача в судовому розглядi

Цивiльний позивач i цивiльний вiдповiдач та їх представники мають право: бути присутнiми при розглядi справи в судi, заявляти вiдводи i клопотання, висловлювати свою думку про клопотання iнших учасникiв судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослiдженнi доказiв i в судових дебатах щодо доведеностi вчинення злочину i його цивiльно-правових наслiдкiв.

<полное_название xml:id="x6frlcd7gkdnhb0t660s1w0jpg">Стаття 269. Виключена

Стаття 269. Виключена

<полное_название xml:id="x7zgxxssw7gmifrdm5vueq2hi8">Стаття 270. Участь перекладача в судовому розглядi

Стаття 270. Участь перекладача в судовому розглядi

У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, в судове засiдання запрошується перекладач.

При допитi нiмого або глухого запрошується особа, яка розумiє їх знаки. Щодо цiєї особи дiють правила, встановленi цим Кодексом для перекладача.

<полное_название xml:id="x4cyt9l1orbjyu8q1k1wwvls03">Стаття 270.1. Участь спецiалiста в судовому розглядi

Стаття 270. . Участь спецiалiста в судовому розглядi

У необхiдних випадках в судове засiдання може бути викликаний спецiалiст, який бере участь у судовому слiдствi стосовно до правил, встановлених статтею 1281 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x56g59zvv8jr6f7d2h2o56ulr4">Стаття 271. Розпорядок судового засiдання

Стаття 271. Розпорядок судового засiдання

Пiдтримання порядку пiд час судового засiдання покладається на головуючого.

Учасники судового розгляду, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов’язанi беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну зневагу до суду або встановлених в судi правил. За неповагу до суду виннi особи притягаються до вiдповiдальностi, встановленої законом. Питання про притягнення особи до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засiданнi iз розгляду кримiнальної справи оголошується перерва.

Всi учасники судового розгляду звертаються до суду, дають свої показання i роблять заяви стоячи. Вiдступати вiд цього правила можна лише з дозволу головуючого.

Особи молодшi за шiстнадцять рокiв, коли вони не є пiдсудними, потерпiлими або свiдками в справi, не допускаються до залу суду.

<полное_название xml:id="x2ox13nd42er0sbnst4s8xldxf">Стаття 272. Заходи, якi застосовуються до порушникiв порядку судового засiдання

Стаття 272. Заходи, якi застосовуються до порушникiв порядку судового засiдання

Якщо пiдсудний порушить порядок засiдання або не пiдкориться розпорядженням головуючого, останнiй попереджає пiдсудного про те, що в разi повторення ним зазначених дiй його буде видалено з залу засiдання. При повторному порушеннi порядку судового засiдання пiдсудного за ухвалу суду можна видалити з залу засiдання тимчасово або на весь час судового розгляду справи. У цьому випадку вирок пiсля його винесення негайно оголошується пiдсудному.

В разi невиконання розпорядження головуючого прокурором, громадським обвинувачем, захисником чи громадським захисником головуючий робить їм попередження. При дальшому непiдкореннi будь-якої iз зазначених осiб розпорядженням головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути вiдкладено, коли неможливо без шкоди для справи замiнити цю особу iншою. Одночасно суд повiдомляє про це вiдповiдно вищестоящого прокурора, Мiнiстерство юстицiї України, квалiфiкацiйно-дисциплiнарну комiсiю адвокатури.

За непiдкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку пiд час судового засiдання свiдок, потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач та iншi громадяни несуть вiдповiдальнiсть за частиною 1 статтi 185 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

Частину четверту виключено.

<полное_название xml:id="xf3swjscvb9sloz3lzm4juym4i">Стаття 273. Порядок винесення ухвал у судовому засiданнi

Стаття 273. Порядок винесення ухвал у судовому засiданнi

В усiх питаннях, якi вирiшуються судом пiд час судового розгляду, суд виносить ухвали. Ухвали про направлення справи для провадження додаткового розслiдування, при вирiшеннi питань, зазначених у статтях 276, 278 i 279 цього Кодексу, про закриття справи, про обрання, змiну або скасування запобiжного заходу, про застосування заходiв безпеки, про вiдводи i про призначення експертизи, а також окремi ухвали виносяться судом у нарадчiй кiмнатi i викладаються у виглядi окремого документа, який пiдписується всiм складом суду.

Всi iншi ухвали можуть за розсудом суду виноситься або у зазначеному вище порядку, або пiсля наради суддiв на мiсцi з занесенням ухвали до протоколу судового засiдання.

Ухвали, винесенi судом пiд час судового розгляду, пiдлягають оголошенню, крiм ухвал, що виносяться в порядку, передбаченому частиною третьою статтi 52 i частиною першою статтi 52 цього Кодексу.

При одноособовому розглядi справи в зазначених у цiй статтi випадках суддя виносить постанови.

<полное_название xml:id="x4fom05rqa8kvbiy5qhmmvu9vd">Стаття 274. Обрання, скасування або змiна запобiжного заходу в судi

Стаття 274. Обрання, скасування або змiна запобiжного заходу в судi

Пiд час розгляду справи суд, при наявностi до того пiдстав, може своєю ухвалою змiнити, скасувати або обрати запобiжний захiд щодо пiдсудного.

При обраннi запобiжного заходу у виглядi застави або тримання пiд вартою суд повинен керуватися вiдповiдними статтями глави 13 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x6gzvyplobr7u7naj2amfn09rf">Стаття 275. Межi судового розгляду

Стаття 275. Межi судового розгляду

Розгляд справи провадиться тiльки вiдносно пiдсудних i тiльки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

В разi необхiдностi доповнити чи змiнити пред’явлене обвинувачення або порушити кримiнальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осiб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xdfq7hcy4m8jm35mg8786s1c6c">Стаття 276. Вирiшення питання про нове обвинувачення

Стаття 276. Вирiшення питання про нове обвинувачення

Коли данi судового слiдства вказують, що пiдсудний вчинив ще й iнший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред’явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпiлого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя — постанову, якими про вчинення цього злочину повiдомляє прокурора.

У тих випадках, коли нове обвинувачення тiсно зв’язане з початковим i окремий розгляд їх неможливий, вся справа повертається для додаткового розслiдування.

Пiсля додаткового розслiдування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи дiб з дня її винесення сторони можуть подати апеляцiї до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="x4c2tyyvmnmc2ja8xdxuk6ohdt">Стаття 277. Змiна обвинувачення в судi

Стаття 277. Змiна обвинувачення в судi

Пiд час судового розгляду до закiнчення судового слiдства прокурор вправi змiнити пред’явлене особi обвинувачення.

Змiна обвинувачення не допускається, якщо цим буде порушено правило обов’язковостi проведення досудового слiдства. У цьому випадку за наявностi до того пiдстав прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове розслiдування.

Прийшовши до переконання, що пред’явлене особi обвинувачення потрiбно змiнити, прокурор виносить постанову, в якiй формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рiшення. Прокурор оголошує постанову i вручає її копiї пiдсудному, його захиснику i законному представнику, потерпiлому, позивачу, вiдповiдачу i їх представникам. Постанова долучається до справи.

Якщо в постановi прокурора ставиться питання про застосування кримiнального закону, який передбачає вiдповiдальнiсть за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз’яснює потерпiлому та його представнику їх право пiдтримувати обвинувачення у ранiше пред’явленому обсязi.

Якщо потерпiлий та його представник вiдмовились пiдтримувати обвинувачення у ранiше пред’явленому обсязi, а також у всiх iнших випадках, суд роз’яснює пiдсудному, що той буде захищатись в судовому засiданнi вiд нового обвинувачення, пiсля чого вiдкладає розгляд справи не менше нiж на три доби для надання пiдсудному, його захиснику i законному представнику можливостi пiдготуватись до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням пiдсудного цей строк може бути скорочений. Пiсля закiнчення цього строку розгляд справи продовжується.

<полное_название xml:id="x91wff9o8dixp178b0176o8fz4">Стаття 278. Вирiшення питання про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi iншої особи

Стаття 278. Вирiшення питання про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi iншої особи

Суд, встановивши пiд час судового слiдства, що злочин вчинила будь-яка з осiб, не притягнутих до кримiнальної вiдповiдальностi, за клопотанням прокурора, потерпiлого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя — постанову, якими про вчинення цього злочину повiдомляє прокурора або направляє все провадження в справi для проведення досудового слiдства чи дiзнання.

<полное_название xml:id="x1lkg0zdoherptsyyc018f5e47">Стаття 279. Вирiшення питання про притягнення до вiдповiдальностi за завiдомо неправдивi показання, неправильний переклад i неправдивий висновок

Стаття 279. Вирiшення питання про притягнення до вiдповiдальностi за завiдомо неправдивi показання, неправильний переклад i неправдивий висновок

Одночасно з постановленням вироку суд своєю ухвалою, а суддя постановою вправi поставити перед прокурором питання про притягнення до вiдповiдальностi свiдка, потерпiлого, експерта або перекладача за завiдомо неправдивi показання, висновок чи неправильний переклад.

<полное_название xml:id="xafjhxzps4n58dgz90a4l5oi9w">Стаття 280. Вiдкладення i зупинення розгляду справи

Стаття 280. Вiдкладення i зупинення розгляду справи

Коли справа не може бути розглянута в даному судовому засiданнi в зв’язку з неявкою кого-небудь з викликаних осiб або в зв’язку з необхiднiстю витребувати новi докази, суд вiдкладає розгляд справи i вживає необхiдних заходiв для виклику осiб, що не з’явилися в судове засiдання, або для витребування нових доказiв.

Коли пiдсудний ухилився вiд суду або коли вiн захворiв на психiчну або iншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає розгляд справи, суд зупиняє провадження в справi щодо цього пiдсудного до його розшуку або видужання i продовжує розгляд справи щодо iнших пiдсудних, якщо в справi притягнуто до вiдповiдальностi декiлькох осiб. Розшук пiдсудного, який ухилився вiд суду, оголошується ухвалою суду чи постановою суддi.

Коли необхiдно вiдкласти розгляд справи, суд зобов’язаний до закриття судового засiдання вислухати всi клопотання учасникiв судового розгляду i розв’язати їх.

<полное_название xml:id="x8caxy7u9ij4h4eh3t48xx4une">Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслiдування

Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслiдування

Повернення справи на додаткове розслiдування з мотивiв неповноти або неправильностi досудового слiдства може мати мiсце лише тодi, коли ця неповнота або неправильнiсть не може бути усунута в судовому засiданнi.

Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслiдування, суд, вислухавши думку прокурора та iнших учасникiв судового розгляду, вирiшує це питання мотивованою ухвалою, а суддя — постановою в нарадчiй кiмнатi.

Пiсля додаткового розслiдування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи дiб з дня її винесення сторони можуть подати апеляцiї до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="x7z0l4kdsctgvl0975qlw6lkn3">Стаття 282. Закриття справи

Стаття 282. Закриття справи

Якщо пiд час судового розгляду справи будуть установленi пiдставi для закриття справи, передбаченi пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статтi 6 i статтями 7, 7 , 8, 9, 10, 11 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасникiв судового розгляду i висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя — постановою, закриває справу.

Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу, якщо прокурор вiдмовився пiдтримувати державне обвинувачення, а потерпiлий не бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою статтi 267 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу про злочин, зазначений у частинi першiй статтi 27 цього Кодексу, за примирення сторiн чи у зв’язку з неявкою потерпiлого в судове засiдання без поважних причин.

На ухвалу, постанову протягом семи дiб з дня її винесення сторони можуть подати апеляцiї до апеляцiйного суду.

<полное_название xml:id="x60ylzwgz4hyjfmh9a3qyy2wnk">Глава 25. ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Глава 25. ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

<полное_название xml:id="x39yuqif430yjpespctclferm8">Стаття 283. Вiдкриття судового засiдання

Стаття 283. Вiдкриття судового засiдання

У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа буде розглядатися.

Частину другу виключено.

<полное_название xml:id="x2wly2ml0sjjwbzf6rf2fzcqxn">Стаття 284. Перевiрка явки учасникiв судового розгляду

Стаття 284. Перевiрка явки учасникiв судового розгляду

Вiдкривши судове засiдання, головуючий оголошує, хто iз учасникiв судового розгляду i викликаних осiб з’явився, i повiдомляє про причини неявки вiдсутнiх.

Частину другу виключено.

<полное_название xml:id="xdbns7ryrpp1hf5iia6zvz8k8y">Стаття 285. Роз’яснення перекладачевi його обов’язкiв

Стаття 285. Роз’яснення перекладачевi його обов’язкiв

Коли в розглядi справи бере участь перекладач, головуючий роз’яснює йому обов’язок правильно робити потрiбний в судовому засiданнi переклад i попереджає його про вiдповiдальнiсть за статтею 384 Кримiнального кодексу України за завiдомо неправильний переклад, про що вiд перекладача вiдбирається пiдписка.

<полное_название xml:id="xc0p3lkogc4z6i4ac91weev31a">Стаття 286. Встановлення особи пiдсудного i часу вручення йому копiї обвинувального висновку

Стаття 286. Встановлення особи пiдсудного i часу вручення йому копiї обвинувального висновку

Суд встановлює особу пiдсудного, з’ясовуючи його прiзвище, iм’я, по батьковi, мiсце, рiк, мiсяць i день народження, мiсце проживання, заняття, сiмейний стан та iншi потрiбнi данi, що стосуються його особи.

Пiсля цього головуючий запитує пiдсудного, чи врученi йому i коли саме копiя обвинувального висновку, а в справах, зазначених у частинi першiй статтi 27 цього Кодексу, — копiя скарги, копiя постанови про порушення справи та повiстка.

В разi невручення пiдсудному зазначених документiв або вручення їх в строк менший як три днi до розгляду справи в судовому засiданнi розгляд справи належить вiдкласти на три днi з обов’язковим врученням пiдсудному цих документiв для ознайомлення.

При несвоєчасному врученнi пiдсудному зазначених документiв справа може бути розглянута в судовому засiданнi лише тодi, коли про це просить пiдсудний.

<полное_название xml:id="x165z57d727kpyscw8reqny6ww">Стаття 287. Оголошення складу суду i роз’яснення права вiдводу

Стаття 287. Оголошення складу суду i роз’яснення права вiдводу

Пiсля виконання дiй, зазначених у попереднiй статтi, головуючий оголошує учасникам судового розгляду склад суду в данiй справi, прiзвище запасного суддi, якщо вiн є, прiзвище прокурора, громадського обвинувача, захисника, громадського захисника, перекладача, експерта, спецiалiста, секретаря i роз’яснює пiдсудному та iншим учасникам судового розгляду належне їм право вiдводу та запитує їх, чи заявляють вони проти будь-кого вiдвiд. Питання про вiдвiд вирiшується судом за правилами статтi 57 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x1t0jkmb9dvs9jkolwn3g0mmy2">Стаття 288. Наслiдки неявки пiдсудного

Стаття 288. Наслiдки неявки пiдсудного

Коли пiдсудний не з’явиться без поважних причин в судове засiдання в справах, в яких явка його є обов’язковою (стаття 262 цього Кодексу), суд вiдкладає розгляд справи i може покласти на пiдсудного судовi витрати по вiдкладеному засiданню.

Крiм того, суд має право винести ухвалу, а суддя — постанову про привiд пiдсудного i про замiну запобiжного заходу на бiльш суворий або про обрання запобiжного заходу, коли його не було обрано ранiше.

<полное_название xml:id="x3l81fuborwzt239v57981hrii">Стаття 289. Наслiдки неявки прокурора, громадського обвинувача, захисника чи громадського захисника

Стаття 289. Наслiдки неявки прокурора, громадського обвинувача, захисника чи громадського захисника

Якщо в судове засiдання не з’явиться прокурор або захисник i якщо неможливо замiнити їх iншими особами, слухання справи належить вiдкласти. Замiна захисника, що не з’явився, допускається тiльки за згодою пiдсудного.

Прокуроровi, а також захисниковi, якi вперше вступили у справу, суд зобов’язаний надати час, необхiдний для ознайомлення з матерiалами справи i для пiдготовки до участi в судовому засiданнi.

Про неявку прокурора або адвоката в судове засiдання суд повiдомляє вiдповiднi органи.

Частину четверту виключено.

<полное_название xml:id="xee2pvxsdnk8cta7zr1eovwtq0">Стаття 290. Наслiдки неявки потерпiлого

Стаття 290. Наслiдки неявки потерпiлого

Якщо в судове засiдання не з’явиться потерпiлий, суд, вислухавши думку учасникiв судового розгляду, вирiшує питання про розгляд справи або вiдкладення його в залежностi вiд того, чи можливо у вiдсутностi потерпiлого з’ясувати всi обставини справи i захистити його права та законнi iнтереси. До потерпiлого, який не з’явився без поважних причин, суд може застосувати привiд вiдповiдно до статтi 72 цього Кодексу. За злiсне ухилення вiд явки до суду потерпiлий несе вiдповiдальнiсть за частиною 1 статтi 185 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

Суд у виняткових випадках може звiльнити потерпiлого, щодо якого здiйснюються заходи безпеки, вiд обов’язку з’являтися в судове засiдання за наявностi письмового пiдтвердження показань, даних ним ранiше.

<полное_название xml:id="xdxvvtwqkfurnd5ugl0in057c6">Стаття 291. Наслiдки неявки цивiльного позивача

Стаття 291. Наслiдки неявки цивiльного позивача

Якщо в судове засiдання не з’явиться цивiльний позивач або представник його iнтересiв, суд не розглядає цивiльного позову, проте за потерпiлим зберiгається право заявити позов у порядку цивiльного судочинства.

Суд може за клопотанням цивiльного позивача розглянути цивiльний позов у його вiдсутностi. У випадках, коли позов пiдтримує прокурор або коли позов заявлений пiдприємством, установою чи органiзацiєю, суд розглядає цивiльний позов незалежно вiд явки цивiльного позивача або його представника.

<полное_название xml:id="x38v09095rz11pfewa13akw95n">Стаття 292. Наслiдки неявки свiдкiв i експертiв

Стаття 292. Наслiдки неявки свiдкiв i експертiв

Якщо не всi викликанi свiдки i експерти з’явилися, суд вислухує думку учасникiв судового розгляду про можливiсть розгляду справи i виносить ухвалу, а суддя — постанову про дальший розгляд справи чи про вiдкладення його, вживаючи, при необхiдностi, щодо свiдкiв заходiв, зазначених у статтях 70 i 71, а щодо експертiв — заходiв, зазначених у статтi 77 цього Кодексу.

Суд у виняткових випадках може звiльнити свiдка, щодо якого здiйснюються заходи безпеки, вiд обов’язку з’являтися в судове засiдання за наявностi письмового пiдтвердження показань, даних ним ранiше.

<полное_название xml:id="xbkuopo58kdtw1m5gwq7880p68">Стаття 292.1. Допит осiб, якi з’явилися в судове засiдання, при вiдкладеннi розгляду справи

Стаття 292. . Допит осiб, якi з’явилися в судове засiдання, при вiдкладеннi розгляду справи

У разi винесення судом ухвали про вiдкладення розгляду справи суд може допитати свiдкiв, експерта або спецiалiста, потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача або їх представникiв, якi з’явилися. Якщо пiсля вiдкладення розгляду справи вона розглядається в тому ж складi суду, повторний виклик зазначених осiб у судове засiдання провадиться лише в необхiдних випадках.

<полное_название xml:id="x1s50nsmwibdngvju4xpufqcu7">Стаття 293. Видалення свiдкiв iз залу суду

Стаття 293. Видалення свiдкiв iз залу суду

Коли визнано можливим почати слухання справи, головуючий дає розпорядження про видалення свiдкiв iз залу судового засiдання в окрему кiмнату i вживає заходiв до того, щоб допитанi свiдки не зносилися з недопитаними. Потерпiлого i експерта з залу суду не видаляють.

<полное_название xml:id="xbzfdit3yxr8rla6mvb6si7cjs">Стаття 294. Роз’яснення прав пiдсудному

Стаття 294. Роз’яснення прав пiдсудному

Пiсля виконання дiй, зазначених у попереднiх статтях, головуючий зобов’язаний роз’яснити пiдсудному його права, передбаченi статтею 263 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x5iq2bsthcnh18yveipk744qt">Стаття 295. Роз’яснення прав i обов’язкiв особам, що беруть участь у справi

Стаття 295. Роз’яснення прав i обов’язкiв особам, що беруть участь у справi

Головуючий роз’яснює потерпiлому, цивiльному позивачевi, цивiльному вiдповiдачевi, спецiалiстовi i експертовi їх права та обов’язки в судовому засiданнi i попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтею 385 Кримiнального кодексу України за вiдмову виконати обов’язки експерта i за статтею 384 Кримiнального кодексу України за дачу завiдомо неправдивого висновку.

<полное_название xml:id="x6869vmr89v5upwj5fv8ghw195">Стаття 296. Заявлення i розв’язання клопотань

Стаття 296. Заявлення i розв’язання клопотань

Головуючий опитує учасникiв судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свiдкiв i експертiв, про витребування i приєднання до справи нових доказiв.

Особа, яка заявила такi клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить викликати нових свiдкiв, витребувати чи приєднати до справи новi докази. З’ясування обставин, для пiдтвердження яких викликаються новi свiдки, повинно мати мiсце у вiдсутностi цих свiдкiв.

При заявленнi клопотання суд вислухує думку прокурора та iнших учасникiв судового розгляду i розв’язує цi клопотання мотивованою ухвалою, а суддя — постановою.

Вiдхилення клопотань не позбавляє права заявляти тi ж клопотання протягом усього судового слiдства.

Частину п’яту виключено.

Частину шосту виключено.

<полное_название xml:id="x7w0wim4gcqtvmrqa8tkq7vnj8">Глава 26 СУДОВЕ СЛІДСТВО

Глава 26 СУДОВЕ СЛІДСТВО

<полное_название xml:id="xc3gseutbbi22pwl7w9awvqw4y">Стаття 297. Початок судового слiдства

Стаття 297. Початок судового слiдства

Пiсля закiнчення пiдготовчих дiй головуючий оголошує про початок судового слiдства. Судове слiдство починається з читання обвинувального висновку, в справах, зазначених у частинi першiй статтi 27 цього Кодексу, — з оголошення скарги потерпiлого.

Якщо в справi заявлено цивiльний позов, оголошується також позовна заява.

Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторiн — тiльки резолютивну частину обвинувального висновку, скарги — потерпiлий чи його представник, позовну заяву — цивiльний позивач чи його представник.

<полное_название xml:id="xcfy3d01qfubqxmehoiarsny7h">Стаття 298. Роз’яснення пiдсудному сутi обвинувачення

Стаття 298. Роз’яснення пiдсудному сутi обвинувачення

Пiсля оголошення документiв, зазначених у статтi 297 цього Кодексу, головуючий роз’яснює пiдсудному, а коли пiдсудних декiлька, — кожному з них суть обвинувачення i запитує, чи зрозумiле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними i чи бажають давати показання. Якщо в справi заявлено цивiльний позов, головуючий запитує пiдсудного i цивiльного вiдповiдача, чи визнають вони позов.

<полное_название xml:id="x91u7t2rzw82s7527kf4fewff4">Стаття 299. Визначення обсягу доказiв, що пiдлягають дослiдженню, та порядку їх дослiдження

Стаття 299. Визначення обсягу доказiв, що пiдлягають дослiдженню, та порядку їх дослiдження

Пiсля виконання зазначених у попереднiй статтi дiй головуючий з’ясовує думку учасникiв судового розгляду про те, якi докази треба дослiдити, та про порядок їх дослiдження.

Обсяг доказiв, якi будуть дослiджуватися, та порядок їх дослiдження визначається постановою суддi чи ухвалою суду.

Суд вправi, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцiльним дослiдження доказiв стосовно тих фактичних обставин справи та розмiру цивiльного позову, якi нiким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розумiють пiдсудний та iншi учасники судового розгляду змiст цих обставин, чи немає сумнiвiв у добровiльностi та iстинностi їх позицiї, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленi права оспорювати цi фактичнi обставини справи та розмiр цивiльного позову у апеляцiйному порядку.

Якщо для вирiшення питання щодо обсягу доказiв, якi будуть дослiджуватися, необхiдно допитати пiдсудного, суд вирiшує його пiсля допиту пiдсудного.

Допит пiдсудного, якщо тiльки вiн не вiдмовляється вiд дачi показань, провадиться обов’язково.

<полное_название xml:id="x1y30dyqphf51eq0sb4avz2xn7">Стаття 300. Допит пiдсудного

Стаття 300. Допит пiдсудного

Допит пiдсудного починається з пропозицiї головуючого дати в справi показання, пiсля чого пiдсудного допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, їх представники, захисник, громадський захисник. Пiсля цього пiдсудному можуть бути заданi питання iншими пiдсудними. Потiм пiдсудного допитує суддя. Суд має право протягом усього допиту пiдсудного учасниками судового розгляду задавати йому питання для уточнення i доповнення його вiдповiдей.

Допит пiдсудного у вiдсутностi iншого пiдсудного допускається за мотивованою ухвалою суду тiльки у виняткових випадках, коли цього вимагають iнтереси справи або безпека пiдсудного. Пiсля повернення пiдсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, якi були данi у його вiдсутностi, i надає йому можливiсть задавати питання пiдсудному, що був допитаний у його вiдсутностi, а також дати пояснення з приводу цих показань.

У судовому засiданнi пiдсудний має право користуватись нотатками.

<полное_название xml:id="xejm3t2r5299wdend35h87bu7a">Стаття 301. Оголошення показань пiдсудного

Стаття 301. Оголошення показань пiдсудного

Оголошення судом показань пiдсудного, даних пiд час дiзнання, досудового слiдства або на судi, дозволяється як за iнiцiативою суду, так i за клопотанням прокурора та iнших учасникiв судового розгляду у таких випадках:

1) при наявностi iстотних суперечностей мiж показаннями, якi пiдсудний дав на судi i пiд час досудового слiдства або дiзнання;

2) в разi вiдмови пiдсудного давати показання на судовому слiдствi;

3) коли справа розглядається у вiдсутностi пiдсудного.

<полное_название xml:id="xb75mr80xld62qrz53wtwq9qyo">Стаття 301.1. Перехiд до судових дебатiв пiсля допиту пiдсудного

Стаття 301. . Перехiд до судових дебатiв пiсля допиту пiдсудного

У разi, коли вiдповiдно до частини 3 статтi 299 цього Кодексу суд обмежив дослiдження фактичних обставин справи допитом пiдсудного, вiн пiсля допиту останнього виконує вимоги статтi 317 цього Кодексу i переходить до судових дебатiв.

<полное_название xml:id="x3mjdjytluesvary9aca4i7lk5">Стаття 302. Роз’яснення свiдковi i потерпiлому їх прав та обов’язкiв

Стаття 302. Роз’яснення свiдковi i потерпiлому їх прав та обов’язкiв

Перед дачею кожним свiдком чи потерпiлим показань головуючий встановлює його особу, роз’яснює свiдковi його права i обов’язок повiдомити все, що вiн знає в справi, та попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтi 384 i 385 Кримiнального кодексу України за дачу суду завiдомо неправдивих показань i за вiдмову дати показання.

Потерпiлому головуючий роз’яснює його права i попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтею 384 Кримiнального кодексу України за завiдомо неправдивi показання.

<полное_название xml:id="xchl4wh6vyg94o37chy2sqcwee">Стаття 303. Допит свiдка

Стаття 303. Допит свiдка

Свiдки допитуються по одному у вiдсутностi iнших, ще не допитаних свiдкiв.

Кожному свiдковi перед допитом його по сутi задаються питання, щоб з’ясувати його стосунки з пiдсудним i потерпiлим, i пропонується розповiсти все те, що йому вiдомо в справi.

Пiсля того, як свiдок розповiв усе, що йому вiдомо в справi, його допитують прокурор, потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, захисник, пiдсудний, суддя, а також запрошений ним захисник.

Якщо свiдка викликано в судове засiдання за клопотанням прокурора або iнших учасникiв судового розгляду, запитання цьому свiдковi ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свiдка викликано.

Суд протягом усього допиту свiдка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення i доповнення вiдповiдей.

Для забезпечення безпеки свiдка, який пiдлягає допиту, суд (суддя) за власною iнiцiативою або за клопотанням прокурора, адвоката, самого свiдка чи запрошеного ним захисника виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свiдка з використанням технiчних засобiв з iншого примiщення, у тому числi за межами примiщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати вiдповiдi на них.

У разi, коли iснує загроза iдентифiкацiї голосу свiдка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.

Якщо допитати свiдка з використанням технiчних засобiв неможливо, суд (суддя) допитує його у вiдсутностi пiдсудного. Допитаний свiдок видаляється iз залу судового засiдання.

Пiсля повернення пiдсудного до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свiдка i надає йому можливiсть дати пояснення з цього приводу.

Пiдсудний i учасники судового розгляду мають право ставити запитання свiдковi.

Свiдок вiдповiдає на запитання у вiдсутностi пiдсудного.

Допитанi свiдки залишаються в залi судового засiдання i не можуть покинути його до закiнчення судового розгляду без дозволу головуючого.

<полное_название xml:id="x5vox1s7nk5bjqd51dg1pugpqf">Стаття 304. Додатковий i повторний допит свiдка

Стаття 304. Додатковий i повторний допит свiдка

Кожний учасник судового розгляду має право задавати свiдковi додатковi запитання для з’ясування або доповнення вiдповiдей, даних на запитання iнших осiб.

Кожного свiдка можна додатково допитати або передопитати в присутностi iнших уже допитаних свiдкiв або на очнiй ставцi.

<полное_название xml:id="xc8iyz472zn6vly7krtb7cnm6h">Стаття 305. Право свiдка використовувати нотатки

Стаття 305. Право свiдка використовувати нотатки

Свiдок, даючи показання, може мати при собi нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахункiв та iнших даних, якi важко тримати в пам’ятi.

Свiдковi дозволяється зачитувати документи, якi стосуються даного ним показання. Цi документи належить пред’явити суду i учасникам судового розгляду на їх вимогу; за ухвалою суду вони можуть бути приєднанi до справи.

<полное_название xml:id="x9r3tzc4pzm0thv12i7xsajsqu">Стаття 306. Оголошення показань свiдка

Стаття 306. Оголошення показань свiдка

Суд з власної iнiцiативи або за клопотанням прокурора чи iнших учасникiв судового розгляду може оголосити показання свiдка, данi пiд час дiзнання, досудового слiдства або на судi, у випадках:

1) наявностi iстотних суперечностей мiж показаннями, якi свiдок дав на судi i пiд час досудового слiдства або дiзнання;

2) неявки в судове засiдання свiдка, явка якого з тих або iнших причин неможлива;

3) коли справа розглядається у вiдсутностi свiдка в порядку, передбаченому частиною другою статтi 292 цього Кодексу.

У судовому засiданнi може бути також оголошено показання свiдка, допитаного судом вiдповiдно до статтi 292 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x9r42t8dnunjscganufy78gszb">Стаття 307. Допит неповнолiтнього свiдка

Стаття 307. Допит неповнолiтнього свiдка

Допит неповнолiтнього свiдка вiком до чотирнадцяти рокiв, а за розсудом суду — до шiстнадцяти рокiв проводиться в судi за правилами, зазначеними в статтi 168 цього Кодексу.

По закiнченнi допиту неповнолiтнiй свiдок видаляється iз залу суду, крiм випадкiв, коли суд з власної iнiцiативи або за клопотанням прокурора чи iнших учасникiв судового розгляду визнає присутнiсть цього свiдка в залi суду необхiдною.

У виняткових випадках, коли цього вимагають iнтереси справи або безпека свiдка, допит неповнолiтнього свiдка за ухвалою суду може бути у вiдсутностi пiдсудного.

Пiсля повернення пiдсудного до залу суд зобов’язаний ознайомити його з показаннями свiдка i надати йому можливiсть задавати питання свiдковi, а також дати пояснення з приводу показань свiдка.

<полное_название xml:id="x2qmtfao7jwhet6mk8pvzasg2s">Стаття 308. Допит потерпiлого

Стаття 308. Допит потерпiлого

Потерпiлий допитується за правилами допиту свiдкiв. Допит потерпiлого проводиться перед допитом свiдкiв.

<полное_название xml:id="xd5r75yw3gfrlud084sooduodk">Стаття 309. Пред’явлення для впiзнання

Стаття 309. Пред’явлення для впiзнання

Свiдковi, потерпiлому або пiдсудному пiд час судового слiдства можуть бути пред’явленi для впiзнання особа чи предмет.

Пред’явлення для впiзнання проводиться пiсля того, як впiзнаючий при допитi вкаже на ознаки, за якими вiн може впiзнати особу чи предмет.

При пред’явленнi особи чи предмета для впiзнання впiзнаючий повинен вказати, чи впiзнає вiн особу або предмет i за якими саме ознаками.

<полное_название xml:id="x3ltyhn3srtqy10vdwd2ft5sag">Стаття 310. Проведення експертизи в судi

Стаття 310. Проведення експертизи в судi

Експертиза в судi призначається з додержанням правил, передбачених главою 18 цього Кодексу.

Експерт у судовому засiданнi бере участь у дослiдженнi доказiв i може з дозволу суду ставити запитання пiдсудному, потерпiлому i свiдкам про обставини, якi мають значення для його висновку.

Пiсля з’ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, головуючий пропонує прокуроровi, пiдсудному, його захисниковi та iншим учасникам судового розгляду подати у письмовому виглядi питання, якi вони бажають поставити експертовi.

Суд обмiрковує цi питання, враховуючи при цьому думку учасникiв судового розгляду, усуває тi з них, якi не стосуються справи або не належать до компетенцiї експерта, а також формулює тi питання, якi вiн ставить перед експертом з власної iнiцiативи.

Пiсля цього суд виносить ухвалу, а суддя — постанову, в якiй викладає поставленi на вирiшення експертизи питання. Цi питання передаються експерту, який складає висновок.

Висновок експерта повинен вiдповiдати вимогам, зазначеним у статтi 200 цього Кодексу. Вiн оголошується в судовому засiданнi i приєднується до справи.

<полное_название xml:id="xq5r77audwi5gsu1xqlywzgjy">Стаття 311. Допит експерта в судi

Стаття 311. Допит експерта в судi

Пiсля оголошення висновку експертовi можуть задаватися питання для роз’яснення i доповнення його висновку.

Питання експертовi спочатку задає прокурор, потiм потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, їх представники, захисник, пiдсудний, суддя.

Питання, поставленi експертовi, та вiдповiдi на них заносяться до протоколу судового засiдання.

<полное_название xml:id="xchzp7fmbms7jh6t3xyfzgjntj">Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.

Додаткова або повторна експертиза проводиться з додержанням вимог статей 310 i 311 цього Кодексу.

У випадках призначення додаткової або повторної експертизи розгляд справи може бути вiдкладено.

<полное_название xml:id="x42iofgtxhxx19ait6znvmmdvq">Стаття 313. Огляд речових доказiв

Стаття 313. Огляд речових доказiв

Речовi докази повиннi бути оглянутi судом i пред’явленi учасникам судового розгляду, а коли це необхiдно, — свiдкам i експертам.

Особи, яким пред’явленi речовi докази, можуть звертати увагу суду на тi або iншi особливостi, якi мають значення для вирiшення справи, про що вiдмiчається в протоколi судового засiдання.

Огляд речових доказiв, якi не можна доставити в судове засiдання, проводиться в разi необхiдностi на мiсцi їх знаходження.

<полное_название xml:id="xe5mf00eddv7msg0m1tp20ls0i">Стаття 314. Огляд i оголошення документiв

Стаття 314. Огляд i оголошення документiв

Документи, що є доказами в справi, повиннi бути оглянутi або оголошенi в судовому засiданнi. Цi дiї можуть провадитися як за iнiцiативою суду, так i за клопотанням учасникiв судового розгляду в будь-який момент судового слiдства.

<полное_название xml:id="x5adqeksrriw543gntmqdowbnw">Стаття 315. Огляд мiсця подiї

Стаття 315. Огляд мiсця подiї

Суд, визнавши необхiдним оглянути мiсце подiї, проводить огляд з участю прокурора, пiдсудного, його захисника, потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача та їх представникiв, а коли цього вимагають обставини справи, — то й з участю свiдкiв i експертiв.

Прибувши на мiсце огляду, головуючий оголошує судове засiдання продовженим, i суд приступає до огляду. При цьому пiдсудному, свiдкам, потерпiлому та експертам можуть бути поставленi у зв’язку з оглядом запитання.

Обвинувач, пiдсудний, його захисник та iншi учасники судового розгляду мають право при оглядi звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти з’ясуванню обставин справи.

Про проведення огляду i його результати зазначається в протоколi судового засiдання.

<полное_название xml:id="x89t0xfsv7qt0rxlb6h27il1qe">Стаття 315.1. Судовi доручення

Стаття 315. . Судовi доручення

З метою перевiрки i уточнення фактичних даних, одержаних у ходi судового слiдства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою вправi доручити органу, який проводив розслiдування, виконати певнi слiдчi дiї. В ухвалi (постановI) зазначається, для з’ясування яких обставин i якi саме слiдчi дiї необхiдно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

Особа, яка виконує доручення, проводить вiдповiдну слiдчу дiю з додержанням вимог, передбачених главами 11–18 цього Кодексу. Протокол слiдчої дiї та iншi здобутi докази передаються суду, який дав доручення.

Протокол слiдчої дiї та iншi докази, що надiйшли вiд органу, який виконував доручення, дослiджуються в судовому засiданнi i приєднуються до справи.

<полное_название xml:id="x2sejenyzmjntazvs8nspjy5rw">Стаття 316. Дiї суду при встановленнi в судовому засiданнi неосудностi пiдсудного

Стаття 316. Дiї суду при встановленнi в судовому засiданнi неосудностi пiдсудного

Якщо при розглядi справи в судi буде встановлено, що пiдсудний пiд час вчинення суспiльно небезпечних дiй був у станi неосудностi або в дальшому захворiв на психiчну хворобу, яка позбавляє його можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними, суд виносить про це ухвалу, а суддя — постанову i продовжує розгляд справи за правилами, встановленими главою 34 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xmumf2lmg4b2v31rt7jlh12vv">Стаття 317. Закiнчення судового слiдства

Стаття 317. Закiнчення судового слiдства

Пiсля розгляду судом усiх доказiв, що є в справi, головуючий опитує учасникiв судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слiдство i чим саме. У випадках заявлення клопотань суд їх обговорює i розв’язує, про що виносить ухвалу, а суддя — постанову. Пiсля розв’язання клопотань i виконання додаткових дiй головуючий оголошує судове слiдство закiнченим.

<полное_название xml:id="xc8vuwiqd9vgvps7zk4fufsd4n">Глава 27. СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО

Глава 27. СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО

<полное_название xml:id="xdqxqzhvtg4i3gqce25fszxame">Стаття 318. Порядок судових дебатiв

Стаття 318. Порядок судових дебатiв

По закiнченню судового слiдства суд переходить до судових дебатiв.

Дебати полягають у промовах прокурора, потерпiлого i його представника, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача або їх представникiв, захисника, пiдсудного.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тiльки на тi докази, якi були дослiдженi в судовому засiданнi. Якщо пiд час судових дебатiв виникне потреба подати новi докази, суд вiдновлює судове слiдство. Пiсля закiнчення вiдновленого судового слiдства суд знову вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин.

Суд не вправi обмежувати тривалiсть судових дебатiв певним часом. Головуючий зупиняє учасникiв судових дебатiв лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межi розглядуваної справи.

Пiсля закiнчення промов учасники судових дебатiв мають право обмiнятися реплiками. Право останньої реплiки належить пiдсудному.

<полное_название xml:id="xcwt6wdjhgmap43bm64617y9bf">Стаття 319. Останнє слово пiдсудного

Стаття 319. Останнє слово пiдсудного

Пiсля промови захисника або пiдсудного головуючий оголошує судовi дебати закiнченими i надає пiдсудному останнє слово.

Суд не вправi обмежувати тривалiсть останнього слова пiдсудного певним часом.

Задавати питання пiдсудному пiд час його останнього слова не дозволяється. Коли пiдсудний в останньому словi повiдомить про новi обставини, якi мають iстотне значення для справи, суд з своєї iнiцiативи, а також за клопотанням прокурора чи iнших учасникiв судового розгляду вiдновлює судове слiдство.

По закiнченнi вiдновленого судового слiдства суд вiдкриває дебати з приводу додатково дослiджених обставин i надає останнє слово пiдсудному.

<полное_название xml:id="x44wstd4fdexov6pdqv6j3gfud">Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку

Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку

Пiсля останнього слова пiдсудного суд негайно видаляється до нарадчої кiмнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнiм у залi судового засiдання.

<полное_название xml:id="xdv4tnr9qtbo0ldxmmqu77heuv">Глава 28. ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ

Глава 28. ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ

<полное_название xml:id="x8ha6ne27bna6n9uly7be5l4dg">Стаття 321. Постановлення вироку iм’ям держави

Стаття 321. Постановлення вироку iм’ям держави

Суди України постановляють вироки iм’ям України.

<полное_название xml:id="x87oae33oz0i4blan8p5w1xe8c">Стаття 322. Таємниця наради суддiв

Стаття 322. Таємниця наради суддiв

Вирок постановляється в окремому примiщеннi — нарадчiй кiмнатi. Пiд час наради i постановлення вироку в нарадчiй кiмнатi можуть бути лише суддi, якi входять до складу суду в данiй справi. Присутнiсть у нарадчiй кiмнатi запасних суддiв або секретаря судового засiдання та iнших осiб не допускається. З настанням нiчного часу суд вправi перервати нараду для вiдпочинку.

Суддi не мають права розголошувати мiркування, що висловлювались у нарадчiй кiмнатi.

<полное_название xml:id="xe9n2ra6ilgd6tf52nz27jeex">Стаття 323. Законнiсть i обгрунтованiсть вироку

Стаття 323. Законнiсть i обгрунтованiсть вироку

Вирок суду повинен бути законним i обгрунтованим.

Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, якi були розглянутi в судовому засiданнi.

Суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що грунтується на всебiчному, повному i об’єктивному розглядi всiх обставин справи в їх сукупностi, керуючись законом.

<полное_название xml:id="x5ihnukquavasyf1gefiqo1knz">Стаття 324. Питання, що вирiшуються судом при постановленнi вироку

Стаття 324. Питання, що вирiшуються судом при постановленнi вироку

Постановляючи вирок, суд повинен вирiшити такi питання:

1) чи мало мiсце дiяння, у вчиненнi якого обвинувачується пiдсудний;

2) чи має це дiяння склад злочину i якою саме статтею кримiнального закону вiн передбачений;

3) чи винен пiдсудний у вчиненнi цього злочину;

4) чи пiдлягає пiдсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання пiдсудного, i якi саме;

6) виключено;

6) яка саме мiра покарання повинна бути призначена пiдсудному i чи повинен вiн її вiдбувати;

8) виключено;

7) чи пiдлягає задоволенню пред’явлений цивiльний позов, на чию користь та в якому розмiрi, i чи пiдлягають вiдшкодуванню збитки, заподiянi потерпiлому, а також кошти, витраченi закладом охорони здоров’я на його стацiонарне лiкування, якщо цивiльний позов не був заявлений;

8) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивiльного позову i можливої конфiскацiї майна;

9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цiнностями та iншими речами, нажитими злочинним шляхом;

10) на кого повиннi бути покладенi судовi витрати i в якому розмiрi;

11) який запобiжний захiд слiд обрати щодо пiдсудного;

12) чи слiд у випадках, передбачених статтею 96 Кримiнального кодексу України, застосовувати до пiдсудного примусове лiкування;

13) чи необхiдно застосувати до пiдсудного заходи безпеки.

Коли пiдсудний обвинувачується у вчиненнi декiлькох злочинiв, суд вирiшує питання, зазначенi в пунктах 1–6 цiєї статтi, окремо по кожному злочину.

Якщо у вчиненнi злочину обвинувачується декiлька осiб, суд вирiшує питання, зазначенi в цiй статтi, окремо щодо кожного з пiдсудних.

Примусове лiкування, передбачене пунктом 12 цiєї статтi, може бути застосоване лише при наявностi вiдповiдного висновку лiкувальної установи.

Обираючи при постановленнi вироку норму кримiнального закону, яка пiдлягатиме застосуванню до суспiльно небезпечних дiянь, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, що викладенi у рiшеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статтi 40012 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x6mmhy98pu96q2q73gsz6pdnpz">Стаття 325. Порядок наради суддiв

Стаття 325. Порядок наради суддiв

Перед тим, як постановити вирок, вiдбувається нарада суддiв пiд керiвництвом головуючого.

Головуючий ставить на вирiшення суду питання, зазначенi в статтi 324 цього Кодексу. При цьому вiн повинен ставити кожне питання в такiй формi, щоб на нього можна було дати тiльки позитивну або негативну вiдповiдь.

При вирiшеннi кожного окремого питання нiхто з суддiв не має права утримуватися вiд голосування. Головуючий голосує останнiм. Всi питання вирiшуються простою бiльшiстю голосiв.

<полное_название xml:id="x3qxu37u8fy590d2hccl0ejbbj">Стаття 326. Вiдновлення судового слiдства

Стаття 326. Вiдновлення судового слiдства

Коли пiд час наради при постановленнi вироку суд визнає необхiдним з’ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то вiн, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя — постановою вiдновлює судове слiдство в справi. Слiдство при цьому належить провадити в межах з’ясування обставин, якi викликали його вiдновлення.

Пiсля закiнчення вiдновленого судового слiдства, залежно вiд його результатiв, суд вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин, надає пiдсудному останнє слово i виходить до нарадчої кiмнати, щоб постановити вирок або, якщо дослiдження цих обставин в судi виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про направлення справи на додаткове розслiдування.

<полное_название xml:id="x9yj3l4ehszwinmi1ow5yw0sdz">Стаття 327. Види вирокiв

Стаття 327. Види вирокiв

Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок i виправдувальний вирок повиннi бути судом мотивованi.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях i постановляється лише при умовi, коли в ходi судового розгляду виннiсть пiдсудного у вчиненнi злочину доведена.

Якщо пiдсудний визнається винним у вчиненнi злочину, суд постановляє обвинувальний вирок i призначає пiдсудному покарання, передбачене кримiнальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок i звiльняє засудженого вiд вiдбування покарання на пiдставах, передбачених статтею 80 Кримiнального кодексу України.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено подiї злочину, коли в дiяннi пiдсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участi пiдсудного у вчиненнi злочину.

Якщо при постановленнi виправдувального вироку за недоведенiстю участi пiдсудного у вчиненнi злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд пiсля набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходiв до встановлення особи, винної у вчиненнi цього злочину.

<полное_название xml:id="xae1zmlg65u2a15sx4f3iqkn2r">Стаття 328. Розв’язання цивiльного позову

Стаття 328. Розв’язання цивiльного позову

Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно вiд доведеностi пiдстав i розмiру цивiльного позову, задовольняє цивiльний позов повнiстю або частково чи вiдмовляє в ньому.

При виправданнi пiдсудного через недоведення його участi у вчиненнi злочину або при вiдсутностi подiї злочину суд вiдмовляє в цивiльному позовi.

При виправданнi пiдсудного за вiдсутнiстю в його дiях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

<полное_название xml:id="x45jrnk6ry9z2sb7dto50zg19b">Стаття 329. Забезпечення цивiльного позову

Стаття 329. Забезпечення цивiльного позову

При задоволеннi цивiльного позову суд до набрання вироком законної сили може постановити про вжиття заходiв до забезпечення цивiльного позову, якщо таких заходiв не було вжито ранiше.

<полное_название xml:id="xa34qwvpcmagqovymeirx9wety">Стаття 330. Вирiшення питання про речовi докази

Стаття 330. Вирiшення питання про речовi докази

При постановленнi вироку суд вирiшує питання про речовi докази, керуючись правилами, викладеними в статтi 81 цього Кодексу.

Речi, що не є речовими доказами в справi, повертаються їх законному володiльцевi, хоч би останнiй i не пред’явив цивiльного позову.

Якщо виникне спiр про право власностi на зазначенi речi, вiн пiдлягає вирiшенню в порядку цивiльного судочинства.

<полное_название xml:id="x3n9nvcidybc1zwfhltmd34r2x">Стаття 331. Вирiшення питання про судовi витрати

Стаття 331. Вирiшення питання про судовi витрати

Питання про судовi витрати суд вирiшує з додержанням правил статтi 93 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x1ea4bep7mziy4u3ts7tbj9b7i">Стаття 332. Складання вироку

Стаття 332. Складання вироку

Розв’язавши питання, що пiдлягають вирiшенню в нарадчiй кiмнатi, суд складає вирок.

Вирок повинен бути написаний одним iз суддiв, який брав участь у його постановленнi.

Вирок повинен складатися з трьох частин — вступної, мотивувальної i резолютивної.

Виправлення у вироку повиннi бути застереженi та пiдписанi всiма суддями в нарадчiй кiмнатi до проголошення його.

<полное_название xml:id="x8fjauvalpejfc24vkil1itjee">Стаття 333. Вступна частина вироку

Стаття 333. Вступна частина вироку

У вступнiй частинi вироку вказується, що вiн постановлений iм’ям України вiдповiдно до статтi 321 цього Кодексу, зазначається назва суду, який виносить вирок, мiсце i час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо вiн брав участь у судовому засiданнi, прiзвище, iм’я i по батьковi пiдсудного, рiк, мiсяць i день його народження, мiсце народження i мiсце проживання, заняття, освiта, сiмейний стан та iншi вiдомостi про особу пiдсудного, що мають значення для справи, i кримiнальний закон, що передбачає злочин, у вчиненнi якого обвинувачується пiдсудний.

<полное_название xml:id="xblrc65d6ueakklh1r5tdbzesl">Стаття 334. Мотивувальна частина вироку

Стаття 334. Мотивувальна частина вироку

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна мiстити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням мiсця, часу, способу вчинення та наслiдкiв злочину, форми вини i мотивiв злочину. В цiй частинi вироку наводяться обставини, якi визначають ступiнь тяжкостi вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного пiдсудного, з зазначенням мотивiв, з яких суд вiдкидає iншi докази; обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання; мотиви змiни обвинувачення; у разi визнання частини обвинувачення необгрунтованою — пiдстави для цього.

Суд зобов’язаний також мотивувати призначення покарання у видi позбавлення волi, якщо санкцiя кримiнального закону передбачає й iншi покарання, не зв’язанi з позбавленням волi; звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче вiд найнижчої межi, встановленої в санкцiї статтi Особливої частини Кримiнального кодексу України, або перехiд до iншого бiльш м’якого основного виду покарання, не зазначеного в санкцiї статтi за цей злочин; звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до семи рокiв, та у зв’язку з закiнченням строкiв давностi виконання обвинувального вироку.

Частину третю виключено.

Частину четверту виключено.

Якщо суд вiдповiдно до статтi 96 Кримiнального кодексу України визнав за необхiдне застосувати до пiдсудного примусове лiкування, в мотивувальнiй частинi вироку зазначаються мотиви такого рiшення.

Частину шосту виключено.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна мiстити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене пiдсудному i визнане судом недоведеним, а також пiдстави для виправдання пiдсудного з зазначенням мотивiв, з яких суд вiдкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, якi ставлять пiд сумнiв невиннiсть виправданого.

У мотивувальнiй частинi вироку викладаються пiдстави для задоволення або вiдхилення цивiльного позову, а також пiдстави для вiдшкодування матерiальних збиткiв у випадках, передбачених частиною 3 статтi 29 цього Кодексу, пiдстави та мотиви визнання процесуальних дiй або оперативно-розшукових заходiв такими, що були проведенi з порушенням законодавства.

<полное_название xml:id="x9wka7xjisql0yvvjmr9htc81q">Стаття 335. Резолютивна частина вироку

Стаття 335. Резолютивна частина вироку

В резолютивнiй частинi обвинувального вироку повиннi бути зазначенi: прiзвище, iм’я та по батьковi пiдсудного; кримiнальний закон, за яким пiдсудного визнано винним; покарання, призначене пiдсудному по кожному з обвинувачень, що визнанi судом доведеними; остаточна мiра покарання, обрана судом; початок строку вiдбуття покарання; тривалiсть iспитового строку, якщо застосовано звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням; рiшення про цивiльний позов, процесуальнi дiї або оперативно-розшуковi заходи, проведенi з порушенням законодавства, у разi їх виявлення; рiшення про речовi докази i судовi витрати; рiшення про залiк досудового ув’язнення; рiшення про запобiжний захiд до набрання вироком законної сили i вказiвка про порядок i строк оскарження вироку.

Частину другу виключено.

Частину третю виключено.

У випадках, передбачених статтею 54 Кримiнального кодексу України, у резолютивнiй частинi обвинувального вироку викладається рiшення про звернення з поданням до вiдповiдних державних органiв про позбавлення засудженого вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу.

У випадках, передбачених статтею 96 Кримiнального кодексу України, у резолютивнiй частинi вироку зазначається рiшення суду застосувати до пiдсудного примусове лiкування.

Мiра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконаннi вироку не виникло нiяких сумнiвiв щодо виду i розмiру покарання, призначеного судом.

Коли пiдсудному було пред’явлено декiлька обвинувачень i деякi з них не були доведенi, то у резолютивнiй частинi вироку повинно бути зазначено, по яких з них пiдсудний виправданий, а по яких — засуджений.

Якщо пiдсудний визнається винним, але звiльняється вiд вiдбування покарання, суд зазначає про це в резолютивнiй частинi вироку.

Коли призначається покарання нижче вiд найнижчої межi, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивнiй частинi вироку робиться посилання на статтю 69 Кримiнального кодексу України i зазначається обрана судом мiра покарання.

У разi звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням вiдповiдно до статей 75–79 i 104 Кримiнального кодексу України, у резолютивнiй частинi вироку зазначаються тривалiсть iспитового строку, обов’язки, покладенi на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на якi, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов’язок по нагляду за засудженим i проведенню з ним виховної роботи.

Частину одинадцяту виключено.

Частину дванадцяту виключено.

В резолютивнiй частинi виправдувального вироку зазначається прiзвище, iм’я та по батьковi виправданого; вказується, що пiдсудний в пред’явленому обвинуваченнi визнаний невинним i по суду виправданим; вказується про скасування запобiжного заходу, про скасування заходiв до забезпечення цивiльного позову i можливої конфiскацiї майна, про речовi докази, судовi витрати i про порядок та строк оскарження вироку.

<полное_название xml:id="x6urft6b5zhdsf3q2aut40c16c">Стаття 336. Виключена

Стаття 336. Виключена

<полное_название xml:id="x8o51mtd7hok5w4nm7o37t4l91">Стаття 337. Визначення мiри покарання за сукупнiстю злочинiв

Стаття 337. Визначення мiри покарання за сукупнiстю злочинiв

При постановленнi вироку за сукупнiстю злочинiв суд призначає покарання, керуючись статтями 70 i 71 Кримiнального кодексу України.

<полное_название xml:id="x62nvx4vlhdn3pdh9rc39g65o2">Стаття 338. Обчислення строку вiдбуття покарання

Стаття 338. Обчислення строку вiдбуття покарання

Початок строку вiдбуття покарання у виглядi позбавлення волi або виправних робiт, коли пiдсудний до винесення вироку не перебував пiд вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у виконання.

Коли пiдсудний до винесення вироку тримався пiд вартою в цiй справi, в строк вiдбуття покарання зараховується строк перебування пiд вартою.

У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись пiд вартою, перебував у медичнiй установi, час перебування в нiй зараховується в строк вiдбуття покарання.

Якщо пiдсудний до винесення вироку знаходився пiд вартою, то в разi призначення покарання у виглядi виправних робiт час перебування пiд вартою зараховується в строк вiдбуття виправних робiт з розрахунку один день ув’язнення за три днi виправних робiт. Якщо пiдсудний був засуджений до виправних робiт, а при повторному розглядi тiєї ж справи — до позбавлення волi, вiдбутий строк виправних робiт зараховується в строк позбавлення волi з розрахунку три днi виправних робiт за один день позбавлення волi.

<полное_название xml:id="x16l83jcw4yeihy94xevhrt5ov">Стаття 339. Пiдписання вироку i окрема думка

Стаття 339. Пiдписання вироку i окрема думка

Вирок пiдписують усi суддi чи один суддя, коли справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншостi, має право викласти письмово свою думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не пiдлягає.

Коли кримiнальна справа, в якiй є окрема думка, не розглядалася судом касацiйної iнстанцiї, то пiсля того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється головi вищестоящого суду для вирiшення питання про необхiднiсть перегляду справи в порядку нагляду.

<полное_название xml:id="xdxskhhzvzzqa56kqpqmidq34r">Стаття 340. Окрема ухвала першої iнстанцiї

Стаття 340. Окрема ухвала першої iнстанцiї

Суд, що розглядає справу по першiй iнстанцiї, при наявностi пiдстав, передбачених статтею 232 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу, а суддя — окрему постанову.

<полное_название xml:id="xbs9v4gfrffqh97wvb2batk0hr">Стаття 341. Проголошення вироку

Стаття 341. Проголошення вироку

Пiсля пiдписання вироку суддi повертаються до залу засiдання, де головуючий або один з суддiв проголошує вирок.

Всi присутнi в залi судового засiдання, в тому числi i склад суду, заслухують вирок стоячи.

Головуючий роз’яснює пiдсудному, його законному представниковi, а також потерпiлому, цивiльному вiдповiдачевi та їх представникам змiст вироку, строки i порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування.

Якщо пiдсудний не володiє мовою, якою постановлено вирок, то пiсля його проголошення перекладач зачитує вирок пiдсудному його рiдною мовою або iншою мовою, якою вiн володiє.

<полное_название xml:id="x7jdo1jrpu5pmegtkbdt6ewyuy">Стаття 342. Звiльнення пiдсудного з-пiд варти за вироком суду

Стаття 342. Звiльнення пiдсудного з-пiд варти за вироком суду

При виправданнi пiдсудного чи звiльненнi його вiд вiдбуття покарання або при засудженнi його до покарання, не зв’язаного з позбавленням волi, суд, якщо пiдсудний перебуває пiд вартою, негайно звiльняє його з-пiд варти в залi судового засiдання.

Частину другу виключено.

<полное_название xml:id="xde18pjvk5djcnbdox5368mbl7">Стаття 343. Застосування запобiжного заходу до набрання вироком законної сили

Стаття 343. Застосування запобiжного заходу до набрання вироком законної сили

Постановляючи вирок, за яким до пiдсудного застосовується та чи iнша мiра покарання, суд повинен обмiркувати питання про запобiжний захiд до набрання вироком законної сили i має право обрати запобiжний захiд або ж скасувати, змiнити чи пiдтвердити ранiш обраний.

Взяття пiд варту як запобiжний захiд допускається лише при наявностi пiдстав, зазначених у вiдповiдних статтях глави 13 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x8h3ex9c98k327rpp1148hppi5">Стаття 344. Вручення копiї вироку засудженому i виправданому

Стаття 344. Вручення копiї вироку засудженому i виправданому

Копiя вироку вручається засудженому або виправданому в триденний строк пiсля проголошення вироку.

Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку на його рiднiй мовi або на мовi, якою вiн володiє.

<полное_название xml:id="xdy6tozxgrtjw7vgci8debbbtf">Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з засудженим

Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з засудженим

До набрання вироком законної сили головуючий або голова вiдповiдного суду зобов’язанi дати дозвiл близьким родичам засудженого за їх проханням на побачення з засудженим, який перебуває пiд вартою.

<полное_название xml:id="x64ur22oufsotddkeeaweb1vuy">Стаття 346. Заходи пiклування про неповнолiтнiх дiтей i збереження майна засудженого

Стаття 346. Заходи пiклування про неповнолiтнiх дiтей i збереження майна засудженого

При наявностi у засудженого до позбавлення волi неповнолiтнiх дiтей, якi залишилися без нагляду, суд зобов’язаний одночасно з постановленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя — постановою питання перед службою в справах неповнолiтнiх або вiдповiдним органом опiки та пiклування про необхiднiсть влаштування цих неповнолiтнiх або встановлення над ними опiки чи пiклування.

Якщо у засудженого до позбавлення волi залишились без нагляду майно i житло, суд зобов’язаний вжити через вiдповiднi органи заходiв для їх збереження.

Про вжитi заходи повiдомляється засуджений.

<полное_название xml:id="x5ggbs534y9nj58shr8ye4oybl">Роздiл IV. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ

Роздiл IV. ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ

<полное_название xml:id="xmet2z17wp5bio3oilbirg6ol">Глава 29. ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ

Глава 29. ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ

<полное_название xml:id="x9ph0vt3h2w4e8041e3hk7qffi">Стаття 347. Судовi рiшення, на якi може бути подана апеляцiя

Стаття 347. Судовi рiшення, на якi може бути подана апеляцiя

Апеляцiя може бути подана:

1) на вироки, якi не набрали законної сили, ухваленi мiсцевими судами;

2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходiв виховного i медичного характеру, ухваленi мiсцевими судами.

Апеляцiя також може бути подана:

1) на ухвали (постанови), ухваленi мiсцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслiдування;

2) на окремi ухвали (постанови), ухваленi мiсцевим судом;

3) на iншi постанови мiсцевих судiв у випадках, передбачених цим Кодексом.

<полное_название xml:id="x5v3xqxr1w0mpmhzh3rq0cs3v6">Стаття 348. Особи, якi мають право подати апеляцiю

Стаття 348. Особи, якi мають право подати апеляцiю

Апеляцiю мають право подати:

1) засуджений, його законний представник i захисник — у частинi, що стосується iнтересiв засудженого;

2) виправданий, його законний представник i захисник — у частинi мотивiв i пiдстав виправдання;

3) законний представник, захисник неповнолiтнього та сам неповнолiтнiй, щодо якого застосовано примусовий захiд виховного характеру, — у частинi, що стосується iнтересiв неповнолiтнього;

4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирiшувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник i захисник — у частинi мотивiв i пiдстав закриття справи;

6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслiдування, його законний представник i захисник — у частинi мотивiв i пiдстав направлення справи на додаткове розслiдування;

7) цивiльний вiдповiдач або його представник — в частинi, що стосується вирiшення позову;

8) прокурор, який брав участь у розглядi справи судом першої iнстанцiї, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що пiдтримував прокурор, який брав участь у розглядi справи судом першої iнстанцiї;

9) потерпiлий i його представник — у частинi, що стосується iнтересiв потерпiлого, але в межах вимог, заявлених ними в судi першої iнстанцiї;

10) цивiльний позивач або його представник — у частинi, що стосується вирiшення позову;

11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12) iншi особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

<полное_название xml:id="x7edwu1k7v5g0mz64zjshaj3b8">Стаття 349. Порядок i строки апеляцiйного оскарження

Стаття 349. Порядок i строки апеляцiйного оскарження

Апеляцiя, за винятком випадкiв, передбачених частиною п’ятою цiєї статтi, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. До апеляцiї прокурора i захисника додається стiльки її копiй, щоб їх можна було вручити всiм учасникам судового розгляду, iнтересiв яких стосується апеляцiя.

Якщо апеляцiя подана у встановленi частиною третьою цiєї статтi строки безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї, вiн надсилає її до суду першої iнстанцiї для виконання вимог, передбачених статтями 350 i 351 цього Кодексу.

Апеляцiя на вирок, ухвалу чи постанову суду першої iнстанцiї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п’ятнадцяти дiб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває пiд вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копiї вироку.

Протягом строку, встановленого для подання апеляцiї, справа нiким не може бути витребувана iз суду. Протягом цього строку суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливiсть ознайомитися з матерiалами справи.

Апеляцiя на ухвалу чи постанову суддi, винесену в порядку, передбаченому статтями 52 , 165 , 165 , 177, 205, 462, 463 цього Кодексу, подається безпосередньо до апеляцiйного суду у строки, встановленi у цих статтях, i розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього Кодексу.

Апеляцiя на постанову суддi, винесену в порядку, передбаченому статтями 236 , 236 , 236 , 468, 478 цього Кодексу, подається у строки, встановленi у цих статтях, i розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x4vtax087nto365ao29p7iko67">Стаття 350. Змiст апеляцiї

Стаття 350. Змiст апеляцiї

В апеляцiї зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляцiя;

2) особа, яка подає апеляцiю;

3) вирок, ухвала чи постанова, на якi подається апеляцiя, i назва суду, який їх постановив;

4) вказiвка на те, в чому полягає незаконнiсть вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцiю;

6) перелiк документiв, якi додаються до апеляцiї.

При обґрунтуваннi прокурором та захисником необхiдностi змiни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляцiя повинна мiстити посилання на вiдповiднi аркушi справи.

<полное_название xml:id="x5a55rargf87l8e5q9pha7nlq3">Стаття 351. Повiдомлення про апеляцiю

Стаття 351. Повiдомлення про апеляцiю

Про надходження апеляцiї суд першої iнстанцiї оповiщає прокурора, iнших зазначених у статтi 348 цього Кодексу осiб, iнтересiв яких стосується апеляцiя, направленням вiдповiдних повiдомлень та шляхом помiщення оголошення на дошцi об’яв суду. Протягом п’яти дiб з часу помiщення оголошення зазначенi особи мають право одержати в судi копiю апеляцiї або ознайомитися з нею в судi. Одночасно з врученням копiї або з ознайомленням з апеляцiєю їм роз’яснюється право протягом п’яти дiб з цього часу подати свої заперечення на апеляцiю.

Засудженому, що утримується пiд вартою, повiдомлення про надходження апеляцiї та її копiя вручаються через начальника вiдповiдної установи. Одночасно йому роз’яснюється право протягом п’яти дiб з часу вручення цих документiв подати свої заперечення на апеляцiю.

Заперечення на апеляцiю додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

<полное_название xml:id="xc17illb5g4k5crl3ge891iaa3">Стаття 352. Залишення апеляцiї без руху i розгляду

Стаття 352. Залишення апеляцiї без руху i розгляду

У разi невиконання особою, яка подала апеляцiю, вимог, передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцiю без руху та повiдомляє про необхiднiсть виконання зазначених вимог закону протягом семи дiб з моменту одержання повiдомлення. Постанова оскарженню не пiдлягає.

Якщо у визначений строк цi вимоги не будуть виконанi, то апеляцiя постановою головуючого визнається такою, що не пiдлягає розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляцiйної iнстанцiї, який має право своєю ухвалою визнати апеляцiю такою, що пiдлягає розгляду, i дати розпорядження суду першої iнстанцiї щодо виконання ним вимог статтi 351 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xcp5ccgk9atjgjj2yuamucu86">Стаття 353. Наслiдки порушення строку на апеляцiйне оскарження та порядок його вiдновлення

Стаття 353. Наслiдки порушення строку на апеляцiйне оскарження та порядок його вiдновлення

У разi подання апеляцiї з пропуском встановленого статтею 349 цього Кодексу строку i при вiдсутностi клопотання про його вiдновлення апеляцiя постановою головуючого визнається такою, що не пiдлягає розгляду.

У разi пропуску строку на апеляцiйне оскарження з поважних причин особи, якi мають право на подання апеляцiї, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи винiс ухвалу, постанову, про вiдновлення пропущеного строку.

Питання про вiдновлення строку вирiшується в судовому засiданнi судом, який розглядав справу. Про день i час розгляду клопотання своєчасно повiдомляються сторони, неявка яких в судове засiдання не перешкоджає розгляду клопотання.

За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою вiдновляє пропущений строк або вiдмовляє у його вiдновленнi i визнає апеляцiю такою, що не пiдлягає розгляду.

Постанова суддi чи ухвала суду, винесена вiдповiдно до частини першої чи частини четвертої цiєї статтi, може бути оскаржена до суду апеляцiйної iнстанцiї, який має право своєю ухвалою вiдновити пропущений строк, визнати апеляцiю такою, що пiдлягає розгляду, i дати розпорядження суду першої iнстанцiї щодо виконання ним вимог статтi 351 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xdc5h854a1qiamfz2ldpnvkbow">Стаття 354. Наслiдки подання апеляцiї

Стаття 354. Наслiдки подання апеляцiї

Подання апеляцiї на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком передбачених у цьому Кодексi випадкiв.

Пiсля виконання вимог, передбачених статтею 351 цього Кодексу, суд, який постановив вирок чи винiс ухвалу, постанову, протягом семи дiб передає справу разом з поданою апеляцiєю i запереченнями на неї до апеляцiйного суду i визначає дату розгляду ним справи. Справа призначається до розгляду не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня направлення її до апеляцiйного суду. Справа повинна надiйти до апеляцiйного суду не пiзнiш як за один мiсяць до визначеної судом першої iнстанцiї дати розгляду.

Про дату призначення справи до апеляцiйного розгляду суд першої iнстанцiї оповiщає заiнтересованих осiб направленням вiдповiдних повiдомлень та шляхом помiщення оголошення на дошцi об’яв суду. Засудженому, що утримується пiд вартою, про призначення справи до апеляцiйного розгляду повiдомляється через начальника вiдповiдної установи.

Якщо в апеляцiї ставиться питання про погiршення становища засудженого чи виправданого, суд першої iнстанцiї одночасно викликає до суду апеляцiйної iнстанцiї цих осiб, їх законних представникiв, а також захисникiв, якщо їх участь у справi вiдповiдно до вимог статтi 45 цього Кодексу є обов’язковою.

<полное_название xml:id="xe8zo05m4ijbr90jz5cdkvbk8s">Стаття 355. Доповнення, змiна i вiдкликання апеляцiї

Стаття 355. Доповнення, змiна i вiдкликання апеляцiї

До початку розгляду справи в апеляцiйному судi особа, яка подала апеляцiю, має право доповнити, змiнити або вiдкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцiю iншого учасника судового розгляду.

Внесення до апеляцiї змiн, якi тягнуть за собою погiршення становища засудженого або виправданого за межами строкiв на апеляцiйне оскарження не допускається.

Захисник засудженого чи виправданого може вiдкликати свою апеляцiю тiльки за згодою пiдзахисного i його законного представника. Захисник, який вступив до справи в апеляцiйному провадженнi, може змiнити чи доповнити апеляцiю захисника, який брав участь у розглядi справи судом першої iнстанцiї, лише за згодою засудженого чи виправданого та їх законних представникiв.

Засуджений або виправданий вправi вiдкликати свою апеляцiю, а також апеляцiю свого захисника, крiм випадкiв, передбачених частиною першою статтi 45 цього Кодексу.

Апеляцiя представника потерпiлого може бути вiдкликана ним лише за згодою потерпiлого, а також самим потерпiлим.

<полное_название xml:id="x8v8g604fq21lsf32dl178quri">Глава 30. РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ

Глава 30. РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ

<полное_название xml:id="x6qw1m4xr1xp7msrg2fvts0vyr">Стаття 356. Суди, якi розглядають справи в апеляцiйному порядку

Стаття 356. Суди, якi розглядають справи в апеляцiйному порядку

Апеляцiї на судовi рiшення районних, районних у мiстах, мiських та мiськрайонних судiв розглядаються Апеляцiйним судом Автономної Республiки Крим, апеляцiйними судами областей, мiст Києва i Севастополя.

Колегiя суддiв для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x95njeaz2bs99nf01dzj74zwjw">Стаття 357. Попереднiй розгляд справи апеляцiйним судом

Стаття 357. Попереднiй розгляд справи апеляцiйним судом

Апеляцiйний суд у разi необхiдностi може провести попереднiй розгляд справи.

Попереднiй розгляд справи здiйснюється в судовому засiданнi суддею одноособово з обов’язковою участю прокурора. На судове засiдання можуть бути викликанi iншi учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попереднiй розгляд справи починається з доповiдi суддi, який повiдомляє про пiдстави, з яких справу було внесено на попереднiй розгляд. Прокурор, iншi учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова суддi виноситься в нарадчiй кiмнатi.

При попередньому розглядi справи апеляцiйний суд може прийняти одне з таких рiшень:

1) про питання, пов’язанi з пiдготовкою справи до апеляцiйного розгляду;

2) про вiдмову в прийняттi апеляцiї до свого розгляду;

3) про зупинення провадження в справi;

4) про повернення справи суду першої iнстанцiї.

При попередньому розглядi справи при необхiдностi ведеться протокол.

<полное_название xml:id="x2jmznwq2ijprxi7z4thdeot7q">Стаття 358. Вирiшення питань, пов’язаних з пiдготовкою справи до апеляцiйного розгляду

Стаття 358. Вирiшення питань, пов’язаних з пiдготовкою справи до апеляцiйного розгляду

При попередньому розглядi справи апеляцiйний суд може розглянути такi питання, пов’язанi з пiдготовкою справи до апеляцiйного розгляду:

1) про необхiднiсть проведення судового слiдства та його обсяг;

2) про витребування у необхiдних випадках додаткових доказiв;

3) про список осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання;

4) про доручення суду першої iнстанцiї;

5) про змiну, скасування або обрання запобiжного заходу;

6) про виклик у необхiдних випадках перекладача;

7) про розгляд справи у вiдкритому чи закритому судовому засiданнi;

8) про день i мiсце розгляду справи;

9) всi iншi питання, якi стосуються пiдготовчих дiй до розгляду справи.

Засуджений чи виправданий, їх законнi представники пiдлягають обов’язковому виклику в апеляцiйний суд, якщо в апеляцiї ставиться питання про погiршення їх становища або суд визнає необхiдним провести судове слiдство. У цих випадках викликаються i їх захисники, якщо їх участь у справi вiдповiдно до вимог статтi 45 цього Кодексу є обов’язковою. Засуджений, що утримується пiд вартою, пiдлягає обов’язковому виклику в апеляцiйний суд також у випадках, коли про це надiйшло його клопотання.

Суд може визнати необхiдним проведення судового слiдства в повному обсязi чи частково, коли є пiдстави вважати, що судове слiдство судом першої iнстанцiї було проведено неповно чи однобiчно.

Апеляцiйний суд з метою усунення неповноти чи однобiчностi судового слiдства в судi першої iнстанцiї вправi дати цьому суду доручення про виконання окремих процесуальних дiй. На виконання цього доручення суд першої iнстанцiї проводить вiдповiдну дiю з додержанням вимог, передбачених главою 26 цього Кодексу. Протокол судового засiдання передається до апеляцiйного суду, який дав доручення, i приєднується до справи.

<полное_название xml:id="x7c3s61u5idiolfponzoor4oiz">Стаття 359. Іншi рiшення апеляцiйного суду, якi можуть бути прийнятi при попередньому розглядi справи

Стаття 359. Іншi рiшення апеляцiйного суду, якi можуть бути прийнятi при попередньому розглядi справи

Апеляцiйний суд вiдмовляє в прийняттi апеляцiї до свого розгляду, якщо апеляцiя подана особою, яка не має на це права.

Справа повертається суду першої iнстанцiї у випадках, якщо:

1) протокол судового засiдання не пiдписаний головуючим чи секретарем судового засiдання — для виконання вимог, передбачених частиною другою статтi 87 цього Кодексу;

2) суд першої iнстанцiї не розглянув зауваження на протокол судового засiдання чи не надав передбачену статтею 349 цього Кодексу можливiсть ознайомлення з матерiалами справи — для виконання вимог, передбачених статтями 88 i 349 цього Кодексу;

3) засудженому, виправданому не було вручено копiю вироку — для виконання вимог, передбачених статтею 344 цього Кодексу;

4) суд першої iнстанцiї прийняв апеляцiю, яка не вiдповiдає вимогам частини першої статтi 350, статей 351 чи 352 цього Кодексу, — для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354 цього Кодексу;

5) судом першої iнстанцiї не виконано вимог, передбачених статтею 353 цього Кодексу, — для виконання цих вимог.

У разi захворювання пiдсудного, участь якого при апеляцiйному розглядi справи визнано обов’язковою, апеляцiйний суд зупиняє апеляцiйний розгляд справи.

У разi вiдмови апелянта вiд своїх апеляцiйних вимог i вiдсутностi апеляцiй iнших учасникiв процесу, апеляцiйний суд виносить ухвалу про закриття апеляцiйного розгляду справи.

<полное_название xml:id="xhonrk9mee8ulj681c5e42ny9">Стаття 360. Строки розгляду справи в апеляцiйному судi

Стаття 360. Строки розгляду справи в апеляцiйному судi

Апеляцiйний суд повинен розглянути справу у день, визначений судом першої iнстанцiї.

Не пiзнiш як за три днi апеляцiйний суд оповiщає заiнтересованих осiб шляхом помiщення оголошення на дошцi об’яв суду про час i мiсце розгляду справи.

Засудженому, який утримується пiд вартою, про день розгляду справи повiдомляється через начальника вiдповiдної установи.

У випадках, коли при попередньому або апеляцiйному розглядi справи апеляцiйний суд визнав необхiдним провести судове слiдство, витребувати додатковi докази, викликати в судове засiдання певних осiб, зробити доручення суду першої iнстанцiї, а також у разi особливої складностi справи, вiн може перенести розгляд справи не бiльш, як на тридцять дiб.

<полное_название xml:id="xbb7n5av4n9ustdpy3dlm57997">Стаття 361. Виклик до суду апеляцiйної iнстанцiї

Стаття 361. Виклик до суду апеляцiйної iнстанцiї

Виклик осiб до суду апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється в порядку, передбаченому статтею 254 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x9mf494xmufmt3u8r5iljopsg3">Стаття 362. Розгляд справи в судi апеляцiйної iнстанцiї

Стаття 362. Розгляд справи в судi апеляцiйної iнстанцiї

Виконавши пiдготовчi дiї, зазначенi в статтях 283–287, 293 цього Кодексу, головуючий роз’яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцiй та виступати в судових дебатах, а особам, якi подали апеляцiї, — право пiдтримувати апеляцiї або вiдмовитись вiд них. Клопотання учасникiв судового розгляду повиннi стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляцiйному порядку, i вирiшуються судом за правилами статтi 296 цього Кодексу.

Пiсля цього головуючий чи один iз суддiв доповiдає суть вироку чи постанови, повiдомляє ким i в якому обсязi вони були оскарженi, викладає основнi доводи апеляцiй i заперечень iнших учасникiв процесу, якщо вони були поданi. Головуючий з’ясовує, чи пiдтримують свої апеляцiї особи, якi їх подали.

Неявка учасникiв процесу на засiдання суду апеляцiйної iнстанцiї не є перешкодою для розгляду справи, якщо iнше не передбачено цим Кодексом або рiшенням апеляцiйного суду.

Якщо суд апеляцiйної iнстанцiї не проводив судового слiдства, пiсля виконання дiй, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, головуючий ознайомлює учасникiв судового розгляду з додатковими матерiалами, якщо вони були поданi, матерiалами, що надiйшли з суду першої iнстанцiї на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцiй в порядку, передбаченому статтею 318 цього Кодексу, i переходить до судових дебатiв.

Судове слiдство в апеляцiйному судi провадиться за правилами глави 26 цього Кодексу лише щодо тiєї частини вироку, законнiсть i обгрунтованiсть якої оспорюється в апеляцiї.

Судовi дебати в судi апеляцiйної iнстанцiї проводяться у вiдповiдностi з вимогами статтi 318 цього Кодексу i полягають у промовах учасникiв судового розгляду стосовно тiєї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, якi подали апеляцiї. Прокурор, якщо вiн пiдтримує апеляцiю, подану ним чи iншим прокурором, виступає першим, а в iнших випадках — останнiм.

Перед видаленням суду до нарадчої кiмнати для постановлення рiшення щодо законностi i обгрунтованостi вироку суду першої iнстанцiї пiдсудному, якщо вiн брав участь в апеляцiйному розглядi справи, надається останнє слово.

Нарада суддiв апеляцiйного суду провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 i 325 цього Кодексу.

Протокол судового засiдання та фiксацiя технiчними засобами перебiгу судового процесу в апеляцiйному судi ведуться у випадку проведення ним судового слiдства.

<полное_название xml:id="xbq1y24889rok8cv7zk9j6ea11">Стаття 363. Вiдновлення судового слiдства

Стаття 363. Вiдновлення судового слiдства

Якщо пiд час судових дебатiв, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постановленнi рiшення апеляцiйним судом виникне необхiднiсть дослiдження нових обставин справи або доказiв, що їх пiдтверджують чи спростовують, i якщо цi обставини i докази стосуються оскарженої частини вироку суду першої iнстанцiї, апеляцiйний суд ухвалою вiдновлює судове слiдство з додержанням вимог, передбачених статтею 326 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x29t7qh3xv6jkuzjno8mw9p5xf">Стаття 364. Закриття апеляцiйного провадження

Стаття 364. Закриття апеляцiйного провадження

У разi вiдмови особи, яка подала апеляцiю, вiд своїх вимог i при вiдсутностi апеляцiй iнших учасникiв судового розгляду, апеляцiйний суд виносить ухвалу про закриття апеляцiйного провадження.

<полное_название xml:id="xdlol6znl39kf57a8pcgi5e61o">Стаття 365. Обсяг перевiрки справи апеляцiйним судом

Стаття 365. Обсяг перевiрки справи апеляцiйним судом

Вирок, ухвала чи постанова суду першої iнстанцiї перевiряється апеляцiйним судом в межах апеляцiї. Висновки суду першої iнстанцiї щодо фактичних обставин справи, якi не оспорювалися i стосовно яких вiдповiдно до вимог частини першої статтi 299 i статтi 3011 цього Кодексу докази не дослiджувалися, не перевiряються.

Якщо розгляд апеляцiї дає пiдстави для прийняття рiшення на користь осiб, щодо яких апеляцiї не надiйшли, апеляцiйний суд зобов’язаний прийняти таке рiшення.

<полное_название xml:id="x34l3jjsoez1uiy1c8a59h3060">Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляцiйному судi

Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляцiйному судi

У результатi розгляду апеляцiй на рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 347 цього Кодексу, апеляцiйний суд:

1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без змiни, а апеляцiї — без задоволення; скасування вироку чи постанови i повернення справи прокуроровi на додаткове розслiдування або на новий судовий розгляд в суд першої iнстанцiї; скасування вироку чи постанови i закриття справи; змiну вироку чи постанови;

2) постановляє свiй вирок, скасовуючи повнiстю чи частково вирок суду першої iнстанцiї;

3) постановляє свою постанову, скасовуючи повнiстю чи частково постанову суду першої iнстанцiї.

У результатi розгляду апеляцiй на рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 347 цього Кодексу, апеляцiйний суд:

1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без змiни, а апеляцiї — без задоволення; скасування ухвали чи постанови i повернення її на новий судовий розгляд в суд першої iнстанцiї, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття справи i повернення її на додаткове розслiдування; скасування окремої ухвали чи постанови; змiну ухвали чи постанови;

2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повнiстю чи частково ухвалу чи постанову суду першої iнстанцiї.

<полное_название xml:id="xdchhr90cgfesz0ykb1rjr840b">Стаття 367. Пiдстави для скасування або змiни вироку чи постанови

Стаття 367. Пiдстави для скасування або змiни вироку чи постанови

Пiдставами для скасування або змiни судових рiшень, зазначених у частинi першiй статтi 347 цього Кодексу, при розглядi справи в апеляцiйному судi є:

1) однобiчнiсть або неповнота дiзнання, досудового чи судового слiдства;

2) невiдповiднiсть висновкiв суду, викладених у вироку (постановI), фактичним обставинам справи;

3) iстотне порушення кримiнально-процесуального закону;

4) неправильне застосування кримiнального закону;

5) невiдповiднiсть призначеного покарання тяжкостi злочину та особi засудженого.

Апеляцiйний суд не вправi скасувати виправдувальний вирок лише з мотивiв iстотного порушення прав пiдсудного. Апеляцiйний суд не вправi скасувати постанову про незастосування примусових заходiв виховного або медичного характеру лише з мотивiв iстотного порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про застосування цих засобiв.

<полное_название xml:id="xeaoewti5nyl6x4dqd0dlnaxpl">Стаття 368. Однобiчнiсть або неповнота дiзнання, досудового чи судового слiдства

Стаття 368. Однобiчнiсть або неповнота дiзнання, досудового чи судового слiдства

Однобiчним або неповним визнається дiзнання, досудове чи судове слiдство в судi першої iнстанцiї, коли залишилися недослiдженими такi обставини, з’ясування яких може мати iстотне значення для правильного вирiшення справи.

Дiзнання, досудове чи судове слiдство в усякому разi визнається однобiчним i неповним:

1) коли не були допитанi певнi особи, не були витребуванi i дослiдженi документи, речовi та iншi докази для пiдтвердження чи спростування обставин, якi мають iстотне значення для правильного вирiшення справи;

2) коли не були дослiдженi обставини, зазначенi в ухвалi суду, який повернув справу на додаткове розслiдування або на новий судовий розгляд, за винятком випадкiв, коли дослiдити їх було неможливо;

3) коли необхiднiсть дослiдження тiєї чи iншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розглядi справи в апеляцiйному судi;

4) коли не були з’ясованi з достатньою повнотою данi про особу засудженого чи виправданого.

<полное_название xml:id="x9z92fvo02p3crwxv65ffamzkp">Стаття 369. Невiдповiднiсть висновкiв суду першої iнстанцiї фактичним обставинам справи

Стаття 369. Невiдповiднiсть висновкiв суду першої iнстанцiї фактичним обставинам справи

Вирок чи постанова вважаються такими, що не вiдповiдають фактичним обставинам справи:

1) коли висновки суду не пiдтверджуються доказами, дослiдженими в судовому засiданнi;

2) коли суд не взяв до уваги докази, якi могли iстотно вплинути на його висновки;

3) коли при наявностi суперечливих доказiв, якi мають iстотне значення для висновкiв суду, у вироку (постановI) не зазначено, чому суд взяв до уваги однi докази i вiдкинув iншi;

4) коли висновки суду, викладенi у вироку (постановI), мiстять iстотнi суперечностi.

Вирок чи постанова iз зазначених пiдстав пiдлягають скасуванню чи змiнi лише тодi, коли невiдповiднiсть висновкiв суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирiшення питання про винуватiсть засудженого або невинуватiсть виправданого, на правильнiсть застосування кримiнального закону, на визначення мiри покарання або застосування примусових заходiв виховного чи медичного характеру.

<полное_название xml:id="x9haufghsullrkjr6n19tvp4b4">Стаття 370. Істотнi порушення вимог кримiнально-процесуального закону

Стаття 370. Істотнi порушення вимог кримiнально-процесуального закону

Істотним порушенням вимог кримiнально-процесуального закону є такi порушення вимог цього Кодексу, якi перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебiчно розглянути справу i постановити законний, обгрунтований i справедливий вирок чи постанову.

2. Вирок (постанову) в усякому разi належить скасувати, якщо:

1) за наявностi пiдстав для закриття справи її не було закрито;

2) вирок винесено незаконним складом суду;

3) порушено право обвинуваченого на захист;

4) порушено право обвинуваченого користуватися рiдною мовою чи мовою, якою вiн володiє, i допомогою перекладача;

5) розслiдування справи провадила особа, яка пiдлягала вiдводу;

6) справу розглянуто у вiдсутностi пiдсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статтi 262 цього Кодексу;

7) порушено правила пiдсудностi;

8) порушено таємницю наради суддiв;

9) вирок (постанову) не пiдписано будь-ким iз суддiв;

10) у справi вiдсутнiй протокол судового засiдання або перебiг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фiксувався технiчними засобами;

11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов’язковiсть пред’явлення обвинувачення i матерiалiв розслiдування для ознайомлення;

12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи вiн не був вручений обвинуваченому;

13) порушено вимоги статей цього Кодексу, якi встановлюють незмiннiсть складу суду, надання пiдсудному права виступити в дебатах i з останнiм словом.

<полное_название xml:id="x4i4b06iq8bp259m7zplc7vmhr">Стаття 371. Неправильне застосування кримiнального закону

Стаття 371. Неправильне застосування кримiнального закону

Неправильним застосуванням кримiнального закону, що тягне за собою скасування або змiну вироку (постанови), є:

1) незастосування судом кримiнального закону, який пiдлягає застосуванню;

2) застосування кримiнального закону, який не пiдлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змiсту.

<полное_название xml:id="x2wq43n5oun9geal72oe01gem1">Стаття 372. Невiдповiднiсть призначеного судом покарання ступенi тяжкостi злочину та особi засудженого

Стаття 372. Невiдповiднiсть призначеного судом покарання ступенi тяжкостi злочину та особi засудженого

Невiдповiдним ступеню тяжкостi злочину та особi засудженого визнається таке покарання, яке хоч i не виходить за межi, встановленi вiдповiдною статтею Кримiнального кодексу, але за своїм видом чи розмiром є явно несправедливим як внаслiдок м’якостi, так i суворостi.

<полное_название xml:id="x2vv4a2gjba1l5xdxgg9elcyx5">Стаття 373. Змiна вироку (постанови) апеляцiйним судом

Стаття 373. Змiна вироку (постанови) апеляцiйним судом

Апеляцiйний суд змiнює вирок у випадках:

1) пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворiстю не вiдповiдає тяжкостi злочину та особi засудженого;

2) змiни квалiфiкацiї злочину i застосування кримiнального закону про менш тяжкий злочин;

3) зменшення сум, якi пiдлягають стягненню, або збiльшення цих сум, якщо таке збiльшення не впливає на обсяг обвинувачення i квалiфiкацiю злочину;

4) в iнших випадках, коли змiна вироку не погiршує становища засудженого.

Апеляцiйний суд змiнює постанову про застосування примусових заходiв виховного чи медичного характеру у випадках:

1) змiни квалiфiкацiї суспiльно-небезпечного дiяння i застосування статтi Кримiнального кодексу, яка передбачає вiдповiдальнiсть за менш тяжке дiяння;

2) пом’якшення виду примусового заходу виховного чи медичного характеру.

<полное_название xml:id="x2ninlo4ajzuli171xkxo0pf36">Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслiдування чи новий судовий розгляд

Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслiдування чи новий судовий розгляд

Апеляцiйний суд скасовує вирок (постанову) i повертає справу на додаткове розслiдування у випадках:

1) коли пiд час дiзнання чи досудового слiдства були допущенi такi iстотнi порушення кримiнально-процесуального закону, якi виключали можливiсть постановлення вироку чи постанови;

2) якщо є пiдстави для застосування кримiнального закону про бiльш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненнi якого засудженому не пред’являлось, якщо з цих пiдстав була подана апеляцiя прокурора чи потерпiлого або його представника;

3) якщо є пiдстави для застосування кримiнального закону, який передбачає бiльш тяжке на вiдмiну вiд встановленого досудовим слiдством суспiльно-небезпечне дiяння, у справах про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру;

4) якщо при апеляцiйному розглядi справи встановлено таку однобiчнiсть або неповноту дiзнання чи досудового слiдства, якi не можуть бути усуненi в судовому засiданнi.

Апеляцiйний суд скасовує вирок (постанову) i повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої iнстанцiї, якщо при розглядi справи в судi першої iнстанцiї були допущенi такi iстотнi порушення кримiнально-процесуального закону, якi виключали можливiсть постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення, зазначенi в пунктах 2, 3, 4, 6–10, 13 частини другої статтi 370 цього Кодексу.

Скасовуючи вирок (постанову), апеляцiйний суд не має права вирiшувати наперед питання про доведенiсть чи недоведенiсть обвинувачення, достовiрнiсть або недостовiрнiсть доказiв, переваги одних доказiв над iншими, застосування судом першої iнстанцiї того чи iншого кримiнального закону та покарання.

Апеляцiйний суд вправi скасувати вирок (постанову) i повернути справу на додаткове розслiдування чи новий судовий розгляд у частинi обвинувачення, залишивши в рештi судове рiшення без змiни, за умови, що це обвинувачення мало самостiйну кримiнально-правову квалiфiкацiю i може бути розглянуто в окремому провадженнi.

У разi скасування вироку (постанови) внаслiдок порушень, допущених при розглядi справи в судi, справа направляється для нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в iншому складi суддiв.

У разi скасування вироку (постанови) з поверненням справи на додаткове розслiдування, справа надсилається прокурору через суд, який постановив вирок (постанову).

Вказiвки суду, який розглянув справу в апеляцiйному порядку, є обов’язковими для органiв дiзнання i досудового слiдства при додатковому розслiдуваннi i суду першої iнстанцiї при повторному розглядi справи.

<полное_название xml:id="x11begjdz5un4xgivozos60r6q">Стаття 375. Розгляд справи судом першої iнстанцiї пiсля скасування вироку (постанови)

Стаття 375. Розгляд справи судом першої iнстанцiї пiсля скасування вироку (постанови)

Пiсля скасування вироку (постанови) апеляцiйним судом суд першої iнстанцiї розглядає справу у вiдповiдностi з вимогами глав 25–28 цього Кодексу.

При новому розглядi справи судом першої iнстанцiї застосування закону про бiльш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тiльки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцiєю прокурора або потерпiлого чи його представника в зв’язку з необхiднiстю застосування закону про бiльш тяжкий злочин або коли при скасуваннi вироку визнано необхiдним застосувати бiльш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслiдуваннi справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив бiльш тяжкий злочин, або коли збiльшився обсяг обвинувачення.

При новому розглядi справи про застосування примусових заходiв виховного або медичного характеру квалiфiкацiя суспiльно-небезпечного дiяння як бiльш тяжкого допускається за умови, якщо з цiєї пiдстави було подано апеляцiю прокурором чи потерпiлим або його представником.

<полное_название xml:id="x1pkzrxrlt104v2bszf3mz67bv">Стаття 376. Закриття справи апеляцiйним судом

Стаття 376. Закриття справи апеляцiйним судом

Апеляцiйний суд, встановивши обставини, передбаченi статтями 6, 7, 7 , 7 , 8, 9, 10, 11 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову i закриває справу.

<полное_название xml:id="xf4cv02298ienn0si4ml7n54c8">Стаття 377. Змiст ухвали апеляцiйного суду

Стаття 377. Змiст ухвали апеляцiйного суду

Ухвала апеляцiйного суду складається iз вступної, описово-мотивувальної i резолютивної частин, у яких має бути зазначено:

1) мiсце i час постановлення ухвали;

2) назва i склад суду, що постановив ухвалу;

3) особи, якi брали участь у розглядi справи в засiданнi апеляцiйної iнстанцiї;

4) змiст вироку (постанови);

5) особа, яка подала апеляцiю;

6) суть апеляцiї;

7) короткий виклад пояснень осiб, якi брали участь у засiданнi;

8) аналiз доказiв, дослiджених пiд час повного або часткового судового слiдства, проведеного апеляцiйним судом, та докладнi мотиви прийнятого рiшення;

9) результати розгляду справи.

При залишеннi апеляцiї без задоволення в ухвалi апеляцiйного суду мають бути зазначенi пiдстави, через якi апеляцiю визнано необгрунтованою.

При скасуваннi або змiнi вироку (постанови) в ухвалi повинно бути зазначено, якi статтi закону порушено та в чому саме полягають цi порушення або необгрунтованiсть вироку (постанови).

Повертаючи справу на додаткове розслiдування або на новий судовий розгляд, апеляцiйний суд повинен зазначити в ухвалi обставини, якi належить з’ясувати. Одночасно суд може вказати, якi слiдчi дiї для з’ясування цих обставин необхiдно виконати.

<полное_название xml:id="x26mdwda27lsiyv6p8bi5t10lg">Стаття 378. Вирок (постанова) апеляцiйного суду

Стаття 378. Вирок (постанова) апеляцiйного суду

Апеляцiйний суд скасовує вирок суду першої iнстанцiї i постановляє свiй вирок у випадках:

1) необхiдностi застосування закону про бiльш тяжкий злочин чи збiльшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред’явлено обвинувачення у вчиненнi такого злочину чи у вчиненнi злочину в такому обсязi i вiд цього обвинувачення вiн захищався в судi першої iнстанцiї;

2) необхiдностi застосування бiльш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої iнстанцiї;

4) неправильного звiльнення засудженого вiд вiдбуття покарання.

Скасування вироку суду першої iнстанцiї i постановлення вироку апеляцiйним судом у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, допускається лише за умови, що в апеляцiї прокурора, потерпiлого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих пiдстав.

Вирок апеляцiйного суду повинен вiдповiдати вимогам, зазначеним у статтях 332–335 цього Кодексу. Крiм того, у вироку апеляцiйного суду зазначається змiст вироку суду першої iнстанцiї, суть апеляцiї, мотиви прийнятого рiшення.

Апеляцiйний суд скасовує постанову про застосування примусових заходiв виховного чи медичного характеру i постановляє свою постанову у випадках:

1) необхiдностi квалiфiкацiї суспiльно-небезпечного дiяння як бiльш тяжкого, якщо таке було зазначено у постановi слiдчого про закриття справи i застосування примусових заходiв виховного характеру або про направлення справи до суду для вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру;

2) застосування бiльш суворого виду примусових заходiв виховного чи медичного характеру;

3) скасування необгрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолiтнього з тих мотивiв, що вони не вчинили суспiльно-небезпечне дiяння.

Скасування постанови суду першої iнстанцiї i винесення постанови апеляцiйним судом з цих пiдстав допускається, якщо з цих же пiдстав було подано апеляцiю прокурором чи потерпiлим або його представником.

Постанова апеляцiйного суду про застосування примусових заходiв виховного чи медичного характеру повинна вiдповiдати вимогам статей 420, 448 цього Кодексу. Крiм того, у постановi апеляцiйного суду зазначається змiст постанови суду першої iнстанцiї, суть апеляцiї, мотиви прийнятого рiшення.

<полное_название xml:id="x2otqf26qedwx7shxvee80p2o6">Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголошення ухвали (постанови) i проголошення вироку апеляцiйного суду

Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголошення ухвали (постанови) i проголошення вироку апеляцiйного суду

Ухвала апеляцiйного суду складається одним iз суддiв. Пiсля складання ухвали i пiдписання її всiма суддями суд повертається до залу судового засiдання, де ухвалу оголошує один iз суддiв.

Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитись складанням i оголошенням лише резолютивної її частини, яку пiдписують всi суддi. Повний текст ухвали повинен бути складений не пiзнiше п’яти дiб з дня оголошення резолютивної частини i оголошений учасникам судового розгляду. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у ранiше складенiй її резолютивнiй частинi.

Вирок i постанова апеляцiйного суду складаються i пiдписуються з додержанням вимог, передбачених статтями 332 i 339 цього Кодексу. Вирок проголошується, а постанова оголошується за правилами статтi 341 цього Кодексу.

Суддя апеляцiйного суду, залишившись при постановленнi вироку, винесеннi ухвали чи постанови при окремiй думцi, має право викласти її письмово в нарадчiй кiмнатi. Цей документ не пiдлягає оголошенню, але приєднується до справи.

<полное_название xml:id="x96i3ei8zx1oy41nf1uldktmn0">Стаття 380. Окрема ухвала апеляцiйного суду

Стаття 380. Окрема ухвала апеляцiйного суду

Апеляцiйний суд за наявностi пiдстав, передбачених статтею 232 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. Крiм того, вiн може окремою ухвалою звернути увагу вiдповiдних посадових осiб на факти порушення закону при розслiдуваннi i розглядi справи судом першої iнстанцiї.

<полное_название xml:id="x1cpecqns2sgmjei0w4lxv0lzv">Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляцiйного суду

Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляцiйного суду

Для виконання ухвали апеляцiйного суду справа надсилається до суду першої iнстанцiї не пiзнiше трьох дiб пiсля її розгляду, а у випадках, передбачених частиною другою статтi 379 цього Кодексу, — пiсля складання i оголошення повного тексту ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляцiйного суду, якщо вони не були оскарженi до суду касацiйної iнстанцiї, справа надсилається до суду першої iнстанцiї не пiзнiше трьох дiб пiсля набрання вироком, постановою законної сили.

Якщо на пiдставi рiшення апеляцiйного суду засуджений пiдлягає звiльненню з-пiд варти, суд звiльняє його з-пiд варти в залi судового засiдання. У випадку прийняття такого рiшення у вiдсутностi засудженого копiя рiшення надсилається протягом доби адмiнiстрацiї мiсця досудового ув’язнення для виконання. Адмiнiстрацiя мiсця досудового ув’язнення зобов’язана протягом доби з дня одержання копiї рiшення повiдомити суд першої iнстанцiї про звiльнення ув’язненого з-пiд варти.

Суд першої iнстанцiї зобов’язаний перевiрити виконання рiшення про звiльнення ув’язненого з-пiд варти.

<полное_название xml:id="x2s9xfjy6srsjms99m5j7zakmm">Стаття 382. Порядок перевiрки ухвал суду i постанов суддi

Стаття 382. Порядок перевiрки ухвал суду i постанов суддi

Апеляцiйна перевiрка судових рiшень, зазначених у частинi другiй статтi 347 цього Кодексу, здiйснюється з додержанням вимог цiєї глави. При перевiрцi цих рiшень судове слiдство не провадиться. Апеляцiї на постанови суддi, винесенi в порядку, передбаченому статтями 52 , 165 , 165 , 177, 205, 462, 463 цього Кодексу, розглядаються не пiзнiш як через три доби пiсля їх надходження до апеляцiйного суду. Апеляцiї на постанови суддi, винесенi в порядку, передбаченому статтями 236 , 236 , 236 , 468, 478 цього Кодексу, розглядаються не пiзнiш як через сiм дiб пiсля їх надходження до апеляцiйного суду. Для розгляду цих апеляцiй вiдповiднi матерiали невiдкладно витребовуються апеляцiйним судом.

Апеляцiйна iнстанцiя не вправi постановити свiй вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої iнстанцiї про закриття справи або направлення справи на додаткове розслiдування.

Пiсля апеляцiйної перевiрки постанови мiсцевого суду, винесеної в порядку, передбаченому статтею 2368 цього Кодексу, матерiали справи:

1) направляються органу, який проводить досудове слiдство, якщо постанову про порушення справи не скасовано;

2) зберiгаються в матерiалах судового провадження по скарзi, якщо постанову про порушення справи скасовано i в порушеннi справи вiдмовлено.

<полное_название xml:id="x899a0oyyaoo9sxlebum7fcw39">Глава 31. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 31. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

<полное_название xml:id="xf4bboybji05us68jsv0gw51fr">Стаття 383. Судовi рiшення, якi можуть бути перевiренi в касацiйному порядку

Стаття 383. Судовi рiшення, якi можуть бути перевiренi в касацiйному порядку

У касацiйному порядку можуть бути перевiренi вироки i постанови апеляцiйного суду, постановленi ним в апеляцiйному порядку.

У касацiйному порядку також можуть бути перевiренi вироки мiсцевих судiв, постанови (ухвали) цих судiв у справах про застосування примусових заходiв виховного чи медичного характеру, iншi постанови (ухвали), якi перешкоджають подальшому провадженню у справi, ухвали апеляцiйного суду, постановленi щодо цих вирокiв, постанов (ухвал), крiм випадкiв, коли апеляцiйною iнстанцiєю зазначенi рiшення скасовано, а справу направлено на нове розслiдування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляцiйного суду, постановленi ним в апеляцiйному порядку щодо видачi особи (екстрадицiї).

<полное_название xml:id="x4joegbrgs8796kvla1tfc7a1q">Стаття 384. Особи, якi мають право на касацiйне оскарження

Стаття 384. Особи, якi мають право на касацiйне оскарження

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, мають право подати особи, коло яких визначено у статтi 348 цього Кодексу.

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, зазначенi в частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, мають право подати:

1) засуджений, його законний представник i захисник — у частинi, що стосується iнтересiв засудженого;

2) виправданий, його законний представник i захисник — у частинi мотивiв i пiдстав виправдання;

3) законний представник, захисник неповнолiтнього та сам неповнолiтнiй, щодо якого застосовано примусовий захiд виховного характеру, — у частинi, що стосується iнтересiв неповнолiтнього;

4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирiшувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник i захисник — у частинi мотивiв i пiдстав закриття справи;

6) цивiльний вiдповiдач або його представник — у частинi, що стосується вирiшення позову;

7) потерпiлий i його представник — у частинi, що стосується iнтересiв потерпiлого, але в межах вимог, заявлених ними в судi першої iнстанцiї;

8) цивiльний позивач або його представник — у частинi, що стосується вирiшення позову;

9) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

10) особи, якi в судовому порядку оскаржили постанову про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи, за винятком випадкiв, встановлених законом, — у частинi мотивiв i пiдстав вiдмови в порушеннi кримiнальної справи.

Касацiйну скаргу на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, має право подати прокурор, який брав участь у розглядi справи судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.

Касацiйну скаргу на судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, має право подати прокурор, який брав участь у розглядi справи судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республiки Крим, прокурор областi, мiст Києва i Севастополя, прирiвненi до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень — незалежно вiд їх участi в розглядi справи судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї.

Особам, якi вправi подати касацiйну скаргу, надається можливiсть ознайомитися в судi з матерiалами справи для вирiшення питання про внесення касацiйної скарги.

<полное_название xml:id="x2amm37itfn41qt0x5g9q5816t">Стаття 385. Суди, якi розглядають справи в касацiйному порядку

Стаття 385. Суди, якi розглядають справи в касацiйному порядку

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, постановленi Апеляцiйним судом Автономної Республiки Крим, апеляцiйними судами областей, мiст Києва i Севастополя, вироки районних, районних у мiстах, мiських та мiськрайонних судiв розглядаються колегiєю суддiв Судової палати у кримiнальних справах Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ.

Колегiя суддiв для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xdj31u1f5zl2cs61gzu25d8z7s">Стаття 386. Строки касацiйного оскарження

Стаття 386. Строки касацiйного оскарження

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, можуть бути поданi протягом одного мiсяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, якi оскаржуються, а засудженим, який перебуває пiд вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копiї вироку чи постанови.

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, можуть бути поданi протягом трьох мiсяцiв з моменту набрання ними законної сили.

Протягом строку, встановленого на касацiйне оскарження, справа нiким не може бути витребувана iз суду, який виконує судове рiшення, за винятком суду касацiйної iнстанцiї.

У разi подачi скарги з пропуском встановленого частинами першою i другою цiєї статтi строку i при вiдсутностi клопотання про його вiдновлення скарга постановою суддi визнається такою, що не пiдлягає розгляду. Цей строк може бути вiдновлений у випадках i в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x3rgav3m4170ys27sa04uosofa">Стаття 387. Порядок касацiйного оскарження

Стаття 387. Порядок касацiйного оскарження

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, подаються через суд, який постановив вирок чи винiс ухвалу або постанову, а на iншi рiшення — безпосередньо до касацiйного суду. До скарги додається стiльки її копiй, щоб їх можна було вручити всiм учасникам судового розгляду, iнтересiв яких вона стосується. Цей обов’язок не поширюється на засудженого, який перебуває пiд вартою. До скарги на судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, додаються копiї судових рiшень, що оскаржуються.

Змiст касацiйних скарг повинен вiдповiдати вимогам, зазначеним у статтi 350 цього Кодексу.

Повiдомлення про надходження касацiйних скарг i подання на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, здiйснюється судом, який постановив оскаржуване рiшення, з додержанням вимог статтi 351 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xdk6kgaa5k7m5tk4vhpudsapzf">Стаття 388. Рух справи в касацiйнiй iнстанцiї

Стаття 388. Рух справи в касацiйнiй iнстанцiї

Справа з касацiйними скаргами на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, передається до касацiйного розгляду пiсля надходження її до суду.

Касацiйнi скарги на судовi рiшення, зазначенi в частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, передаються суддi касацiйного суду, що визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу, який протягом 15 дiб з часу їх надходження вирiшує питання про витребовування справи. Справа не витребовується, якщо скарга вiдповiдно до вимог статтi 350, частини другої статтi 383, статтi 384, частини другої статтi 386, частини першої статтi 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касацiйної iнстанцiї. Про прийняте рiшення суддя виносить мотивовану постанову, копiя якої надсилається прокуроровi чи особi, яка подала скаргу. Постанова оскарженню не пiдлягає. Вiдмова у витребовуваннi справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженнi скарги за умови усунення зазначених у постановi суду недолiкiв i якщо вона надiйшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пiзнiше одного мiсяця з дня одержання копiї постанови про вiдмову у витребовуваннi справи.

Одночасно з витребуванням справи за наявностi для цього пiдстав суддя може зупинити виконання судового рiшення до розгляду скарги в судi, за винятком тих рiшень, що зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x2v7mta9y43xw9gn6larosk8s3">Стаття 389. Наслiдки надходження касацiйних скарг i порядок призначення їх до касацiйного розгляду

Стаття 389. Наслiдки надходження касацiйних скарг i порядок призначення їх до касацiйного розгляду

Подання касацiйних скарг на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, зупиняє набрання ними законної сили.

Подання касацiйних скарг на судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, не зупиняє набрання ними законної сили.

Пiсля виконання вимог, передбачених статтею 351 цього Кодексу, суд, який постановив судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, протягом семи дiб передає справу разом з поданою скаргою i запереченнями на неї до касацiйного суду i визначає дату розгляду справи, про що повiдомляє сторони у справi.

Касацiйну скаргу на судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, протягом тридцяти дiб пiсля надходження справи призначає до розгляду суддя касацiйного суду, який винiс постанову про витребовування справи. Про призначення справи до розгляду суддя повiдомляє прокуроровi, а також особам, зазначеним у статтi 384 цього Кодексу, роз’яснює їм, що вони вправi подати заперечення на скаргу або ж подати власнi скарги про перегляд справи у касацiйному порядку.

<полное_название xml:id="x8x6z2ajyvgb1lolv161tagb0i">Стаття 390. Доповнення, змiна i вiдкликання касацiйних скарг

Стаття 390. Доповнення, змiна i вiдкликання касацiйних скарг

До початку розгляду справи в касацiйному судi особа, що подала скаргу, та особи, зазначенi у частинi четвертiй статтi 384 цього Кодексу, — щодо скарги прокурора в межах його позицiй, мають право доповнити, змiнити або вiдкликати її, а також подати свої заперечення на скаргу iншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог статтi 355 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x2sm5z7d2g0xdhae5v4a7cmt7o">Стаття 391. Особи, якi беруть участь у розглядi справи в касацiйному порядку

Стаття 391. Особи, якi беруть участь у розглядi справи в касацiйному порядку

У засiданнi суду касацiйної iнстанцiї, яке проводиться за участю прокурора, можуть брати участь особи, вказанi у статтi 384 цього Кодексу. У разi потреби суд має право запросити цих осiб для дачi пояснень. Клопотання засудженого, який утримується пiд вартою, про виклик його для дачi пояснень при касацiйнiй перевiрцi судових рiшень, визначених у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, якщо воно подане в межах строку на касацiйне оскарження, є обов’язковим для суду касацiйної iнстанцiї.

Учасники судового розгляду, що з’явилися у судове засiдання, мають право давати пояснення.

<полное_название xml:id="xdtkkmxbbgbz1ejfbv8syqbnw">Стаття 392. Строки розгляду справи у касацiйному судi

Стаття 392. Строки розгляду справи у касацiйному судi

Касацiйна скарга на судовi рiшення, зазначенi у частинi першiй статтi 383 цього Кодексу, призначаються до касацiйного розгляду не пiзнiше двох мiсяцiв з дня їх направлення до касацiйного суду, а скарга на судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, — не пiзнiше двох мiсяцiв з дня винесення постанови про призначення справи до касацiйного розгляду.

Не пiзнiше як за три днi до розгляду справи в примiщеннi касацiйного суду має бути вивiшено оголошення про час i мiсце розгляду справи. В необхiдних випадках за ухвалою касацiйного суду розгляд справи може бути перенесено.

Про змiну дати розгляду справи суд касацiйної iнстанцiї заздалегiдь повiдомляє осiб, якi беруть участь у справi.

<полное_название xml:id="xcpstbr5c9ct08mo3duwoywyn9">Стаття 393. Прийняття касацiйним судом нових матерiалiв

Стаття 393. Прийняття касацiйним судом нових матерiалiв

На ствердження або спростування доводiв, викладених у скарзi особи, що їх подали, мають право подати до касацiйного суду документи, яких не було в справi. Новi матерiали не можуть отримуватися шляхом проведення слiдчих дiй. Особа, яка подала новi матерiали, повинна вказати, яким шляхом вони були одержанi та яке значення вони мають для вирiшення справи.

Новi матерiали можуть бути витребуванi також касацiйним судом.

<полное_название xml:id="xe1agkd7n02alvtdsf183cy7l1">Стаття 394. Розгляд справи касацiйним судом

Стаття 394. Розгляд справи касацiйним судом

Справа з касацiйними скаргами на судовi рiшення, розглядається з обов’язковим повiдомленням прокурора та осiб, зазначених у статтi 384 цього Кодексу.

Частину другу виключено.

Справа розглядається касацiйним судом у складi трьох суддiв за участю прокурора з додержанням порядку, передбаченого частинами першою, другою i третьою статтi 362 цього Кодексу. До складу суду, що розглядає судовi рiшення, зазначенi у частинi другiй статтi 383 цього Кодексу, входить суддя, який приймав рiшення про витребовування справи та призначення її до розгляду.

Нарада суддiв касацiйної iнстанцiї провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 i 325 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x7xukunraewjc73u6yqhs7w1dw">Стаття 395. Обсяг перевiрки справи касацiйним судом

Стаття 395. Обсяг перевiрки справи касацiйним судом

Касацiйний суд перевiряє законнiсть та обгрунтованiсть судового рiшення за наявними в справi i додатково поданими матерiалами в тiй частинi, в якiй воно було оскаржене. Суд касацiйної iнстанцiї вправi вийти за межi касацiйних вимог, якщо цим не погiршується становище засудженого чи виправданого.

Якщо задоволення скарги дає пiдстави для прийняття рiшення на користь iнших засуджених, вiд яких не надiйшли скарги, касацiйний суд зобов’язаний прийняти таке рiшення.

<полное_название xml:id="xcheqe9vtavr63tzcdc1y4kmq7">Стаття 396. Результати розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї

Стаття 396. Результати розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї

У результатi касацiйного розгляду справи суд приймає одне з таких рiшень:

1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без змiни, а касацiйнi скарги — без задоволення;

2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу i направляє справу на нове розслiдування або новий судовий або апеляцiйний розгляд;

3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу i закриває справу;

4) змiнює вирок, постанову чи ухвалу.

У разi вiдкликання касацiйних скарг касацiйний суд виносить ухвалу про закриття касацiйного провадження, якщо iншими учасниками судового розгляду рiшення не було оскаржене в касацiйному порядку.

<полное_название xml:id="x68szj61j30prcj5qz2h5u37x3">Стаття 397. Недопустимiсть погiршення становища засудженого чи виправданого

Стаття 397. Недопустимiсть погiршення становища засудженого чи виправданого

Касацiйний суд не вправi посилити покарання або застосувати закон про бiльш тяжкий злочин.

Обвинувальний вирок, постановлений апеляцiйним чи мiсцевим судом, ухвалу апеляцiйного суду щодо вироку мiсцевого суду може бути скасовано у зв’язку з необхiднiстю застосувати закон про бiльш тяжкий злочин або бiльш суворе покарання лише у разi, коли з цих пiдстав подав скаргу прокурор або потерпiлий чи його представник.

Виправдувальний вирок, постановлений апеляцiйним чи мiсцевим судом, ухвалу апеляцiйного суду щодо вироку мiсцевого суду може бути скасовано не iнакше як за скаргою прокурора або потерпiлого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивiв виправдання.

<полное_название xml:id="x6dr2gni0mb6c2gb28bo248cg1">Стаття 398. Пiдстави для скасування або змiни вироку, ухвали чи постанови

Стаття 398. Пiдстави для скасування або змiни вироку, ухвали чи постанови

Пiдставами для скасування або змiни вироку, ухвали, постанови є:

1) iстотне порушення кримiнально-процесуального закону;

2) неправильне застосування кримiнального закону;

3) невiдповiднiсть призначеного покарання тяжкостi злочину та особi засудженого.

Частину другу виключено.

При вирiшеннi питання про наявнiсть зазначених у частинi 1 цiєї статтi пiдстав суд касацiйної iнстанцiї керується статтями 370–372 цього Кодексу.

Касацiйний суд не вправi скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивiв iстотного порушення прав обвинуваченого.

<полное_название xml:id="xb914lxbc5r6lar8tn9n6s3rvz">Стаття 399. Обов’язковiсть вказiвок касацiйної iнстанцiї

Стаття 399. Обов’язковiсть вказiвок касацiйної iнстанцiї

Вказiвки суду, який розглянув справу в касацiйному порядку, є обов’язковими для органiв дiзнання чи досудового слiдства при додатковому розслiдуваннi i суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї при повторному розглядi справи.

<полное_название xml:id="x7iefedbowzlgxc566ayapoa2h">Стаття 400. Розгляд справи пiсля скасування вироку, постанови чи ухвали

Стаття 400. Розгляд справи пiсля скасування вироку, постанови чи ухвали

Пiсля скасування вироку, постанови чи ухвали справа пiдлягає розгляду у вiдповiдностi з вимогами глав 23–30 цього Кодексу.

Посилення покарання або застосування закону про бiльш тяжкий злочин при новому розглядi справи судом першої iнстанцiї або апеляцiйним судом допускається тiльки за умови, що вирок було скасовано за м’якiстю покарання або у зв’язку з необхiднiстю застосування закону про бiльш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпiлого чи його представника, а також коли при новому розслiдуваннi справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив бiльш тяжкий злочин, або коли збiльшився обсяг обвинувачення.

<полное_название xml:id="xrlyxo6beq7g36m1kv4xh0ia6">Стаття 400.1. Закриття справи касацiйним судом

Стаття 400. . Закриття справи касацiйним судом

Касацiйний суд, встановивши обставини, передбаченi статтями 6, 7, 7 , 7 , 8, 9, 10, 11 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову i закриває справу.

<полное_название xml:id="x1pq9787dnel9iv3oemqqw84xo">Стаття 400.2. Ухвала касацiйного суду

Стаття 400. . Ухвала касацiйного суду

Ухвала касацiйного суду складається i оголошується з додержанням вимог, передбачених статтями 377, 379 цього Кодексу. У випадках, передбачених статтею 232 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали касацiйний суд може винести окрему ухвалу.

<полное_название xml:id="x86r6oz2yww7c1xpy14haenuhw">Стаття 400.3. Звернення ухвали до виконання

Стаття 400. . Звернення ухвали до виконання

Для виконання ухвали касацiйного суду справа надсилається до суду першої iнстанцiї не пiзнiше п’яти дiб пiсля її розгляду, а у випадках, передбачених частиною другою статтi 379 цього Кодексу, пiсля складання i оголошення мотивованої ухвали.

Якщо на пiдставi касацiйної ухвали засуджений пiдлягає звiльненню з-пiд варти, суд звiльняє його з-пiд варти в залi судового засiдання. У випадку прийняття такого рiшення у вiдсутностi засудженого, копiя ухвали надсилається протягом доби адмiнiстрацiї мiсця досудового ув’язнення для виконання. Адмiнiстрацiя мiсця досудового ув’язнення зобов’язана протягом доби з дня одержання копiї ухвали повiдомити касацiйний суд та суд першої iнстанцiї про звiльнення ув’язненого з-пiд варти.

Суд першої iнстанцiї зобов’язаний перевiрити виконання ухвали про звiльнення ув’язненого з-пiд варти.

<полное_название xml:id="x3x9m69xzo9csdo30ekt9pbnsq">Глава 32. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Глава 32. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

<полное_название xml:id="x8e2itthqjq63ca4g09rd1n2dr">Стаття 400.4. Виключена

Стаття 400. . Виключена

<полное_название xml:id="x21k11up02kvr34mfroac1lohy">Стаття 400.5. Пiдстави для перегляду судових рiшень за нововиявленими обставинами

Стаття 400. . Пiдстави для перегляду судових рiшень за нововиявленими обставинами

Судовi рiшення, що набрали законної сили, можуть бути переглянутi за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються:

1) фальсифiкацiя доказiв, неправильнiсть перекладу, а також показань свiдка, потерпiлого, обвинуваченого, пiдсудного, висновку i пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дiзнавача, слiдчого чи суддiв пiд час провадження у справi;

3) всi iншi обставини, якi не були вiдомi суду при винесеннi судового рiшення i якi самi по собi або разом iз ранiше виявленими обставинами доводять неправильнiсть засудження або виправдання пiдсудного.

Фальсифiкацiя доказiв, завiдомо неправильний переклад, завiдомо неправдивi показання свiдка, потерпiлого, завiдомо неправильний висновок i пояснення судового експерта, зловживання прокурорiв, дiзнавачiв, слiдчих i суддiв є пiдставами для перегляду судових рiшень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разi, коли вони встановленi вироком, що набрав законної сили, а при неможливостi постановлення вироку — матерiалами розслiдування.

<полное_название xml:id="x51gdemthap7zjm0jbv61zebjf">Стаття 400.6. Строки перегляду судових рiшень за нововиявленими обставинами

Стаття 400. . Строки перегляду судових рiшень за нововиявленими обставинами

Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi i не пiзнiше одного року з дня виявлення нових обставин.

Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свiдка, потерпiлого, судового експерта, перекладача у зв’язку з дачею ними завiдомо неправдивих показань, завiдомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо прокурора, дiзнавача, слiдчого, суддi у зв’язку з допущеним ними зловживанням, а також щодо iнших осiб у зв’язку з фальсифiкацiєю ними доказiв, а при неможливостi постановлення вироку — день складання прокурором за матерiалами розслiдування висновку про наявнiсть нововиявлених обставин.

Днем виявлення нових обставин у виглядi дiй певних осiб, якi не пiдпадають пiд ознаки злочинiв, а також iнших обставин є день складання прокурором висновку про пiдтвердження таких обставин матерiалами розслiдування.

За наявностi доказiв, якi пiдтверджують, що особа вчинила бiльш тяжкий злочин, нiж той, за який вона була засуджена, справа може бути вiдновлена у зв’язку з нововиявленими обставинами тiльки протягом строку давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за бiльш тяжкий злочин.

За наявностi доказiв, якi пiдтверджують невинуватiсть засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, вiдновлення справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено.

Частину шосту виключено.

Вiдбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в iнтересах його реабiлiтацiї.

<полное_название xml:id="x2ebss3icukn116aujgycnd1li">Стаття 400.7. Особи, якi мають право порушити питання про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами

Стаття 400. . Особи, якi мають право порушити питання про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами

Заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами мають право подавати Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республiки Крим, прокурор областi, прокурор мiст Києва i Севастополя, вiйськовий прокурор (на правах прокурора областI).

<полное_название xml:id="x8arswy6qriv75hr56swl58kj8">Стаття 400.8. Дiї прокурора по вiдновленню справи в зв’язку з нововиявленими обставинами

Стаття 400. . Дiї прокурора по вiдновленню справи в зв’язку з нововиявленими обставинами

Заяви про перегляд справи заiнтересованi особи, пiдприємства, установи, органiзацiї i посадовi особи подають прокуроровi. З метою перевiрки заяви прокурор вправi витребувати справу iз суду.

Прокурор у всiх випадках, коли йому стануть вiдомi новi обставини в справi, зобов’язаний особисто або через органи дiзнання чи слiдчих провести необхiдне розслiдування цих обставин.

Про призначення розслiдування нововиявлених обставин виноситься постанова, i розслiдування провадиться за правилами, встановленими цим Кодексом для проведення досудового слiдства.

Закiнчивши розслiдування нововиявлених обставин, районний, мiський прокурор при наявностi пiдстав для вiдновлення справи направляє її разом з матерiалами розслiдування або вироком, що набрав законної сили, яким виннi у зловживаннi або фальсифiкацiї доказiв у справi уже засудженi, i своїм висновком вiдповiдно прокуроровi Автономної Республiки Крим, прокуроровi областi, прокуроровi мiст Києва чи Севастополя, вiйськовому прокурору (на правах прокурора областI), який i вирiшує питання про подання заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами до апеляцiйного суду.

Справи, в яких вирок винесено апеляцiйним судом, прокурор Автономної Республiки Крим, прокурор областi або прокурор мiст Києва, Севастополя, вiйськовий прокурор (на правах прокурора областI) направляє Генеральному прокурору України, який вирiшує питання про подання заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами до касацiйного суду.

Коли прокурор не вбачає пiдстав для перегляду справи в зв’язку з нововиявленими обставинами, вiн вiдмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повiдомляє осiб та пiдприємства, установи, органiзацiї, якi подали заяви. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоящому прокуроровi.

<полное_название xml:id="x428hseklzwzugbfjzojm7x3z9">Стаття 400.9. Порушення питання про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами

Стаття 400. . Порушення питання про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами

Клопотання про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами вправi подавати прокуроровi учасники процесу, а також iншi особи, якщо таке право надано їм законом.

<полное_название xml:id="x60navbiit0o9wo5ah65rydhrm">Стаття 400.10. Порядок розгляду справ за нововиявленими обставинами

Стаття 400. . Порядок розгляду справ за нововиявленими обставинами

Заява про перегляд справи в зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається апеляцiйним чи касацiйним судом за правилами, встановленими для перегляду справ у касацiйному порядку.

Попереднiй розгляд справи в апеляцiйному чи касацiйному порядку не перешкоджає її розгляду в тiй же судовiй iнстанцiї в порядку вiдновлення в зв’язку з нововиявленими обставинами.

Частину третю виключено.

<полное_название xml:id="xaege9qer7noi4ojc8qgmw38qr">Глава 32.1. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

Глава 32. . ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

<полное_название xml:id="xe7ap0omcbge20m5ilfcms1453">Стаття 400.11. Перегляд судових рiшень Верховним Судом України

Стаття 400. . Перегляд судових рiшень Верховним Судом України

Верховний Суд України переглядає судовi рiшення у кримiнальних справах виключно з пiдстав i в порядку, встановлених цим Кодексом.

<полное_название xml:id="xd9nqtm6b5yzbyw2g639inxfmx">Стаття 400.12. Пiдстави для перегляду судових рiшень Верховним Судом України

Стаття 400. . Пiдстави для перегляду судових рiшень Верховним Судом України

Пiдставами для перегляду судових рiшень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:

1) неоднакове застосування судом касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм кримiнального закону щодо подiбних суспiльно небезпечних дiянь (крiм питань призначення покарання, звiльнення вiд покарання та вiд кримiнальної вiдповiдальностI), що потягло ухвалення рiзних за змiстом судових рiшень;

2) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов’язань при вирiшеннi справи судом.

Перегляд судових рiшень на пiдставi, передбаченiй пунктом 2 частини першої цiєї статтi, з метою застосувати закон про бiльш тяжкий злочин, збiльшити обсяг обвинувачення чи з iнших пiдстав погiршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.

<полное_название xml:id="xclt96cvyf1xrhiny6e8h2fx5n">Стаття 400.13. Право на звернення про перегляд судових рiшень Верховним Судом України

Стаття 400. . Право на звернення про перегляд судових рiшень Верховним Судом України

Особи, коло яких визначено у статтi 384 цього Кодексу, вправi подати заяву про перегляд судового рiшення на пiдставi, передбаченiй пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу, пiсля його перегляду в касацiйному порядку.

Заяву про перегляд судового рiшення на пiдставi, передбаченiй пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу, вправi подати особа, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною.

Заява про перегляд судового рiшення Верховного Суду України у кримiнальних справах може бути подана на пiдставi, передбаченiй пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу.

Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касацiйної iнстанцiї, якi не перешкоджають провадженню у справi. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включенi до заяви про перегляд судового рiшення, ухваленого за наслiдками касацiйного провадження.

<полное_название xml:id="xbviwma0b4ncvjtilprxv9jhwi">Стаття 400.14. Строк подання заяви про перегляд судових рiшень

Стаття 400. . Строк подання заяви про перегляд судових рiшень

Заява про перегляд судового рiшення на пiдставi, передбаченiй пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу, подається протягом трьох мiсяцiв з дня ухвалення судового рiшення, вiдносно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рiшення, на яке здiйснюється посилання на пiдтвердження пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пiзнiше.

Заява про перегляд судового рiшення з пiдстав, передбачених пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу, може бути подана протягом одного мiсяця вiд дня, коли особi, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, стало вiдомо про набуття цим рiшенням статусу остаточного.

Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи, iнших судових рiшень з метою погiршити становище засудженого, на пiдставi, передбаченiй пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу, допускається лише протягом установлених законом строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, але не пiзнiше одного року з дня постановлення такого судового рiшення.

Вiдбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в iнтересах його реабiлiтацiї.

У разi пропущення строку, встановленого частинами першою – третьою цiєї статтi, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рiшення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рiшення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленнi строку вiдмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рiшення або про залишення заяви без розгляду вирiшується судом без виклику осiб, якi беруть участь у справi, та за результатами розгляду постановляється вiдповiдна ухвала.

<полное_название xml:id="x279qdb1aqzrodkdx4b7asvdwj">Стаття 400.15. Вимоги до заяви про перегляд судових рiшень

Стаття 400. . Вимоги до заяви про перегляд судових рiшень

Заява про перегляд судового рiшення Верховним Судом України подається у письмовiй формi.

У заявi про перегляд судового рiшення зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) особа, яка подає заяву, а також її поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такi є;

3) конкретнi рiзнi за змiстом судовi рiшення, в яких має мiсце неоднакове застосування судом касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм кримiнального закону щодо подiбних суспiльно небезпечних дiянь, якщо заява подана на пiдставi, передбаченiй пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу;

4) обґрунтування необхiдностi перегляду судових рiшень у зв’язку з ухваленням рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, якщо заява подана на пiдставi, передбаченiй пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу;

5) вимоги особи, яка подає заяву;

6) у разi необхiдностi — клопотання;

7) перелiк матерiалiв, якi додаються.

Заява пiдписується особою, яка її подає. До заяви додається оформлений належним чином документ, що пiдтверджує повноваження особи, яка її подає, вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

<полное_название xml:id="x305cjniierc446vqwtgqn8sk6">Стаття 400.16. Порядок подання заяви про перегляд судових рiшень

Стаття 400. . Порядок подання заяви про перегляд судових рiшень

Заява про перегляд судових рiшень подається до Верховного Суду України через Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ. До заяви додаються:

1) копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв процесу (за винятком випадку, коли заява подається особою, яка тримається пiд вартою);

2) копiї судових рiшень, про перегляд яких подано заяву;

3) копiї рiзних за змiстом судових рiшень, в яких має мiсце неоднакове застосування судом касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм кримiнального закону щодо подiбних суспiльно небезпечних дiянь, якщо заява про перегляд судових рiшень подається на пiдставi, передбаченiй пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу;

4) копiя рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, якщо заява про перегляд судових рiшень подається на пiдставi, передбаченiй пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xdyshhtbi2p2nuzf7pa79xi72v">Стаття 400.17. Перевiрка вiдповiдностi заяви вимогам цього Кодексу Вищим спецiалiзованим судом України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ

Стаття 400. . Перевiрка вiдповiдностi заяви вимогам цього Кодексу Вищим спецiалiзованим судом України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ

Заява про перегляд судового рiшення, яка надiйшла до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, реєструється в день її надходження та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу.

Суддя-доповiдач протягом трьох днiв здiйснює перевiрку вiдповiдностi заяви вимогам цього Кодексу. У разi якщо заяву подано без додержання вимог статей 400 i 400 цього Кодексу, заявник письмово повiдомляється про недолiки заяви та строк, протягом якого вiн зобов’язаний їх усунути.

Якщо заявник усунув недолiки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ.

Заява повертається заявнику у разi, якщо:

1) заявник не усунув її недолiки протягом установленого строку;

2) заяву подано особою, яка не надiлена правом на подання такої заяви;

3) заяву подано вiд iменi особи, яка не має вiдповiдних повноважень;

4) є ухвала Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ про вiдмову у допуску справи до провадження за наслiдками її розгляду, прийнята з аналогiчних пiдстав.

Повернення заяви з пiдстав, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi, не перешкоджає повторному зверненню у разi належного оформлення заяви або з iнших пiдстав, нiж тi, якi були предметом розгляду.

<полное_название xml:id="x1s0vhvjc4we9gpi67v6eq02r2">Стаття 400.18. Допуск Вищим спецiалiзованим судом України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ справи до провадження

Стаття 400. . Допуск Вищим спецiалiзованим судом України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ справи до провадження

Вирiшення питання про допуск справи до провадження здiйснюється колегiєю у складi п’яти суддiв Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ, яка формується без участi суддiв, що прийняли рiшення, яке оскаржується, у порядку, встановленому частиною третьою статтi 16 цього Кодексу.

Про допуск справи до провадження або вiдмову в такому допуску Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ протягом п’ятнадцяти днiв з дня надходження заяви постановляє ухвалу. Ухвала постановляється в нарадчiй кiмнатi з додержанням вимог, передбачених статтями 322 i 325 цього Кодексу, без виклику осiб, якi беруть участь у справi. Ухвала про допуск справи до провадження або про вiдмову в такому допуску має бути мотивованою.

Ухвала про допуск справи до провадження разом iз заявою про перегляд судового рiшення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п’яти днiв з дня її постановлення. Копiя ухвали про допуск справи надсилається разом iз копiєю заяви особам, визначеним у статтi 384 цього Кодексу, а в разi вiдмови у допуску — особi, яка подала заяву.

Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною мiжнародних зобов’язань є наслiдком недотримання норм процесуального права, Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ постановляє ухвалу про вiдкриття провадження у справi та вирiшує питання про необхiднiсть витребування справи. Розгляд такої справи здiйснюється колегiєю у складi п’яти суддiв Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касацiйному порядку.

<полное_название xml:id="x995ddt86dsi1cqtcibhoyy8mi">Стаття 400.19. Пiдготовка справи до розгляду у Верховному Судi України

Стаття 400. . Пiдготовка справи до розгляду у Верховному Судi України

Ухвала про допуск справи до провадження разом iз заявою про перегляд судового рiшення та доданими до неї документами реєструється у день її надходження та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному автоматизованою системою документообiгу суду. Суддя-доповiдач протягом трьох днiв постановляє ухвалу про вiдкриття провадження у справi та надсилає її копiї особам, якi беруть участь у справi.

Суддя-доповiдач протягом п’ятнадцяти днiв з дня вiдкриття провадження здiйснює пiдготовку справи до розгляду Верховним Судом України:

1) виносить ухвалу про витребування матерiалiв справи та направляє її до вiдповiдного суду;

2) визначає порядок розгляду справи (у вiдкритому або закритому судовому засiданнi у випадках, установлених цим Кодексом);

21) вирiшує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рiшення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спецiалiзованому судi України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ;

3) доручає вiдповiдним фахiвцям науково-консультативної ради при Верховному Судi України пiдготувати науковий висновок щодо норми кримiнального закону, яка неоднаково застосована судом касацiйної iнстанцiї щодо подiбних суспiльно небезпечних дiянь;

4) визначає органи державної влади, представники яких можуть дати в судi пояснення, якi будуть кориснi для вирiшення справи, та дає розпорядження про їх виклик до суду;

5) здiйснює iншi заходи, необхiднi для вирiшення питання про усунення розбiжностей у застосуваннi норми матерiального права.

За результатами проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач готує доповiдь та постановляє ухвалу про закiнчення пiдготовки та призначення справи до розгляду Верховним Судом України.

<полное_название xml:id="x4631fqpz3z4hnpahevv79hssb">Стаття 400.20. Порядок розгляду справи Верховним Судом України

Стаття 400. . Порядок розгляду справи Верховним Судом України

У Верховному Судi України справа про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статтi 400 цього Кодексу, розглядається на засiданнi Судової палати у кримiнальних справах Верховного Суду України. Засiдання є правомочним за умови присутностi на ньому не менше двох третин суддiв вiд складу Судової палати у кримiнальних справах Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу, розглядається на спiльному засiданнi всiх судових палат Верховного Суду України. Засiдання є правомочним за умови присутностi на ньому не менше двох третин суддiв вiд складу Верховного Суду України, визначеного законом.

Вiдкриття судового засiдання, роз’яснення його учасникам прав та обов’язкiв, оголошення складу суду i роз’яснення права вiдводу здiйснюються за правилами глави 25 роздiлу III цього Кодексу.

Пiсля проведення процесуальних дiй, зазначених у частинi третiй цiєї статтi, та розгляду клопотань осiб, якi беруть участь у справi, суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi про змiст вимог, викладених у заявi, яка надiйшла до Верховного Суду України, та результати проведених ним пiдготовчих дiй.

Особа, яка подала заяву до Верховного Суду України, та особи, що приєдналися до неї, у разi їх прибуття у судове засiдання мають право надати пояснення по сутi заявлених вимог. Якщо такi заяви подали обидвi сторони, першою дає пояснення сторона обвинувачення. Для з’ясування сутностi норми кримiнального закону, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представникiв органiв державної влади.

Неприбуття осiб, якi беруть участь у справi i належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду справи, для участi у судовому засiданнi не перешкоджає судовому розгляду справи.

Пiсля закiнчення заслуховування пояснень осiб, зазначених у частинi п’ятiй цiєї статтi, суд виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення судового рiшення.

Нарада суддiв провадиться з додержанням вимог, передбачених статтями 322 i 325 цього Кодексу.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного мiсяця з дня вiдкриття провадження у справi.

<полное_название xml:id="x6og6czmj6hv0thsn1kx8yv7ba">Стаття 400.21. Повноваження Верховного Суду України

Стаття 400. . Повноваження Верховного Суду України

За наслiдками розгляду справи бiльшiстю голосiв вiд складу суду приймається одна з таких постанов:

про повне або часткове задоволення заяви;

про вiдмову в задоволеннi заяви.

Суддi, якi не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови.

Постанова Верховного Суду України є остаточною i не може бути оскаржена, крiм як на пiдставi, передбаченiй пунктом 2 частини першої статтi 400 цього Кодексу.

<полное_название xml:id="xcyb7aukv2mytjptk16czootmy">Стаття 400.22. Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви

Стаття 400. . Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви